Рішення № 11449292, 03.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2010 р.Справа № 3/23-10-2561 За позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;

До відповідача: Приватного малого багатопрофільного ремонтно-технічного підприємства "Гарант"

про виселення та стягнення 33959,56 грн.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: Семенюк Ю.В. (представник за довіреністю)

Від відповідача: Бобров Л.А. (директор)

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою та уточненнями до неї від 25.06.2010р., від 09.08.2010р. та від 25.08.2010р., в яких просить суд виселити Приватне мале багатопрофільне ремонтно-технічне підприємство "Гарант" з нежилого приміщення першого поверху загальною площею 214,4 кв. м, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Отамана Головатого,52 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, стягнути з Приватного малого багатопрофільного ремонтно-технічного підприємства "Гарант" на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 9328,50 грн., пеню в сумі 1284,78 грн. та неустойку в сумі 23346,28 грн.

Відповідач у судових засіданнях позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення орендної плати, що вбачається з письмових пояснень та заперечень на позовні вимоги від 30.07.2010р., від 06.08.2010р. ті від 30.08.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01 грудня 2000 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Приватним малим багатопрофільним ремонтно-технічним підприємством "Гарант" (Орендатор) було укладено Договір №53/82 оренди не житлового приміщення (надалі за текстом –Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 197,37 кв. м, розташоване за адресою: вул. Отамана Головатого, 52. За умовами Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов’язався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання Договору оренди - 250,18 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції. Орендар зобов’язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця.

За умовами п. 1.2 Договору його дія поширювалась до 01.12.2005р. З наявних у матеріалах справи додаткових погоджень від 28.12.2006р., від 10.09.2007р., від 15.10.2008р. вбачається, що дія Договору неодноразово продовжувалась до 01.07.2007р., 01.11.2007р. та 15.04.2009р., відповідно.

Як вбачається з пояснень представника позивача, за відсутності заперечень жодної із сторін протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору оренди нежитлового приміщення, Договір продовжувався на новий строк, тобто, з 15.04.2009р. по 15.10.2009р., з 15.10.2009р. по 15.04.2010р. та з 15.04.2010р. по 15.10.2010р., у відповідності до ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

На підставі додаткового погодження від 08.10.2007р. до Договору площу приміщення, яку фактично використовує відповідач, визначену у договорі, приведено у відповідність до даних технічного паспорту КП „МБТІ та РОН” від 23.08.2007р., змінено з 197,37 кв. м до 214,4кв. м

В порушення вимог Договору відповідачем не сплачувалась орендна плата у повному обсязі за період з липня 2009р. по квітень 2010р., у тому числі відповідачем не сплачувалась орендна плата за три місяці поспіль (лютий, березень, квітень 2010р.). Так, станом на 05.05.2010 року за ним рахується заборгованість з орендної плати в сумі 9328,50 грн., факт наявності даної заборгованості не заперечується відповідачем.

Невнесення відповідачем орендної плати за користування приміщенням понад три місяці поспіль надало позивачу правові підстави відмовитись від Договору та вимагати повернення орендованого приміщення. Так, листом від 29.04.2010р. за № 01-15/404 відповідача було повідомлено за адресою місцезнаходження об’єкта оренди (вул. Отамана Головатого, 52) про відмову представництва від договору та запропоновано відповідачу звільнити займане ним приміщення, факт надіслання вказаної кореспонденції підтверджує копія поштової квитанції про відправлення кореспонденції від 29.04.2010р. та поштовий реєстр, у якому визначено характер кореспонденції з відміткою поштової установи. Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії поштового повідомлення про вручення, лист від 29.04.2010р. за № 01-15/404 відповідачем отримано 04.05.2010р. Факт отримання вказаного листа відповідачем заперечується та зазначається на тому, що адресою реєстрації Приватного малого багатопрофільного ремонтно-технічного підприємства "Гарант" є м. Одеса, вул. Окружна,9. З пояснень представника позивача вбачається, що кореспонденція, яка надсилалась на вказану відповідачем адресу поверталась позивачу без відмітки про вручення, тому лист від 29.04.2010р. за № 01-15/404 було надіслано відповідачу за місцем розташування об’єкта оренди. Наведена позиція знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, так кореспонденція суду, надіслана на адресу м. Одеса, вул. Окружна,9 повернулась до суду без відмітки про вручення, натомість, кореспонденція надіслана на адресу м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 52 була отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору відповідачем щодо своєчасного внесення орендної плати та фактичним використанням приміщення після одностороннього розірвання договору позивачем.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно з Положенням про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.03.2003р. №1040-ХХІV, у компетенцію Представництва входять питання управління нерухомим майном територіальної громади м. Одеси.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем суми заборгованості з орендної плати станом 05.05.2010р. за Договором оренди нежилого приміщення №53/82 від 01 грудня 2000 року у розмірі 9328,50 грн. вважає його вірним, а вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 782 Цивільного кодексу України орендодавець має право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не сплачує орендну плату вже протягом трьох місяців поспіль, та договір оренди вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов’язань.

Статтею 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна” серед основних обов’язків орендаря визначено зобов’язання вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

В абзаці другому пункту 13 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов’язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна”.

Приймаючи до уваги невнесення відповідачем орендної плати протягом трьох місяців поспіль, суд приходить до висновку щодо наявності у Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради законних підстав для розірвання договору.

Положеннями п. 2ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до положень ст. 785 Цивільного Кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічні положення зазначені у п. 4.6 договору, згідно яких, в разі припинення договору оренди, Орендар зобов’язався повернути Орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Як наслідок, заявлені Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради вимоги про виселення відповідача зі спірного приміщення після розірвання договору є реалізацією права Представництва як органу, що здійснює управління нерухомим майном територіальної громади м. Одеси, тому дані вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, згідно положень ст. 785 Цивільного Кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки, відповідач не повернув приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, відповідно позивач не може ним розпоряджатись на власний розсуд весь час після припинення договору оренди, суд приходить до висновку, що у позивача виникло законне право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати на підставі ст. 785 Цивільного Кодексу України.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем суми неустойки за використання приміщення (без правових підстав) після розірвання договору, розрахованої позивачем по серпень 2010р. включно у розмірі 23346,28 грн., вважає його вірним і таким, що підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача 23346,28 грн. неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно умов п. 8.1 Договору за невиконання або невиконання зобов’язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати пені у розмірі 1284,78 грн. станом на 20.08.2010р. за несвоєчасне внесення орендної плати, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради зі стягненням з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 9328,50 грн., пені 1284,78 грн., неустойки в сумі 23346,28 грн. та виселенням відповідача з незаконно займаного приміщення.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 424,59грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Приватне мале багатопрофільне ремонтно-технічне підприємство "Гарант" (65016, м. Одеса, вул. Окружна, буд. 9, код 13887921) з нежилого приміщення першого поверху загальною площею 214,4 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого,52 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 26302595).

3. Стягнути з Приватного малого багатопрофільного ремонтно-технічного підприємства "Гарант" (65016, м. Одеса, вул. Окружна, буд. 9, код 13887921) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 26302595) 9328 (дев’ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 50 коп. заборгованості з орендної плати, 1284 (тисяча двісті вісімдесят чотири) грн. 78 коп. пені, 23346 (двадцять три тисячі триста сорок шість) грн. 28 коп. неустойки, 424 грн. (чотириста двадцять чотири) грн. 59 коп. витрат на оплату державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя