Рішення № 11448983, 30.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2010 р.Справа № 24/80-10-2870 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОМКАНАТ";

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Виробниче обєднання “Стальканат - Сілур”;

про стягнення 16 239,09 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

Представники:

від позивача: Оксюта В.В. на підставі довіреності від 25.06.2010 р.;

Сопільняк В.Ю. на підставі довіреності від 25.06.2010 р.;

від відповідача: Гювенч О.В. на підставі довіреності № 87 від 02.08.2010 р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОМКАНАТ" звернулось до господарського суду Одеської з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “Стальканат - Сілур” про стягнення 16 239,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.05.2009р. у зв’язку з односторонньою відмовою від виконання відповідачем договору поставки товару №145 від 07.04.2008р. та неповерненням суми передоплати в розмірі 144281,20 грн. між ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” та відповідачем виникло грошове зобов’язання, відповідно до якого відповідач мав в строк до 02.06.2009р. (включно) сплатити на користь позивача 144281,20 грн. Проте зобов’язання в належні стоки в добровільному порядку не було виконане. Рішенням господарського суду Одеської області від 24.03.2010р. у справі №22/1105-09-2570 за позовом ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” до Відкритого акціонерного товариства “Стальканат” про стягнення 144281,20 грн. з відповідача на користь позивача стягнуто 144281,20 грн. заборгованості, 1481,28 грн. інфляційних збитків за період з 03.06.2009р. по 30.06.2009р. (включно), 592,94 грн. 3% річних за період з 03.06.2009р. по 22.07.2009р. (включно). Вказане рішення було виконане 01.06.2010р. Таким чином, з 03.06.2009р. по 31.05.2010р. (включно) зі сторони відповідача тривало прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 144281,20 грн. З огляду на зазначене, на підставі ст.625 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України позивач просить стягнути з відповідача 12527,31 грн. інфляційних збитків за період з 01.07.2009р. по 31.05.2010р. (включно) та 3711,78 грн. 3% річних за період з 23.07.2009р. по 31.05.2010р. (включно).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.07.2010 р. порушено провадження у справі № 24/80-10-2870.

15.07.2010р. ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” подало суду заяву про уточнення позову, в якій просило змінити первісного відповідача відкрите акціонерне товариство “Стальканат” на належного відповідача Приватне акціонерне товариство „Виробниче об’єднання „Стальканат-Сілур” (ПрАТ „ВО „Стальканат-Сілур”), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства “Стальканат”, а також просило стягнути з відповідача на свою користь 2500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

ПрАТ „ВО „Стальканат-Сілур” позов не визнало, виклавши свої заперечення на позовні вимоги у відзиві на позов №02/882 від 14.07.2010р. та уточненні заперечень на позов №02/4002 від 13.08.2010р. Як зазначив відповідач, рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2010р. у справі №22/1105-09-2570 було виконане в строк для добровільного виконання і в повному обсязі. В свою чергу, з прийняттям судового рішення зобов’язання позивача як кредитора за договором поставки товару №145 від 07.04.2008р. припинили свою дію та з цього часу у нього було наявне зобов’язання лише як боржника. Наявність зобов’язань лише як у боржника в процесі виконання судового рішення свідчить про припинення договірних відносин сторін та унеможливлює застосування ст.625 ЦК України позивачем після ухвалення судового рішення до його фактичного виконання.

Крім цього, на думку відповідача, нарахування 3% річних та індексу інфляції є одним з видів штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов’язання, у зв’язку з чим до вимог про стягнення цих сум застосовується скорочений строк позовної давності в 1 рік, який на думку відповідача сплинув 05.05.2010р. Також відповідач зауважив, що 3% річних та індексу інфляції нараховані позивачем за період більший ніж 6 місяців, що є порушенням вимог чинного законодавства.

28.07.2010 р. від позивача надійшли пояснення у справі (вх. 19462) у яких він заперечує проти наведених в своєму відзиві відповідачем заперечень та наполягає на обґрунтованості своїх позовних вимог.

13.08.2010 р. від відповідача надійшли уточнення заперечень до позовної заяви № 02/1002 від 13.08.2010 р. (вх. 21059).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, заслухавши представників сторін, - суд встановив:

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час вирішення однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 24.03.2010 р. у справі № 22/105-09-2570 за позовом ТОВ „ІНТЕРПРОМКАНАТ” до ВАТ „Сталь канат” про стягнення заборгованості, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 р., 07.04.2008 р. між ТОВ „ІНТЕРПРОМКАНАТ” та ВАТ „Сталь канат”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Виробниче об’єднання „Стальканат-Сілур”, був укладений договір поставки оптової партії товарів № 145 (Договір № 145), відповідно до п.1.1 якого ВАТ „Стальканат” (постачальник) зобов’язалося поставити, а ТОВ „ІНТЕРПРОМКАНАТ” (покупець) купити Продукцію, асортимент, кількість і ціни якої вказуються в специфікаціях (додатках) до цього Договору, що є його невід’ємною частиною

Згідно п.2.2 Договору № 145 загальна кількість та асортимент Продукції зазначається в заявках ТОВ „ІНТЕРПРОМКАНАТ”.

Відповідно до п. 6.1 зазначеного Договору оплата за Продукцію здійснюється позивачем шляхом передоплати 50 % вартості Продукції на протязі 3-х днів з моменту виставлення рахунку, а 50 % - сплачується по факту її виготовлення.

Пунктом 4.3 Договору № 145 передбачено, що поставка продукції здійснюється відповідачем протягом 30 днів з моменту передоплати.

На виконання умов Договору № 145 ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” протягом січня –березня 2009 р. на рахунок відповідача здійснило оплату Продукції на загальну суму 535214,41 грн. В свою чергу, відповідач поставив позивачу Продукцію на загальну суму 565 303,01 грн.

Внаслідок здійснення позивачем протягом квітня 2009 р. попередньої оплати за Продукцію та односторонньої відмови зі сторони відповідача від виконання умов Договору № 145 від 07.04.2009 р., а саме непоставлення замовленої та оплаченої Продукції та неповернення суми передоплати, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 144281,20 грн.

22.05.2009 р. позивач направив відповідачу лист № 54, яким вимагав від відповідача повернути заборгованість у сумі 144281,20 грн. Цей лист був отриманий відповідачем 26.05.2009 р. (вх. № 82), що підтверджується відбитком штампу ВАТ “Стальканат”.

Відповідач, у відповідь, листом № 342 від 26.05.2009 р. запропонував погасити свою заборгованість перед ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” у розмірі 144281,20 грн. своєю продукцією на вказану суму.

Листом № 30 від 28.05.2009 р. позивач спростував можливість погашення заборгованості Продукцією відповідача та ще раз наголосив на поверненні суми передоплати у грошовій формі. Однак сума передоплати в розмірі 144281,20 грн. не була повернута позивачу.

Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 24.03.2010 р. у справі № 22/105-09-2570, 26.05.2009 р., тобто з моменту отримання відповідачем листа позивача № 54 з вимогою про повернення суми передоплати в розмірі 144281,20 грн., між позивачем та відповідачем виникло грошове зобов’язання, відповідно до якого відповідач згідно ч.2 ст. 530 ЦК України в строк до 02.06.2009 р. (включно) мав сплатити на користь позивача 144281,20 грн. Вказаним рішенням також встановлено, що з 03.06.2009 р. зі сторони відповідача тривало прострочення зі сплати на користь позивача суми основного боргу в розмір 144281,20 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.03.2010 р. у справі № 22/105-09-2570, яке набрало законної сили 11.05.2010 р., позов задоволено повністю: з відповідача на користь ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” стягнуто 144281,20 грн. боргу, 19753,91 грн. збитків, 1481,28 грн. інфляційних збитків за період з 03.06.2009 р. по 30.06.2009 р. (включно), 592,94 грн. 3% річних за період з 03.06.2009 р. по 22.07.2009 р. (включно), 10000,00 грн. послуг адвоката, 1661,09 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17.05.2010 р. на виконання вищевказаного судового рішення від 24.03.2010 р. господарський суд Одеської області видав наказ № 22/105-09-2570.

Постановою державного виконавця першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 21.05.2010 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 22/105-09-2570 від 17.05.2010 р. про стягнення 178082,92 грн.

17.06.2010 р. постановою державного виконавця першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання наказу № 22/105-09-2570 від 17.05.2010 р. про стягнення 178082,92 грн. закінчено у зв’язку з виконанням у повному обсязі рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2010 р. у справі № 22/105-09-2570.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 178 082,92 грн. згідно наказу господарського суду Одеської області № 22/105-09-2570 від 17.05.2010 р. надійшли на депозитний рахунок першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від відповідача двома частинами, а саме: 01.06.2010 р. надійшли грошові кошти у розмірі 17808,29 грн.; 08.06.2010р. – у розмірі 160 274,63 грн.

Таким чином, відповідач виконав грошове зобов’язання перед ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ”, яке виникло 26.05.2009 р., лише 01.06.2010 р. Отже, з 03.06.2009 р. по 31.05.2010 р. (включно) зі сторони відповідача тривало прострочення виконання на користь позивача грошового зобов’язання в розмірі 144281,20 грн.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Виходячи з аналізу положень статей 598-609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення зобов’язання, в тому числі грошового. Тому суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що з прийняттям рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2010 р. у справі № 22/105-09-2570 зобов’язання позивача як кредитора за договором поставки товару № 145 від 07.04.2008 р. припинили свою дію та з цього часу існує виконання зобов’язань лише боржником, що унеможливлює застосування ст. 625 ЦК України позивачем після ухвалення судового рішення до його фактичного виконання.

Виходячи з положень чинного законодавства, право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України є способом захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд не погоджується з твердженням відповідача відносно того, що 3% річних та індекс інфляції за неналежне виконання грошового зобов’язання є одним із видів штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), оскільки виходячи з положень чинного законодавства, зокрема ст.ст. 20, 199, 230 ГК України, ст.ст. 16, 258, 549, 625 ЦК України, штрафні санкції мають відмінну від 3% річних та інфляційних збитків правову природу, що підтверджується й усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 18.02.2002р. у справі №6/132, від 25.03.2002р. у справі №8/406 (02/083), від 19.08.2003р.; постанови Вищого господарського суду України від 05.12.2006р. у справі №162/18-06 та від 13.01.2009р. у справі №5/26).

У зв’язку з тим, що згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, враховуючи, що рішенням господарського суду Одеської області від 24.03.2010 р. у справі № 22/1105-09-2570 з відповідача стягнуто інфляційні збитки лише за період з 03.06.2009 р. по 30.06.2009 р. (включно) та 3% річних лише за період 03.06.2009 р. по 22.07.2009 р. (включно), то вимога позивача про стягнення інфляційних збитків за період з 01.07.2009 р. по 31.05.2010 р. (включно) та 3% річних за період з 23.07.2009 р. по 31.05.2010 р. (включно) є такою, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Суд погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком розміру інфляційних збитків за період з 01.07.2009 р. по 31.05.2010 р. (включно), що складає 12 527,31 грн., та 3% річних, який становить 3 711,78 грн.

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОМКАНАТ" про стягнення інфляційних збитків в розмірі 12527,31 грн. за період з 01.07.2009 р. по 31.05.2010 р. (включно) та 3% річних в розмірі 3711,78 грн. за період з 23.07.2009 р. по 31.05.2010 р. (включно), є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, 25.06.2010 р. між ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” та адвокатським об’єднанням “Юридична компанія “ЛЕКС НОЛЕДЖ” був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до п.1.2 якого його предметом є надання АО “ЮК “ЛЕКС НОЛЕДЖ” правової допомоги та представництва інтересів ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” при вирішенні питання (спору) про стягнення з ВАТ “Стальканат” на користь ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” суми інфляційних збитків та трьох відсотків річних у зв’язку з простроченням сплати основного боргу (передоплати) в розмірі 144281,20 грн.

Згідно п.5.2 зазначеного Договору ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” зобов’язалось сплатити АО “ЮК “ЛЕКС НОЛЕДЖ” протягом 5 днів з моменту укладення цього Договору гонорар у розмірі 2500,00 грн., який 07.07.2009 р. сплачений позивачем згідно рахунку-фактури № 1/25-06-10 від 25.06.2010 р. в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат відносяться витрати на послуги адвоката.

Згідно ст. 48 цього Кодексу витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Статтею 12 зазначеного Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом. Відповідно до Правил адвокатської етики, які є обов’язковими для виконання адвокатом (адвокатським об’єднанням) у його діяльності, єдиною формою оплати послуг адвоката за надану правову допомогу є гонорар.

Таким чином, сплачений ТОВ “ІНТЕРПРОМКАНАТ” гонорар адвокатському об’єднанню “Юридична компанія “ЛЕКС НОЛЕДЖ” є оплатою послуг адвоката (адвокатів) та пов’язаний з розглядом цієї справи.

Судові витрати згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 48, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОМКАНАТ" до Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “Стальканат-Сілур” про стягнення 16 239,09 грн. –задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “Стальканат-Сілур” (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16; код ЄДРПОУ 26209430, р/р 26006310862601 в АБ „Південий”, м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОМКАНАТ" (65063, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1, корп. 1, кв.5, код ЄДРПОУ 34673643, р/р 26005100101687 в АКБ „Фінбанк” м. Одеса, МФО 328685) 16239,09 грн. основного боргу, що складається з 12527,31 грн. інфляційних збитків, та 3% річних 3711,78 грн.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “Стальканат-Сілур” (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16; код ЄДРПОУ 26209430, р/р 26006310862601 в АБ „Південий”, м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОМКАНАТ" (65063, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1, корп. 1, кв.5, код ЄДРПОУ 34673643, р/р 26005100101687 в АКБ „Фінбанк” м. Одеса, МФО 328685) 2500 витрат на оплату послуг адвоката, 162,39 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 03.09.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя