Ухвала суду № 114489165, 27.10.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2023 року ЧернігівСправа № 620/4305/23

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 суму завданої державі шкоди в розмірі 40260,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що за результатами службового розслідування встановлено, що командир радіорелейного батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 , який відповідає за наявність, стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону і законність їх витрачання, порушив абзаци 2, 5 статті 11, статтю 58, абзац 8 статті 59, статтю 101, абзаци 6, 10 статті 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзаци 6, 7 пункту 3.1.9, абзац 3 пункту 3.3.1 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, чим створив передумови для втрати військового майна (14 ноутбуків) та заподіяння державі матеріальної шкоди в сумі 943805,49 грн. Листом від 09.03.2023 вих. №1808/16/1071 командир військової частини НОМЕР_2 , де відповідач проходить службу, відмовив у притягненні підполковника ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності. Тому військова частина НОМЕР_1 просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму завданої державі шкоди в розмірі 40260,00 грн. в судовому порядку.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В силу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й до дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції повинна бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначені в Законі України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон).

Згідно з частиною другою статті 11 Закону якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

За такого правового врегулювання позивач, як суб`єкт владних повноважень, не може звертатися до суду з таким позовом, оскільки законом не надано військовій частині повноважень на звернення до суду для вирішення цього публічно-правового спору.

Єдиний шлях визначений законом, враховуючи, що відповідач переведений до нового місця служби, це направлення матеріалів до нового місця служби.

В свою чергу, частиною третьою статті 11 Закону, визначено, що командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Суд звертає увагу, що за викладених обставин у позовній заяві, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, з останнього місця служби за позовом військової частини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що військова частина НОМЕР_1 , з якої позивач переведений до нового місця служби, не наділена правом на звернення до суду з даними позовними вимогами.

Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При вказаних обставинах, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.10.2023.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ