Рішення № 11448827, 30.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2010 р.Справа № 10/86-10-2636 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Приватного підприємства «Престиж»

про стягнення 24084, 44 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 23.03.2010р. №1844

від відповідача: не зявився

Суть спору: ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП «Престиж» 24084, 44 грн., з яких, 11100 грн. основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки від 04.11.2009р.; 11877 грн. пеня, що нарахована відповідачу з 09.11.2009р. по 11.06.2010р. на суму боргу 11100 грн., виходячи із розміру 0,5% за кожний день прострочення оплати; 195,24 грн. 3% річних, що нараховані відповідачу з 09.11.2009р. по 11.06.2010р.; 712,20 грн. індекс інфляції, що нарахований відповідачу з грудня 2009р. по 01.04.2010р.; 200 грн. збитки позивача у виді витрат на оплату нотаріальних послуг з оформлення довіреності юристу на представлення інтересів позивача у суді. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита в сумі 240,84 грн., по сплаті витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. та по сплаті витрат на послуги адвоката в сумі 2000 грн. При цьому в якості витрат на послуги адвоката позивач надав до суду Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_3 №954 від 12.12.2000р. та квитанцію №26 від 01.06.2010р., згідно з якою, ОСОБА_3 прийняв від позивача гонорар у розмірі 2000 грн. згідно угоди про надання адвокатської допомоги.

Поряд з цим, під час розгляду справи позивач надав до суду оригінал накладної №4/1 від 04.11.2009р., яка витребувана судом у позивача в якості доказів, що підтверджують доводи позивача про поставку товару відповідачу, а також розрахунок пені і інших нарахувань, згідно з яким, позивачем на вимогу здійснений розрахунок пені, із врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та вимог ч.6 ст.232 ГК України, і розмір пені, що нарахована відповідачу з 09.11.2009р. по 09.05.2010р. становить 1127,63 грн.; розмір 3% річних, які нараховані відповідачу з 09.11.2009р. по 14.07.2010р. становить 225 грн., розмір інфляційних, нарахування яких здійснено позивачем з грудня 2009р. по квітень 2010р. становить 712,20 грн. При цьому відповідної заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції позивач до суду не надав.

Також під час розгляду справи строк розгляду даної справи продовжений господарським судом на 15 днів до 29.08.2010р. у звязку із задоволенням відповідного клопотання позивача, про що 16.08.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджується заперечення проти позову до суду не надав. При цьому судові ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які відправлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові та являється адресою, за якою відповідач зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відповідним витягом з цього реєстру станом на 27.07.2010р., повернуті до суду органами звязку з повідомленням про те, що адресат за вказаною адресою не проживає, а тому суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

04.11.2009р. між ФОП ОСОБА_1 (постачальник, позивач) і ПП «Престиж»(покупець, відповідач) укладений договір поставки, згідно з яким, позивач зобовязується передати у власність відповідача товари, визначені у п.1.2. цього договору, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити товар. Поставка здійснюється поетапно-партіями.

Згідно з умовами п.1.2. договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначається у видаткових накладних, що є Додатками до цього договору.

Відповідно до умов п.2.1. договору детальний графік поставок за цим договором а також вартість та кількість кожної партії товару міститься в Акті, що є невідємною частиною даного договору.

Згідно з умовами п.1.7. договору відповідач зобовязується своєчасно і належним чином прийняти товар від позивача та оплатити його протягом 3-х банківських днів з моменту передання товару позивачем, а відповідно до умов п.3.1. договору передання (здавання-приймання) товару здійснюється в місці поставки, як воно визначено у п.2.2. договору.

У п.2.2. договору визначено, що постачальник відвантажує продукцію на адресу, що заявив відповідач.

Відповідно до умов п.3.3. договору датою поставки товару є дата, що вказана у накладній. Підписання накладної є підтвердженням прийняття товару відповідачем.

Згідно з умовами п.4.1. договору загальна ціна товару, що поставляється за цим договором складає за 1 тону 780 грн., а відповідно до умов п.4.2. договору ціна за партію товару за даним договором визначається у накладній.

Умовами п.5.5. договору передбачено, що відповідач за цим договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату товару сплачує неустойку в розмірі 0,5%, але не більш подвійної облікової ставки за кожен день прострочення.

Відповідно до умов п.8.2. договору строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору, а саме з моменту підписання договору та скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2010р.

Поряд з цим судом встановлено, що Акт, який містить детальний графік поставок за вищевказаним договором, а також вартість та кількість кожної партії товару, та якій є невідємною частиною договору сторонами не складений, а 04.11.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11100 грн., що підтверджується накладною №4/1, яка підписана та засвідчені печаткою відповідача.

Разом з тим, судом встановлено, що поставлений позивачем товар не оплачений відповідачем, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору поставки, а саме, до 07.11.2009р., так і в подальшому, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11100 грн., позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 11877 грн., 3% річних в сумі 195,24 грн., індекс інфляції в сумі 712,20 грн. та збитки в сумі 200 грн., що загалом становить 24084, 44 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, позивач зобовязався поставити відповідачу товар, а відповідач зобовязався оплатити поставлений позивачем товар на протязі 3 днів з моменту поставки.Також господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобовязання, що передбачені укладеним між сторонами договором, а саме, 04.11.2009р. поставив відповідачу товар на суму 11100 грн., що підтверджується відповідною накладною №4/1, яка підписана і засвідчена печаткою відповідача та в силу вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украні»є первинним документим, що фіксує факт здійснення господарської операції щодо поставки товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар, як в строк що встановлений умовами укладеного між сторонами договору поставки, а саме, до 07.11.2009р., так і в подальшому. При цьому жодних заперечень щодо кількості та вартості поставленого позивачем товару, а тим більш доказів, які спростовують наявність боргу відповідача за поставлений позивачем товар, відповідач до суду не надав.

З огляду на такі обставини справи господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11100 грн., а отже, і їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 11877 грн., господарський суд виходять з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару сплачує неустойку в розмірі 0,5%, але не більш подвійної облікової ставки за кожен день прострочення.

Поряд з цим, вищевстановлені обставини справи свідчать про прострочення відповідача в оплаті поставленого позивачем товару з 08.09.2010р., а згідно з розрахунком пені, який здійснений позивачем у позові, розмір нарахованої відповідачу пені становить 11877 грн. за період прострочення з 09.11.2009р. по 11.06.2010р., виходячи із розміру пені 0,5% за кожний день прострочення, що суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання», згідно з яким, розмір пені за прострочення виконання грошового зобовязання обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ і в цих межах повинен визначатися договором; умовам укладеного між сторонами договору, згідно з яким, за несвоєчасну оплату товару сплачує неустойку в розмірі 0,5%, але не більш подвійної облікової ставки за кожен день прострочення, а також вимогам ч.6 ст.232 ГК України, згідно з якою, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Водночас на вимогу суду позивачем здійснений розрахунок пені, із врахуванням вищевикладених вимог законодавства, згідно з яким, сума пені, що нарахована відповідачу з 09.11.20009р. по 09.05.2010р. становить 1127,63 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задовольняються господарським судом частково в сумі 1127,63 грн., оскільки саме в цьому розмірі позовні вимоги в цій частині відповідають чинному законодавству.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 195,24 грн. та індексу інфляції в сумі 712, 20 грн., господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно з розрахунком 3% річних, який здійснений позивачем у позові, розмір 3% річних становить 195,24 грн. та їх нарахування здійснено позивачем з 09.11.2009р. по 11.06.2010р.

Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 195,24 грн. задовольняються господарським судом. При цьому господарський суд зазначає, що позивач не скористався правом, яке надано останньому вимогами ст.22 ГПК України та не надав до суду відповідної заяви про уточнення позовних вимог шляхом їх збільшення в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 225 грн., нарахування яких здійснено позивачем з 09.11.2009р. по 14.07.2010р. у відповідному розрахунку, що наданий до суду під час розгляду даної справи.

Згідно з розрахунком індексу інфляції, нарахування інфляційних здійснено позивачем з грудня 2009р. по квітень 2010р. на суму боргу 11100 грн. і розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 712,20 грн., що відповідає встановленим обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства, але при здійснені розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку у визначені розміру інфляційних нарахувань, які за визначений позивачем період становлять 622,69 грн. /11100 грн. х100,9% (грудень 2009р.) х101,8% (січень 2010р.) х101,9 (лютий 2010р.) х100,9% (березень 2010р.) = 11722,69 грн. 11100 грн. = 622,69 грн./ і тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції задовольняються господарським судом частково в сумі 622,69 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 200 грн., господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту права або законні інтереси якого порушено.

В силу вимог ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються в т.ч. додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У ст.22 ЦК України також передбачено, що особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками в т.ч. є витрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому за загальним правилом підставою для застування такої міри цивільної відповідальності як відшкодування збитків, являється наявність повного складу правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; збитки; причинний звязок між протиправною поведінкою і збитками; вина правопорушника.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача збитки в сумі 200 грн. є витратами позивача, які здійснені останнім на оформлення нотаріально посвідченої довіреності від 23.03.2010р. за реєстраційним №1844.

При цьому за цією довіреністю позивач уповноважив Бочарову Г.В. та Гаврилюк Ю.Г. бути його представниками в органах державної влади та місцевого самоврядування, в державних, громадських та інших господарських та інших установах, організаціях, підприємствах не залежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі в правоохоронних органах, органах прокуратури, державної виконавчої служби, податкових органах, органах внутрішніх справ, органах реєстрації актів громадянського стану, архівах та в їх відділеннях, в органах дізнання та досудового слідства з усіх питань, пов'язаних із судовими справами з правом дачі пояснень та підпису документів; в усіх судових органах (місцевих, господарській, адміністративних, третейських судах, апеляційних та касаційних інстанціях) з усіма правами, наданими законом позивачу, заявнику, скаржнику, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пред'явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову повністю або частково, зміни підстав або предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду; у відповідному відділі державної виконавчої служби з усіх питань, пов'язаних із виконанням судових та інших рішень, в тому числі звертатися з вимогами про накладення арешту та заборони відчуження майна.

Тобто, вказана довіреність, витрати на нотаріальне оформлення якої понесені позивачем, за своєю суттю є генеральною довіреністю, і жодним чином не доводить наявність причинного звязку між протиправною поведінкою відповідача та витратами позивача на її нотаріальне посвідчення. Більш того, довідка приватного нотаріуса Писаренко Є.С. без номеру і дати її складання, жодним чином не доводить, що плата в розмірі 200 грн. стягнута з позивача за нотаріальне посвідчення саме довіреності від 23.03.2010р. за реєстраційним №1844, а відтак, наявність збитків в сумі 200 грн. також не доведена позивачем.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 2000 грн., то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідної угоди, яка укладена між позивачем і адвокатом Судаковим В.В., та яка надає можливість встановити послуги, що надаються позивачу адвокатом Судаковим В.В. позивачем до суду не надано. Більш того, відповідні докази, які підтверджують, що послуги із захисту порушених прав позивача у даній справі надані саме адвокатом Судаковим В.В. також відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Престиж» (65033, м. Одеса, пров. Пржевальського, буд.7, код ЄДРПОУ 31209562, р/р 2600783787811 в «Укрсоцбанк», МФО 328016) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2) основний борг в сумі 11100 (одинадцять тисяч сто) грн., пеню в сумі 1127 (одна тисяча сто двадцять сім) грн. 63 коп., 3% річних в сумі 195 (сто девяносто пять) грн. 24 коп., індекс інфляції в сумі 622 (шістсот двадцять дві) грн. 69 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 130 (сто тридцять) грн. 05 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 127 (сто двадцять сім) грн. 44 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 30 серпня 2010 року.