Ухвала суду № 114486518, 05.10.2023, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4539/23

Провадження № 2/206/1236/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023 м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Поштаренко О.В., розглянувши заяву міського голови Філатова Б.А. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ

03.10.2023 до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння. Разом з матеріалами вказаної позовної заяви, також, було подано заяву про забезпечення позову, в якій просили: 1) заборонити державним реєстраторам, ОСОБА_1 та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2167198312101; 2) заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2167198312101.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що положення цивільного процесуального законодавства, а також той факт, що відповідачами по справі було здійснено правочин щодо набуття та відчуження нерухомого майна з порушенням норм чинного законодавства, на сьогодні, у випадку не застосування заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. У зв`язку з тим, що перебування спірного майна у власності відповідача на час розгляду вказаного позову про витребування майна саме з його незаконного володіння, забезпечення даного позову є необхідним.

Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову, суд приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, зміст і форма відповідної заяви про забезпечення позову має відповідати вимогам, викладеним уст. 151 ЦПК України.

Дослідивши зміст поданої заяви, слід дійти висновку, що представником позивача не у повній мірі виконано вимоги щодо змісту поданої заяви.

В порушення п. 3 ч. 1ст. 151 ЦПК Українизаява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Пунктом 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з вище зазначеного представником позивача не зазначено у заяві яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, крім того не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів позивача, а лише містяться посилання на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням заявника.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватисяна припущеннях позивача.

В порушення п. 5 ч. 1 ст.151ЦПК України заява про забезпечення позову не містить ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Також, заява про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, яке є гарантією захисту прав та інтересів відповідачів та має забезпечити відшкодування збитків відповідачів, що можуть бути спричинені забезпеченням позову, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 151 ЦПК України, оскільки підстави для застосування зустрічного забезпечення має вирішуватись судом, тоді як заявник має виконувати вимоги, передбачені п. 6 ч. 1ст. 151 ЦПК України, щодо зазначення необхідної інформації.

У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права «Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі», ILA,1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану «status-quo» між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.

В той же час, згідно зіст. 154 ЦПК Українисуд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу вищенаведених нормЦПК Українивбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою позивача. Позивач зобов`язаний лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.

Відповідно до ч. 5ст. 151 ЦПК Україниу заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Однак, в порушення вимог ч. 5ст. 151 ЦПК Українизаявником у заяві про забезпечення позову не наведено та не обґрунтовано доцільності вжиття кожного з обраних позивачем заходів забезпечення позову, оскільки заява про забезпечення позову містить лише посилання на позовну заяву.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам зазначеним у ч. 1ст. 151 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заяву міського голови Філатова Б.А. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння необхідно повернути заявнику, як таку, що не відповідає вимогамст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-153,157,260-261,263,353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ

Заяву міського голови Філатова Б.А. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володінняповернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Поштаренко