Рішення № 11448582, 28.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

28.09.10 Справа№ 11/141 (2010)

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.

По справі:

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

До відповідача Приватного підприємства «Укрпеллета», м.Яворів

Про стягнення заборгованості на суму 57463,00грн.

Представники:

Від позивача Жук В.М.- предст. доручення № 1927 від 27.09.2010року

Від відповідача не з»явився

Сторонам, які беруть участь у справі, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення із Приватного підприємства «Укрпеллета»55357,48грн. боргу, з яких: 44200,00грн. складає сума основної заборгованості, 6369,87грн. - розмір пені, 1110,05грн. річних та 3677,56грн.-інфляційних.

Крім цього, позивач просить суд стягнути із відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката в розмірі 5000,00грн.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.09.2010року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Подав уточнення позовних вимог, відповідно до якого сума позову зменшилась із врахуванням шестимісячного строку нарахування пені і складає 53760,50грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторони, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.08.2009року між сторонами було укладено договір надання експедиторських послуг, відповідно до якого експедитор (позивач по справі) зобов»язався за плату і за рахунок Замовника (відповідача по справі) виконати, або організувати виконання послуг, пов»язаних з перевезенням вантажів Замовника автотранспортом по Україні та за її межами протягом терміну дії договору (п.п. 1.1, 1.2)

Послуги за цим договором надаються на підставі заявки клієнта.

На підтвердження надання Експедитором Замовнику послуг за цим договором сторони підписують Акти виконаних робіт, які є підставою для здійснення оплати послуг (п.1.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору вартість послуг Експедитора визначається за погодженням сторін, зазначається в Актах виконаних робіт та в рахунках-фактурах.

На виконання цього договору позивачем здійснено вісім рейсів по перевезенню товару, що підтверджується Актами №: ОУ 45 від 03.08.2009року, ОУ 55 від 12.08.2009року; ОУ-54 від 18.08.2009року; ОУ 55 від 22.08.2009року; ОУ 59 від 27.08.2009року, ОУ 58 від 27.08.2009року; ОУ 61 від 31.08.2009року; ОУ 62 від 10.09.2009року.

Вищезазначені Акти підписані відповідачем, на підставі чого позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури.

Загальна вартість наданих позивачем послуг становить 101650грн., з яких відповідачем оплачено 57450,00грн.

Відповідно до п.3.2 договору оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, шляхом безготівкового переказу грошової суми на поточний рахунок Експедитора.

З огляду на те, що повна вартість отриманих відповідачем послуг відповідачем своєчасно не оплачена, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованої суми. Що складає 44200,00грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути 3677,56грн. інфляційних, 1110,05грн. річних за користування чужими коштами та 4772,94грн. пені, нарахованої на підставі п. 4.2 договору.

Таким, чином, загальна сума позову складає 53760,50грн.

Позивач також просить суд стягнути із відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката в розмірі 5000,00грн

Заслухавши пояснення представника сторони, дослідивши долучені до справи матеріали, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне:

01.08.2009року між сторонами було укладено договір про надання експедиційних послуг на підставі якого позивач здійснив вісім рейсів по перевезенню товару, що підтверджується Актами здачі-приймання виконаних робіт №: ОУ 45 від 03.08.2009року, ОУ 55 від 12.08.2009року; ОУ-54 від 18.08.2009року; ОУ 55 від 22.08.2009року; ОУ 59 від 27.08.2009року, ОУ 58 від 27.08.2009року; ОУ 61 від 31.08.2009року; ОУ 62 від 10.09.2009року.

Загальна вартість наданих позивачем послуг складає 101650,00грн., з яких оплачено 57450,00грн.

Підставою виникнення господарських зобовязань між сторонами є договір про надання експедиторських послуг.

Господарським кодексом України передбачено укладення договору перевезення вантажу в письмовій формі.

Процес укладення цього договору супроводжує встановлений законодавством порядок документального оформлення перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Транспортні документи, які підтверджують укладення договорів перевезення вантажів прийнято називати перевізними документами.

Відповідно до ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення підтверджується складанням перевізного документа - транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Ці ж вимоги дублює ст. 307 Господарського кодексу України. Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1.3 договору на підтвердження надання Експедитором Замовнику послуг за цим договором сторони підписують Акти виконаних робіт, які є підставою для здійснення оплати послуг.

Відповідно до п.3.1 договору вартість послуг Експедитора визначається за погодженням сторін, зазначається в Актах виконаних робіт та в рахунках-фактурах.

Позивачем умови договору виконані, що підтверджується Актами здачі-приймання виконаних робіт №: ОУ 45 від 03.08.2009року, ОУ 55 від 12.08.2009року; ОУ-54 від 18.08.2009року; ОУ 55 від 22.08.2009року; ОУ 59 від 27.08.2009року, ОУ 58 від 27.08.2009року; ОУ 61 від 31.08.2009року; ОУ 62 від 10.09.2009року.

Відповідно до п.3.2 договору оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, шляхом безготівкового переказу грошової суми на поточний рахунок Експедитора.

Таким чином, зважаючи на те, що остання поставка товару була здійснена 10.09.2009року, у позивача виникло право вимоги оплати за надані послуги, а у Відповідача зобов'язання їх оплатити. Розмір недооплаченої відповідачем суми складає 44200,00грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім суми, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання ним грошових зобовязань та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Враховуючи тривалий період часу, який пройшов з моменту коли зобовязання повинне було бути виконаним, відповідач несе відповідні фінансові збитки, повязані із не поступленням коштів.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошових зобовязань та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Стаття 546 ЦК України у п.1 зазначає, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, у п.3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.2 договору за прострочення оплати послуг Екеспедитора Клієнт несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Однак, щодо нарахованої позивачем пені, то суд позивачем подано уточнений розрахунок із врахуванням строку позовної давності щодо нарахування пені. Відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано. Тому нарахування штрафних санкцій у відповідності до норм ГК України можливе лише за перших 183 дні прострочення оплати боржником.

У відповідності до п. 2 ст. 258 ЦК України до вимог, що пов”язані із стягненням неустойки, пені, штрафу застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 44200,00грн. основного боргу, 4772,94грн. - пені, 1110,05грн. річних та 3677,56грн.-інфляційних.

Щодо витрат понесених позивачем на оплату адвокатських послуг в сумі 5000,00грн., суд відмовляє у їх стягненні з огляду на наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.44 ГПК України, та згідно ст.49 ГПК - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Надання адвокатом юридичних послуг на суму 5000,00грн., підтверджено лише договором про надання юридичних послуг від 20.07.2010року, не може бути взято судом до уваги, оскільки немає доказів що даний договір стосується саме цієї справи. Крім цього, відсутні докази оплати позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 5000,00грн.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

Судові витрати слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 33. 34, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути із Приватного підприємства «Укрпеллета», м.Яворів, вул. Січ.Стрільців, 16 (код ЄДРПОУ 36417016) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн. номер НОМЕР_1) 44200,00грн. основного боргу, 4772,94грн. пені, 1110,05грн. річних, 3677,56грн.-інфляційних, 553,57грн. державного мита та 236,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 5000,00грн. втрат на послуги адвоката відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя