Рішення № 11448298, 23.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

23.09.10                                                                                           Справа№ 17/110(10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства “Волиньспецторг”, м. Луцьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія”, с. Сілець

про: стягнення 93 327,78 грн.

                                                                                Суддя У.І.Ділай

Представники

Від позивача: Антонюк К.В. –директор (Наказ № 1-К від 05.01.2000р.); Щербюк О.Ю. –представник (Довіреність № 02-08/10 від 02.04.2010р.)

Від відповідача: Кріль Н.Г. –заступник генерального директора по правовій роботі (Довіреність № 2/365 від 26.04.2010р.)

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства “Волиньспецторг”, м. Луцьк до відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія”, с. Сілець про стягнення 93 327,78 грн.

Ухвалою суду від 28.07.2010р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 05.08.2010р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 05.08.2010р. розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості подати додаткові докази по справі в судовому засіданні 16.09.2010р. оголошувалася перерва.

Представники позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду Пояснення № 21812 від 10.09.2010р., в якому зазначається, що згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 25.05.2010р., підписаному керівниками обох сторін, заборгованість ВАТ “Львівська вугільна компанія” перед позивачем складає 53 195,56 грн. У поданому поясненні відповідач також заперечив заявлену позивачем до стягнення суму пені, вказавши, що позивач невірно визначив період її нарахування. Згідно розрахунку відповідача сума пені становить 148,73 грн.

Окрім того, у зв’язку з тим, що на даний час ВАТ “Львівська вугільна компанія” перебуває в процесі приватизації, а також враховуючи із важке фінансове становище Товариства позивач просить суд розстрочити виконання рішення суду терміном на 6 місяців.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

09.12.2009р. позивачем було виставлено відповідачу Рахунок-фактуру №001222 на суму 154 695,60 грн.

16.12.2009р. між сторонами у справі укладено Договір №В-00000038 купівлі-продажу (оптової партії товарів), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідача товар, а відповідач у свою чергу зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Як зазначається у позовній заяві на виконання договірних зобов’язань ПВКП “Волиньспецторг” здійснило виготовлення та закомплекгувало для продажу товарно-матеріальні цінності ВАТ “Львівська вугільна компанія”, а саме костюм робочий —800 к-кт, костюм зварника —20к-кт, чоботи ПВХ фермер - 100 пар, чоботи юфтеві з кирз. берц. гвоздеві — 560 пар.

Згідно п. 3.1. Договору загальна вартість товару становить 154 695,60 грн.

У п.п. 2.1., 2.2. Договору сторонами погоджено, що позивач зобов’язаний поставити даний товар до 29.12.2009р. після 100 % оплати товару. Відповідач зобов’язаний оплатити вартість товару до 29.12.2009р. і прийняти товар.

У відповідності до п.5.1. Договору передача товару здійснюється в м. Луцьку.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем було поставлено ВАТ “Львівська вугільна компанія” товар на загальну суму 123 195,56 грн., про що свідчать Видаткові накладні№ В-00001164 від 28.12.2009р. на суму 73 119,56 грн. та № В-00001152 від 25.12.2009р. на суму 50 076,00 грн. із підписами повноважних представників сторін, а також Довіреність № 577 від 24.12.2009р.

У позовній заяві позивач зазначає, що товар на суму 31 500,00 грн. відповідачем не отримувався та знаходиться на складі ПВКП “Волиньспецторг”, що підтверджується складською довідкою станом на 21.07.2010р..

23.12.2009р. ВАТ “Львівська вугільна компанія” було проведено оплату вартості товару в розмірі 50 000,00 грн. 20.01.2010р. відповідач оплатив товар на суму 10 000,00 грн. 04.02.2010р. відповідачем сплачено ще 10 000,00 грн.

Загалом оплата товару була проведена на суму 70 000,00 грн. Решти вартості товару на суму 53 195,56 грн. відповідач не оплатив.

16.02.2010р. сторонами підписано Додаткову угоду до договору №В-00000038 від 16.12.2009р., якою доповнено Розділ 4 Договору п. 4.2. Відповідно до вказаного пункту Договору суму боргу в сумі 94 695,60 грн. відповідач зобов’язався сплатити в слідуючі терміни: 28 695,60 грн. –до 31.03.2010р.; 22 000,00 грн. –до 30.04.2010р.; 22 000,00 грн. –до 31.05.2010р.; 22 000,00 грн. до 30.06.2010р.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи зобов’язання за Договором та Додатковою угодою відповідач виконав частково. В зв'язку з цим станом на 22.07.2010р. існує заборгованість ВАТ “Львівська вугільна компанія” перед ПВКП “Волиньспецторг” в розмірі 84 695,60 грн., в т.ч. 53 195,56 грн. за фактично отриманий товар та 31 500,00 грн. за виготовлений та закомплектований товар, який знаходиться на складі підприємства в м. Луцьку.

09.07.2010р. позивачем направлено на адресу ВАТ “Львівська вугільна компанія” Вимогу №202 про повернення заборгованості, відповідно до якої ПВКП “Волиньспецторг” просив відповідача в семиденний термін з моменту пред'явлення даної вимоги виконати зобов'язання передбачене Договором В-00000038 купівлі-продажу (оптової партії товарів) від 16.12.2009р. та додатковою угодою від 16.02.2010р., а саме: провести оплату заборгованості в сумі 84 695,60 грн.; вивезти виготовлений та не отриманий товар на суму 31 500,00 грн. у відповідності до умов Договору.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

За невиконання графіку розрахунків на підставі п. 7.4. Договору із змінами, внесеними Додатковою угодою до договору від 16.02.2010р. позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, що за розрахунком позивача становить 8 632,18 грн.

Загальна сума позовних вимог становить 93 327,78 грн.

Окрім заборгованості за виконані роботи позивач просить суд стягнути з відповідача суму здійснених витрат на оплату юридичних послуг розмірі 500,00 грн. На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем надано суду Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 418 від 07.05.2009р., Договір № 12/08-09 про надання правової допомоги від 12.08.2009р. та Платіжне доручення № 764 від 22.07.2010р. на суму 500,00 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно визначення ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 689 ЦК України передбачено обов’язок покупця (у даному випадку відповідача) прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Правовою нормою ч. 4 ст. 690 ЦК України передбачено, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ч. 1 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як випливає із п.п. 2.1., 2.2. Договору сторонами передбачено попередню оплату товару –до 29.12.2009р.У п. 4.2. Договору із змінами, внесеними Додатковою угодою від 16.02.2010р. сторони погодили графік розрахунків, згідно якого повну вартість товару відповідач зобов’язаний був здійснити до 30.06.2010р.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що зобов’язань за Договором №В-00000038 купівлі-продажу (оптової партії товарів) від 16.12.2009р. із Додатковою угодою від 16.02.2010р. до договору №В-00000038 від 16.12.2009р. щодо оплати та прийняття товару відповідач належно не виконав.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

П. 7.4. Договору із змінами, внесеними Додатковою угодою від 16.02.2010р. до договору №В-00000038 від 16.12.2009р. передбачено, що в разі невиконання графіку розрахунків відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, установленої у цей період, нараховану з 29.12.2009р. на суму платежу за кожний день прострочення.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм в судовому засіданні доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за Договором №В-00000038 купівлі-продажу (оптової партії товарів) від 16.12.2009р. із Додатковою угодою від 16.02.2010р. до договору №В-00000038 від 16.12.2009р., а відтак позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача 84 695,60 грн. основного боргу (в т.ч. 53 195,56 грн. за фактично отриманий товар та 31 500,00 грн. за виготовлений та закомплектований товар, який знаходиться на складі підприємства) та 8 632,18 грн. пені.

Щодо викладених у відзиві заперечення відповідача щодо періоду нарахування пені, суд зазначає наступне:

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося п. 2.2. Договору №В-00000038 купівлі-продажу (оптової партії товарів) від 16.12.2009р. визначено термін виконання зобов’язання щодо оплати товару до 29.12.2009р. П. 4.2., яким доповнено Договір згідно Додаткової угоди від 16.02.2010р. до договору №В-00000038 від 16.12.2009р., передбачено інші строки оплати товару.

Однак, п. 7.4. Договору із змінами, внесеними Додатковою угодою від 16.02.2010р. до договору №В-00000038 від 16.12.2009р. сторони погодили, що у випадку невиконання графіку розрахунків пеня нараховується з 29.12.2009р. –тобто з дня, коли наступив термін виконання зобов’язання щодо оплати товару, визначений п. 2.2. Договору.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за період з 29.12.2009р. по 29.06.2009р.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на даний час Товариство перебуває у важкому фінансовому становищі, що підтверджується балансом та звітом про фінансові результати. Просить суд розстрочити виконання рішення суду терміном на 6 місяців.

З огляду на викладене у відзиві та зважаючи на те, що ВАТ “Львівська вугільна компанія” перебуває у важкому фінансовому становищі, пов’язаному із несвоєчасністю розрахунку шахт за надані відповідачем послуги по збагаченню вугілля (дебіторська заборгованість Товариства складає 40 мл. грн.), суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим йому ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені що підлягає стягненню з відповідача на 50 % –до 4 316,09 грн. та розстрочити виконання рішення суду терміном на 3 місяці.

В частині стягнення 4 316,09 грн. пені в позові відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на ВАТ “Львівська вугільна компанія” у повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем понесені витрати на оплату послуг адвоката по розгляду даної справи в сумі 500,00 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 418 від 07.05.2009р., Договір № 12/08-09 про надання правової допомоги від 12.08.2009р. та Платіжне доручення № 764 від 22.07.2010р. на суму 500,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216, 233 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 655, 689, 690, 692, 693 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43,44, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” (80086, Львівська область, Сокольський район, с. Сілець. Код ЄДРПОУ 35879807) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства “Волиньспецторг” (43026, Волинська область, м.Лудьк, вул. Кравчука, 2. Код ЄДРПОУ 30659452) 84 695,60 грн. основного боргу, 4 316,09 грн. пені; всього –89 011,69 грн. з розстрочкою виконання рівними частинами на 3 місяці, а саме 04.10.2010р. –29 670,57 грн.; 04.11.2010р. – 29 670,56 грн.; 04.12.2010р. – 29 670,56 грн.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” (80086, Львівська область, Сокольський район, с. Сілець. Код ЄДРПОУ 35879807) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства “Волиньспецторг” (43026, Волинська область, м.Лудьк, вул. Кравчука, 2. Код ЄДРПОУ 30659452) 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 933,28 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині стягнення 4 316,09 грн. пені в позові відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя