Рішення № 114482668, 27.10.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19892/23

Провадження № 2-а/761/598/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капрала поліції інспектора батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Панчохи Лілії Володимирівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

07.06.2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить:

визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 22.05.2023 серія ЕАС №7031840, яку винесено посадовою особою Національної поліції України - інспектором роти №3 БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області капралом поліції Панчохою Лілією Володимирівною.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що 22.05.2023 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.126 КУпАП на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Однак позивач не погоджується із оскаржуваною постановою обгрунтовуючи тим, що він рухався без порушення ПДР України, тому відсутні підстави для зупинки транспортного засобу яким він керував. Відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення.

Також позивач зазначає, що при розгляді справи він бажав скористатись правовою допомогою про що заявляв клопотання, яке не було задоволене.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 29.06.2023 року було відкрито провадження у справі без виклику сторін.

Так як справа розглядалась в порядку спрощеного провадження сторони в судове засідання не викликались.

Сторони не звертались до суду з клопотанням про слухання справи з викликом сторін.

06.09.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в яких представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначив представник, 22.05.2023 року при перевірці документів було встановлено, що ОСОБА_1 не має права керування транспортним засобом та посвідчення водія відповідної категорії. Внаслідок зазначеного порушення було складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Представник зазначає, що позивача було повідомлено про причину зупинки - він рухався по лівій смузі руху, в порушення ПДР України, при вільній правій смузі. Про вказане позивач також зазначає в позовній заяві.

Крім того представник зазначає, що рішенням Подільського районного суду м.Києва від 27.09.2019 року (справа №758/11090/19) позивача було позбавлено права керування транспортними засобами. На виконання рішення суду посвідчення водія було здано на збереження до Центр ДАІ 6302 та на момент зупинки позивача там і перебуває на збереженні. Станом на момент написання відзиву відсутні відомості про повернення посвідчення водія позивачу. А тому відповідно станом на 22.05.2023 року позивач не мав права керування транспортним засобом. В той же час позивач підтверджує ту обставину, що 22.05.2023 року він керував транспортним засобом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7031840 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Як зазначено в постанові, 21.05.2023 року о 23 год. 15 хв. в м.Бориспіль по вул.Київський шлях,100 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Сузукі», державний номер НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР України.

З копії постанови вбачається, що ОСОБА_1 пояснення щодо обставин вказаних в постанові не надав.

Копію постанови ОСОБА_1 отримав, як вбачається з відео наданого відповідачем.

Позивач в позовній заяві заперечував факт порушення ПДР України, та зазначав про процесуальні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності внаслідок яких має бути скасовано постанову.

З відео, яке надане відповідачем вбачається, що під час зупинки ОСОБА_1 було повідомлено про такі причини (порушення п.11.5 ПДР України про що не заперечував в позовній заяві позивач та зазначив що він 800 м рухався по лівій смузі).

Крім того, з відео вбачається, що ОСОБА_1 пояснив, що його посвідчення водія згоріло під час виконання бойового завдання. В той же час працівники поліції повідомили позивача про те, що посвідчення водія згідно з інформацією баз Національної поліції України, здано на збереження після позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами за порушення ст.130 КУпАП.

Зазначене підтверджується скріншотами баз Національної поліції України наданими разом з відзивом на позовну заяву.

ОСОБА_1 не надав суду доказів на спростування зазначеного.

Як встановлено судом, постановою Подільського районного суду м.Києва від 27 вересня 2019 року (справа №758/11090/19) визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та за вчинення адміністративного правопорушення накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постанова набрала законної сили.

Пункт 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 передбачає, що повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.

Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.

Позивач не надав суду доказів, що у відповідності до вказаного положення йому було повернуто посвідчення водія.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 зазначеного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно до вимог п. 7 розділу VІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 280 КУпАП зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У відповідності до п.2.1. а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі - а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Як визначено п.1.10 ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Частина 2 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з приміткою до статті 126 КУпАП, положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення ним порушення ПДР відповідними доказами.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що в постанові не зазначено жодного доказу на підтвердження його вини в порушенні ПДР України.

В той же час варто зазначити, що вимоги ст. 283 КУпАП не передбачають зазначення в постанові доказів, які підтверджують порушення ПДР України.

Позивач не надав суду доказів, що він заявляв клопотання про правову допомогу та вказане клопотання не було задоволено. Матеріали відеозапису не містять інформації, що позивач заявляв клопотання про надання правової допомоги.

Таким чином надані відповідачем докази підтверджують ту обставину, що 22.05.2023 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Крім того варто зазначити, що позивач звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача, оскільки у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'HalloranandFrancis v. theUnitedKingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Враховуючи матеріали справи та встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог позовної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до капрала поліції інспектора батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Панчохи Лілії Володимирівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на р ішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Г.Притула