Рішення № 114481473, 12.10.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 287/1993/19

Провадження № 2/752/532/23

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

з участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,

розглянувши у місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредитон" про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Олевського районного суду Житомирської області з позовом у якому просила визнати недійсним кредитний договір № 2019-11-00008762 від 08.08.2019 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що 8 серпня 2019 року між нею та ТОВ "ФК "Кредитон" було укладено кредитний договір № 2019-11-00008762 (далі - Договір). Згідно з цим договором відповідач надав їй суму позики в розмірі 4000 грн строком на 28 календарних днів.

Ознайомившись зі змістом Договору, позивачка виявила, що деякі істотні умови цього Договору, а саме умови, зазначені у п.п. 1.13, 1.14 Додатку 1 до Договору, відомості про реальну річну процентну ставку відсутні на веб-сайті ТОВ "ФК "Кредитон". Також звернула увагу, що п. 10.9 Договору їй не був роз`яснений. Таким чином, посилається на те, що дані були приховані та умисно не роз`яснені відповідачем під час вибору умов Договору, а тому вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг. Вказує на те, що відповідачем не роз`яснено графіку погашення позики, умови нарахування та розмір пені та інш. штрафних санкцій. До того ж сам договір позивачка вважає несправедливим в силу ЗУ «Про захист прав споживачів», зокрема Договір має дисбаланс прав та обов`язків сторін.

Вважає, що договір не відповідає умовам чинного законодавства, а тому просить визнати його недійсним.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 02.12.2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання кредитногшо договору недійсним направлено за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження (а.с. 28).

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позову заяву та всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач ТОВ "ФК "Кредитон" відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

20 червня 2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду (а.с. 33).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України) , підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Судом встановлено, що 08.08.2019 року між ТОВ "ФК "Кредитон" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2019-11-00008762 (а.с. 6-11).

Як встановлено із змісту оспорюваного Договору, даний договір був укладений шляхом прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) ТОВ «ФК «Кредитон» укласти Кредитний договір у порядку та на умовах, визначених Кредитодавцем і викладених у правилах на Сайті / в мобільному додатку. Договір укладений в електронному вигляді з використанням дистанційних каналів комунікації та підписується позичальником за допомогою використання АВП / Електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Пропозиція укласти даний Договір направляється Кредитодавцем шляхом розміщення в Особистому кабінеті у вигляді проекту даного Договору разом із іншими його невід`ємними складовими частинами.

Пунктом 1.2. кредитного договору встановлено, що тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, запланована дата повернення кредиту, розміри Комісії за надання кредиту та ПС1 і ПС2, пільговий період, розмір реальної процентної ставки, загальна вартість кредиту та інші умови (параметри) кредиту, а також Графік платежів наведені у Додатку № 1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Розділом 1 додатку № 1 до кредитного договору встановлено: умови (параметри) кредитування, відповідно до яких позивач надав відповідачеві кредит у сумі 4 000 грн. на 28 календарних днів (до 05.09.2019 року) для задоволення власних споживчих потреб шляхом безготівкового переказу; фіксовані процентні ставки (ПС1, ПС2); комісію за надання кредиту (0 % від суми кредиту); реальна річна процентна ставка (з урахуванням комісії за надання кредиту, ПС1, строку кредитування та на основі припущення, що зобов`язання виконуються належним чином, ПС2 не застосовується і не нараховується неустойка) - 528,58% річних; розмір пені - 0,5% та ін.

Відповідно до п. 1.2 Договору, графіку платежів наведених у Додатку №1 до цього Договору позика надається строком на 28 календарних днів до 05.09.2019 року; сукупна вартість кредиту складає 6016,00 грн., з яких: сума кредиту складає 4 000, 00 грн, сума нарахованих процентів складає 2016,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Умови кредитного договору, на яких укладають двосторонні правочини з відповідачем, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641,644 Цивільного кодексу України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст.ст. 1047, 1055 ЦК України встановлено, що договір позики, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1 -3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний правочин в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Порядок вчинення електронних правочинів на момент виникнення спірних відносин, а саме щодо укладення 08.08.2019 року кредитного договору між сторонами, регламентується Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону, одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до положень ст. 11 цього Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Згідно з ст. 13 цього Закону договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення цієї, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частини першої ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

П. 13.11 Договору передбачено, що уклавши цей Договір, позичальник підтвержує, що він / вона ознайомлений / ознайомлена з Правилами, повністю їх розуміє, погоджується, зобов`язується неухильно їх дотримуватися та виконувати всі свої зобов`язання, визначені Правилами. Під час укладання цього договору сторони досягли згоди та виклали в Договорі всі істотні умови, які вони мали намір викласти та які є обов`язковими для договорів такого виду. Жодна зі сторін не має права у майбутньому посилатись на недосягнення згоди за істотними умовами Договору яка на підставу для визнання його недійсним (п. 13.14).

Згідно з п. 13.15 Договору недійсність окремих положень цього Договору не тягне за собою недійсності інших положень або визнання Договору недійсним в цілому, та не звільняє позичальника від зобов`язання повністю погасити свою заборгованість за Договором.

Також, відповідно до частини першої, другої ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

При вирішенні спору суд приймає до уваги те, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як вбачається з Договору № 2019-11-00008762 від 08.08.2019 року, в розділі "адреси та реквізити Сторін" кредитного договору під реквізитами товариства, документ підписаний з використанням факсимільного відтворення печатки Кредитодавця, а під реквізитами Позичальника містяться електронні дані у вигляді цифрової послідовності «Y980».

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Наведені електронні дані відповідача не відповідають вимогам до електронного підпису, встановленим ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис", а також вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" щодо підписів у сфері електронної комерції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладений сторонами кредитний договір не відповідає вимогам законодавства щодо укладення правочинів в електронній формі.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 230 ЦК України, відповідно до якої якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий, правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано доказів умисного введення відповідачем його в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину та доказів самого факту омани, тож судом не встановлено підстав для визнання договору як такого, що укладений внаслідок обману зі сторони кредитора.

Суд не вбачає підстав для визнання договору таким, що вносить суттєвий дисбаланс у розподіл прав та обов`язків між сторонами, або як такий, що містить приховані і суттєві обтяження чи обмеження для споживача, що давало б підстави для визнання його несправедливим.

Враховуючи те, що стороною відповідача не було надано доказів на спростування обґрунтувань позовних вимог та підтвердження належного укладення між сторонами спірного договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України "Про електронний цифровий підпис», Законом України « Про електронну комерцію», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11,16,205,207,509,627,628,629 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредитон" про визнання кредитного договору недійсним, задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 2019-11-00008762 від 08.08.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредитон".

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк