Рішення № 114481435, 23.10.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
23.10.2023
Номер справи
752/4088/23
Номер документу
114481435
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 752/4088/23

Провадження № 2/752/3994/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва та просить визнати за позивачем майнове право (в тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на квартиру АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову зазначає про те, що між ним та відповідачем був укладений Договір №ОМ/2С-К26 купівлі-продажу майнових прав від 25.07.2015р., відповідно до якого відповідач зобов`язався передати протягом 30 днів після 3-го кварталу 2016 року позивачу у власність окрему квартиру АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:414:0005, право на спорудження якого виникло у відповідача на підставі Договору №18/10/13 про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника від 18.10.2013р., укладеного між ТОВ «СБ ЛТД» та ТОВ «Техенерго», та Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2007р. Позивач зобов`язався оплатити її вартість. 04.10.2016 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт огляду та приймання-передачі об`єкта нерухомості (квартири), а саме: було уточнено реквізити квартири: квартира АДРЕСА_3 . Згідно Довідки від 21.08.2015р. про фінансування 100% об`єкта нерухомості позивачем повністю сплачені кошти за Договором №ОМ/2С-К26 від 25.07.2015р. в сумі 493 020,00 грн. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за Договором перед відповідачем. Проте відповідач свої зобов`язання не виконав, вказаний будинок на даний час не введений в експлуатацію. Із засобів масової інформації позивачу стало відомо, що будівництво комплексу за адресою: АДРЕСА_4 , зупинено, забудовник самовільно вів будівництво комплексу за відсутності дозвільних документів на будівництво, відкрито кримінальне провадження. Позивач зазначає, що оскільки квартира є оплаченою ним, об`єкт після завершення будівництва стає окремим майно, то до завершення будівництва об`єкту нерухомого майна, в якому знаходиться квартира, та прийняття його до експлуатації позивачу належить не право власності на квартиру, а майнові права на неї.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.03.2023р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду від 14.06.2023р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд даної справи без його участі та участі позивача. У заяві адвокат вказав про те, що позовній вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 25.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД», як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, був укладений Договір №ОМ/2С-К26 купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлі-продаж.

Згідно з п. 2.2. Договору сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_4 за наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_5 , кількість кімнат - 1, загальна площа 33,2 кв.м., поверх 2, секція 2, площа квартири проектна

Відповідно до пунктів 2.6., 2.7., 2.8. Договору плановий термін закінчення будівництва - 4 квартал 2015 року. Плановий термін введення в експлуатацію - 2 квартал 2016 року. Плановий термін отримання свідоцтва про право власності - 3 квартал 2016 року.

За статтею 3 Договору майнові права на об`єкт нерухомості за цим Договором закріплюються за покупцем у момент видачі Довідки про оплату 100% майнових прав. Довідка підписується продавцем не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначена в пункті 4.2. цього Договору. Після отримання продавцем на об`єкт капітального будівництва сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, продавець надсилає покупцю повідомлення із зазначенням дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення), коли покупець повинен з`явитись та фізично прийняти закінчений будівництвом об`єкт нерухомості, підписавши Акт прийому-передачі об`єкта нерухомості та договір на утримання та обслуговування об`єкта нерухомості. Об`єкт нерухомості передається продавцем покупцю шляхом підписання Акта прийому-передачі об`єкта нерухомості. Сторони погоджуються, що у випадку часткової оплати вартості майнових прав, покупець не набуває права власності на частину майнових прав. Продавець за рахунок покупця здійснює оформлення на покупця права власності на об`єкт нерухомості в порядку, встановленому чинним законодавством України. Після реєстрації свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості у порядку, встановленому чинним законодавством України, покупець має право володіти, користуватись та розпоряджатись об`єктом нерухомості без обмежень.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2., 4.3. Договору в день укладення цього Договору вартість майнових прав 1 кв.м. об`єкту нерухомості складає 14 850,00 грн. Орієнтована загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення цього Договору складає 493 020,00 грн. Перший платіж здійснюється 29 липня 2015 року в розмірі 450 000,00 грн. Грошова сума в розмірі 43 020,00 грн. буде оплачена покупцем до 25.08.2015р.

Згідно Довідки про фінансування 100% майнових прав об`єкта об`єкта нерухомості по Договору №ОМ/2С-К26 купівлі-продажу майнових прав від 25.07.2015р., яка складена 21.08.2015р., ОСОБА_1 відповідно до умов Договору сплатив продавцю грошові кошти в розмірі 493 020,00 грн., що складає 100% вартості майнових прав (без врахування фактичних обмірів) об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 (об`єкт - квартира, будівельний №26, кількість кімнат - 1, загальна площа - 33,20 кв.м., поверх - 2, секція - 2.

04.10.2016р. позивачем та відповідачем складено Акт огляду та приймання-передачі об`єкта нерухомості (квартири), за яким сторони визначили, що об`єкт будівництва (квартири), що розташований за адресою: АДРЕСА_7 , який передається інвестору на підставі Договору забезпечення виконання зобов`язань ОМ/2С-К26 від 25.07.2015р. відповідає вимогам згаданого вище договору. Зауважень та претензій щодо стану об`єкта будівництва у сторін немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із положеннями статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільного кодексу України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України).

Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, порядок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначений законом.

Майном, як особливим об`єктом, вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 Цивільного кодексу України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі №755/8933/18 (провадження №61-4251св19).

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами Цивільного кодексу України не передбачено.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі №6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі №6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі №6-2124цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права, який, на його думку, є ефективним і не заборонений законом. Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити його права позивач не міг. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачем способу захисту його прав як визнання за ним майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження №14-606цс18) та від 20 березня 2019 року у справі №761/20612/15-ц (провадження №14-39цс19), у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява №31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява №10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, №10741/84).

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов`язань, не визнає майнових прав позивача на спірне нерухоме майно, хоч він і сплатив пайові внески в повному обсязі, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачем майнових прав на спірну квартиру. При цьому суди правильно вважали, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективним, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом він не може захистити свої права.

Позивач уклав з відповідачем Договір №ОМ/2С-К26 купівлі-продажу майнових прав від 25 липня 2015 року, за якими сплатив відповідачу 493,020,00 грн. вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, а відповідач, у свою чергу, у встановлені договором строки зобов`язався закінчити будівництво, здати об`єкт капітального будівництва в експлуатацію та за актом прийму-передачі об`єкта нерухомості, шляхом його підписання сторонами, передати позивачу об`єкт нерухомості.

Частинами другою-третьою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статей 626-629, 638 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Між сторонами виникли відносини на підставі договору купівлі-продажу майнових прав і предметом договірного зобов`язання за цими договорами є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передавання майнових прав, а після завершення будівництва передання об`єкту нерухомості. Матеріальними об`єктами договірних зобов`язань є наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають передати одна одній, саме вони є предметом виконання за договором, з урахуванням інтересу кожної зі сторін та відповідної мети договору.

Верховний Суд у своїй практиці визначає майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Отже, майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав та підлягають захисту в разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Майнові права визначаються як суб`єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.

Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених Цивільним кодексом України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.

Як передбачено статтею 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорах строк, що підтверджується довідкою про 100% оплату вартості майнових прав.

Виконання грошових зобов`язань за договором, а саме повна сплата вартості майнових прав об`єкта нерухомості, підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об`єкт нерухомості, отримання від відповідача об`єктів нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об`єкт будівництва.

При цьому, зі змісту укладеного між сторонами Договору, а саме п. 3.1., майнові права на об`єкт нерухомості за цим Договором закріпляються за покупцем у момент видачі Довідки про оплату 100% майнових прав. Довідка підписується продавцем не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначена в пункті 4.2. цього Договору.

Так, як встановлено вище, відповідачем підписана Довідка про оплату 100% майнових прав.

Разом з тим, суд відмічає про те, що пункт 3.1. Договору не можна трактувати таким чином, що з підписанням Довідки покупець набуває у власність майнові права на об`єкт нерухомості, оскільки застосоване в п. 3.1 Договору слово «закріпляються» за тлумачним словником української мови означає «набувати стійкого положення, ставати нерухомим, використовуючи яке-небудь кріплення»; або ж «зміцнюючись, утверджуватися на довгий час, ставати тривалим, постійно діючим», або ж «здійснювати певні заходи, щоб утриматися, залишитися на захопленій позиції», і аж ніяк не "набуває".

Суд відмічає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач після оплати позивачем у повному обсязі вартості майнових прав передав їх позивачеві. Доказів протилежного відповідачем суду не наданою та судом не встановлено.

Таким чином, фактично склалась ситуація, за якої позивач має підтвердження оплати ним 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, однак відсутнє належне підтвердження переходу цих прав від відповідача до позивача, та відповідно належне оформлення набуття останнім права власності на майнові права щодо об`єктів нерухомості.

Як стверджує позивач, у вказаний у Договорі строк об`єкт будівництва в експлуатацію введений не був, будівництво не завершене та на даний час не ведеться, квартира у власність позивачу не передана.

Таким чином, відповідач порушив встановлений договором строк введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позбавив позивача того, на що він розраховував, укладаючи відповідний Договір, а саме що відповідач у встановлений термін здійснить введення будинку в експлуатацію і відповідно позивач матиме можливість набути право власності на квартиру.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за ним майнових прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань в частині передачі покупцю майнових прав на об`єкти нерухомості, що є предметом Договору, при цьому суд враховує, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об`єкта капітального будівництва в експлуатацію, який погоджений сторонами в пунктах 2.6, 2.7 Договору (4 квартал 2015 року, 2 квартал 2016 року), сплинув, додаткових угод, які б передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачем, який не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог і підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем майнових прав на квартиру.

Натомість суд не вбачає підстав для визнання за позивачем права на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва об`єкту нерухомості, як про це зазначено у прохальній частині позову, оскільки в даному конкретному випадку наявні законодавчо обґрунтовані підстави для набуття майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а не права власності на даний об`єкт. Процедура отримання в натурі та оформлення у власність даного об`єкта нерухомості буде доступною для позивача лише після завершення будівництва, введення його в експлуатацію та отримання всіх необхідних правовстановлюючих документів на нього.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України і з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору в розмірі 4 930,20 грн. (за задоволену вимогу про визнання майнового права), а також з позивача в дохід держави - 1 073,60 грн. (за вимогу про визнання права на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва квартири, в задоволенні якої відмовлено і яку не було оплачено при поданні позову).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 30, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва задовольнити частково.

2. Визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» на користь ОСОБА_1 4 930,20 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять грн. 20 коп.) судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) грн.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» (03083, м. Київ, проспект Науки, 50, код ЄДРПОУ 38918953).

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.10.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська

Часті запитання

Який тип судового документу № 114481435 ?

Документ № 114481435 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 114481435 ?

Дата ухвалення - 23.10.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 114481435 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 114481435 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 114481435, Голосіївський районний суд міста Києва

Судове рішення № 114481435, Голосіївський районний суд міста Києва було прийнято 23.10.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 114481435 відноситься до справи № 752/4088/23

Це рішення відноситься до справи № 752/4088/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 114481433
Наступний документ : 114481440