Рішення № 114478337, 27.10.2023, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4808/23

Провадження № 2/279/1364/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2023 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/4808/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Коростенської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Кормінець Марина Миколаївна, Приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Івчук Станіслав Станіславович про підтвердження факту нікчемності правочинів, визнання правочину недійсним, скасування державної рєстрації, забов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якої діє предстаник ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,Виконавчого комітетуКоростенської міськоїради,треті особи:Приватний нотаріусКоростенського районногонотаріального округуКормінець МаринаМиколаївна,Приватний нотаріусКоростенського районногонотаріального округуІвчук СтаніславСтаніславович пропідтвердження фактунікчемності правочинів,визнання правочинунедійсним,скасування державноїрєстрації,забов`язаннявчинити дії.В обгрунтуванняпозову зазначила,що вона є інвалідом 1 групи, підгрупи А з дитинства. З 20.07.2001 року вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 25.01.2023 року її було знято з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою за заявою власника ОСОБА_3 . Їй стало відомо, що вказана квартира була відчужена за договором купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_5

07.02.2000 року відділом приватизації Упраління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Коростенської міської ради було прийтято рішення про видачу Свідоцтва про право власності №7598 від 07.02.2000 року на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . ЇЇ як інваліда 1 групи було виписано з квартири з метою проведення приватизації без її участі. Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 11.04.2001 року, засиленим ухвалою Судової Колегії з цивільних справ Житомирського обласного суду від 23.05.2001 року та ухвалою Верховного Суду України від 08.10.2021 року, рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_2 було скасовано. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 29.10.2012 року арешт накладений на квартиру був скасований. Про скасування арешту їй було не відомо.

Незважаючи на скасування рішення про приватизацію квартири, 10.12.2012 року було оформлено свідоцтво про право на спадщину №5812, згідно з яким власником 1/2 частини квартири став ОСОБА_4 , а 14.08.2013 року іншу 1/2 частину квартири ОСОБА_6 відчужила договором дарування №4080 на ім`я ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, після звернення до нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав вона дізналась про порушення її прав на житло, а саме про зняття її з реєстраційного обліку місця проживання та неодноразовий перехід права власності на квартиру на інших осіб. В даний час вона не має іншого житла, проживає в напівзруйнованому будинку в с.Старики, є інвалідом 1 групи з дитинства. Просить встановити факт нікчемності правочину внаслідок якого було видано свідоцтво про право на спадщину №5812, посвідчене 12.09.2008 року на ім`я ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права вланості на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , номер запису:6194, дата прийняття рішення про державну реєстрацію:17.12.2012 року; встановити факт нікчемності правочину внаслідок якого було укладено договір дарування 1/2 частки кваритри №4080 на ім`я ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію права вланості на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , номер запису:2115973, дата, час державної реєстрації: 14.08.2013 16:37:40; визнати недійсним правочин внасліок якого було укладено договір купівлі-продажу №1050 від 12.04.2023 року на квартиру АДРЕСА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , номер відомостей про речове право: 49915806, дата, час державної реєстрації:12.04.2023, 16:46:11. Зобов`язати Виконавчий комітет Коростенської міської ради витребувати квартиру АДРЕСА_2 з незаконного володіння ОСОБА_5 та звернутись до державного реєстратора з заявою про внесення відомостей до Державного реєстру речових прав про право власності Коростенської територіальної громади на квартиру АДРЕСА_2 .

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву в якому вказала, що в 1979 році квартира АДРЕСА_2 була виділена її батьку на склад сім`ї 4 особи, в тому числі на ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_8 ), на її ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_9 ). ЇЇ мати ОСОБА_6 та рідна сестра ОСОБА_7 приватизували квартиру в рівших частках та кожна з них стала власником 1/2 частини квартири. 14.08.2013 року її мати належну їй 1/2 частину квартири подарувала їй. Натомість їй не було відомо про існування рішення суду про скасування приватизації. Під час укладення договору дарування її мати зверталась до Виконачого комітету Коростенської міської ради з заявою про надання дозволу на дарування своєї частки квартири. Вказана заява була розглянути і рішенням виконкому Коростенської міської ради №379 від 21.08.2013 року такий дозвіл був наданий, жодних зауважень з боку виконавчого комітету Коростенської міської ради не було. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її сестра ОСОБА_10 (до шлюбу ОСОБА_11 ), її частка квартири була успадкована її сином - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6 . Вона та законний представник ОСОБА_4 вирішили продати спірну квартиру. Під час оформлення договору купівлі-продажу їм стало відомо, що в кварирі значиться зареєстрованою ОСОБА_1 . На її звернення 25.01.2023 року ОСОБА_1 було знято з реєстраційного обліку у вказаній квартирі. Таким чином, вважає, що жодних прав ОСОБА_1 вона не порушила, вона не є безхатченко, проживає в будинку свого чоловіка ОСОБА_12 . З 2013 року з боку ОСОБА_1 жодних претензій з приводу користування квартирою не було, ніяких спорів не виникало, будь-яких перешкод вона їй не чинила. Оскільки ОСОБА_1 є інваліом дитинства, а її матір за станом здоров`я не мала змоги здійснювати за нею догляд тому ОСОБА_1 було зараховано на повне державне утримання до Коростенського центру соціального захисту інвалідів. В 2000 році ОСОБА_1 уклала шлюб та стала проживати з чоловіком по АДРЕСА_3 у ОСОБА_13 . Згодом ОСОБА_1 з чоловіком переїхали проживати в с.Старики Коростенського району, де постійно проживали понад 20 років. Таким чином, з 1999 року позивач в спірній квартирі не проживала, її речей в квартирі немає, не приймала участь в її утриманні. Оскільки вона мала всі правові підстави як власник квартири здійснювати її продаж, в задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 подав відзив на позовну заяву зазначивши, що 12.04.2023 року він придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 . Вказана квартира належала продавцям на праві власності в рівних частках. Договір був посвідчений нотаріально. Йому не було відомо про рішення суду щодо скасування приватизації вказаної квартири. ОСОБА_4 був наданий дозвіл Коростенською міською радою на продаж його частки квартири. Тобто виконавчий комітет не заперечив право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири. На час укладення договору купівлі-продажу в квартирі ніхто не проживав, жодних речей там не було та ніхто в квартирі зареєстрованийм не був. Вважає, що він жодним чином не порушив права позивача, в тому числі житлові. Крім того, рішення суду не містить вказівки щодо скасування свідоцтва про право власності на житло, а тому ОСОБА_6 мала всі підстави подарувати свою частку квартири ОСОБА_3 , тому позовні вимоги в частині нікчемності договору дарування задоволенню не підлягають. Стосовно визнання правочину нікчемним зазначає, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, відповідно до положень ст.1301 ЦК України, а тому дана вимога задоволенню не підлягає. Вимоги про скасування державної реєстрації є похідними та задоволенню не підлягають. Він є добросовісним набувачем, власником квартири, право власності є непорушним, позивач не є власником житла та не має права ставити питання про витребування майна та спонукати до таких дій власника майна. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Коростенської міської ради подав відзив на позовну заяву зазначивши, що позовні вимоги не визнає, так як згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухома майно власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_5 . Дані про те, що вказана квартира є комунальною власністю в Реєстрі відсутні. Крім того, останні 10 років всі власники квартирою відкрито користувались, розпоряджались, позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду. ОСОБА_1 ніколи не мала своєї частки власності у вказаній квартирі та була виписана з квартири у встановленому Законом порядку за зверненням власника квартири. До запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження такої взаємодії реєстраційні дії проводяться за зверненням заявника в даному випадку за заявою ОСОБА_1 , тому в задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача надав відповідь на відзив ОСОБА_3 зазначивши, що доводи ОСОБА_3 стосовно того, що вона не знала про існування рішення суду про скасування приватизації не заслуговують на увагу, так як є рідною сестрою позивача, була прописана в спірній квартирі, на день набрання рішенням суду законної сили вона була в 28-річному віці, на день укладення договору дарування частини квартири у 40-річному віці. Окім того, у відзиві сама вказала, що несла тягар утримання квартири та проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_6 . Крім того, вказала, що позивачці чинились перешкоди в користуванні квартирою, про що свідчить рішення суду від 04.09.2012 року про вселення ОСОБА_1 до спірної квартири. Діями відповідачів позивач була позбавлена право на житло, позовні вимоги просила задовольнити.

Треті особи: Приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Кормінець М.М., Приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Івчук С.С. заяв, поясненьщодо позовуне подали, про день розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши письмові матеріали, в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, тому дії учасників цивільних правовідносин мають їй відповідати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинстав 1 групи, до 25.11.1999 року проживала та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 . В період з 1999 року по 2001 рік перебувала в Коростенському територіальному центрі соціального захисту, 09.12.1999 року була перепрописана за адресою: АДРЕСА_4 .

Відділом приватизації Коростенського міськвиконкому було прийнято рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 07.02.2000 року на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 11.04.2001 року, засиленим ухвалою Судової Колегії з цивільних справ Житомирського обласного суду від 23.05.2001 року та ухвалою Верховного Суду України від 08.10.2021 року, рішення про приватизаціюю квартири АДРЕСА_2 було скасовано.

Як вбачається з інформаційного листа Коростенської міської ради від 15.05.2023 року, згідно листа Коростенської виконавчої служби від 22.07.2003 року, за №9489, було внесено запис у книгу №3 реєстрації свідоцтв про право власності на житло, про анулювання свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 07.02.2000 року виданого на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 04.09.2012 року ОСОБА_1 була вселена в квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 29.10.2012 року арешт накладений на квартиру був скасований.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14 померла, після смерті якої спадщину у виді 1/2 частини кваритри АДРЕСА_2 прийняв її син, ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.12.2012 року.

14.08.2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уклади договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6

ОСОБА_1 була знята з реєстраціного обліку місця проживання з квартири АДРЕСА_2 25.01.2023 року.

Згідно з договором купівлі продажу від 12.04.2023 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року N 121 затверджена ІНСТРУКЦІЯ про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (яка діяла на час викникнення спірних правовідносин), яка визначає порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні.

Відповідно до п.1.5, 1.6, 1.7 Інструкції державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Відповідно до п.2.4 Інструкції після проведення первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об`єкта, тобто проводити поточну реєстрацію.

Відповідно до п.п. 2 п. 4.1 Інструкції зазначає що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11: б) державними органами приватизації - наймачам квартир у державному житловому фонді, які приватизували їх відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Оскільки рішення про приватизаціюю квартири АДРЕСА_2 було скасовано рішенням Коростенського міськрайонного суду від 11.04.2001 року, засиленим ухвалою Судової Колегії з цивільних справ Житомирського обласного суду від 23.05.2001 року та ухвалою Верховного Суду України від 08.10.2021 року, а відтак квартира АДРЕСА_2 є комунальною власністю територіальної громади міста Коростеня в особі Коростенської міської ради.

А тому, саме на Виконавий комітет Коростенської міської ради покладено обов`язок подати до БТІ достовірну та повну інформацію про власника майна, для здійснення державної реєстрації права власності. Натомість, відповідачем - Виконавчим комітетом Коростенської міської ради було лише внесено запис у книгу №3 реєстрації свідоцтв про право власності на житло, про анулювання свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 07.02.2000 року.

Вказана бездіяльність відповідача - Виконавчого комітету Коростенскьої міської ради призвела до неправомірної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що в подальшому призвело до включення 1/2 частки квартири до складу спадщини (після смерті гр. ОСОБА_7 ), укладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 договору дарування 1/2 частки квартири та здійснення її відчуження гр. ОСОБА_5 .

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка неє стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16, зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Судом не встановлено обставин, які могли би свідчити про недобросовісність відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , навпаки судом встановлено, що останні є добросовісними набувачами. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не знали про існування рішення суду про скасування приватизації квартири (іншого суду не надано); відповідач ОСОБА_5 не міг передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру було припинено у зв`язку з тим, що рішенням суду визнано незаконним приватизація квартири.

Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009, зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу зазначених конституційних положень ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, якою встановлено, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

У спірних правовідносинах первинним власником квартири була Коростенська міська рада рада, квартира АДРЕСА_2 вибула з її власності. Разом з тим, Коростенською міською радою питання про витребування майна, яке вибуло з її власності не порушується. Водночас витребування спірної квартири у добросовісного набувача не можливе, адже це призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки встановлення фактів нікчемності правочивів за якими право власності набув ОСОБА_4 , шляхом прийняття 1/2 частини кваритири у спадок, ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 частину квартири за договором дарування, а ОСОБА_15 набув право власності на квартиру шляхом укладення договору купівлі-продажу, та які є добросовісними набувачами на спірний об`єкт нерухомого майна, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. У такому випадку на відповідача ОСОБА_5 буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Крім того, суд зазначає, що факт вибуття майна поза волею власника повинен встановлюватись стосовно саме первинного власника майна, а не осіб, які набули право власності на спірне майно після його первинного відчуження та які надалі знову відчужили його.

Також при вирішенні спору судом враховано спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо вкартири АДРЕСА_2 , а саме: той факт, що позивач у справі у спірній квартирі не проживає тривалий час, фактично проживає в с. Старики Коростенського району, будь-якого інтересу до квартири не виявляла протягом тривалого часу, про свідчить її необізнаність щодо укладення договору дарування, прийняття спадщини, які мали місце в 2012-2013 роках.

На підставівикладеного,керуючись ст.263-265ЦПК України, ст.ст.328,330,387,388 ЦК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Коростенської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Кормінець Марина Миколаївна, Приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Івчук Станіслав Станіславович про підтвердження факту нікчемності правочинів, визнання правочину недійсним, скасування державної рєстрації, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.07.2023 року, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 в частині заборони вчиняти дії пов`язані з відчуженням вказаного майна.

Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 .

Відповідач - Виконавчий комітет Коростенської міської ради, місце знаходження: 11500, м.Коростень, вул. Грушевського, 22, Житомирська область, ЄДРПОУ 04053507.

Третя особа - Приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Кормінець Марина Миколаївна, місце знаходження: 11501, м.Коростень, вул. Грушевського, 23.

Третя особа - Приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Івчук Станіслав Станіславович, місце знаходження: АДРЕСА_9 .

Суддя Недашківська Л.А.

копія згідно з оригіналом