Рішення № 1144756, 19.11.2007, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2007 р.

Справа № 10/222-4256

Господарський суд Тернопільської області складі

судді Півторака М.Є.

Розглянув справу

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Лізингова компанія “Украгромашінвест“, м. Київ, вул. Сурікова , 3

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Тернопільський комбайновий завод“, м. Тернопіль, вул. Лук’яновича, 8

За участю представників:

Позивача: Процкова С.В. –представника, довіреність від 18.07.2007 року;

Відповідача: Ханас І.О. –представника, довіреність № 92/274 від 23.04.2007 року.

У відповідності до статті 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

До господарського суду Тернопільської області звернулося з позовом Відкрите акціонерне товариство “Лізингова компанія “Украгромашінвест“, м. Київ про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Тернопільський комбайновий завод“, м. Тернопіль заборгованості в сумі 509 936 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов Договору про умови фінансового лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за надану в лізинг сільськогосподарську техніку вітчизняного виробництва та здійснення інших платежів № 215-Л від 09.12.1999 року ; передачу відповідачу двигуни в кількості 35 шт. вартістю 24600 грн. за одиницю, а всього на суму 861000 грн. ; довіреністю серії ЯВЗ № 308429 від 07.12.1999 року та прибутково –видатковою накладною № 168 від 28.12.1999 року.

У представленому суду відзиві на позов від 06.11.2007 року та у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнає, вважає їх без підставними та такими, що не підлягають до задоволення. Зазначає, що 19.12.2001 року між сторонами була укладена додаткова угода до Договору № 215-Л, яка є невід’ємною частиною і якою було внесено зміни до графіку сплати лізингових платежів, строк сплати всіх передбачених договором платежів закінчився 20.06.2004 року. Посилається на статтю 257 ЦК України , згідно якої позовна давність встановлюється у три роки. Вважає, що на момент подання позову до суду строк позовної давності сплив. Просить в позові відмовити.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 16:00 годин 19 листопада 2007 року в порядку статті 77 Господарського процесу кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідачів, суд встановив наступне:

Згідно статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Позивач у справі –Відкрите акціонерне товариство “Лізингова компанія “Украгромашінвест“, місцезнаходження якого м. Київ вул. Сурікова, 3, зареєстроване Солом’янською районною у місті Києві державною адміністрацією 07.03.1998 року і включене до ЄДРПОУ , ідентифікаційний код 21661438, а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як встановлено у судовому засіданні , 09 грудня 1999 року між ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест“, м. Київ ( Лізингодавець ) та ВАТ “Тернопільський комбайновий завод“, м. Тернопіль ( Лізингоодержувач ) укладено Договір № 215-Л згідно умов якого Лізингодавець передає, а Лізингоодержувач отримує в платне тимчасове користування на умовах фінансового лізингу сільськогосподарську техніку згідно Додатку № 1, що є невід’ємною частиною даного Договору ( пункт 1.1. ).

Вартість майна , що передається у лізинг становить 861000 грн. ( пункт 1.8. Договору ).

Строк лізингу складає 5 років з моменту передачі майна в лізинг, яким є дата підписання сторонами Акта приймання-передачі майна в лізинг та діє по 01 лютого 2004 року.

Розмір, строки та порядок розрахунку лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Розрахунку лізингової плати ( Додаток № 2 ), який підписується сторонами одночасно з договором і є невід’ємною частиною. Лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі.

Додатком № 1 до Договору № 215-Л від 09.12.1999 року сторони визначили, що об’єктом лізингу є двигуни СМД-60-02, виготовлені ВАТ “ХТЗ“ в кількості 35 одиниць, вартістю 24600 за одиницю , на загальну суму 861000 грн.

У додатку № 2 до договору № 215-Л сторони погодили графік виплати лізингових платежів, який розпочинається з 20 грудня 1999 року по 20 грудня 2004 року включно у погоджених сумах.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року (Цивільний Кодекс України прийнятий 16 січня 2003 року) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що вищезазначені правовідносини сторін виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, але продовжують існувати нині, до цивільних відносин між сторонами застосовуються норми Цивільного кодексу України.

19 грудня 2001 року між ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест“ та ВАТ “Тернопільський комбайновий завод“ укладено Додаткову угоду до Договору про умови фінансового лізингу сільськогосподарської техніки № 215-Л від 09.12.2001 року, якою сторони внесли зміни до Договору № 215-Л від 09.12.1999 року.

Зокрема, встановлено, що вартість майна, яке передається в лізинг становить 861000 грн. ( пункт 1.2. ); сторони домовилися внести зміни до Додатку № 2 до Договору та викласти його в новій редакції ( пункт 2. Додаткової угоди ); Додаток № 2 в новій редакції є невід’ємною частиною останнього. З моменту підписання цієї угоди попередня редакція Додатку № 2 до Договору втрачає силу.

Як зазначено у Додатку № 2 до договору № 215-Л від 09.12.1999 року ( Графік сплати лізингових платежів ( нова редакція ) ВАТ “Тернопільсикй комбайновий завод“ зобов’язувався сплачувати згідно графіку платежі в сумі 86100 грн. з 20.06.2000 року по 20.06.2004 року.

Отже , додатком № 2 сторони погодили, що останній платіж відповідач у справі повинен вчинити 20.06.2004 року у сумі 86100 грн.

З досліджених у судовому засіданні документів вбачається, що відповідач через свого представника –інженера Хомик Я.М., діючого на підставі довіреності Серії ЯВЗ № 308429 від 07.12.1999 року отримав по прибутково-видатковій накладній № 168 35 двигунів СМД-60-02 на суму 861000 грн.

Факт отримання техніки відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони по своїх формальних ознаках є Договором купівлі –продажу, в якому сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, в тому числі і в частині розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається із представлених документів, пояснень в судовому засіданні представників позивача та відповідача ВАТ “Тернопільський комбайновий завод“, м. Тернопіль отримало від Лізингової компанії двигуни марки СМД-60-02 в кількості 35 одиниць на суму 861000 грн., проте у визначені договором строки розрахунків за отриману техніку власними коштами повністю не провів , сплативши 482798 грн., а саме:

- 21.12.2001 року –200 000,00 грн. відшкодування вартості;

- 24.12.2001 року –218 223,00 грн. відшкодування вартості;

- 24.12.2001 року –64 575,00 грн. лізинговий процент.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На час розгляду справи в суді борг ВАТ “Тернопільський комбайновий завод“, м. Тернопіль становить 509 936,00 грн., що підтверджується представленими позивачем документами.

Статтею 256 Цивільного Кодексу України визначено , що позовна давність –це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові ( п. 4 ст. 267 ЦК України ).

Відповідач у справі – ВАТ “Тернопільський комбайновий завод“ як сторона у договорі про умови фінансового лізингу № 215-Л від 09.12.2000 року, заперечуючи заявлені вимоги посилається на приписи ст. 267 ЦК України.

Підписавши 19.12.2001 року додаток № 2 до Договору 215-Л сторони визначили, що останній платіж відповідач повинен здійснити 20.06.2004 року.

А тому, в силу приписів ст. 256 Цивільного Кодексу України трьохрічний строк позовної давності закінчився 20.06.2007 року.

ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест“, м. Київ звернулося до господарського суду з позовом за захистом своїх прав 09 жовтня 2007 року, про що свідчить відмітка канцелярії господарського суду ( вх. № 4233(н) , тобто з порушенням строку позовної давності.

В силу приписів п. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест“, м. Київ.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно вимог статей 44,49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів України № 7/93 “Про державне мито“ покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 1, 20, 22, 33, 43, 44-49, 75, 81-1, 82, 84, 116, 117 ГПК України, статтею 193 Господарського кодексу України, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень, статтями 509,525,526,546,599,610,614,655 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В Позові відмовити.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його прийняття через господарський суд Тернопільської області.

3.Рішення складене в повному обсязі 19 листопада 2007 року.

Суддя М.Є. Півторак