Рішення № 114473561, 14.06.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2058/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

14 червня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач ), третя особа - служба у справах дітей Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що 22 серпня 2019 року уклала шлюб з відповідачем. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2019 року в цивільній справі №133/2513/19 шлюб було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина, ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач. Відповідач звертався з позовом до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з позовом про виключення запису його як батька з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26.07.2022 року в цивільній справі №133/1805/20 в задоволенні позову було відмовлено.

Відповідач своїх батьківських обов`язків не виконує, не цікавиться життям та здоров`ям сина, його вихованням, не піклується про його фізичний і духовний розвиток та не спілкується.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні, у зв`язку з чим, позивачем була подана заява про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів. Козятинським міськрайонним судом Вінницької 01.07.2021 року в цивільній справі №133/49/21 був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

У зв`язку з тим, що відповідач не бажає брати участь у вихованні сина та забезпеченні його належними умовами життя, позивач вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про виклик та допит свідків.

Ухвалою суду від 28 лютого 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні 17 травня 2023 року були допитані свідки свідок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

01 червня 2023 року до суду від служби у справах дітей Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області надійшов висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2023 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Вчасно та у визначений законом спосіб не повідомив суд про причини неявки та їх поважність, відзив на позов не подавав.

За таких обставин, керуючись ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 289 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави та умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 є позивач та відповідач (а.с. 7).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, відповідач на території сільської ради в селі Поличинці не проживав та не перебував на реєстраційному обліку за час перебування в шлюбі з позивачем та під час її вагітності, після народження ОСОБА_3 не звертався з проханням про надання йому можливості бачитися з дитиною (а.с. 8).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2019 року в цивільній справі №133/2513/19 було розірвано шлюб між позивачем та відповідачем (а.с. 13).

Козятинським міськрайонним судом Вінницької 01.07.2021 року в цивільній справі №133/49/21 був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3 (а.с. 14).

Згідно висновку про доцільність позбавлення відповідача щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішення виконавчого комітету Махнівської сільської ради від 16.05.2023 №41, комісія з представників служби у справах дітей провела обстеження умов проживання сім`ї за адресою АДРЕСА_1 і встановила, що ОСОБА_3 проживає в хороших житлово-побутових умовах, забезпечений усім необхідним для гармонійного життя та розвитку. Відповідно до довідки виданої ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу №28 «Казка» Бердичівської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 28 «Казка» Бердичівської міської ради Житомирської області, куди його водить і забирає позивач, яка бере активну участь у вихованні і навчанні дитини. Відповідач у закладі не з`являється, вихованням дитини у педагогів не цікавиться. Враховуючи наведене, комісія вважає доцільним позбавити відповідача батьківських прав но відношенню до ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України), батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини (надалі за текстом - Конвенція), ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст. 152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У ст. 9 Конвенції зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Викладені в позовній заяві твердження позивача про те, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не бере добровільної участі в його утриманні та вихованні, підтверджуються матеріалами справи. Крім того, зазначені обставини були підтверджені в судовому засіданні свідками. Судом не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування батьківськими обов`язками.

Суд бере до уваги надані стороною позивача докази щодо ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків протягом тривалого строку. Одночасно з тим, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем батьківськими обов`язками щодо дитини, є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення батьківських прав, що буде відповідати інтересам дитини.

Таким чином, взявши до уваги докази, надані позивачем в обґрунтування позову, а також висновок органу опіки і піклування, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

У позовній заяві позивачем було наведено розрахунок судових витрат, відповідно до якого розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 8 000 гривень. На підтвердження обсягу наданих послуг, їх вартості та розміру понесених витрат до позову долучено розрахунок витрат та квитанцію про сплату позивачем 8 000 гривень за надані послуги.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Керуючись ст.ст.263, 265, 270 ЦПК України, суд, -

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню пропорційно з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 141, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити;

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

третя особа - Служба в справах дітей виконавчого комітету Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (адреса: 22133, Вінницька область, Хмільницький район, с. Махнівка, вул. Нікольського, буд.15, код ЄДРПОУ 04328298);

Заочне рішення може бути переглянуте Подільським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача;

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК