Ухвала суду № 114473507, 07.09.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39253/17-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань - Бурячок А.І.,

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи державний виконавець Печерського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Левіцький Т.К., ОСОБА_2 , АТКБ «Приватбанк» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся заявник ОСОБА_1 з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обгрунтування заяви зазначив, що ухвалоюПечерського районного суду м. Києва №757/39253/17-ц від 25.07.2017 було обмежено право виізду Заявника за межі України.

На виконанні Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження №21611019, до складу якого входить 6 виконавчих провадження про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - Заявник) на користь ОСОБА_2 , АТ КБ «ПриватБаню» (раніше - ПАТ КБ «ПриватБанк»), ПАТ «Дельта Банк», виконання вимоги №Ф-26361-18 У від 13.05.2019 виданого Головним у правлінням ДПС у м. Києві про сплату боргу на загальну суму 2 535 413 гривня 17 копійок, а саме:

- виконавчий лист Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2009 року по справі №2-493-1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів в сумі 493 318 гривень 74 копійки (виконавче провадження НОМЕР_3);

- виконавчий лист Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2012 року по справі №2/0417/3589/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (нині - АТ КБ «ПриватБанк») 93 812 гривень 49 копійок (виконавче провадження НОМЕР_2);

- виконавчий лист Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2014 року по справі №757/7474/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1 103 034 гривні 00 копійок (виконавче провадження НОМЕР_1);

- виконавчий лист Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2016 року по справі №757/1739/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 818 451 гривня 22 копійки (виконавче провадження НОМЕР_6).

- Вимога№Ф-26361-18% від 13.05.2019 виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві про стягнення на користь держави коштів у сумі 21030,90 грн. ( виконавче впровадження № НОМЕР_4)

- Вимога про стягнення на користь держави коштів у сумі 6890,00 грн. яка відкрита 04.10.2016 року ( виконавче впровадження № НОМЕР_5).

Заявник повідомив, що під час його візитів до державного виконавця щодо надання відомостей про наявні у нього грошові кошти та майно, Заявником неодноразово було повідомлено про відсутність у нього будь-якого майна, яким він володіє та яке могло 6 бути відчужене або стягнуте на користь стягувачів в межах вказаних вище виконавчих проваджень.

Заявник зазначив, що державний виконавець, здійснивши заходи щодо розшуку майна боржника, які на його думку не дали результату, встановивши відсутність такого майна, на яке можливо було б звернути стягнення, та не дивлячись на закінчення наданого йому законом шестимсячного строку на проведення виконавчих дій, не повернув виконавчі документи стягувачам, не завершив виконавчі провадження з вказаних підстав та після сплину шестимісячного строку, наданого державному виконавцю на проведення виконавчих дій, продовжував проводити виконавчі дії, накладати арешти та заборони, тощо. Такі дії на думку заявника є неправомірними, а незавершення виконавчого провадження є бездіяльністю державного виконавця.

Окрім цього, заявник повідомив, що виконавче провадження НОМЕР_3 зупинено, а рішення Печерського районного суду м. Києва, на підставі якого було відкрито виконавче провадження НОМЕР_7, скасовано на підставі постанови Верховного Суду від 06.03.2019 по справі №757/19725/16-ц.

В судовому засіданні заявник заяву підтримав та просив скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення заявника (боржника), дослідивши додані до заяви та заперечення на заяву доказів, приходить до наступного висновку.

ухвалоюПечерського районного суду м. Києва №757/39253/17-ц від 25.07.2017 було обмежено право виізду Заявника за межі України.

Суд, вважає за можливе розглянути справи у відсутність заінтересованих осіб.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Згідно ч. 6 ст. 441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

Судом встановлено, що хвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року подання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рудик В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 задоволено. Обмежено у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, до повного виконання зобов`язання згідно виконавчих листів Печерського районного суду м. Києва від25.06.2009 року по справі №2-493-1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів в сумі 493 318 гривень 74 копійки (виконавче провадження НОМЕР_3);

- виконавчий лист Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2012 року по справі №2/0417/3589/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (нині - АТ КБ «ПриватБанк») 93 812 гривень 49 копійок (виконавче провадження НОМЕР_2);

- виконавчий лист Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2014 року по справі №757/7474/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1 103 034 гривні 00 копійок (виконавче провадження НОМЕР_1);

- виконавчий лист Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2016 року по справі №757/1739/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 818 451 гривня 22 копійки (виконавче провадження НОМЕР_6).

- Вимога№Ф-26361-18% від 13.05.2019 виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві про стягнення на користь держави коштів у сумі 21030,90 грн. ( виконавче впровадження № НОМЕР_4)

- Вимога про стягнення на користь держави коштів у сумі 6890,00 грн. яка відкрита 04.10.2016 року ( виконавче впровадження № НОМЕР_5).

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України`регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР від 17.07.1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку.

Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним вжито всіх можливих дієвих заходів для погашення наявної заборгованості.

Суд зазначає, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Суду не надано доказів, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, останнім здійснені належні дії для виконання рішення суду та змінились обставини, за існування яких покладено на боржника зазначене обмеження.

Отже, застосоване тимчасове обмеження прав заявника є цілком виправданим, оскільки воно сприяє погашенню заборгованості боржника перед стягувачем.

Сукупність досліджених обставин справи, не дають на даний час підстав дійти переконливого висновку про наявність обставин, які давали б підстави для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання боргових зобов`язань не підтверджено належними доказами, жодних фінансових документів заявником не було надано, відтак не можна стверджувати про очікуване виконання рішення суду.

Відповідно до частини 8 ст.441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви останнього про скасування тимчасового обмеження у прав виїзду за межі України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 441 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення мас право па поповлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та налсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦІК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Суддя Р.В. Новак