Рішення № 114473183, 27.10.2023, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1192/23

Провадження № 2-а/708/36/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А.О., розглянув в приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВІДДІЛУ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ № 2 ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 через свою представницю адвоката Руденко Ю.В. звернувся до суду з адміністративним позовом до ВПДУ № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області (далі Відповідач 1) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. На обґрунтування поданого позову зазначив, що 02.10.2023 інспектор СРПП ВПД № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Кулинич М.О. притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КУпАП та наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 178401 від 02.10.2023 вбачається, що 02.10.2023 о 18 год 26 хв в с. Галаганівка по пров. Шкільному ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21051, д.н.з. НОМЕР_1 , та не був пристебнутий ременем безпеки, не ввімкнув показчик повороту на право при зміні напрямку руху, на авто встановлено ГБО та не вписано в технічний паспорт. Із вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки автомобілем не керував, двигун автомобіля не працював і ключ в замку запалення був відсутній, відповідні докази йому надані не були. Також зазначає, що працівником поліції йому не були роз`яснені права. Щодо наявності газової установки зазначає, що акт перевірки технічного стану автомобіля на підтвердження такого порушення складено не було. Дії позивача кваліфіковані не правильно, оскільки за ч. 1 ст. 121 КУпАП відповідальність настає у разі порушення заборони експлуатації транспортних засобів у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху. У свою чергу переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі можливе й у індивідуальному порядку. У такому разі власнику необхідно від спеціально уповноваженої організації отримати погодження на переобладнання транспортного засобу. Не здійснення перереєстрації ТЗ після встановлення ГБО має кваліфікуватися за ч. 6 ст. 121 КУпАП. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню. Тому просить суд постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 178401 від 02.10.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 18.10.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. В порядку ч. 4 ст. 46 КАС України до участі у розгляді справи судом залучений співвідповідач ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі Відповідач 2). Судом постановлено провести розгляд справи відповідно до положень частини 1 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідачі повідомлені про розгляд вказаної справи судом, їм запропоновано надати суду відзив на позов з усіма наявними доказами.

У визначений судом строк Відповідач 2 надав суду відзив на позов, яким проти його задоволення заперечував у повному обсязі. На обґрунтування поданого відзиву представниця відповідача зазначила, що позивачем були допущені порушення Правил дорожнього руху, у зв`язку із чим працівниками ВПД № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, відносно нього винесена оскаржувана постанова. Доводи ОСОБА_1 у частині, що він не керував транспортним засобом спростовуються наявним бодікамери від 02.10.2023, яким підтверджено, що позивач керував транспортним засобом та під час руху не був пристебнутий ременем пасивної безпеки та під час зупинки транспортного засобу не увімкнув сигнал світлового покажчику повороту праворуч, під час спілкування із працівниками поліції зазначав, що у межах населеного пункту він має право їх не використовувати. Також під час спілкування ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, після винесення оскаржуваної постанови позивач із нею погоджувався. Підтвердженням факту порушень вимог ПДР щодо самовільного переобладнання транспортного засобу є відео, яким підтверджено наявність встановленого газобалонного обладнання у багажнику належного йому автомобіля, та внесені до реєстраційних даних на автомобіль ВАЗ 21051, д.н.з. НОМЕР_1 , відомості щодо палива, а саме бензин. Тому просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У свою чергу частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративним правопорушенням відповідно до диспозиції частини 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення є порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлені Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Обов`язки і права водіїв транспортних засобів регламентовані Розділом 2 ПДР, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Вказане загальнообов`язкове правило має виняток, відповідно до якого дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Порушення вказаного обов`язку становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, за вчинення якого передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок застосування попереджувальних сигналів водіями визначений Розділом 9 ПДР. Відповідно до п. 9.2. ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:

а) перед початком руху і зупинкою;

б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Не виконання вказаних вимог створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. За вчинення вказаного порушення законодавцем передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу вимоги щодо технічного стану транспортних засобів та їх обладнання встановлені нормами Розділу 31 ПДР.

Відповідно до п.п. а) п. 31.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів визначені статтею 32 Закону України «Про дорожній рух» (Закон № 3353-XII).

Відповідно до вказаної норми переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

У разі переобладнання п`яти і більше транспортних засобів протягом року суб`єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність з переобладнання транспортних засобів, повинні мати нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання та свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Допуск до експлуатації переобладнаних транспортних засобів здійснюється лише шляхом проведення спеціальних випробувань та оформлення сертифіката на відповідність вимогам чинних в Україні правил, нормативів.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок переобладнання транспортних засобів затверджений Постановою КМУ від 21.07.2010 № 607.

Цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).

Відповідно до п. 3 Порядку переобладнання транспортного засобу проводиться суб`єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі переобладнання п`яти і більше транспортних засобів протягом року), або власником такого засобу в індивідуальному порядку.

Переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива проводиться суб`єктом господарювання, який має свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідний вид переобладнання.

Для проведення переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання (п. 5 Порядку). Строк дії документа про погодження становить один рік з дня його видачі (п. 10 Порядку).

Відповідно до п. 12 Порядку власник транспортного засобу або його представник забезпечує переобладнання транспортного засобу відповідно до умов (вимог), викладених у документі про погодження.

Після переобладнання транспортного засобу власник або його представник обирає організацію з оцінки відповідності та подає заяву про проведення оцінювання відповідності транспортного засобу, що переобладнаний, вимогам правил, нормативів і стандартів України, а також умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження. За результатами такого оцінювання видається акт технічної експертизи або сертифікат відповідності - для транспортних засобів, що переобладнані в індивідуальному порядку, а також для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (п. 13 Порядку).

Фінальним етапом переобладнання транспортного засобу є його перереєстрація, яка проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, що регламентовано пунктом 18 Порядку.

Порушення вказаного обов`язку становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, за вчинення якого передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що 02.10.2023 о 18:26 в с. Галаганівка по пров. Шкільному водій ОСОБА_1 керував ВАЗ 21051, д.н.з. НОМЕР_1 , та не був пристебнутий ременем безпеки, не ввімкнув показник повороту на право при зміні напрямку руху, чим порушив п.п. 9.2. ПДР, на авто встановлено ГБО та не внесено в тех паспорт.

За наведених обставин у діях ОСОБА_1 встановлена наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 121, які об`єднані в одне провадження згідно статті 36 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Ураховуючи вказану норму, а також визначені санкціями статей стягнення, працівником поліції було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн., що відповідає санкціям ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Аналізуючи заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування суд враховує, що на підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом суду надано відповідні відеодокази. Під час їх дослідження судом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (час по відео 18:26 18:27), порушив вимоги ПДР у частині увімкнення покажчика повороту (час по відео 18:28:09). Згодом позивач, маючи намір відремонтувати наявну несправність освітлювальних приладів, самостійно відкрив багажник транспортного засобу, таким чином продемонструвавши працівникам поліції встановлену на цьому автомобілі газобалонну установку (час відео 18:35:16). Також, під час спілкування ОСОБА_1 визнавав порушення ним вимог ПДР у частині використання ременів пасивної безпеки, оскільки доводив, що у межах населеного пункту має право ними не користуватися.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем були вчинені вказані адміністративні правопорушення, його твердження щодо непричетності до цих подій спростовані під час розгляду справи.

Аналізуючи твердження позивача щодо можливих процедурних порушень, допущених працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до переконання, що вказані обставини не впливають на суть самого порушення та його наслідки.

При цьому суд враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 до ВІДДІЛУ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ № 2 ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення набирає законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження, а якщо його буде оскаржено в апеляційному порядку - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_1 );

Представниця позивача: адвокат Руденко Юлія Вікторівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000910, видане Радою адвокатів Черкаської області 18.04.2018, адреса робочого місця адвоката: Черкаська обл., м. Черкаси, б-р Шевченка, буд. 266, оф. 206);

Відповідач 1: ВІДДІЛ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ №2ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОННОГОУПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇВ ЧЕРКАСЬКІЙОБЛАСТІ (код ЄДРПОУ: відсутній, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, буд. 55);

Відповідач 2: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (код ЄДРПОУ: 40108667, місцезнаходження: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 57).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ