Вирок № 11446343, 05.08.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2010 року Солом”янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Онищенко І.Л.

при секретарях - Паламарчук І.О., Тітову С.С.

з участю прокурорів - Гошовської Ю.М.,

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. В.Вільшанка, Васильківського району, Київської області, громадянина України, українця, не військовозобов”язаного, освіта середня, одруженого (має на утриманні двох дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3), не працюючого, мешкаючого в АДРЕСА_1, раніше не засудженого,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_2 09 лютого 2004 року о 06 год. 35 хв., керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год, по мокрому асфальтобетонному покриттю проїздної частини пр-ту. Повітрофлотського, з боку вул. Курської в напрямку вул. Стадіонної в м. Києві.

Під час руху у вказаному напрямку, підсудний ОСОБА_2, проїжджаючи біля перехрестя пр- Повітрофлотського з вул. Фучика, в м. Києві, грубо порушуючи та ігноруючи вимоги п.п. 1.3, ,2.3. /б/., 12.3., 18.1., Правил дорожнього руху України введених в дію з 01.01.2002р., рухаючись по вище вказаній проїзній частині, на ділянці дороги з необмеженою оглядовістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки, під»їжаючи до нерегульованого наземного пішохідного переходу, що розташований на перехресті пр-ту. Повітрофлотського і вул. Фучика в м. Києві, позначеного відповідною дорожньою розміткою, не обравши безпечну швидкість, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, врахував дорожні умови та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, котрий перетинав проїзну частину пр-ту. Повітрофлотського в м. Києві, по наземному пішохідному переходу, з ліва-направо по ходу руху автомобіля НОМЕР_1, внаслідок чого пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 608/Є від 26 березня 2004 року при вивчені представленої мед документації у гр. ОСОБА_5 виявлено наступні тілесні ушкодження: - Черепно-мозкова травма, забій головного мозку з утворенням геморагічного вогнища в ті базального відділу лівої лобової долі, перелом передньої стінки лобової пазухи зліва без вдавлення, перелом кісток носа без зсуву відламків, перелом підстави черепа в області передньої черепної ямки з крововиливом у лобову, верхньощелепну пазуху; забита рана м'яких тканин лобової області зліва; закритий двох-дистального між гомілкового синдесмозу і підвивихом стопи до на ружі; множинні удари садно м'яких тканин особи, тулуба, кінцівок.

Описані пошкодження заподіяні тупими предметами, могли утворитися при автомобільній травмі унаслідок наїзду рухомого транспорту на пішохода, в строк і при обставинах, вказаних в постанові і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

Порушення вимог ПДР України підсудним ОСОБА_2., який згідно п.1.3. ПДР був зобов"язаний знати і неухильно виконувати правила дорожнього руху було в наступному

п.1.5. - своїми діями він, як учасник дорожнього руху створив небезпеку для руху, загрозу

життю і здоров'ю громадян, спричинив матеріальні збитки.

п.2.3,/6/ - для забезпечення безпеки дорожнього руху не був уважний, не слідкував за

дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміни.

п.12.1. - під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню

обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом.

п.12.3. - при виникненні небезпеки для руху і перешкоди котру він об'єктивно спроможний був

виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

п.18.1. - наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився І пішохід, не зменшив швидкості і не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, для якого була і створена небезпека.

Порушення підсудним ОСОБА_2 вимог п.п. 1.3, 1.5., 2.3. /б/., 12.1., 12.3., 18.1., правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв"язку з виникненням даної ДТП та наслідками.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою винуватість за ст.286 ч.2 КК України визнав частково та пояснив, що 09 лютого 2004 року о 06 год. ранку, він рухався зі сторони Соломянської площі у сторону перехрестя вул. Стадіонної та вул. Фучика. Коли проїхав Севастопольську площу вуличне освітлення було, коли проїхав Посольство Російської Федерації то вуличне освітлення не працювало. Не було знаку, що він наближаєься до перехрестя і до пішохідного переходу. Він їхав за автобусом «Богдан» у середній смузі, розмітки на дорозі не було, його обганяли транспортні засоби, по зустрічній смузі їхали авто, світлофор не працював. Автобус поїхав у право на зупинку при цьому не включаючи поворотів, а він пішов вліво знизу їхав автобус він з ним розминувся і тут появився пішоходом. Він почав гальмувати і зїзжати вліво щоб не було зіткнення із пішоходом, але зіткнення відбулося. Потерпілий був у нього на капоті, а потім скотився на асфальт, він почав людей просити щоб вони викликали швидку допомогу та працівників міліції. Майже одночасно приїхали працівники «102» та «103» потерпілого забрала швидка, коли розвиднилося то він побачив пішохідний перехід. Він не хотів спричинити потерпілому тілесні ушкодження. Коли розвиднилося то він побачив світлофор і пішохідний перехід. Рухався він зі швидкістю 40-50 км/год., автомобіль був гружонний, було сиро та темно, туману не було, видимість була погана, їхав на ближньому світлі, світлофор був вимкнений, перед собою міг бачити 80 метрів. Автобус був на його відстані був 5-6 метрів, автобус пішов на зупинку на пішохідному переході, автобус змінив смугу і пішохід опинився перед ним. Пішохід переходив дорогу зліва на право, йшов на зупинку. Вуличне освітлення було відсутнє, пішохода він не бачив до зіткнення, зустрічний рух був жвавий. ДТП сталося до 3-4 метра перехрестя вул. Фучик та пр.-т. Повітрофлотський. «Зебри» не було, але був світлофор який не працював, пішохід, переходив по непрацюючому світлофорі. Він різко загальмував і зїхав вліво, щоб не відбулося зіткнення, потерпілий впав йому на переднє скло, він його зачепив, він упав і скотився на асфальт обличчям, не бачив щоб особа до зіткнення була із тілесними ушкодженнями. Одразу ж він викликав всі необхідні служби і достав аптечку за допомогою нашатирного спирту потерпілого привів до тями. Матеріальні та моральні збитки потерпілому компенсував під час слідства, він їх відшкодував тому, що у нього ростуть діти, він не хотів псувати дітям біографію. Вину визнав частково, тому що не спеціально це зробив і унього не було умислу вчиняти злочину. На його думку у ДПТ винен пішохід, він не виконав вимоги правил дорожнього руху.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 09 лютого 2004 року о 06 год. 15 хв. ранку він йшов по вул. Ю.Фучика в сторону пр. Повітрофлотського в м. Києві. Він йшов зранку до пенсійного фонду. Для цього йому необхідно було пройти проїзну частину пр. Повітрофлотського. Того ранку було темно. Міське електроосвітлення працювало нормально, тобто проїзну частину було добре видно. Якою була проїзна частина, чи мокра, чи суха він не пам'ятає у зв'язку тим, що минуло вже багато часу. Для переходу проїзної частини пр. Повітрофлотського на перехресті вул. Ю. Фучика і пр. Повітрофлотського міститься наземний пішохідний перехід. Пішохідний перехід позначений дорожня розміткою, світлофором і відповідними дорожніми знаками. Того ранку розмітку було добре видно, але світлофор не працював. Тоді він був одягнутий в шкіряну чорну куртку, шапку темно-коричневого кольору, штани синього кольору, і коричневі на півчобітки. Коли він підійшов до пішохідного переходу то він подивився ліворуч і праворуч і побачив, що транспортних засобів в обох напрямках не було, окрім легкового автомобіля, який рухався із сторони Солом'янської площі. Його він побачив коли він знаходився в районі посольства Російської Федерації. В автомобілі горіло світло фар, а також він бачив його контур, що це саме легковий автомобіль, а не вантажний, оскільки освітлення проїзної частини було дуже добре. Після цього він впевнившись в безпеці для себе, почав переходити проїзну частину пр. Повітрофлотського оскільки до даного автомобіля була велика відстань. Проїзну частину він переходив в темпі спокійної ходи по пішохідному переходу. Він точно пам'ятає що коли він вже пройшов метри 3-4 за осьову лінію, що розділяє на протилежні напрямки руху транспортних засобів, то він по сторонам не дивився. В цей момент його освітило світло фар і він відчув удар в праву частину тіла. Які-небудь звуки гальм автомобіля чи сигналу він не чув. Від удару він втратив свідомість. Яка могла бути у автомобіля швидкість який скоїв на нього наїзд, він не знає. До тями він прийшов в кареті швидкої допомоги. Карета швидкої допомоги його доставила до КМКЛ № 17, де він в подальшому і лікувався. Коли він вже був вдома, то водій автомобіля, що скоїв на нього наїзд, а саме ОСОБА_2 привіз йому 300 гривень. Потім він йому привіз ще гроші в розмірі 12 тисяч гривень і в повному обсязі відшкодував моральну і матеріальну шкоду, тому від подачі цивільного позову він відмовився.

Винуватість підсудного ОСОБА_2 також пітверджується :

- оголошеними та перевіреними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_8, який на досудовому слідстві вказав, що 09 лютого 2004 року близько 06 год. 55 хв. він отримав вказівку від чергового УДАІ про виклик на місце ДТП, що відбулось на перехресті вул. Ю.Фучика і пр. Повітрофлотського. При приїзді на місце ДТП було встановлено, що мав місце наїзд автомобілем НОМЕР_2 на пішохода. (а.с.49-51).

- оголошеними та перевіреними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_9, який на досудовому слідстві вказав, що 09 лютого 2004 року він перебував в складі СОГ УДАІ м. Києва, на чергуванні із інспектором ВОДТП ОСОБА_8, і інспектором ВОДТП ОСОБА_10 В 06 год. 50 хв. він отримав вказівку від оперативного чергового УДАІ м. Києва про ДТП, що мало місце на перехресті вул. Ю. Фучика і пр. Повітрофлотського. По прибуттю на місце ДТП було встановлено, що на даному перехресті мало місце ДТП - а саме, наїзд на пішохода. Ним був складений протокол огляду місця події, де було зафіксовано місце даної ДТП. (а.с.52-54).

- показаннями потерпілого ОСОБА_5 даними їм пари проведенні очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_2., під час якої він підтвердив раніше дані їм свідчення на досудовому слідстві.

- даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 608/Є від 26.03.2004р. а.с. (57-60)

- даними, що містяться у висновку судової авто-технічної експертизи № 10 ат від 07 лютого 2006 року, згідно якої. В даній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2, 18.1, 12.3, ПДР України, зміст яких викладено в дослідницькій частині даного висновку.

В даній дорожній ситуації, з моменту виникнення небезпеки для руху (заданого слідчим), при швидкості руху пішохода до 5 км/год., водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування ,а при швидкості руху пішохода більше 5 км/год, водій не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода.

В даній дорожній ситуації, з моменту виникнення небезпеки для руху(заданого слідчим), (водію автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_2 при швидкості руху пішохода більше ніж 5 км\год., невідповідностей вимогам ПДР України експертами, з технічної точки зору, не вбачається, а при швидкості руху пішохода до 5 км/год, в діях водія ОСОБА_2 експертами, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 18.1, 12.3 ПДР України.

У відповідності зі ст. 200 КПК України, яка дає експертам право на виявлення ініціативи в процесі проведення дослідження матеріалів кримінальної справи, експерти вважають за необхідне відзначити наступне:

При дослідженні обставин ДТП, в яких наїзди на пішоходів стались на пішохідних переходах, в експертній практиці прийнято вважати моментом виникнення небезпеки для руху дію транспортного засобу з моменту вступу пішохода на пішохідний перехід, згідно вимог пункту 18.1 ПДР України.

Проведені розрахунки на основі такого моменту виникнення небезпеки для руху водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_2 вказують на те ,що у водія ОСОБА_2, була технічна можливість уникнути наїзду на пішохода, оскільки в момент виникнення небезпеки для руху відстань від транспортного засобу до лінії руху пішохода (при швидкості руху пішохода 5.0...10.6) км/год, складала (65,3... 138,8) м., що в порівнянні із зупиночним шляхом вказаного автомобіля, який складає (30,7...37,6) м, дає нерівність (66,6....138,8)м. > (30,7...37,6) м.

Отримана нерівність дає змогу стверджувати, що водій автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_2 при всіх темпах руху пішохода, заданих слідчим мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода в даній дорожній ситуації. а.с. (65-71)

- даними, що містяться в протоколі огляду-місця події а.с. (19)

Суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_2 доведена повністю і його дії необхідно кваліфікувати за ст.286 ч.2 КК України, як дії, які виразились у порушенні правил безпеки руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що помякшують покарання підсудного ОСОБА_2 судом не встановлено .

Згідно ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 є вчинення злочину, щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем роботи та місцям проживання, а тому йому необхідно призначити покарання, що не пов`язане з позбавленням волі.

Суд також вважає необхідним підсудному ОСОБА_2 призначити додаткову міру покарання у виді позбавлення прав керування всіма видами транспорту.

Суд вважає необхідним стягнути з підсудного ОСОБА_2 , судові витрати- 411 грн.87 коп. на розрахунковий рахунок отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві р/р № 35221100105031 в УДК у Київській області, МФО 821018, код. 25575285 (за проведення експертизи та дослідження).

Керуючись ст.ст.283,284 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначити йому покарання по вказаній статті у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавлення права керування всіма видами транспорту строком на 1(один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання в частині позбавлення волі з іспитовим строком на 3 (три) роки., якщо він протягом вказаного іспитового строку не вчинить злочину і буде виконувати покладені на нього обов”язки..

На підставі ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,роботи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання до вступу вироку в законну силу.

Суд вважає необхідним стягнути з засудженого ОСОБА_2 , судові витрати- 411 грн.87 коп. на розрахунковий рахунок отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві р/р № 35221100105031 в УДК у Київській області, МФО 821018, код. 25575285 (за проведення експертизи та дослідження).

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Солом”янський районний суд м.Києва на протязі 15 (п”ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя: