Ухвала суду № 114461340, 25.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6323/23

УХВАЛА

25 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши окремі процесуальні питання в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До суду через систему «Електронний суд» з позовом звернувся адвокат Лях Ігор Дмитрович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Одеській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, 01 січня 2021, 01 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим збереженням відсоткових розмірів всіх раніше призначених і отримуваних позивачем щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для перерахунку із 01 лютого 2020, 01 лютого 2021, 01 лютого 2022 року основного розміру його пенсії;

- зобов`язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, 01 січня 2021, 01 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим збереженням відсоткових розмірів всіх раніше призначених і отримуваних позивачем щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для перерахунку із 01 лютого 2020, 01 лютого 2021, 01 лютого 2022 року основного розміру його пенсії.

Ухвалою суду від 21.04.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 03.10.2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із обов`язковим зазначенням обставин та причин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів або докази дотримання строку звернення до суду з даним позовом.

На виконання вище вказаної ухвали, представником позивача надано заяву про поновлення процесуального строку, покликаючись на те, що причиною пропуску строку, який зазначив суд, також зумовлений обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, оскільки він вимушено зменшила контакти з адвокатом, не відвідувала місця громадських скупчень, поштових відділень, в т. ч приймальної відповідача, і через це на мала належної можливості своєчасно захистити свої права.. Іншими підставам для поновлення пропущеного строку є правовий висновок, що був викладений в постановах Верховного суду від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19, від 24.04.2018 р. у справі № 646/6250/17, від 19.06.2018 р. у справі № 646/6250/17 та від 15.09.2020 р. у справі № 635/7878/16.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав пропуску строку звернення до суду та поважності причин його пропуску, суддя враховує наступне.

Як вбачається з ухвали від 03.10.2023 року про залишення позову без руху, то підставою для виявлення факту пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, була правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, як релевантна, в якій Верховний Суд зазначив « … Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з наступними змінами та доповненнями, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовці повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як наслідок, саме з цією датою пов`язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З урахуванням викладеного, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року».

З огляду на положення частини 5 статі 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову оцінку доводам представника позивача стосовно необмеженості будь-яким строком звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Відповідно до змісту позовних вимог спірні питання у даній справі регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, а не нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Так, згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до статті 55 цього Закону Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

При цьому, відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 по справі №510/1286/16-а дійшла висновку,що норми статті 87 Закону № 1788-ХІІ, статті 46 Закону № 1058-ІV і статей 51, 55 Закону № 2262-ХІІ (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Тобто застосування даної норми до спірних правовідносин є помилковим, адже у справі, що розглядається спір стосується права на перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму.

Варто зазначити, що необмежене будь-яким строком право ініціювати в судовому порядку спір щодо протиправної бездіяльності або протиправних дій державного органу, який видає довідки для перерахунку пенсії, порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування пенсійної системи.

Щодо покликання представника позивача на постанови Верховного Суду у справах № 240/12017/19, № 646/6250/17, № 646/6250/17, № 635/7878/16, то предметом їх розгляду є правовідносини які не є подібними, тотожними, оскільки виникли із різних підстав, іншого проміжку часу, різні за змістом конкретних обставин, інші за хронологією та послідовністю дій, а також регулюються різними нормативно-правовими актами.

Щодо покликання представника позивача на карантин, згідно з постановою КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», слід зазначити таке.

Пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання позивачем відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.

Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.

Позивачем не наведено жодних конкретних доводів та не надано жодних доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду у вищенаведений період саме у зв`язку із обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, наведені представником позивача у заяві причини-підстави поновлення строку звернення до суду з даним позовом у зазначеній частині є помилковими, такими, що не відповідають положенням законодавства, яке регулює відповідне питання, КАС України та позиції, викладеної у вищенаведених постановах Великої Палати Верховного Суду з зазначених позивачем питань.

Суд зазначає, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Оскільки у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якості поважності підстав для поновлення строку представник позивача покликається на чисельну судову практику, яка судом визнана не прийнятною при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в межах даного позову, тому суддя дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду у зв`язку з тим, що підстави, вказані у даній заяві, визнані судом неповажними.

Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України передбачено, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2023 року справу № 380/1907/23 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у зв`язку з необхідністю відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого КАС України у відносинах щодо пенсійного забезпечення.

Враховуючи, що ухвала суду від 03.10.2023 року про залишення позову без руху вмотивована вказаними висновками Верховного Суду у постанові 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, від яких Верховний Суд справі № 380/1907/23 вважає за необхідне відступити, суд вважає за можливим продовжити розгляд справи.

Водночас, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Оскільки питання щодо застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, у справах щодо оскарження неправомірності дій відповідача щодо невидачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії передані на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, та з метою формування єдиної правозастосовної практики у подібних правовідносинах, суд приходить до висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 380/1907/23 на підставі пункту 5 ч. 2 ст. 236 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 236, 243, 248,256,293 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача від 10.10.2023 року про поновлення строку звернення до суду у зв`язку з тим, що підстави, вказані у даній заяві, визнані судом неповажними.

Продовжити розгляд даної справи.

Зупинити провадження у справі № 420/6323/23 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 380/1907/23.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня з дня складання.

У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Дубровна