Рішення № 114461318, 25.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6898/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04056960; адреса: проспект Шевченка, 2, м.Подільськ, Одеська область, 66300) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо відмови надати запитувану інформацію на запит від 03.01.2023 року, яка викладена у листі від 15.03.2023 року;

зобов`язати Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області надити ОСОБА_1 повну відповідь на запит від 03.01.2023 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI, із змінами і доповненнями, а надати перелік рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільської міської раді (Подільської громаді);

стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати за подання правничої допомоги у розмірі 2000 грн.

розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/6898/23 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 січня 2023 року позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації про перелік рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільській міській раді, однак відповідачем було відмовлено у наданні запитуваної інформації. Не погоджуючись із отриманою відмовою ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду, який рішенням у справі №420/591/23 від 28 лютого 2023 року зобов`язав відповідача повторно розглянути запит. На виконання судового рішення Виконавчий комітет надіслав позивачу лист, яким відмовив у надані запитуваної інформації, що за твердженням позивача, стало підставою для повторного звернення до суду із новим адміністративним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року по справі № 420/957/23 позов ОСОБА_1 задоволено.

Позивач звертав увагу, що судове рішення по справі №420/957/23 відповідачем виконано добровільно та повторно розглянуто поданий запит, однак у наданні інформації було відмовлено, що на думку позивача є протиправним та порушує його право на отримання інформації.

Крім того, позивач зазначав, що не є фахівцем в галузі адміністративного судочинства, а відтак звернувся до адвоката за наданням правничої допомоги та поніс судові витрати у розмірі 2000 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

26 квітня 2023 року до суду через підсистему «Електронний Суд» надійшли два відзиви на позовну заяву від Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 33909986), однак суд їх не приймає до розгляду та не надає правову оцінку у зв`язку із тим, що вказаний суб`єкт владних повноважень не є стороною у даній справі, та не довів, що має підстави для участі у справі у якості відповідача.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Виконавчого комітету Подільської міської ради Одеської області запит на інформацію, у якому просив надати відомості про перелік рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільській міській раді (Подільській громаді) (а.с. 20).

16 січня 2023 року Виконавчим комітетом Подільської міської ради Одеської області надано відповідь за №4/4іюр/з у якій зазначено, що органи місцевого самоврядування не є розпорядниками інформації за запитами на інформацію інших державних органів, а також стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або яка потребує створення у інший спосіб (а.с. 25).

Згідно відомостей автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року (справа № 420/591/23) визнано протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо відмови надати запитувану інформацію на запит від 03.01.2023 року та зобов`язано Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 03.01.2023 року відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Листом №33іна/З від 15.03.2023 року Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області на виконання судового рішення №420/591/23 повторно розглянув запит на отримання інформації, яким ОСОБА_1 надано відмову, мотивуючи тим, що важливою ознакою публічної інформації є її попередня фіксація на матеріальному носії. Закон України «Про доступ до публічної інформації» регулює відносини щодо доступу інформації, яка вже існує і не вимагає у відповідь на запит створювати інформацію (а.с. 21).

Не погоджуючись із наданою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» (далі - Закон №2657-ХІІ).

Частиною 1 статті 1 Закону №2657-ХІІ визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини 1, 2 статті 7 Закону №2657-ХІІ право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 Закону №2657- XII).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (ч.1 ст.3 Закону №2939-VI). Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI).

Відповідно до статті 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради (частина 1 статті 13 Закону №2939-VI).

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Частинами 1-2 статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запит.

Згідно частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону (частина 1 статті 22 Закону № 2939-VI).

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє суду зробити висновок, що чинне законодавство України містить гарантії на отримання інформації та покладає обов`язок на розпорядника інформації належним чином розглянути поданий запит та надати вмотивовану відповідь протягом строку, визначеного законодавством. При цьому, законодавство визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні інформації.

З матеріалів справи слідує, що відмовляючи у надані запитуваної інформації при повторному розгляді запиту ОСОБА_1 на виконання рішення у справі № 420/591/23 відповідач посилається на підставу, яка визначена пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с. 21), а саме розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Разом із тим, суд вважає, що зазначення у відмові в наданні інформації того, що важливою ознакою публічної інформації є її попередня фіксація на матеріальному носії, Закон України «Про доступ до публічної інформації» регулює відносини щодо доступу інформації, яка вже існує і не вимагає у відповідь на запит створювати інформацію, не доводить саме по собі тієї обставини, що відповідач не є розпорядником запитуваної інформації з тих міркувань, що таке формулювання за змістовним контекстом вказує на механізм накопичення або створення інформації.

Суд також враховує, що при розгляді справи № 420/591/23 було встановлено, що всупереч вимог закону відповідач не направив запит ОСОБА_1 до належного розпорядника з одночасним інформуванням позивача про це, що свідчить про порушення відповідачем положень статті 22 Закону № 2939-VI.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку відмова Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області у надані запитуваної інформації з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є протиправною, оскільки відповідач не навів переконливих мотивів, з яких він не є розпорядником запитуваної інформації, хоча з наявних в матеріалах справи доказів (зокрема змісту поданого звернення) вбачається, що таким розпорядником є Подільська міська рада Подільського району Одеської області, оскільки саме її стосується поданий запит і яка виступає окремим суб`єктом владних повноважень. По-друге, ані з листа-відмови у надані запитуваної інформації, ані з наявних в матеріалах справи доказів, судом не встановлено, що відповідач скеровував запит до належного розпорядника інформації, попри те, що виконавчий комітет міської ради та сама міська рада є різними суб`єктами владних повноважень, хоча при цьому входять до єдиної системи органів місцевого самоврядування. До того ж, при розгляді справи № 420/591/23 суд звертав увагу суб`єкта владних повноважень на порядок його дій при розгляді запиту позивача від 03.01.2023 року.

Водночас, суд враховує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, встановлених обставин при розгляді справи №420/591/23, що мають преюдиціальне значення, а також враховуючи допущені відповідачем порушення при повторному розгляді звернення ОСОБА_1 , суд, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає, що достатнім та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача скерувати запит ОСОБА_1 від 03.01.2023 року до належного розпорядника. При цьому, суд наголошує на неефективності способу судового захисту порушених прав позивача у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути поданий запит з тих міркувань, що такий обов`язок відповідача був наявний згідно судового рішення, проте він допустив чергове порушення, а обраний позивачем спосіб захисту є неефективним у даному випадку з підстав того, що відповідач не є належним розпорядником інформації.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за наявного правового регулювання та встановлених обставин суд робить висновок, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у спосіб:

визнання протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо відмови надати ОСОБА_1 запитувану інформацію на запит від 03.01.2023 року, яка викладена у листі від 15.03.2023 року;

зобов`язання Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області направити запит ОСОБА_1 від 03.01.2023 року Подільській міській раді Подільського району Одеської області для розгляду по суті запиту та повідомити про це ОСОБА_1 .

У задоволенні вимог про зобов`язання відповідача надати відповідь на запит позивача суд відмовляє, оскільки дійшов висновку, що Виконком не є розпорядником запитуваної інформації.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, то суд враховує наступне.

Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі, то підстав для розподілу судових витрат в частині судового збору не має.

Натомість, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн. позивач надав до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 09.03.2021 року (а.с. 22, 23), додаток № 1 до договору (а.с. 26), акт виконаних робіт від 31.03.2023 року (а.с. 29).

Відповідно до п.3.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 09.03.2021 року за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розрахунку 50% прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» за одну годину роботи адвоката на час розрахунку.

Згідно акту виконаних робіт від 31.03.2023 року, адвокатом надано консультації та роз`яснення замовнику 28.03.2023 року, надано роз`яснення по відповіді Виконавчого комітету Подільської міської ради від 31.03.2023 року, зібрано докази, складено позов до Одеського окружного адміністративного суду 31.03.2023 року; складено акт виконаних робіт і заяву на відшкодування судових витрат; складено відповідь на відзив, надано консультації впродовж судового розгляду.

Загальна вартість наданих послуг склала 2000 грн.

Разом із тим, суд зазначає, що складання акту виконаних робіт не є складовою надання професійної правничої допомоги, а матеріали справи не містять доказів подання відповіді на відзив.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що надані стороною позивача докази підтверджують, що витрати на професійну правничу допомогу фактично були понесені. При цьому, враховуючи категорію справи, її значення для позивача, реальний обсяг наданої правничої допомоги, заявлена сума до відшкодування у розмірі 2000 грн. не є пропорційною до предмету спору, тому на користь позивача підлягає стягненню 500грн. витрат на професійну правничу допомогу, що є оціночним судженням суду першої інстанції стосовно розподілу таких витрат.

Керуючись ч.2 ст. 9, ст.ст.134, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04056960; адреса: проспект Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04056960; адреса: проспект Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300) щодо відмови надати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) запитувану інформацію на запит від 03.01.2023 року, яка викладена у листі від 15.03.2023 року.

Зобов`язати Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04056960; адреса: проспект Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300) направити запит ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) від 03.01.2023 року Подільській міській раді Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 33909986; адреса: вул. Армійська, буд. 203, кв. 16, м. Подільськ, 66302) для розгляду та повідомити про це ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04056960; адреса: проспект Шевченка, 2, м. Подільськ, 66300) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500(п`ятсот)грн. 00коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян