Рішення № 114459357, 26.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року Справа № 160/20373/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

14.08.2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.07.2023 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №160/13908/22.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.07.2023 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №160/13908/22.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 25.09.2018 звільнений з військової служби. Проте, під час проходження військової служби відповідач недоплачував позивачу грошове забезпечення, а при звільненні з військової служби з позивачем не проведено остаточного та повного розрахунку, а саме належну позивачу з 01.11.2016 по день звільнення грошове забезпечення виплачено лише 26.07.2023 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №160/13908/22, що підтверджено банківською випискою. Вважає дії відповідача щодо не проведення з позивачем остаточного та повного розрахунку при звільненні протиправним. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 11.09.2023 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

30.08.2023 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про надіслання копії позовної заяви.

18.09.2023 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки, як зазначає представник строки виплати індексації грошового забезпечення не порушував, так як, ще під час проходження позивачем військової служби здійснював йому виплату індексації грошового забезпечення, по-друге добросовісно вважав, що додаткова виплата взагалі не має нараховуватися на умовах, заявлених позивачем. На день виключення позивача зі списків військової частини НОМЕР_1 - 25.09.2018 між ним та відповідачем, та у подальшому більше ніж 2 роки 10 місяців, - до подання 28.07.2021 позивачем позову у справі № 160/12749/22, не існувало спору щодо невиплати індексації грошового забезпечення. Позивач, отримавши повний розрахунок при звільненні з військової служби, не заявив відповідачеві про невиплату індексації грошового забезпечення та не здійснив будь-яких активних дій щодо захисту порушеного, як на його думку, права. Спір позивачем порушено значно пізніше дати отримання повного розрахунку, отже про порушення відповідачем строків виплат йтися не може. Відповідно до ст.5 Закону № 2050-ІІІ своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає. Оскільки, позивач звільнившись 25.09.2018 і отримавши розрахунок при звільненні, відповідно маючи повні і об`єктивні данні про те, які виплати ним отримано, а які, як на його думку ні, з 25.09.2018 по 28.07.2021, займаючи пасивну позицію, не вчиняв ніяких дій щодо відновлення своїх прав, - у жодний спосіб не ініціював виплату йому індексації грошового забезпечення у тому розмірі, у якому вважає такий обгрунтованим. Таким чином, за період з 25.09.2018 по 28.07.2021 сума компенсації втрати частини доходів виникла саме з вини позивача. Подання позивачем 28.07.2021 позову про нарахування і виплати індексації грошового забезпечення на своїх умовах за минуванням більше ніж 2 року 10 місяців з дня отримання повного розрахунку, зокрема й за індексацією грошового забезпечення, не може вважатися вжиттям заходів до своєчасного отримання ним доходу. З урахуванням викладеного, просить суд відмовити у задоволені позовної заяви.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 01.11.2016 по 24.09.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу від 25.09.2018 року №199 позивача було звільнено з військової служби.

У період проходження військової служби позивачу не у повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №160/13908/22 з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року та щомісячну фіксовану індексацію за період з 01.03.2018 року по 25.09.2018 року.

26.07.2023 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №160/13908/22 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2016 по 25.09.2018 у сумі 82711,07 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%.

Підставою звернення до суду з цим позовом стало не виплата відповідачем на користь позивача компенсація громадянам втрати частини доходів отриманих на підставі наведеного судового рішення, у зв?язку з порушенням строків їх виплати.

Вважаючи свої права порушені бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2011-ХІІ).

За приписами статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закон України №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон України № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону України №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159) слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що грошове забезпечення є доходом, а у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону України №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Судом встановлено, що позивачу на виконання судових рішень у справах №160/12749/21 та № 160/13908/22 відповідачем 13.12.2021 та 26.07.2023 здійснено перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2016 по 25.09.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку позивача від 26.07.2023 та фотографією екрану мобільного пристрою. Ці обставини не заперечується сторонами.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.

Надаючи правову оцінку доводів відповідача про те, що спір між ним та позивачем відсутні з огляду на те, що позивач із заявою про виплату спірної компенсації не звертався, суд зауважує на таке.

Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, дійшов наступного висновку: «основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.»

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд доходить висновку про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає, що позивач на підставі Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VIзвільнений від сплати судового збору, а тому виходячи з положень ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до ч. 4ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.07.2023 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №160/13908/22.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.07.2023 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №160/13908/22.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець