Рішення № 114459295, 26.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року Справа № 160/22285/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/22285/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

01.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоду роботи з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Промисловий ремонт" (ЄДРПОУ 36608356);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, період роботи з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року в товаристві з обмеженою відповідальністю "Промисловий ремонт" (ЄДРПОУ 36608356) та здійснити відповідний перерахунок пенсії з дати її призначення - 03.08.2023 року і провести відповідну виплату, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 01.09.2023 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 05.09.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 05.09.2023 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- пенсійної справи позивача;

- заяви позивача про призначення пенсії;

- всі заяви позивача здійснені до Пенсійного органу про зарахування спірного періоду його роботи з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року в товаристві з обмеженою відповідальністю "Промисловий ремонт";

- листи/відмови (рішення)Пенсійного органу на звернення позивача щодо здійснення такого зарахування та інші докази щодо суті спору.

27.09.2023 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

10.10.2023 року позивачем долучені додаткові докази по справі.

16.10.2023 року позивачем до суду подана письмова відповідь на відзив відповідача.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 26.10.2023 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.08.2023 року позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вказує, що при призначенні пенсії та її розрахунку відповідачем не було зараховано до пільгового стажу за Списком 1 періоди роботи з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» ЄДРПОУ 36608356.

Вказане також підтверджується витягом з електронної пенсійної справи про розрахунок стажу зазначений період роботи не зараховано до пільгового стажу за Списком 1.

Страховий стаж за цей період становить 6 років 7 місяців.

Вказує, що відповідач не зарахував спірний період його роботи через відсутність документів підтверджуючих пільговий період роботи.

На думку позивача такі дії Пенсійного органу щодо незарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу за Списком 1 вчиненні без повного з`ясування усіх обставин справи та без дослідження в повному обсязі документів для призначення пенсії, отже, є протиправними.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що згідно записів трудової книжки позивача, він працював в ТОВ «Промисловий ремонт»: з 11.10.2010 року електрогазозварником 5 розряду на основній виробничий дільниці №1 (кулькового подрібнення); з 08.08.2011 року переведено механіком дільниці на виробничу дільницю по поточному ремонту збагачувального устаткування РЗФ-1; з 18.05.2016 року переведено механіком дільниці на основну виробничу дільницю №1 (кулькового подрібнення); 31.03.2017 року звільнено у зв`язку з переведенням до ТОВ Промремонти.

Відповідач вказує, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено, про те що позивач безпосередньо був зайнятий повний робочий день на роботах передбачених Списками (розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи), характер виконуваної роботи, не зазначені Списки до яких відноситься цей період роботи.

Згідно п. 2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок) затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383: під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Вказують, що тільки адміністрація підприємства може визначити, що технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих і тільки адміністрація підприємства згідно первинних документів може підтвердити, що особа була дійсно зайнята на роботах, які можна віднести до Списку №1 або №2, виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Характер роботи підтверджується тільки документально.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» не є ліквідованим підприємством.

Якщо підприємство ліквідовано, то документи подаються на розгляд Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Вказують, що у цьому випадку, підтвердження наявного пільгового стажу можливе лише за умови надання уточнюючої довідки підприємства.

На момент звернення за призначенням пенсії довідку про пільговий характер роботи в ТОВ «Промисловий ремонт» позивачем не було надано, тому зарахувати період роботи з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року до стажу роботи за Списком №1 не має підстав.

Крім того, відповідач вказує, що з 21.08.1992 року пенсії за віком на пільгових умовах залежно від умов праці призначаються за результатами атестації робочих місць.

До заяви про призначення пенсії наказ (витяг з наказу) про проведення атестації робочого місця - не надано, відсутня інформація про те, що професія механік дільниці атестована за умовами праці.

ТОВ Промисловий ремонт, на якому працював позивач є ремонтними, на працівників яких розповсюджується дія пунктів 6 та 7 Порядку, тобто обчислення пільгового стажу проводиться з урахуванням фактично відпрацьованого часу в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 21,2 при п`ятиденному робочому тижні.

З урахуванням вищевказаного, адміністрацією ТОВ Промисловий ремонт повинна бути видана довідка, в якій зазначено вибірку фактично відпрацьованого часу на роботах із шкідливими умовами праці за Списком №1.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив таке.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача, він працював в ТОВ «Промисловий ремонт»: з 11.10.2010 року електрогазозварником 5 розряду на основній виробничий дільниці №1 (кулькового подрібнення); з 08.08.2011 року переведено механіком дільниці на виробничу дільницю по поточному ремонту збагачувального устаткування РЗФ-1; з 18.05.2016 року переведено механіком дільниці на основну виробничу дільницю №1 (кулькового подрібнення); 31.03.2017 року звільнено у зв`язку з переведенням до ТОВ Промремонти.

Починаючи з 03.08.2023 року позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, призначенні пенсії та її розрахунку Пенсійним органом не було зараховано до пільгового стажу за Списком 1 періоди роботи позивача з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356), через відсутність документів підтверджуючих пільговий період роботи.

Не погоджуючись з відмовою у зарахуванні вказаного періоду роботи позивача, як пільгового, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно із статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно із пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17.

Також, слід вказати, що спеціальним Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону №1058-IV, зокрема визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Під страховими внесками розуміються кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 24 цього Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із ч. 3 цієї ж статті Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №1058-ІV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Статтею 20 Закону №1058-IV, зокрема, визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1,2,5-7,9,10,12,15,17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань..

Страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальника зобов`язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дня його взяття на облік в органах Пенсійного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов`язаннями із сплати страхових внесків зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

З аналізу наведених норм видно, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачуються страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страхові внески сплачують страхувальники, тобто, роботодавці та інші відповідальні особи. У разі невиконання зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, саме страхувальники несуть відповідальність згідно з нормами чинного законодавства.

Проте оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на страхувальника (роботодавця), то їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а та від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 16.04.1991 року, він працював в ТОВ «Промисловий ремонт»: з 11.10.2010 року електрогазозварником 5 розряду на основній виробничий дільниці №1 (кулькового подрібнення); з 08.08.2011 року переведено механіком дільниці на виробничу дільницю по поточному ремонту збагачувального устаткування РЗФ-1; з 18.05.2016 року - переведено механіком дільниці на основну виробничу дільницю №1 (кулькового подрібнення); 31.03.2017 року звільнено у зв`язку з переведенням до ТОВ Промремонти.

Отже, згідно трудової книжки позивача 11.10.2010 року його було прийнято ТОВ «Промисловий ремонт» електрогазозварником 5 розряду на основну виробничу дільницю №1 (кулькового подрібнення), про що зроблено запис №16 в трудовій книжці.

Згідно матеріалів справи, під час роботи роботодавцем була проведена атестація робочого місця за умовами праці відповідно до наказу №1/40 від 01.10.2010 року, яким підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 за займаною позивачем посадою -електрогазозварник.

Про проведену атестацію робочого місця та про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 на посаді електрогазозварника в зазначений період роботи в ТОВ «Промисловий ремонт» в трудовій книжці було зроблено відповідний запис з посиланням на витяг з наказу про атестацію.

Слід вказати, що посада електрогазозварника, яку займав позивач під час роботи в ТОВ «Промисловий ремонт», передбачена Списком №1, затвердженого постановою КМУ №36 від 16.01.2003 року, яка діяла у відповідний період роботи.

У подальшому, 08.08.2011 року позивача було на тому же підприємстві переведено механіком дільниці на виробничу дільницю по поточним ремонтам збагачувального устаткування РЗФ-1 (рудо-збагачувальна фабрика), про що зроблено запис №17 в трудовій книжці.

По вказаній посаді роботодавцем була проведена атестація робочого місця за умовами праці відповідно до наказу №11 від 07.12.2009 року та наказу №1/132/1о від 08.12.2014 року, якими підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 за займаною позивачем посадою - механік дільниці.

Про проведену атестацію робочого місця та про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 на посаді механіка дільниці в зазначений період роботи в ТОВ «Промисловий ремонт» в трудовій книжці було зроблено відповідні записи з посиланням на витяги з наказів про атестацію.

У подальшому, 18.05.2016 року позивача було переведено механіком дільниці на основній виробничій дільниці №1 (кулькового подрібнення), про що зроблено запис №18 в трудовій книжці.

По вказаній посаді роботодавцем була проведена атестація робочого місця за умовами праці відповідно до наказу №1/132/1о від 08.12.2014 року, якими підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 за займаною позивачем посадою - механік дільниці.

Про проведену атестацію робочого місця та про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 на посаді механіка дільниці в зазначений період роботи в ТОВ «Промисловий ремонт» в трудовій книжці було зроблено відповідний запис з посиланням на витяг з наказу про атестацію.

Посада механіка, яку позивач займав у спірний період роботи, передбачена Списком №1, затвердженого постановою КМУ України №36 від 16.01.2003 року розділ II. підрозділ «б», позиція «26» та Списком №1, затвердженого постановою КМУ України № 461 від 24.06.2016 року, розділом II «Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин».

Працював позивач в ТОВ «Промисловий ремонт» до 31.03.2017 року, коли його було звільнено у зв`язку з переведенням до ТОВ «Промремонти», згідно п.5 ст.36 КЗпП України, запис в трудовій книжці №19.

Згідно матеріалів справи, вказані записи про пільговий стаж в трудовій книжці в період роботи з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року в ТОВ «Промисловий ремонт» зроблено у відповідності до вимог п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Вказане також не заперечується Пенсійним органом.

Так, слід вказати, що згідно положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п`ять років, результати атестації використовуються для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до положень ч.6, Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442, атестація робочих місць передбачає підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах. Крім того, в атестації зазначаються і умови, і характер праці тощо.

Ці нормативні акти вказують, що записи в трудовій книжці робляться на підтвердження саме права на пенсію на пільгових умовах без будь-яких застережень.

У трудовій книжці позивача роботодавцем зроблено відповідні записи, якими підтверджено право на пільгову пенсію за Списком 1 за результатом атестації робочих місць у спірний період.

Отже, роботодавець зробив записи в трудовій книжці з врахуванням всіх умов необхідних для виникнення у особи права на пенсію на пільгових умовах, а саме, що посада віднесена до Списку, що проведена атестація робочих місць та повної зайнятості працівника у шкідливих умовах праці, за повноту і достовірність яких він несе відповідальність.

Вказані записи про підтвердження пільгового характеру роботи в трудовій книжці не оскаржено та в судовому порядку недійсним не визнано.

Таким чином, встановлено, та не спростовано відповідачем, що посада електрогазозварника та механіка дільниці, за якими позивач працював в ТОВ «Промисловий ремонт», передбачені Списком №1, в трудовій книжці містяться записи про підтвердження право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 та проведену атестацію з посиланням на виписку з відповідних наказів про атестацію, в трудовій книжці позивача наявні всі записи, які підтверджують пільговий стаж роботи за Списком 1, а тому не вимагається інших документів, підтверджуючих цю обставину.

Такий висновок узгоджується з вищезазначеною в позовній заяві правовою позицією Верховного Суду України, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до передчасного висновку щодо незарахування спірного періоду до стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Окрім того, слід вказати, що у цьому випадку спір стосується періоду роботи з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року, тобто періоду роботи після впровадження системи персоніфікованого обліку.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) у розділі «Відомості по спеціальному стажу» містяться відомості, що я в період з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року має спеціальний стаж на підприємстві з кодом ЄДРПОУ страхувальника - 36608356, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» з кодом підстави обліку спецстажу - ЗП3013А1, що визначає: Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та з посиланням на відповідні накази про атестацію робочого місця, кількість днів в особливих умовах праці, що дають право на пільги.

Код для обліку спецстажу зазначається відповідно до Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року.

Зазначені дані в індивідуальних відомостях застрахованої особи, вказують на те, що позивач у спірний період працював повний робочий день в шкідливих і важких умовах, та наявність у мене права на пільгову пенсію за спірні періоди за Списком №1, з посиланням на код спецстажу (Список 1), накази про атестацію, кількість днів в особливих умовах праці, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічне застосування законодавства та включення до пільгового стажу спірного періоду визначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №227/4273/16-а.

Однак, в порушення цих вимог законодавства, відповідач фактично належно не використовував відомості наявні в реєстрі застрахованих осіб для зарахування спірного періоду (періоду роботи після впровадження системи персоніфікованого обліку) до пільгового страхового стажу за Списком 1.

Таким чином, враховуючи, що у трудовій книжці та персональних відомостях застрахованої особи (позивача) містяться відповідні записи про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 відповідач протиправно незарахував період роботи в ТОВ «Промисловий ремонт» до пільгового стажу та відповідно невірно обраховує розмір пенсії.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, про задоволення позовної заяви позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоду роботи з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Промисловий ремонт" (ЄДРПОУ 36608356).

Враховуючи наведене, зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи в ТОВ «Промисловий ремонт» та здійснити відповідний перерахунок пенсію є ефективним способом захисту та забезпечує поновлення порушеного права позивача.

Враховуючи наведене, слід дійти до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоду роботи з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Промисловий ремонт" (ЄДРПОУ 36608356).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, період його роботи з 11.10.2010 року по 31.03.2017 року в товаристві з обмеженою відповідальністю "Промисловий ремонт" (ЄДРПОУ 36608356) та здійснити відповідний перерахунок пенсії з дати її призначення - 03.08.2023 року та провести відповідну виплату, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1073,60 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 26.10.2023 року.

Суддя В.В. Ільков