Рішення № 1144583, 16.11.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.11.07 р. Справа № 38/285

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О. при секретарі судового засіданні Тулаіновій І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Військового прокурора Дарницького гарнізону м. Київ в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ

до відповідача: Слов’янського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих м. Слов’янськ Донецької області

про стягнення 17363грн.70коп.

за участю

представників сторін:

від прокурора: Каменев О.А. заст. військового прокурора за посвідченням від 03.10.2006р. № 311

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ілюхіна М.І. директор

У судовому засіданні оголошувалась перерва

з 12.11.2007р. до 16.11.2007р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Суть справи:

Військовий прокурор Дарницького гарнізону м. Київ в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Слов’янського учбово-виробничого спеціалізованого підприємства Українського товариства глухих м. Слов’янськ Донецької області про стягнення штрафних санкцій у сумі 17 363грн.31коп. та накладання арешту на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 21.07.2006р. № 251/4/3/06/84/87.

22.10.2007р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 16.10.2007р. № 22-15/3218, відповідно до якого Слов’янське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 05539726) та знаходиться за юридичною адресою: 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Карла Маркса,11.

Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

24.10.2007р. позивач надав суду уточнення до позовної заяви, в яких уточнив повне найменування відповідача, а саме: Слов’янське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

12.11.2007р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому пояснив, що позовні вимоги визнає, але просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1000грн. у зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємства відповідача.

12.11.2007р. прокурор надав суду письмові пояснення по справі щодо представлення інтересів держави по даній справі, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

16.11.2007р. позивач надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів у підтвердження викладених у відзиві обставин, яке судом розглянуто, прийнято до уваги та задоволено.

Клопотання та додані документи судом залучені до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора та представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні прокурор та представники сторін надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши уповноваженого представника прокуратури та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2006р. між Міністерством оборони України м. Київ ( за договором – замовник, далі- позивач) та Слов’янським учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих м. Слов’янськ Донецької області ( за договором- постачальник, далі- відповідач) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби ( за кошти Державного бюджету України) № 251/4/3/06/84/87 (далі- договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язується поставити речове майно для потреб Міністерства оборони України (далі- продукція), а замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортиментів, кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно положень цього Договору.

Вартість продукції, передбаченої до поставки за цим Договором, її номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до продукції, строки (терміни) виконання цього договору, визнаються специфікацією. Специфікацією передбачено, що продукцією за договором є куртка утеплена польова з тканини плащової гладко-пофарбованої вибивної (камуфльованої), зразок 2701 або її еквівалента. Строком постачання продукції є 1- 4 квартали 2006р. ( розділ 1.2 договору).

Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що продукція постачається на умовах DDP –склад Замовника відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів „Інкотермс” у редакції 2000року згідно з положеннями цього Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Одержувачами продукції є речові бази (склади) Міністерства оборони України згідно з рознарядкою Міністерства оборони України, яка є невід’ємною частиною цього Договору, з обов’язковим дотриманням передбаченими нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та строків поставки.

Постачальним (здавальним) періодом за договором є квартал.

Постачальник зобов’язаний був поставити продукцію у II кварталі (до 30.09.2006р) у кількості 6000комплектів та у III кварталі-5000комплектів.

Постачальник поставив продукцію, але прострочив поставку частини продукції у II кварталі у кількості 3 700 комплектів на суму 403300грн., здійснивши поставку 23.10.2006р., що підтверджується актами приймання № 168 на суму 190750грн., № 167 на суму 136250грн та 29.11.2006р., що підтверджується актом приймання № 200 на суму 76300грн. Решту продукції поставлено вчасно.

Позивач виконав свої зобов’язання по оплаті поставленої продукції, що підтверджується рахунками № 124 від 23.10.2006р., № 125 від 23.10.2006р., № 130/1 від 03.11.2006р., № 147 від 05.12.2006р., № 153 від 19.12.2006р.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за недопоставку або несвоєчасну (понад дві доби) поставку продукції постачальник сплачує неустойку у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленої продукції за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Оскільки відповідач прострочив поставку продукції згідно акту приймання продукції № 168 на 23 дні ( з 01.10.2006р. по 23.10.2006р.) на суму 190 750грн., згідно акту приймання № 167 на 23 дні ( з 01.10.2006р. по 23.10.2006р.) на суму 136 250грн., згідно акту приймання № 200 на 59 днів ( з 01.10.2006р. по 29.11.2006р) на суму 76300грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % від вартості недопоставленої продукції за кожну добу затримки, що складає 12 022грн.70коп.

Крім цього, за прострочення продукції на 59 днів на суму 76300грн. позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленої продукції , що складає 5 341грн., а всього позивач просить суд стягнути з відповідача 17 363грн.70коп.

З метою забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти в розмірі ціни позову.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби ( за кошти Державного бюджету України) № 251/4/3/06/84/87 від 21.07.2006р., рахунки № 124 від 23.10.2006р., № 125 від 23.10.2006р., № 130/1 від 03.11.2006р., № 147 від 05.12.2006р., № 153 від 19.12.2006р., акти приймання продукції № 167 від 23.10.2006р., № 168 від 23.10.2006р, № 200 від 29.11.2006р., № 210 від 07.12.2006р., № 223 від 27.12.2003р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву від 12.11.2007р., клопотання від 16.11.2007р., баланс від 01.10.2006р., відомість обліку витрат за жовтень 2006р., договір застави товарів в обороті (переробці) від 12.08.2006р., договір застави майна № 858-в від 15.08.2006р. та додаток до нього , договір застави майнових прав № 859-в від 15.08.2006р., правовстановлюючі документи, тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором в силу приписів п. 2 ст. 193 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з договору, або інших підстав, які зазначені у ст. 11 ЦК України.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться в силу ст. 526 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за недопоставку або несвоєчасну (понад дві доби) поставку продукції постачальник сплачує неустойку у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленої продукції за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій з відповідача є обґрунтованими.

Одночасно суд вважає, що штрафні санкції, які позивач просить стягнути з відповідача є надмірно великими для відповідача з огляду на таке.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Підприємство відповідача створено з метою навчання інвалідів зі слуху доступним для них професіям, раціонального їх працевлаштування та соціальної реабілітації, а також створення матеріальної бази для вирішення Українським товариством глухих своїх статутних завдань, передбачено п.2.1 Статуту підприємства відповідача.

Підприємство створено на власності Українського товариства глухих, що є громадською організацією з всеукраїнським статусом ( п.1.2 Статуту).

Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески власника; доходи від реалізації продукції, робіт, послуг та інших видів діяльності згідно з цим Статутом та інше ( п.3.3 Статуту).

Фінансовий стан підприємства є скрутним, що підтверджується доказами, наданими по справі.

Відповідно до пункту 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає даний випадок винятковим та зменшує розмір штрафних санкцій, а саме пені у сумі 12022,70 грн. до 3 606,81 грн., а штрафу у розмірі 5341 грн. до 1602,30 грн.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, оскільки позивачем не надано доказів у його підтвердження.

Частина 2 ст. 2 ГПК України зобов”язує прокурора самостійно визначити, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтувати необхідність їх захисту, а також визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України Конституційний Суд України у Рішенні від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обгрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до ст.ст.6, 7, та 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно із Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006р. № 1080 Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Міноброни є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони ( абз. Другий п. 1 Положення).

Суд вважає, що по даній справі прокурор правильно визначився стосовно інтересів держави в особі позивача – Міністерства оборони України.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що господарські витрати слід віднести на відповідача згідно вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Військового прокурора Дарницького гарнізону м. Київ в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ до Слов’янського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих м. Слов’янськ Донецької області про стягнення штрафних санкцій у сумі 17 363грн.31коп. задовольнити частково.

Стягнути з Слов’янського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Карла Маркса, 11, р/р 260018098 в АБ „Укрбізнесбанк”, МФО 334969, ЄДРПОУ 05539726) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, р/р 35223110003192, ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код 00034022) пеню у розмірі 3606грн.81коп. та штраф у розмірі 1602грн.30коп., а всього 5 209грн.11коп., державне мито у розмірі 52 грн. 09 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 35грн. 40 коп.

Рішення було оголошено у судовому засіданні 16.11.2007року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Радіонова О.О.

Надруковано 5 примірників:

1 – до справи

2 – сторонам у справі2-прокурорам