Ухвала суду № 114455379, 26.09.2023, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4995/23

Провадження № 2/362/2047/23

У Х В А Л А

"26" вересня 2023 р. суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М., розглянувши матеріали позовної заяви Першого заступника керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Удовиченко Р. в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Удовиченко Р. в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом, в якому просить суд припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, із цільовим призначенням для ведення садівництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, із кадастровим номером 3221455300:01:007:1529, площею 0,0476 га, яка знаходиться на території Глевахівської селищної ради Київської області, АДРЕСА_1 (рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тіщенко Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.01.2018, за індексним номером: 39374292), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держеокадастру у м. Києві та Київській області та стягнути з відповідача на їх користь судовий збір.

Перевіривши позовну заяву, суд прийшов до наступного висновку.

Ухвалою Васильківськогоміськрайонного судуКиївськоїобласті від15.08.2023року позовнузаяву залишенобез руху,оскільки позивачем саме зазначено, що припинення права власності відповідачки на земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом її конфіскації на користь держави в повній мірі відповідає вимогам законодавства, а чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

Всупереч вимогамзакону,позивачемнезазначено у позовній заяві місце перебування відповідача, або відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, що позбавляє суд можливості повідомити її про ухвалені судом процесуальні рішення у справі.

Також позивачу потрібно зазначити ціну позову з посиланням на докази дійсної вартості спірної земельної ділянки, визначеної згідно експертної грошової оцінки у відповідності до приписів ЗУ «Про оцінку земель», у разі необхідності доплатити судовий збір та докази доплати надати суду (а.с.19-21).

На виконання ухвали від 15.08.2023 року, 21.09.2023 року через канцелярію суду Керівником Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваль Р. було подано заяву про усунення недоліків (а.с.25-30).

Однак,недоліки наведенів ухвалісуду від15.08.2023року усунутіне були,зокрема: позивачем не зазначено у позовній заяві місце перебування відповідача, або відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, не зазначено ціни позову з посиланням на докази дійсної вартості спірної земельної ділянки, визначеної згідно експертної грошової оцінки у відповідності до приписів ЗУ «Про оцінку земель», та не до оплачено судовий збір згідно оцінки майна.

Зоглядунате,щопозивач не виконав вимоги п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не усунув всі зазначені в ухвалі суду недоліки, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 3ст. 185 ЦПК України, якщо позивач у встановлений термін в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув недоліки, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачеві.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободратифікована УкраїноюЗаконом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 рокуі набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суддя вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв`язку з не усуненням всіх недоліків та роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 4, 11, 12,13,43, 44, 48, 81, 175, 185,260 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Першого заступника керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Удовиченко Р. в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки - вважати неподаною і повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стати підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 денний строк з дня оголошення ухвали, особами, які брали участь у справі але не були присутні під час оголошення ухвали - в цей же строк з часу одержання копії цієї ухвали.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко