Рішення № 114453753, 26.10.2023, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2023 р. Справа № 924/910/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агро Ойл, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-газ, м. Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення 125537,66 грн

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю Агро Ойл, м. Київ звернулось суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-газ, м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 125537,66 грн, з яких 50000,00 грн заборгованості, 57387,66 грн та 18150,00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про неналежне виконання відповідачем обов`язку з оплати товару, отриманого за договором поставки від 04.08.2021 №04082021-1, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю Агро ойл ЮА як постачальником та відповідачем як покупцем. При цьому позивач відповідно до договору відступлення права вимоги від 19.05.2023 №19052023-01, укладеного із товариством з обмеженою відповідальністю Агро ойл ЮА, набув права первісного кредитора за договором поставки від 04.08.2021 №04082021-1, у тому числі право вимагати від відповідача належного виконання обов`язків зі сплати заборгованості та штрафних санкцій. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 525, 526, 530, 599, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 218 ГК України.

Ухвалою суду від 28.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позов не надав, про причини не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 04.09.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Від позивача на адресу суду надійшло заява (від 23.10.2023), в якій повідомив про самостійне погашення відповідачем основної заборгованості в розмірі 50000,00 гривні. До заяви додав платіжну інструкцію від 18.09.2023 №19/00/202372 про сплату відповідачем 200000,00 грн, зазначивши про їх зарахування для погашення основної заборгованості в розмірі 150000,00 грн за договором поставки №03082021-1 від 03.08.2021 та основної заборгованості в розмірі 50000,00 грн за договором поставки №04082021-1 від 04.08.2021.

Також позивачем направлено на адресу суду заяву про закриття провадження у справі №924/910/23 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором в розмірі 50000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 232 ГПК України. Позивач зазначає про підтримання позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі 57387,66 грн та 18150,00 грн штрафу. При цьому просить повернути позивачу сплачений судовий збір в частині позовних вимог, у яких провадження у справі підлягає закриттю.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

04.08.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю Агро Ойл ЮА (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-газ (покупець) укладено договір поставки №04082021-01 (далі договір поставки), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити в обумовлений термін, а покупець прийняти у власність і оплатити нафтопродукти (товар).

Найменування, кількість та ціна товару зазначаються у накладних та/або в актах приймання-передачі, які є невід`ємною частиною даного договору поставки (п. 1.2 договору поставки).

Згідно з п. 1.3 договору поставки право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання накладної та/або акту приймання-передачі, що свідчить про одержання товару.

Кількість товару, що поставляється за цим договором, підтверджується накладними, товаротранспортними накладними й актами приймання-передачі товару (п. 3.4 договору поставки).

За умовами п. 4.1 договору поставки товар поставляється покупцю погодженими партіями згідно його усного та/або письмового замовлення та у відповідності із рахунком-фактурою на поставку тієї чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, підписаними представниками обох сторін.

Датою відвантаження товару вважається дата, зазначена в актах приймання-передачі та/або товарно-транспортних накладних (п. 4.5 договору поставки).

Відповідно до п. 5.1 договору поставки ціни на товар встановлюються в національній валюті України за 1 літр з урахуванням ПДВ, і визначаються, виходячи з поточної ціни постачальника на момент оформлення замовлення та рахунку фактури. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Згідно з п. 5.2 договору поставки оплата товару здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту поставки товару в безготівковій формі в розмірі 100% від вартості товару, що поставляється на підставі рахунку-фактури, та/або накладної, які є невід`ємною частиною договору.

Покупець договору поставки зобов`язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100% (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах, наданих постачальником (п. 5.5 договору поставки).

Відповідно до 5.6 договору поставки ціна на продукцію після укладання договору є остаточною і змінам в односторонньому порядку не підлягає.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (п. 5.7 договору поставки).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що при простроченні платежів за отриманий товар покупцем більш, як на 5 робочих днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожний день прострочення від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару, а за прострочення понад 14 днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 22% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 6.8 договору поставки сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за договором не припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків до повного їх проведення. Якщо по закінченню терміну жодна зі сторін не заявила про припинення дії договору, договір автоматично продовжується на такий самий період (п. 9.1 договору поставки).

Договір містить підписи представників сторін та відтиски печаток сторін.

На виконання договору від 04.08.2021 №04082021-01 товариство з обмеженою відповідальністю Агро Ойл ЮА виставило відповідачу рахунок від 12.08.2021 №543 на оплату дизельного палива в кількості 12990 л на загальну суму 320853,00 гривні.

Відповідно до видаткової накладної від 13.08.2021 №651 та товарно-транспортної накладної від 13.08.2021 №АОЮ00000651 відповідачем прийнято дизельне паливо в кількості 12990 л на суму 320853,00 гривні.

Також товариство з обмеженою відповідальністю Агро Ойл ЮА виставило відповідачу рахунок від 20.08.2021 №563 на оплату бензину А-95 в кількості 3000 л на загальну суму 82500,00 гривні.

Згідно з видатковою накладною від 20.08.2021 №673 та товарно-транспортної накладної від 20.08.2021 №АОЮ00000673 відповідачем прийнято бензин А-95 в кількості 3000 л на суму 82500,00 гривні.

Відповідачем здійснено часткову оплату ТОВ «Агро ойл ЮА», а саме: 28.08.2021 на суму 60000,00 грн (згідно з призначенням платежу 30000,00 грн за рахунком №563 від 20.08.2021 та 30000,00 грн за рахунком №543 від 12.08.2021), 04.10.2021 в сумі 52500,00 грн (згідно з призначенням платежу за рахунком №563 від 20.08.2021), 19.10.2021 в сумі 200000,0 грн (згідно з призначенням платежу за рахунком №543 від 12.08.2021), що підтверджується наданими позивачем виписками з особового рахунку ТОВ «Агро ойл ЮА».

19.05.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю Агро ойл ЮА (первісний кредитор) тa товариством з обмеженою відповідальністю Агро ойл (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №19052023-01 (далі - договір відступлення), за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов`язань згідно договору №04.08.2021-01 від 04.08.2021 (далі - угода), укладеного між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-газ (боржник) (п. 1.1 договору відступлення).

За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов`язків: сплати заборгованості за прийнятий, але не оплачений товар згідно угоди в розмірі 90853,00 грн; сплати штрафних санкцій, передбачених угодою (штраф та пеня) за неналежне виконання зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар (п. 1.2 договору відступлення).

Згідно з п. 1.3 договору відступлення до нового кредитора переходить зазначене вище право вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору про відступлення права вимоги.

За відступлення прав, визначених в п. 1.1 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у розмірі 90853,00 гривні. Первісний кредитор сплачує грошові кошти, визначені у п. 1.4 договору, протягом 5 календарних днів після укладення цього договору (п. 1.4 договору відступлення).

Пунктом 2.1 договору відступлення передбачено, що права за угодою вважаються відступленими з моменту укладення сторонами цього договору.

Представник первісного кредитора свідчить, що первісний кредитор до підписання цього договору передав новому кредитору всі документи, що засвідчують право вимоги, яке передається за цим договором, та надав новому кредитору інформацію, яка є важливою для їх здійснення (п. 2.2 договору відступлення).

У п. 2.3 договору відступлення передбачено, що новий кредитор не вправі змінювати умови угоди в односторонньому порядку.

Новий кредитор повідомлений про будь-які можливі заперечення, які може висувати проти його вимог боржник, а також про зміст листування і переговорів між первісним кредитором і боржником (п. 2.4 договору відступлення).

За змістом п. 2.5 договору відступлення новий кредитор зобов`язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 10 календарних днів з дня укладення сторонами цього договору.

У п. 2.6 договору відступлення сторони погодили, що первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданого за цим договором права вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, який збігається з датою договору (п. 3.1 договору відступлення).

У матеріали справи надано повідомлення ТОВ "Агро ойл ЮА" (від 19.05.2023), адресоване ТОВ "Альфа-газ", в якому повідомляється про те, що підприємство ТОВ Агро ойл ЮА як первісний кредитор за договором про відступлення права вимоги №19052023-01 від 19.05.2023 відступило підприємству ТОВ Агро ойл як новому кредитору право вимоги боргу у сумі 90853,00 грн, що виникло на підставі рахунків №543 від 12.08.2021, №563 від 20.08.2021, договору №04082023-01 від 04.08.2021, укладеного між ТОВ Альфа-газ та первісним кредитором. У зв`язку з цим сума боргу підлягає сплаті новому кредитору.

В якості доказів направлення зазначеного повідомлення відповідачу у матеріали справи надано копію фіскального чека відділення поштового зв`язку від 22.05.2023, копію відстеження відправлення з відомостями про його вручення 26.05.2023.

Позивачем надано виписки з власного особового рахунку, згідно з якими відповідачем сплачено позивачу 21.07.2023 кошти в сумі 20853,00 грн (згідно з призначенням платежу оплата кредиторської заборгованості за пальне згідно акту звірки станом на 21.07.2023); 04.08.2023 кошти в сумі 20000,00 грн (згідно з призначенням платежу оплата кредиторської заборгованості за пальне згідно акту звірки станом на 04.08.2023).

Також згідно з наданою позивачем платіжною інструкцією від 18.09.2023 №19/00/202372 відповідачем на користь позивача сплачено 200000,00 грн в якості оплати кредиторської заборгованості за пальне згідно з актом звірки станом на 15.09.2023, якими відповідно до пояснень позивача (від 23.10.2023) погашено основну заборгованість в розмірі 150000,00 грн за договором поставки №03082021-1 від 03.08.2021 та основну заборгованість в розмірі 50000,00 грн за договором поставки №04082021-1 від 04.08.2021.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, 04.08.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю Агро Ойл ЮА (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-газ (покупець) укладено договір поставки №04082021-01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити в обумовлений термін, а покупець прийняти у власність і оплатити нафтопродукти (товар), найменування, кількість та ціна якого зазначаються у накладних та/або в актах приймання-передачі (п. 1.1, п. 1.2 договору поставки).

Судом враховується, що згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За приписами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданих у матеріали справи видаткової накладної від 13.08.2021 №651 та товарно-транспортної накладної від 13.08.2021 №АОЮ00000651 убачається, що ТОВ Агро Ойл ЮА поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 320853,00 грн, про що ТОВ Агро Ойл ЮА виставлено рахунок від 12.08.2021 №543 на суму 320853,00 грн; відповідно до видаткової накладної від 20.08.2021 №673 та товарно-транспортної накладної від 20.08.2021 №АОЮ00000673 відповідачем прийнято від ТОВ Агро Ойл ЮА товар на суму 82500,00, про що ТОВ Агро Ойл ЮА виставлено рахунок від 20.08.2021 №563 на суму 82500,

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.2 договору поставки оплата товару здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту поставки товару в безготівковій формі в розмірі 100% від вартості товару, що поставляється на підставі рахунку-фактури, та/або накладної, які є невід`ємною частиною договору.

Покупець договору поставки зобов`язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100% (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах, наданих постачальником (п. 5.5 договору поставки).

Згідно з наданими позивачем виписками з особового рахунку ТОВ Агро ойл ЮА відповідачем здійснено часткову оплату ТОВ Агро ойл ЮА, а саме: 28.08.2021 на суму 60000,00 грн (згідно з призначенням платежу - 30000,00 грн за рахунком №563 від 20.08.2021 та 30000,00 грн за рахунком №543 від 12.08.2023), 04.10.2021 в сумі 52500,00 грн (згідно з призначенням платежу - за рахунком №563 від 20.08.2021), 19.10.2021 в сумі 200000,0 грн (згідно з призначенням платежу - за рахунком №543 від 12.08.2023).

Таким чином, частково неоплаченим залишився товар на суму 90853,00 грн, поставлений відповідачу ТОВ Агро ойл ЮА за видатковою накладною від 13.08.2021 №651, товарно-транспортною накладною від 13.08.2021 №АОЮ00000651, рахунком №543 від 12.08.2023.

Судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю Агро ойл ЮА (первісний кредитор) тa позивачем (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №19052023-01, за умовами п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов`язань згідно договору №04082021-01 від 04.08.2021 (угода), укладеного між первісним кредитором та відповідачем (боржник).

За договором відступлення №19052023-01 від 19.05.2023 новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов`язків: сплати заборгованості за прийнятий, але не оплачений товар згідно угоди в розмірі 90853,00 грн; сплати штрафних санкцій, передбачених угодою (штраф та пеня) за неналежне виконання зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар (п. 1.2 договору відступлення).

Судом зважається на презумпцію правомірності правочину, визначену ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як зазначалося судом вище та убачається з аналізу наданих позивачем видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату та виписок з особового рахунку ТОВ Агро ойл ЮА заборгованість за договором поставки в розмірі 90853,00 грн виникла за наслідками неповної оплати за товар, зазначений у рахунку №543 від 12.08.2023. Зокрема, відповідно до вказаних відповідачем при здійсненні оплати товару призначень платежів рахунок №543 від 12.09.2021 на суму 320853,00 грн оплачено частково на суму 230000,00 грн (28.08.2021 30000,00 грн, 19.10.2021 200000,00 грн), а рахунок від 20.08.2023 №563 на суму 82500,00 грн оплачено повністю (28.08.2021 30000,00 грн, 04.10.2021 52500,00 грн).

З матеріалів справи слідує, що після укладення договору відступлення відповідачем на рахунок позивача було сплачено 21.07.2023 кошти в сумі 20853,00 грн та 04.08.2023 кошти в сумі 20000,00 грн, з огляду на що позивач просив стягнути з відповідача, зокрема 50000,00 основної заборгованості, що залишилася несплаченою.

При цьому, враховуючи зазначені вище обставини часткової сплати заборгованості, в результаті чого неповністю оплаченим залишився рахунок від №543 від 12.08.2021, суд критично оцінює твердження позивача про те, що вказана заборгованість складається із 20000,00 грн заборгованості згідно з рахунком №543 від 12.08.2021 та із 30000,00 грн заборгованості згідно з рахунком №563 від 20.08.2021.

Разом з тим після звернення позивача до суду з позовом у цій справі та після відкриття провадження у справі (ухвала від 28.08.2023) відповідачем сплачено позивачу, зокрема 50000,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 18.09.2023 №18/09/202372 та поясненнями позивача щодо зарахування отриманих коштів в погашення заявленої до стягнення заборгованості.

З огляду на зазначене, позивач просить закрити провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю спору.

Судом враховується, що відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, у тому числі шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За таких обставин, подальше продовження процесу стає недоцільним.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 у справі № Б-7732/2-25 звертає увагу, що "відсутність предмета спору" в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акту).

Беручи до уваги наведене, сплату відповідачем після подання позову до суду частини заявленої до стягнення заборгованості, а саме: 50000,00 грн основної заборгованості, суд доходить висновку, що предмет спору у справі в частині стягнення 50000,00 основної заборгованості припинив існувати. Як наслідок, провадження у справі у цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Разом з тим, позивач з огляду на несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати вартості отриманого товару просить стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 75537,66 гривні.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як визначено п. 6.1 договору поставки від 04.08.2021 №04082021-01, при простроченні платежів за отриманий товар покупцем більш, як на 5 робочих днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожний день прострочення від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару, а за прострочення понад 14 днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 22% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

З огляду на прострочення відповідачем оплати товару понад 14 днів, позивач заявив до стягнення з відповідача 22% штрафу в розмірі 57387,66 грн (за порушення строків оплати товару, отриманого на підставі рахунку №543 від 12.08.2021) та 22% штрафу в розмірі 18150,00 грн (за порушення строків оплати отриманого товару на підставі рахунку №563 від 20.08.2021).

Здійснюючи перевірку наведеного у позовній заяві розрахунку штрафу, судом враховується, що відповідно до п. 5.2 договору поставки останнім днем оплати товару на підставі рахунку №543 від 12.08.2021 (товар за яким поставлено згідно з видатковою накладною від 13.08.2021 №651) було 20.08.2021, відповідно, прострочення оплати товару понад 14 днів відбулось 03.09.2021.

Враховуючи здійснені відповідачем оплати рахунку №543 від 12.08.2021 (28.08.2021 30000,00 грн, 19.10.2021 200000,00 грн), станом на 03.09.2021 за цим рахунком залишилась несплаченою заборгованість в сумі 290853,00 гривні. Таким чином, заявлений до стягнення штраф за порушення строків оплати товару, отриманого на підставі рахунку №543 від 12.08.2021, в сумі 57387,66 грн нарахований у можливих межах.

Останнім днем оплати товару на підставі рахунку №563 від 20.08.2021 (товар за яким поставлено згідно з видатковою накладною від 20.08.2021 №673) було 27.08.2021, відповідно, прострочення оплати товару понад 14 днів відбулось 10.09.2021.

Враховуючи здійснені відповідачем оплати рахунку №563 від 20.08.2021 (28.08.2021 30000,00 грн, 04.10.2021 52500,00 грн), станом на 10.09.2021 за цим рахунком залишилась несплаченою заборгованість в сумі 52500,00 грн, 22% штрафу від якої становить 11550,00 гривні. Отже, позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 6600,00 грн заявлені безпідставно, тому у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Беручи до уваги вищенаведене, заявлені позовні вимоги про стягнення штрафу є обгрунтованими у загальному розмірі 68937,66 грн (57387,66 грн + 11550,00 грн). Заперечень проти права позивача на стягнення штрафу, контррозрахунку заявлених позовних вимог або доказів, які би спростовували наявність підстав для стягнення штрафу, відповідачем не подано.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Цивільне законодавство поряд із засадою свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Згідно із ч. ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.

Враховуючи, що заявлена до стягнення заборгованість за отриманий товар оплачена відповідачем добровільно та у повному обсязі; більша частина заборгованості за товар сплачена із незначним простроченням; розмір заявленого до стягнення штрафу є явно завищеним у спірних правовідносинах (перевищує розмір заявленої до стягнення суми основного боргу), враховуючи погашення станом на момент розгляду спору заборгованості відповідачем за договором в повному обсязі; те, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, яка покликана стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання додаткових прибутків для кредитора; те, що штраф не є основним боргом, а тому при зменшенні його розміру позивач не нестиме негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, суд, беручи до уваги інтереси обох сторін, вважає за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50%, що є співрозмірним у контексті інтересів обох сторін, та стягнути з відповідача 34468,83 грн штрафу.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини справи, положення законодавства у їх сукупності, суд доходить висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 50000,00 грн основної заборгованості, про задоволення позову в частині стягнення 34468,83 грн штрафу та про відмову у позові в частині стягнення 41068,88 грн штрафу (з підстав необгрунтованості та зменшення розміру штрафу судом).

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог без урахування зменшення розміру штрафу судом та з урахуванням закриття провадження у справі у відповідній частині. При цьому суд виходить із розміру судового збору, визначеного відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2022 у справі №916/228/22).

Позивач у заяві про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості просив повернути йому сплачений судовий збір в частині позовних вимог, в яких провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні позивача до суду з позовом у справі №924/910/23 ним було сплачено 2684,00 грн судового збору відповідно до платіжної інструкції від 22.08.2023 №31677.

З огляду на вищенаведене, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 50000,00 грн основної заборгованості позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір в сумі 855,20 грн (виходячи із розміру судового збору, визначеного відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

При цьому суд зауважує, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України „Про судовий збір").

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 191, 231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України „Про судовий збір", суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Агро Ойл, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-газ, м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 125537,66 грн, з яких 50000,00 грн заборгованості, 57387,66 грн та 18150,00 грн штрафу, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-газ, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Жовтнева, буд. 31, бокс 4 (код 31328477) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агро Ойл, м. Київ, вул. Сікорського Ігоря авіаконструктора, буд. 1б, офіс 170 (код 45105105) 34468,83 грн (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 83 коп.) штрафу, 1179,11 грн (одну тисячу сто сімдесят дев`ять гривень 11 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 41068,88 грн штрафу відмовити.

Провадження у справі №924/910/23 в частині стягнення 50000,00 грн основної заборгованості закрити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю Агро Ойл, м. Київ, вул. Сікорського Ігоря авіаконструктора, буд. 1б, офіс 170 (код 45105105) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 855,20 грн (вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 20 коп.), сплачений відповідно до платіжної інструкції від 22.08.2023 №31677, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова

1 до справи,

2 відповідачу (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Жовтнева, 31, бокс 4).