Рішення № 114453139, 26.10.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2542/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АКВА (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41)

до Фізичної особи-підприємця Бравштейн Оксани Василівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 8950,00 грн. за договором поставки № 6764 від 19.11.2019 р., у тому числі 5950,00 грн. штрафу як компенсації вартості втраченого обладнання, 3000,00 грн. штрафу,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРО АКВА (далі ТОВ ЄВРО АКВА, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бравштейн Оксани Василівни (далі ФОП Бравштейн О.В., відповідач) про стягнення 8950,00 грн. за договором поставки № 6764 від 19.11.2019 р., у тому числі 5950,00 грн. штрафу як компенсації вартості втраченого обладнання, 3000,00 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на обов`язок відповідача за договором № 6764 поставки товару від 19.11.2019 р. відшкодувати вартість неповернутого обладнання холодильника UBC 400 Icestream Medium, вуличного «Моршинська» (заводський номер 76209, інвентарний номер Н6566, 2010 року випуску), отриманого у безоплатне користування за актом від 19.11.2019 р. прийому-передачі торгового обладнання до додатку № 1/4266 договору поставки № 6764 від 19.11.2019 р., через його неповернення, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 5950,00 грн. штрафу як компенсації вартості втраченого обладнання, 3000,00 грн. штрафу в порядку п.п. 2.2, 3.2 договору, а також судовий збір.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРО АКВА позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бравштейн Оксани Василівни про стягнення 8950,00 грн. заборгованості підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.08.2023 р. було відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу було отримано позивачем 31.08.2023 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600041690698, та відповідачем 02.09.2023 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600041692470.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

19.11.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Бравштейн Оксаною Василівною (покупець) було укладено договір № 6764 поставки товару, відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього договору.

Додатком № 1/4266 до договору поставки № 6764 від 19.11.2019 р. сторони визначили, що відповідно до мети використання покупцю надається торгове обладнання у користування виключно для зберігання та реалізації продукції, яка поставляється постачальником покупцю. Покупцю забороняється використовувати обладнання для інших цілей (пункт 1.1).

Згідно з 1.2 додатку, склад, перелік найменування, кількість обладнання узгоджена сторонами та наведена в акті прийому-передачі торгового обладнання, оформленому у відповідності з п. 1.3 цього додатку.

Відповідно до пп. 2.2.4 п. 2.2 додатку, покупець зобов`язаний надавати на першу вимогу представникам постачальника можливість огляду приміщення, в якому знаходиться обладнання.

У відповідності з пп. 2.2.8 п. 2.2 додатку, покупець зобов`язується повернути обладнання у справному стані по закінченню терміну дії договору протягом 5 календарних днів з моменту розірвання строку дії договору, або за вимогою постачальника згідно з письмовою вимогою постачальника в термін 10 (десяти) календарних днів з дати направлення такої вимоги на юридичну адресу покупця, зазначену в договорі поставки.

Згідно з пп. 2.2.11 п. 2.2 додатку, покупець зобов`язаний зберігати торгове обладнання в місцях, рекомендованих постачальником, зберігати цілісність та неушкодженість торгового обладнання, утримувати обладнання в охайному вигляді.

Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 додатку, постачальник має право вимагати сплати штрафів, пов`язаних з порушенням умов використання торгового обладнання покупцем.

Згідно з п. 3.1 додатку у випадку, якщо покупець не повернув у зазначений в пп. 2.2.8 п. 2.2 строк торгове обладнання постачальнику, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі та порядку, передбаченому п. 3.4, п. 3.5 цього додатку.

Умовами п. 3.2 додатку передбачено, що у випадку виявлення факту розміщення в торговому обладнанні товарів, що не відносяться до продукції ПрАТ «ІДС», поставлених постачальником на підставі договору поставки, та у випадку виявлення іншого порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2 цього додатку, постачальник має право на складання акта про порушення умов використання торгового обладнання, який засвідчується представником постачальника. Склавши два акти про порушення умов використання торгового обладнання, постачальник набуває право на безперешкодне вилучення обладнання у тижневий термін після складання такого акту. Крім того, покупець сплачує штраф постачальнику в розмірі 3000,00 грн. за кожен випадок порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2 цього додатку.

Пунктом 3.4 додатку встановлено розміри штрафу для покупця залежно від типу та віку відсутнього (втраченого) торгового обладнання. Так, розмір штрафу при умові, що тип обладнання - холодильне однодверне обладнання, а вік - від 10 років, становить 5950,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов додатку до договору № 6764 поставки товару від 19.11.2019 р. позивач передав, а відповідач, у свою чергу, прийняв торгове обладнання: Холодильник UВС 400 Icestream Medium вуличний «Моршинська» (заводський номер 76209, інвентарний номер Н6566, 2010 року випуску), що підтверджується актом прийому-передачі торгового обладнання від 19.11.2019 р. Обладнання встановлено за адресою: (Госпиталь) кафе-Бар, Цибли Переяслав-Хмельницкий р-н.

З акту про пошкодження/знищення торгового обладнання/відсутність від 07.03.2023 р. за адресою: Переяславський район, с. Циблі (територія Госпіталю), слідує, що під час чергового відвідування торгівельним агентом було виявлено факт зачиненої торгівельної точки. Доступу до приміщення, де знаходиться холодильне обладнання, немає, як і немає можливості перевірити стан обладнання та його вилучення з торгівельної точки.

Позивач направив відповідачу вимогу № 18107 від 17.07.2023 р., відповідно до якої зазначав, що в ході перевірки стану обладнання представниками ТОВ «ЄВРО АКВА» виявлено та зафіксовано факт закриття торгівельної точки та неможливості оглянути обладнання, про що складено відповідний акт. Відповідно до пп. 2.2.4 додатку, ФОП Бравштейн О.В. зобов`язана надавати можливість оглянути представникам ТОВ «ЄВРО АКВА» торгівельне обладнання. На підставі пп. 2.3.4 додатку та згідно з п. 3.2 додатку позивач вимагав від позивача сплати штрафу протягом 3 днів, з моменту отримання даної вимоги, за порушення умов використання обладнання, а саме - в розмірі 3000,00 грн. за неможливість оглянути обладнання, та, крім того, вимагав повернути отримане обладнання протягом 10 календарних днів. У разі неповернення обладнання в зазначений строк, позивач вимагав сплатити 5950,00 грн. як компенсацію за втрачене обладнання.

Відповіді на вимогу отримано не було, обладнання не повернуто, штрафу за неможливість оглянути обладнання та штрафу як компенсації вартості втраченого обладнання не сплачено.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору щодо зберігання переданого обладнання та не здійснив повернення обладнання у встановлений строк, таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 3000,00 грн. та 5950,00 грн. штрафу як компенсації вартості втраченого обладнання.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що укладений сторонами договір є договором змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи договору поставки та договору позички.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Статтею 833 Цивільного кодексу України передбачено, що користувач зобов`язаний користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі та повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст. 836 ЦК України).

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як встановлено судом, позивач передав, а відповідач, у свою чергу, прийняв торгове обладнання: Холодильник UВС 400 Icestream Medium вуличний «Моршинська» (заводський номер 76209, інвентарний номер Н6566, 2010 року випуску), що підтверджується актом прийому-передачі торгового обладнання від 19.11.2019 р.

Актом про пошкодження/знищення торгового обладнання/відсутність від 07.03.2023 р. встановлено факт неможливості доступу до торгової точки відповідача для перевірки стану обладнання та його вилучення.

Позивач направив відповідачу вимогу № 18107 від 17.07.2023 р., в якій просив протягом 10 днів повернути торгове обладнання, що підтверджується накладною про відправлення № 0830201337413 від 18.07.2023 р.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження як наявності торгового обладнання у відповідача, так і повернення відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" торгового обладнання (холодильника), переданого за актом прийому-передачі торгового обладнання від 19.11.2019 р.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зазначеною вище статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Поряд з цим, у відповідності з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як зазначалося вище, умовами п. 3.2 додатку до договору передбачено, що у випадку виявлення порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2 цього додатку, постачальник має право на складання акта про порушення умов використання торгового обладнання, який засвідчується представником постачальника. Крім того, покупець сплачує штраф постачальнику в розмірі 3000,00 грн. за кожен випадок порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2 цього додатку.

З матеріалів справи слідує, що позивачем на підставі пп. 2.2.4 п. 2.2 додатку до договору було нараховано до сплати відповідачеві 3000,00 грн. штрафу за ненадання можливості огляду приміщення.

Поряд з цим, згідно з п. 3.1 додатку, у випадку, якщо покупець не повернув у зазначений в пп. 2.2.8 п. 2.2 додатку строк торгове обладнання постачальнику, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі та порядку, передбаченому п. 3.4, п. 3.5 цього додатку.

Пунктом 3.4 додатку встановлено розміри штрафу залежно від типу та віку відсутнього (втраченого) торгового обладнання. Так, розмір штрафу при умові, що тип відсутнього (втраченого) обладнання - холодильне однодверне обладнання, а вік - від 10 років, становить 5950,00 грн.

Суд, перевіривши розрахунки штрафів, заявлених позивачем до стягнення з відповідача у зв`язку з неналежним виконанням останнім умов договору, вбачає їх обґрунтованими та арифметично вірними.

Доказів сплати відповідачем нарахованих позивачем штрафів матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АКВА у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бравштейн Оксани Василівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО АКВА (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код 36800559) 5950 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 21 коп. штрафу як компенсації вартості втраченого обладнання, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. штрафу, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 26.10.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна