Рішення № 114451670, 25.10.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2023м. ДніпроСправа № 904/2187/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А; ідентифікаційний код 38962392)

до Фізичної особи-підприємця Тесцової Лілії Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 258 129 грн. 03 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2100/22 від 01.08.2022) до Фізичної особи-підприємця Тесцової Лілії Володимирівни про стягнення 258 129 грн. 03 коп. що складає 173 322 грн. 67 коп. - інфляційних нарахувань та 84 806 грн. 36 коп. - 3% річних, що були нараховані у зв`язку з неповерненням грошових коштів за кредитним договором від 23.07.2007 №15-065.

Також просить витрати за розгляд справи покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, ухвала суду від 08.08.2022 фактично була надіслана відповідачу лише 09.03.2023.

Станом на 23.10.2023 до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідач обізнаний про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення 20.04.2023 відповідачу ухвали суду від 08.08.2022.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою суду від 08.08.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 25.10.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк", правонаступником якого є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Тесцовою Лілією Володимирівною, як позичальником, було укладено кредитний договір від 23.07.2007 №15-065 (надалі - Договір) (а.с.8-12).

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство "Банк "Демарк" у жовтні 2009 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про розірвання кредитного договору №15-065 від 23.07.2007, укладеного позивачем з Підприємцем - фізичною особою Тесцовою Лілією Володимирівною, та стягнення з Підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 932 645, 43 грн., яка складається з кредиту у сумі 742 960, 00 грн., відсотків за користування кредитом за період з 01.11.2008р. по 21.10.2009р. у сумі 175 833, 88 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 01.12.2008р. по 21.10.2009р. у сумі 13 851, 55 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2009 у справі №7/229-09 позов задоволено, розірвано кредитний договір № 15-065 від 23.07.2007, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк" та Підприємцем - фізичною особою ОСОБА_1 та стягнуто з Підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк" (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, ідентифікаційний код 19357516) заборгованість по кредиту у сумі 742 960 (сімсот сорок дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом у сумі 175 833 (сто сімдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 88 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у сумі 13 851 (тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна) грн. 55 коп., витрати по оплаті державного мита у сумі 9 411 (дев`ять тисяч чотириста одинадцять) грн. 45 коп., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. (а.с.13-16).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2009 у справі №7/229-09 встановлено, що:

- 23.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк" (м. Чернігів), як кредитодавцем (далі - банк), та Підприємцем - фізичною особою ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг), як позичальником, укладений кредитний договір № 15-065 (далі - Договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 742 960, 00 грн., строком по 23.07.2010 (п.3.1. Договору);

- кредит надається позичальнику для придбання трактору CASE IH Magnum MX-310 (п. 3.2. Договору);

- строк дії Договору передбачає п. 8.1. Договору, відповідно до якого Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку та залишається чинним до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов Договору;

- відповідно до п. 3.3.1. Договору кредит надається у безготівковій формі. Платежі за кредитом здійснюються в гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 в банку "Демарк" відділення в м. Кривий Ріг, код 2474405787, МФО 353575, з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на позичковому рахунку позичальника;

- Пункт 3.8. Договору містить перелік рахунків для обслуговування кредиту:

- позичковий рахунок - № НОМЕР_3 ;

- рахунок для сплати відсотків - № 20685001446953;

- рахунок для сплати прострочених відсотків - № 20696001446953;

- банк виконав свої зобов`язання за Договором щодо надання кредиту шляхом перерахування 24.07.2007 суми кредиту - 742 960, 00 грн. з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в Договорі, що підтверджується меморіальним ордером № 15-065 (# 20056233) від 24.07.2007;

- позичальник зобов`язався погасити кредит у строк до 23.07.2010 шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний у п. 3.8. Договору. Строки, передбачені Договором, є обов`язковими для позичальника (п. 3.4.1. Договору);

- пункт 3.5.1. Договору встановлює обов`язок позичальника сплачувати банку відсотки за користування кредитом у розмірі 22 % річних. Відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати відсотків, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки нараховані в кінцевий рахунок, підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту;

- 12.05.2008 між банком та позичальником підписано Договір №1 про внесення змін до Договору, яким відсоткова ставка за користування кредитом встановлена на рівні 24 % річних;

- позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором по сплаті відсотків за користування кредитом, починаючи з листопада 2008р., що і є причиною спору.

Господарським судом Дніпропетровської області на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ від 12.01.2010.

Доказів того, що вказане рішення було скасовано, матеріали справи не містять, сторонами не надано.

В подальшому, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-TF-2019-04-02-000005-b від 11.04.2019 (а.с.22-23) між Публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" (що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк") та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс", як новим кредитором, було укладено договір від 20.05.2019 №15-065 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (а.с.17-21).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги банку первісного кредитору до позичальників / іпотекодавців / заставодавців / поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами застави та договорами іпотеки з відповідними змінами та доповненнями до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному цим договором.

Сторони погодили, що новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання первісним кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 1.4 цього договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами включаючи (але не обмежуючись): право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, вказаних у додатку №1 до цього договору та сплати штрафних санкцій у розмірах, розрахованих відповідно до вимог чинного законодавства України, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань. Сторони домовились, що права вимоги включають всі права вимоги за кредитними договорами, договорами забезпечення, а також всі похідні вимоги з цих договорів або такі, що випливають з них в тому числі, але не виключно: вимоги по нарахуванню та стягненню процентів, неустойки, штрафів, індексу інфляції, 3% річних та/або збитків, вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, вимог по отриманню коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів, права, що випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та передане стягувачу в погашення боргу, мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права кредиторів, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів, права на отримання повернутих (невикористаних) авансових платежів, сплачених судових зборів тощо (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 6.5 Договору визначено, що він набирає чинності з дати його підписання.

Як вбачається з додатку №1 до Договору від 20.05.2019 №15-065 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги "Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами" первісним кредитором відступлено право вимоги та інформацію щодо щодо боржника, зокрема, за кредитним договором від 23.07.2007 №15-065 укладеним між Банком "Демарк" та Фізичною особою-підприємцем Тесцовою Лілією Володимирівною та за договором від 12.05.2008 №1 до кредитного договору від 23.07.2007 №15-065 укладеного між Банком "Демарк" та Фізичною особою-підприємцем Тесцовою Лілією Володимирівною (а.с.20).

В подальшому сторонами було підписано відповідний Акт від 20.05.2019 прийому-передачі документів до договору від 20.05.2019 №15-065 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (а.с.21).

В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення від 17.04.2019 №197, яким Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" сплачено Публічному акціонерному товариству "Банк "Демарк" 5 000 000 грн. 00 коп.; призначення платежу: оплата за лот F23GL41900 покупець ТОВ "ФК "Паріс" зг. протоколу ел. аукціону №UA-TF-2019-04-02-000005-b від 11.04.2019 без ПДВ" (а.с.24).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс", як новий кредитор, листом від 27.01.2021 №15-065-1 повторно повідомило Фізичну особу-підприємця Тесцову Лілію Володимирівну, що 20.05.2019 між первісним кредитором та новим кредитором було укладено договір №15-065 про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор 20.05.2019 відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги, зокрема, за кредитним договором від 23.07.2007 №15-065 (а.с.25).

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" звернулося до відповідача з вимогою від 27.01.2021 №15-065-2 про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором (а.с.26-29).

Позивач стверджує, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання на суму 942 292 грн. 88 коп. позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційні нарахування, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як бачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Тесцової Лілії Володимирівни дата запису: 04.09.2014; номер запису: 22270100005020755 (а.с.54).

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 роз`яснила наступне: "З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічний висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З пункту 2.2 Договору від 20.05.2019 №15-065 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги вбачається, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" перейшли усі права вимоги за кредитним договором, в тому числі щодо здійснення інфляційних нарахувань та нарахування 3% річних.

Як вбачається, позивачем зазначено, що інфляційні нарахування у розмірі 173 322 грн. 67 коп. здійснено за період з 27.01.2018 по 26.01.2021, проте, фактично нарахування здійснено за період з лютого 2018 по січень 2021 включно, також позивачем зазначено, що нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати у розмірі 84 806 грн. 36 коп. за період з 27.01.2018 по 26.01.2021.

Суд погоджується з наданими розрахунками річних та інфляційних.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо відступлення права вимоги

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 516 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається, предметом Договору від 20.05.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (новий кредитор) є права вимоги первісного кредитору до позичальників / іпотекодавців / заставодавців / поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, зокрема, до Фізичної особи - підприємця Тесцової Лілії Володимирівни, за кредитним договором від 23.07.2007 №15-065, договором від 12.05.2008 №1 до кредитного договору від 23.07.2007 №15-065, договором від 13.09.2007 б/н про внесення змін до договору застави, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами застави та договорами іпотеки з відповідними змінами та доповненнями до них.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

З наведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" у встановленому законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 щодо суми боргу, яка виникла на підставі кредитного договору від 23.07.2007 №15-065, та всіх похідних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 871 грн. 94 коп. - витрат на сплату судового збору, виходячи з правомірно пред`явлених позовних вимог.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А; ідентифікаційний код 38962392) до Фізичної особи - підприємця Тесцової Лілії Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 258 129 грн. 03 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А; ідентифікаційний код 38962392) 173 322 (сто сімдесят три тисячі триста двадцять дві) грн. 67 коп. - інфляційних нарахувань, 84 806 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот шість) грн. 36 коп. - 3% річних та 3 871 (три тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 94 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

25.10.2023