Рішення № 114450072, 25.10.2023, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/578/23

Провадження № 2/945/568/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

25 жовтня 2023 року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Пєскова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача Миколаївського обласного центру зайнятості звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю.

Свої вимогимотивував тим,що 19.02.2019 року відповідач звернувся до Миколаївської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, цього ж дня йому було надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Відповідач був ознайомлений під особистий підпис з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, визначеними Законом України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». 19.02.2019 року відповідачу було надано статус безробітного та 26.02.2019року йому призначено допомогу по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 пункту 3-2 розділу VIII Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».Однак, відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільнимнаказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 №60/62було встановлено, що з 17.07.2019 року відповідач набув статус зайнятої особи. На підставі чого, Миколаївським обласним центром зайнятості було видано наказ № 25 від 05.11.2019 року про повернення коштів, виплачених, як допомога по безробіттю. Посилаючись на вище викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Миколаївського обласного центру зайнятості суму в розмірі 88372,52 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від дану справу передано судді Войнарівському М.М.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.04.2023року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача,не з`явився, з поданого до суду клопотання вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без участі його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився; відзив не подавав.

Відповідно дост. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно дост.17 Закону України«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006рокуза№3477-IVзастосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно дост. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цьогоЗакону,Закону України «Про зайнятість населення»та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зіст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов`язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.

За приписами статей5,6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цьогоЗаконумає також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про зайнятість населення»безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Судом встановлено, що 19.02.2019 року відповідач звернувся до Миколаївської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.

З 19.02.2019 року відповідачу надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю

Відповідно до розрахунку допомоги по безробіттю відповідача №18/11/3410-19 від 04.11.2019 року, відповідачу у період з 17.07.2019 року по 24.10.2019 року сплачена допомога по безробіттю в загальному розмірі 8372,52 грн.

Згідно з Актом Миколаївської районної філії Миколаївського ОЦЗ № 66 від 25.10.2019р. про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттябуло встановлено, що 17.07.2019р. відповідач ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітний, уклав цивільно-правовий договір на виконання робіт з ТОВ «Екстріум».

Однак, про перебування у вказаних трудових відносинах відповідач не повідомив позивача, чим порушив норми ч. 2 ст. 36 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Наказом директора Миколаївської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості № 25 від 05.11.2019р. було прийнято рішення про відшкодування коштів безробітним ОСОБА_1 виплачених, як допомога по безробіттю.

Про необхідність повернення виплаченої допомоги, як незаконно отриманої, було повідомлено відповідача шляхом надсилання 06.11.2019року на його поштову адресу Претензії про стягнення 8372,52грн.

Відповідачем вказані кошти не повернуті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 Закону УкраїниПро зайнятість населеннястатусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2ст. 43 Закону УкраїниПро зайнятість населення).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені у Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ч. 1 ст 22 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяправо на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону УкраїниПро зайнятість населеннявизначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі зайнятості особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттявиплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Разом з тим, перебуваючи на обліку в Миколаївській районній філії Миколаївського обласного центру зайнятості,відповідачне повідомив центр зайнятості про те, що з 17.07.2019 року перебував у трудових відносинах з підприємством ТОВ«Екстріум», що є порушенням вимог частини 2 статті 36 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

При цьому, відповідач був ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного.

На підставі викладеного, оскільки відповідач не повідомив позивача про те, що перебував у трудових відносинах з підприємством ТОВ«Екстріум», то останнім було незаконно отримано допомогу по безробіттю на загальну суму у розмірі 8372,52грн., що підтверджується наданим позивачем розрахуноком.

Згідно з ч. 3 ст. 36 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Однак, як встановлено під час розгляду справи, відповідач незаконно отриману допомогу по безробіттю не повернув.

Під час розгляду справи позивачем доведено недобросовісність відповідача в отриманні допомоги по безробіттю, оскільки в порушення вимог ч. 2 ст. 36 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач не повідомив центр зайнятості про факт того, що перебував у трудових відносинах, хоча був під підпис ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, в тому числі з обов`язком повідомити про працевлаштування.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню незаконно отримана допомога по безробіттю.

Згідност. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Керуючись ст.526,530,536,543,611 ЦК України, ст. ст.10-12,76-81,263-265,354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Миколаївського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 03491441, р/р UA698201720355459000000106112, Держказначейська служба України м.Київ, ГУДКСУ у Миколаївській області) незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі8372,52 грн. та судовий збір у розмірі2684,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно дост.289ЦПК Українизаочне рішеннянабирає законноїсили,якщо протягомстроків,встановлених цимКодексом,не поданізаява проперегляд заочногорішення абоапеляційна скарга,або якщорішення залишенов силіза результатамиапеляційного розглядусправи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М.Войнрівський