Рішення № 114449156, 25.10.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/28/23 Справа №447/1983/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

25.10.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді Бачуна О.І.

з участю секретаря Данилів О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві, Львівської області справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАС №7189110 від 18.06.2023. В позовній заяві вказав, що 18 червня 2023 інспектором ВП № 3 ( м.Пустомити) Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Либик Т.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС №7189110 відповідно до якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 340 гривень. ОСОБА_1 з постановою не погоджується. Вважає, що така є незаконною, не обгрунтованою, винесена без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, з порушенням його прав, тому просить оскаржувану постанову скасувати, провадження в справі закрити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, однак подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити,

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду позову . Відзиву, у встановлений судом строк не надав.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Виходячи із змісту частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дані положення кореспондуються в статті 8 Закону України «Про національну поліцію» від 2 липня 2015 року№ 580-VIII.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕАС №7189110, 18.06.2023 о 18:05:55. а\д Київ Чоп, 559км. с.Липники, Львівського р-ну, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.1. вузька суцільна лінія, перетнувши її в тому випадку коли це заборонено, чим порушив п.8.5.1. ПДР України

Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки, спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Так, згідно вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 зазначеного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити відхилення інших доказів.

Суд вважає, що постанова серії ЕАС №7189110 винесена інспектором поліції 18.06.2023 з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, інспектором не надано доказів перетину водієм ОСОБА_1 вузької суцільної лінії, докази протилежного відсутні в матеріалах справи. Крім цього, до постанови інспектора не надано фото та відеофіксації інкримінованого правопорушення

Доводи позивача, наведені в позовній заяві, не викликають сумніву, оскільки відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, а тому суд вважає, що оспорювана постанова підлягає скасуванню.

У відповідності до приписів частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд вважає, що постанову серії ЕАС №7189110 від 18 червня 2023 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, то такі не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У своїй позовні заяві позивач просить стягнути на його користь судові витрати понесені на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 3 000 грн.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи на підтвердження вказаних витрат позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 23 червня 2023.

Відповідно до п.1.1. Договору, суть правової допомоги: з`ясування всіх відомих обставин, консультування клієнта, складання позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

Відповідно до п.2.3 вказаного Договору, загальна вартість послуг Адвоката становить 3000 гривень.

При цьому, частиною 5 ст. 134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, суд дійшов висновку, що заявлені витрати є необґрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином враховуючи, що дана справа незначної складності, стороною позивача не представлено доказів вартості наданої йому правничої допомоги на суму 3000грн., суд вважає, що з урахуванням засад співмірності та справедливості на користь позивача не підлягає стягненню непідтверджена сума 3000 грн. понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 121, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову серія ЕАС №7189110 від 18.06.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бачун О. І.