Рішення № 114434114, 19.10.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6472/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 року м.Львів Галицький районний суд м. Львова, у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання протиправним рішення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання протиправним рішення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.07.2023 року він здійснив зупинку та паркування автомобіля у крайній лівій смузі на вул. Митрополита Андрея у м. Львові.

Повернувшись же згодом до місця, де залишив автомобіль, він виявив його відсутність, а після звернення на 102 йому повідомили, що транспортний засіб евакуювали через суттєве порушення правил дорожнього руху.

Позивач вказує,що вподальшому сталовідомо,що йогоавтомобіль булотимчасово затриманота доставленодля зберіганняна спеціальниймайданчик тащодо ньогобуло винесенопостанову пронакладення адміністративногостягнення увигляді штрафув розмірі680,00грн запорушення ПДРу частинівимог щодозупинки транспортногозасобу. У подальшому, з метою повернення автомобіля він був змушений прибути до спеціального майданчика, оплатити на користь ЛКП «Львівелектротранс» послуги з евакуації транспортного засобу, оплатити послуги з його зберігання, а також сплатити штраф.

ОСОБА_1 вказує, що жодних Правил дорожнього руху при зупинці та паркуванні автомобіля не порушував, здійснив зупинку не на перехресті, а безпосередньо на вулиці на відстані більш ніж 10 метрів до початку перехрестя, а отже дії інспектора з паркування Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради були протиправними.

Додатково зазначив, що такими діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, що полягала в істотних душевних стражданнях з приводу неможливості користуватись майном, безпідставним притягненням до відповідальності, зміною запланованого робочого дня.

З урахуванням вищенаведеного, просив суд:

-скасувати Постанову інспектора з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчука Ростислава Володимировича від 27.07.2023 року серії ЛВ №00445275 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити;

-визнати протиправним застосування 27.07.2023 року інспектором з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання (евакуації) транспортного засобу Honda Everus VE-1, днз НОМЕР_1 , та поміщення його на спеціальний майданчик, а також визнати протиправним і скасувати відповідне рішення інспектора про тимчасове затримання транспортного засобу, оформлене Актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 27.07.2023 року №34-423/23;

-стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, 2 882,46 грн.;

-стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, 5 500,00 грн.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 15.08.2023 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін у судове засідання.

Позиція сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, подала до суду відзив, у якому зазначила, що позивачем 27.07.2023 року було здійснено зупинку транспортного засобу Everus VE-1, державний номерний знак НОМЕР_1 на перехресті доріг вул. Митрополита Андрея - вул. Митрополита Ангеловича у місті Львів, оскільки даний транспортний засіб був припаркований з порушенням вимог ПДР, зокрема п. 15.9 (ґ)розділу 15. Вказала, що автомобіль було правомірно доставлено для зберігання на спецмайданчик, . оскільки він був розташований у заборонених ПДР місцях зупинки, а саме на перехресті та суттєво перешкоджав дорожньому руху, а відтак доводи позивача про відшкодування матеріальної шкоди є безпідставними. Зазначила, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності містить усі необхідні докази вчинення адміністративного правопорушення, в тому числі матеріали відеофіксації. Додатково повідомила, що позивачем не доведено вмотивованості та підставності заявлення вимоги про стягнення моральної шкоди, не доведено, як самого факту спричинення моральної шкоди так і не обґрунтовано її належними доказами, а також не доведено вмотивованості заявлення розміру такої.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Відповідно до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЛВ № 00445275, 27 липня 2023 року о 10:34 інспектором з паркування, управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчуком Ростиславом Володимировичем в режимі фото/відеозйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу Everus VE-1, НОМЕР_2 у м. Львів на перехресті вул. Митрополита ОСОБА_2 . У зв`язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, порушення п. 15.9 (ґ) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.

З акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 34-423/23 від 27.07.2023 року вбачається, що автомобіль марки Everus VE-1, д.н.з. НОМЕР_2 було тимчасово затримано з перехресті вул. Митрополита ОСОБА_2 шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик по вул. Кривоноса, 6 у зв`язку з порушенням вимог .п. 15.9 (ґ) розділу 15ПДРта п. 2 ч. 3ст. 265-4 КУпАП, ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Крім того, з наданих позивачем квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено вартість послуг із транспортування автомобіля на спецмайданчик в сумі 2301,48 грн., витрати на зберігання в розмірі 144 грн., а також штраф в розмірі 340 грн.

Мотиви прийняття рішення судом

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю, щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Розділом 15Правил дорожнього руху, що були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі -ПДР), передбачено правила зупинки та стоянки транспортних засобів.

Пунктом 15.1 ПДРвстановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2.

Згідно зп. 15.9 «ґ» ПДР, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Окрім цього, відповідно до п.15.10 «а» стоянка забороняється в місцях, де заборонена зупинка.

Згідно зп.1.10 ПДРУкраїни, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Відповідно до пп. (ґ) п. 2 ч. 3ст. 265-4 КУпАП, для цілей цьогоКодексурозміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у забороненихПравилами дорожнього рухумісцях зупинки або стоянки, а саме на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Вказане розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху (в тому числі руху пішоходів) або створює загрозу безпеці руху.

Згідно зп.1.10 ПДР, перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу

Здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме - на перехресті, суттєво перешкоджає дорожньому руху шляхом звуження проїзної частини дороги, а відтак зменшення її пропускної здатності, створення умов для примусової зміни смуги руху водіями інших транспортних засобів.

Згідно з ч. 3ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із досліджених в судовому засіданні фотографіях, які були долучені представником відповідача до відзиву неможливо однозначно встановити, що транспортний засіб позивача здійснив зупинку менше ніж за 10 метрів до перехрестя. вул. Митрополита Андрея вул. Митрополита Ангеловича. Окрім того, представником відповідача не надано жодних замірів відстані автомобіля позивача до перехрестя, як і не зазначено, що такі взагалі проводились, а відтак на переконання суду, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.

Крім того, з вищевказаних фотографій вбачається, що на ділянці дороги, де здійснив паркування позивач, відсутні забороняючі зупинку знаки або відповідна розмітка, що дає суду підстави вважати про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи наведене вище, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

З огляду на зазначене, суд вважає необхідним скасувати постанову серії ЛВ № 00445275 від 27.07.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн, винесену інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчуком Ростиславом Володимировичем.

Щодо вимог визнання протиправними дій інспектора Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури управління безпеки Львівської міської ради щодо тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на зберігання та відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною 3 статті 265-2 КУпАП у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. Випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені частиною третьою статті 265-4 цього Кодексу. При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Інформація про тимчасове затримання транспортного засобу має невідкладно передаватися на абонентський номер рухомого (мобільного) зв`язку та на адресу електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами, за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до статті 279-4 цього Кодексу.

Тобто, виключною підставою для доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик є те, що такий транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Стаття 265-4 КУпАП визначає, що тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 152-1 цього Кодексу.

При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Інспектори з паркування зобов`язані невідкладно інформувати про тимчасове затримання транспортного засобу відповідні підрозділи Національної поліції із зазначенням державного номера затриманого транспортного засобу, точного часу його затримання та місця зберігання (адреса та телефони спеціального майданчика чи стоянки), розміщувати цю інформацію на офіційному веб-сайті виконавчого органу відповідної місцевої ради, а також передавати повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу на абонентський номер рухомого (мобільного) зв`язку та адреси електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами (від імені осіб), за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до статті 279-4 цього Кодексу.

Повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що розміщення затриманого транспортного засобу позивача суттєво перешкоджало дорожньому руху чи створювало загрозу безпеці руху, суд вважає, що при складанні акту про огляд та затримання транспортного засобу дії інспектора не відповідали вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 265-2 КУпАП.

Крім того, відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, виключає, згідно вимог ст. 265-4 КУпАП, застосування до неї такого заходу забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення як тимчасове затримання транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особи.

За таких обставин, наявні підставі для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання протиправними дії інспектора з паркування щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та відшкодування йому матеріальної шкоди, понесеної на послуги з евакуації та зберігання його транспортного засобу на штрафному майданчику, оплати штрафу.

Щодо вимог про компенсацію моральної шкоди.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Позивач просить стягнути із відповідача 5500 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що фактом безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності. затриманням автомобіля та тимчасового позбавлення можливості використовувати таке майно, йому було завдано істотних моральних страждань, які проявилися в психологічних переживаннях, хвилюванні за майбутнє свій фінансовий стан, цілісність і збереження цінної речі (автомобіля).

Окрім того, такі незаконні дії відповідача змусили позивача раптово змінити його запланований день, докласти зусиль для відновлення права, а також для врегулювання спірної ситуації.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у п.п.3, 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5 та від 27 лютого 2009 року №1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до норм чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували твердження позивача про заподіяння йому істотних моральних страждань, зміну звичного способу життя, що стався внаслідок дій відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оспорюванню постановою відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням позивачеві шкоди.

Водночас, сам по собі факт протиправності постанови відповідача не свідчить про завдання позивачеві моральної шкоди.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 20, 73-77, 241-245, 286 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов, - задоволити частково.

Скасувати постанову інспектора з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчука Ростислава Володимировича від 27.07.2023 року серн ЛВ №00445275 про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії інспектора з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчука Ростислава Володимировича щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 27.07.2023 року №34-423/23.

Стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн. 43 коп. завданої йому матеріальної шкоди,

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень - Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн.

В решті позовних вимог,-відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлено 23 жовтня 2023 року

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складеннясудового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради ( пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008, ЄДРПОУ 44448833.

Суддя Мироненко Л.Д.