Рішення № 114428051, 23.10.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2023 рокусправа №380/4061/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства «ТЕСТАВТО» до Львівської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України), про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Приватне підприємство «ТЕСТАВТО» (далі ПП «ТЕСТАВТО», позивач) з позовною заявою до Львівської митниці Державної митної служби України (далі Львівська митниця, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100008/2 від 13.01.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/000079 від 13.01.2023;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби на користь ПП «ТЕСТАВТО» сплачений судовий збір;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби на користь ПП витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач вважає, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (резервним) здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Ухвалою від 03.03.2023 суд залишив позовну заяву без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою від 07.03.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказує, що спірні рішення прийняті, оскільки відповідач встановив невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару.

Вважає спірні рішення обґрунтованими та правомірними. Вказує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Відповідач вважає, що виявлені розбіжності цілком підставні. З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. З позиції відповідача, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «ТЕСТАВТО» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.05.2020; є платником податку на додану вартість, основний вид господарської діяльності позивача згідно КВЕД: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/000079 від 13.01.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100008/2 від 13.01.2023, суд з`ясував наступне.

27.06.2010 між Приватним підприємством «ТЕСТАВТО» та Компанією «ALTILA TILE LIMITED» укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу SHTST/TT-06272022 (далі - договір), за яким продавець продає товар автомобільні шини, на підставі замовлення у відповідності з проформами-інвойсами та інвойсами.

Положеннями Договору, зокрема, п.п. 3.2 передбачено, що загальна вартість товару за цим договором вказується в комерційному інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки товару. загальна вартість Контракту складається в інвойсах з суми всіх інвойсів по даному контракту. Інвойси являються невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п. 3.3 ціна товару утворюється відповідно до того, на яких умовах «Інкотермс-2010» вона була поставлена Продавцем.

Згідно з пунктами 5.1 - 5.5 Договору Продавець поставляє Покупцю товар на умовах часткової передплати від загальної вартості рахунку-проформи банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця. Об`єм передплати для кожної конкретної поставки визначається шляхом переговорів по електронній пошті представниками Сторін і вказується в інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки товару.

Протягом 20 календарних днів з моменту зарахування передплати на розрахунковий рахунок Продавця, Продавець готує товар до відвантаження.

Продавець повідомляє Покупця про відвантаження товару, шляхом відправлення Покупцю копії коносаменту. Покупець сплачує решту суми вартості товару, згідно комерційного інвойса, за 7 (сім) днів до прибуття товару в порт Одеси. Оплата здійснюється протягом 3-х днів.

Всі банківські витрати, пов`язані з цією банківською операцією розподіляються наступним чином: витрати банку Покупця за рахунок Покупця, витрати банку Продавця за рахунок Продавця.

14.11.2022 позивачу було надано Рахунок-фактуру (інвойс) №KC221021VT-2, згідно з яким вартість товару складає 34994,00 доларів США. З метою здійснення митного оформлення товару, 13.01.2023 представником позивача Паламарчук К.Ю. (декларантом) було подано митну декларацію №23UA209230002405U4, в якій митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

1) рахунок-фактуру інвойс (пакувальний лист) №KC221021VT-1 від 14.11.2022;

2) автотранспортну накладну від 10.01.2023;

3) сертифікат про походження товару №22C3702M8324/00353 від 15.11.2022;

4) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №0000123700070 від 27.12.2022;

5) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №0000123800070 від 29.12.2022;

6) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №2 від 03.01.2023;

7) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № SZ22110602 від 29.11.2022;

8) довідку про транспортні витрати б/н від 05.01.2022;

9) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №SHTST/TT-06272022 від 27.06.2022;

10) договір про надання послуг митного брокера №050721 від 05.07.2021;

11) договір (контракт) про перевезення №02-01/2023 від 02.01.2023;

12) договір (контракт) про перевезення № SZ22070494 від 27.07.2022;

13) договір (контракт) про перевезення б/н від 23.11.2022;

14) копія митної декларації країни відправлення №TT 23PL32208ONU5M10P2 від 10.01.2023;

15) копія митної декларації країни відправлення №140202310333A від 14.11.2022;

16) копія митної декларації країни відправлення №140202310333B від 14.11.2022.

З результатами розгляду декларації та доданих до неї документів Львівською митницею Державної митної служби України було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2021/000218, з таких причин: Неможливість завершення м/о у зв`язку з невірно заповненими графами гр. 12, 45, 43, 44, 46, 47, В МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 13.01.2023 №UA209000/2023/100008/2 (порушено умови декларування передбачені п. 1, п. 8 ст. 257 МКУ. ст. 55 МКУ, ПКМУ від 21.05.12 №450).

Роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме необхідність подання нової мд із врахуванням рішення про коригування митної вартості від 13.01.2023 № UA209000/2023/100008/2.

Відповідачем надіслано декларанту повідомлення з проханням надати додаткові документи.

12.01.2023 позивач на запит відповідача додатково надав наступні документи:

- рахунок-фактуру інвойс (пакувальний лист) №KC221021VT-1 від 14.11.2022;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару Swift №20 від - 10.11.2022 року та Swift №23 від 16.12.2022;

- рахунок SZ22110602 від 29.11.2022 та swift 24 від 20.12.2022;

- рахунок 0000123700070 від 27.12.2022 та swift 26 від 28.12.2022;

- рахунок 0000123800070 від 29.12.2022 та swift 27 від 30.12.2022;

- рахунок 2 від 03.01.2023;

- довідка вартості транспортних послуг б/н від 05.01.2023;

- договір №01/2023 від 02.01.2023;

- договір №SZ22070494 від 27.07.2022;

- договір б/н від 23.11.2022;

- копії митної декларації відправлення №140202310333А та №140202310333B і ТT 23PL322080NU5M10P2.

13.01.2023 позивачем отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000079 та рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100008/2, яким було скореговано митну вартість товарів, а саме, на підставі подання до митного оформлення документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, які не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Таким чином, відповідачем були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

У наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи надані позивачем містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Вважаючи картку відмови та рішення про коригування митної вартості товару протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як передбачено ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1-3 ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

При цьому ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію країни з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень опадових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) пекарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з вимогами п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів які вплинули на таке коригування.

Суд з`ясував, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100008/2 від 13.01.2023 митний орган обґрунтував таким.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено наступне:

- у гр.3 ЦМР зазначено місце призначення Мукачівський р-н, с. Кузмино, проте, у рахунку на оплату транспортування від 03.01.2023 №1 вказано маршрут-Рава-Руська-Чинадійове; -в гр.44 МД контракт купівлі продажу внесено під кодом 4104 «прямий контракт з виробником», сторона контракту-ALTILA TIRE LIMITED, у контракті п. 1.1 зазначено, що виробник товару що постачається-ALTILA TIRE LIMITED, натомість у електронному інвойсі зазначений виробник -KORYO TYRES INDUSTRIAL;

- товар постачається на умовах FOBQINGDAO, договір на перевезення відсутній;

- у п. 5.1 Контракту зазначено, що товар постачається на умовах часткової попередньої оплати відповідно до Проформи, проте Проформа до митного оформлення не надана;

- обсяг попередньої оплати визначається у інвойсі, проте у інвойсі відсутня зазначена інформація;

- п. 5.4 Контракту повна оплата здійснюється за 7 днів до прибуття в порт Одеса, проте, відповідно до відомостей у товаросупровідних документах, вантаж прибув у порт Гданськ; У деклараціях країни відправлення виявлено розбіжності щодо кількості товару, а саме кількість товару в сумі становить 266 штук, що не відповідає заявленому у ЕМД (164 шт).

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

До митного оформлення для підтвердження транспортних витрат надано три рахунки з різними виконавцями, у договорі про перевезення №02-01/2023 зазначено суму транспортних витрат у розмірі 56000 грн., що не відповідає відомостям у рахунку №2 від 03.01.2023 на оплату послуг між даними суб`єктами.

На вимогу декларантом надіслано наступні документи:

- Банківські СВІФТи на оплату перевезення без відміток банку, у розділі призначення платежу міститься загальне посилання на контракт;

- договір на послуги складу в Гданську;

- СВІФТ на оплату товару;

- договір на транспортування від 02.01.2023 №02-01/23, у договорі зазначено, що умови перевезення визначені у Заявці. Заявка відсутня. Зазначена сума договору 56000, грн.. не відповідає сумі рахунку на транспортування; Договір на здійснення морського перевезення;

- інших документів не надано;

- перекладів документі не надано.

Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст. 53 МКУ та відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 21.12.2022 №UA500500/2022/46850, де митна вартість такого товару становить 3,01 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З огляду на викладене, надаючи оцінку підставам прийняття спірних рішень з урахуванням конкретних обставин, суд оцінює їх в сукупності та керується такими мотивами.

Відповідач зазначає, що під час здійснення митного контролю за МД від 13.01.2023 року №23UA209230002405U4 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання, на думку митного органу, виявлені зазначені вище порушення.

Стосовно зауважень відповідача щодо неможливості ідентифікувати SWIFT щодо конкретної поставки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 22.1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за допомогою платіжного доручення.

Згідно з п. 1.30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Як визначає п. 14 Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216 платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або в окремому договорі з платником).

Згідно з п. 2.1. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216 платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов`язково має містити такі реквізити: - код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 №1024; - назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення з іноземній валюті або банківських металах": - номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може містити цифри та літери); - дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); - найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує платника (назви країни і міста); - повне або скорочене найменування платника, що збігається з найменуванням платника, яке заявлене ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки [для фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є) і документ, що посвідчує особу (серія (за наявності), номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання)], його місцезнаходження (назви країни і міста); - номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів; - цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року №269) (далі - Класифікатор); - суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою); - суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях і назву іноземної валюти або виду банківського металу словами; - найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися); найменування та місцезнаходження банку бенефіціара; - комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або бенефіціара (BEN), або платника та бенефіціара (SHA), надається право уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення платника; - призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави); код операції (чотири символи) (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує); - код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує); - ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова"); - підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника. які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, накладають електронний(і) цифровий(і) підпис(и); - резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та бенефіціара резидентиісгь словами резидент" чи "нерезидент" під час переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України. Отже, як вбачається з приписів Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216 для чинності платіжного доручення, наданого до банківської установи у електронному вигляді наявність відміток банківської установи не є обов`язковою умовою.

Щодо зміни пункту призначення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 11 статті 58 МКУ, витрати на транспортування товару після ввезення не включаються до митної вартості товарів за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню. Документальним підтвердженням виділених витрат на транспортування товарів є транспортні (перевізні) документи, що підтверджують не включення вартості перевезення до загальної суми контракту та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: рахунок-фактура (про надання транспортно-експедиційних послуг) №0000123700070 від 27.12.2022; рахунок-фактура (про надання транспортно-експедиційних послуг) №0000123800070 від 29.12.2022; рахунок-фактура (про надання транспортно-експедиційних послуг) №2 від 03.01.2023; рахунок-фактура (про надання транспортно-експедиційних послуг) №SZ22110602 від 29.11.2022; автотранспортна накладна від 10.01.2023; довідка про транспортні витрати б/н від 05.01.2022; Договір про надання послуг митного брокера №050721 від 05.07.2021 року; Договір (контракт) про перевезення №01/2023 від 02.01.2023; Договір (контракт) про перевезення №SZ22070494 від 27.07.2022; Договір (контракт) про перевезення б/н від 23.11.2022.

Згідно з п. 5.4 Контракту вказано, що повна оплата здійснюється за 7 днів до прибуття в порт Одеса, проте, відповідно до відомостей у товаросупровідних документах вантаж прибув у порт Гданськ.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.11.2022 №757/2022, затвердженого Законом України №2738-ІХ від 16.11.2022, воєнний стан продовжений до 19.02.2023.

У зв`язку з військовим станом та непередбаченими подіями в Україні, Сторони Договору вирішили, що поставляти товар в порт Одеси буде небезпечно, тому для збереження товару та безпечної доставки його Покупцю вирішили обрати порт Гданська, у якості порту для прибуття вантажу.

Зміна пункту призначення поставки товару ніяким чином не впливає на загальну суму контракту та партії товару за Договором.

Щодо сертифікату походження товари або іншу інформацію про виробника, суд зазначає що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України відсутні вимоги щодо надання таких, так як не підтверджують митну вартість товарів, та ніяким чином на неї не впливають.

Щодо розбіжності щодо кількості товару, суд зазначає наступне.

Комерційний інвойс №KC221021VT-1 від 14.11.2022 та рахунок-фактура (пакувальний лист) №KC221021VT-1 від 14.11.2022 містять повну та достатню інформацію про кількість поставленого товару, а саме 264 одиниці гумових пневматичних шин для вантажних автомобілів різних розмірів та індексів навантаження. Ця ж кількість підтверджена Електронною декларацією №23UA209230002405U4 від 13.01.2023.

Тому твердження відповідача щодо розбіжностей є необґрунтованим.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 53 МК України для оформлення товарів декларантом були надані всі наявні документи, зазначені у вказаній частині цієї статті. Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Обґрунтування спірного рішення з посиланням на вищевказані документи є безпідставним, з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України вони не є документами, які підтверджують митну вартість товару.

Митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, але це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом.

Окремо суд акцентує увагу відомостях, що підтверджують числові значення витрат пов`язаних з митними формальностями. що витрати на митні формальності, не є складовою частиною ціни товару.

Відповідності до ч.ч. 10, 11 ст. 58 МК України, податки, які справляються в Україні не підлягають включенню в ціну товару.

Частина 10 ст. 58 МК України містить вичерпний перелік витрат, які можуть бути включені до ціни товару. І суд погоджується з позивачем у тому, що серед них відсутні такі витрати, як «витрати на транспортування після ввезення».

Також при прийнятті рішення суд враховує наступне.

Судом вже зазначалося, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з ч. 15 ст. 58 МК України, декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Отже слідує, що сам по собі факт пов`язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 18, 19 ст. 58 МК України, позивачем подано відповідачу фактури, які засвідчують купівлю товару продавцем: №KC221021VT-1 від 14.11.2022 року.

Щодо покликань відповідача на ціни інших митних декларацій, які не стосуються позивача, то за приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору, її зміна за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певних додатків. При цьому сторони вільні у визначенні умов договору.

Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18.

З викладеного висновується, що відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах які вплинули на ціну товару та не конкретизовано яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.

Суд окрім іншого враховує, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).

В оскаржуваних в межах даної справи рішеннях, відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Додатково суд звертає увагу на спірну картку відмови.

Згідно п. 7.2 розділу VII Порядку 631 у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Зазначення митним органом загального посилання на прийняте рішення про коригування митної вартості товару і не зазначення чітких причин для відмови в митному оформленні у відповідності до ч. 6 ст. 54 МК України, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження прав платника податків бути повідомленим про причини відмови в митному оформленні.

Судом встановлено, підтверджено доказами у справі і не спростовано відповідачем, що надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для підтвердження митної вартості товару.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2147,20 грн., такий належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача на доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи: договір про надання правової допомоги, ордер, акт приймання-передачі послуг, платіжне доручення відповідно до якого позивач сплатив за надання правничої допомоги 15000,00 грн.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Est/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Також, суд зважає на характер та предмет позову, а саме незначну складність.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UА209230/2023/000079 від 13.01.2023.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100008/2 від 13.01.2023.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 43971343) на користь Приватного підприємства «ТЕСТАВТО» (ЄДРПОУ 43613642) судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сорок сім) грн. 20 (двадцять) коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Приватного підприємства «ТЕСТАВТО» (ЄДРПОУ 43613642) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКравців О.Р.