Рішення № 114428003, 23.10.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

23 жовтня 2023 року м. Львівсправа № 380/8776/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача від 11 жовтня 2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 380/8776/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення» від 10 квітня 2023 року № 212;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у цій справі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора, Ернста, 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправним та скасування наказу задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 10 квітня 2023 року № 212 «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1073,60 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу станом на момент ухвалення судом рішення у цій справі були відсутні, тому їх розподіл суд не здійснював.

11 жовтня 2023 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі. У вказаній заяві представник позивача зазначає, що у процесі розгляду цієї справи позивачу було надано правничу допомогу на суму 10000,00 грн, що підтверджується відповідними доказами. Усі складові наданої правничої допомоги були необхідними для відновлення порушених прав позивача. Зауважує, що витрати за надану правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено, що відповідає правовій позиції Верховного Суду з цього питання. Просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 380/8776/23 про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені ним у процесі розгляду справи витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

13 жовтня 2023 року представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у справі № 380/8776/23. У вказаному клопотанні представник відповідача зазначає, що заявлена представником позивача до стягнення сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною до цієї справи та такою, що не відповідає іншим істотним обставинам з огляду на таке. Зазначений представником позивача час у десять годин на виконані роботи (надані послуги) є нелогічним та завищеним, з огляду на зміст та нескладність виконання документів, а також з урахуванням того, що підготовка та подання адвокатського запиту не може враховуватися судом при розподілі судових витрат, оскільки зазначені витрати не пов`язані із судовими витратами та не підлягають відшкодуванню у розумінні статті 132 КАС України. Крім цього, зазначає, що станом на сьогодні мінімальна заробітна плата в Україні становить 6700,00 грн, у погодинному розмірі 40 грн 46 коп. за одну годину роботи. Позивач заявляє про 10 год. витраченого часу на цю адміністративну справу, які оцінює у 10000,00 грн, що є значено завищеним відповідно до всіх критеріїв розумності. Просить суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача, а розгляд справи провести без участі сторони відповідача за наявними матеріалами.

Вирішуючи заяву представника позивача від 11 жовтня 2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі, суд виходить з наступного.

Особливості ухвалення додаткового рішення врегульовано статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у цій справі позивач надав суду такі докази:

1. Договір про надання правничої допомоги від 01 березня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням юридична фірма «ІЛО» (Виконавець) (далі також Договір).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.5 Договору його загальна вартість становить суму вартості наданих Виконавцем послуг, що наводиться в Акті виконаних робіт. Правнича допомога, передбачена предметом цього Договору, оплачується Клієнтом Виконавцю у розмірі 1000,00 грн за годину надання правничої допомоги Клієнту Виконавцем за фактично виконану роботу та дії, попередньо погоджені між Сторонами.

Гонорар сплачується Клієнтом в момент підписання Акта виконаних робіт або протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку.

Надання Виконавцем Послуг та прийняття їх Замовником підтверджується підписаними Сторонами Актами виконаних робіт.

2. Акт виконаних робіт від 10 жовтня 2023 року, згідно з яким Виконавець (адвокатське об`єднання юридична фірма «ІЛО») в інтересах Замовника ( ОСОБА_1 ) відповідно до договору про надання правничої допомоги від 01 березня 2023 року у повному обсязі виконав зобов`язання:

- підготовка та подання адвокатського запиту до Департаменту патрульної поліції 1 год.;

- підготовка та подання адміністративного позову до Департаменту патрульної поліції 3,5 год;

- підготовка та подання додаткових письмових пояснень 3,5 год.;

- участь у судовому засіданні 11 липня 2023 року 1 год.;

- участь у судовому засіданні 18 липня 2023 року 1 год.

Правова допомога, передбачена предметом Договору, оплачується Замовником Виконавцю в розмірі 1000,00 грн за годину надання адвокатом правничої допомоги. Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між Замовником та Виконавцем, який надає правову допомогу та становить 10000,00 (десять тисяч гривень = 1000,00 грн/год. х 10 год.). Замовник визнає та приймає виконану роботу згідно з Договором. Претензій щодо обсягу виконаної роботи сторони не мають.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем адвокату вартості послуг за надану правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

З цього приводу суд враховує, що норма статті 134 КАС України передбачає можливість здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті, тобто, ще не сплачені стороною.

Правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у якій Суд заначив про те, що «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».

Суд відзначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Приписами Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)).

У контексті викладеного суд зауважує, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов`язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.

Також суд відзначає, що судове у засіданні у цій справі, яке відбулося 18 липня 2023 року, тривало півгодини, а не одну годину, як зазначено в Акті виконаних робіт.

Тож, ураховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд уважає, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а ухвалив постанову від 26 червня 2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Указаний висновок Верховного Суду відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 10000,00 гривень витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За таких обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних робіт (наданих послуг), беручи до уваги клопотання представника відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у справі, суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 143, 252, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача від 11 жовтня 2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 380/8776/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне додаткове рішення складено 23 жовтня 2023 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна