Рішення № 114423840, 24.10.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10027/23

пр. № 2/759/3467/23

24 жовтня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Шум Л.М.

за участю секретаря: Мовчана О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Фінанс Україна", третя особа: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 02.06.2023 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Фінанс Україна", третя особа: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку про захист прав споживачів.Мотивуючи свої вимоги тим, що 15.01.2021 відповідачем позивачу було відкрито Рахунок у Цінних Паперах на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору про обслуговування рахунка в цінних паперах. Позивач є власником ОВДП НОМЕР_1 та ОВДП UA4000207518, емітентом яких є Мінфін, які обліковуються відповідачем, обов`язком якого є виплата доходу за встановленим емітентом графіком та виплата вартості ОВДП в наслідок їх погашення. 26.06.2022 відповідач в односторонньому порядку розірвав Генеральний Договір про обслуговування з Позивачем з пропозицією виведення/списання належних позивачу ОВДП, які обліковуються відповідачем, до іншої Депозитарної Установи. Виплати доходу за ОВДП мали бути здійснені відповідачем за наступним графіком: за ОВДП UA4000207880 23.11.2022 та 24.05.2023, за ОВДП UA4000207518 30.11.2022 та 31.05.2023. Станом на дату звернення позивача до суду кошти доходу за ОВДП НОМЕР_1 та за ОВДП UA4000207518 за листопад 2022 та травень 2023 не були виплачені позивачу з підстави зупинення відповідачу дії ліцензії Рішенням НКЦПФР № 1332 від 9.11.2022. В листопаді 2022 позивач звернувся до відповідача з Розпорядженням/Вимогою списання належних йому ОВДП з обліку установи відповідача до іншої Депозитарної Установи, на що отримав відмову № 2583 від 14.11.2022. В грудні 2022 та в травні 2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою розірвання Договору ЦП, на що отримав відмови № 2650 від 14.12.2023 та №466 від 29.05.2023. Станом на день звернення позивача до суду відповідач в односторонньому порядку розірвав з позивачем Генеральний Договір на обслуговування позивача та не виконує його обов`язки по виплаті доходу за ОВДП UA4000207880, ОВДП UA4000207518 та відмовляється розірвати Договір ЦП.

Ухвалою суду від 07.06.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову посилаючись на те, що в разі винесення рішення суду про розірвання договору, відповідач та треті особи не матимуть можливості його виконати в зв"язку з відсутністю технічних можливостей та законодавчих підстав, при цьому зауважив, що він не заперечує проти припинення договірних зобов"язань з позивачем.

В судовому засіданні представник третьої особи покладався на розсуд суду при винесенні рішення.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що 13.01.2023 року позивач надав до Депозитарної установи заяву на відкриття рахунку в цінних паперах та підписав заяву-приєднання до договору приєднання про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Фрідом Фінанс Україна" , 04.02.2021 року було заключено договір про обслуговування рахунка в цінних паперах №04/02/2021(ас.46).

Судом встановлено, що позивач є власником ОВДП НОМЕР_1 та ОВДП UA4000207518, емітентом яких є Мінфін, які обліковуються відповідачем, обов`язком якого є виплата доходу за встановленим емітентом графіком та виплата вартості ОВДП в наслідок їх погашення.

Судом встановлено, що виплати доходу за ОВДП мали бути здійснені відповідачем за наступним графіком: за ОВДП UA4000207880 23.11.2022 та 24.05.2023, за ОВДП UA4000207518 30.11.2022 та 31.05.2023.

Судом встановлено, що в листопаді 2022 позивач звернувся до відповідача з Розпорядженням/Вимогою списання належних йому ОВДП з обліку установи відповідача до іншої Депозитарної Установи, на що отримав відмову № 2583 від 14.11.2022.

Судом встановлено, що в грудні 2022 та в травні 2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою розірвання Договору ЦП, на що отримав відмови № 2650 від 14.12.2023 та №466 від 29.05.2023(ас.23,24).

Положенням статті 629 ЦК України закріплений принцип обов`язковості договору. Тобто ЦК України закріплює прицип непорушності досягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак і закріплених у договорі відповідних умов. Однак, після укладення договору в процесі його виконання може виникнути потреба у внесенні змін до умов договору за ініціативою однієї або обох сторін, або ж, договір взагалі може бути припинений шляхом його розірвання.

У загальних положенням про договори в ЦК України безпосередньо визначаються підстави та правові наслідки лише щодо зміни та розірвання договору, але не містяться норми, які б конкретно визначали підстави та порядок припинення договору, крім його розірвання, яке є лише однією із підстав припинення договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу.

Зміст договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони відповідно до договору засвідчили, що всі умови договору їм зрозумілі й вони вважають їх справедливими по відношенню до себе та підтвердили свою здатність виконувати умови договору вцілому.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Ст. 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків, споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.4 ст. 10 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, передбачені договором або законом.

Права та обов`язки споживачів визначені статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Як встановлено в ході розгляду справи відповідач не надав позивачу розрахунковий документ, що посвідчує факт виконання зобов"язання, чим порушив права останнього як споживача.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновк суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд, оцінює критично доводи відповідача щодо відмови у задоволенні позову, оскільки в судовому засіданні представник зазначив, що не заперечує проти припинення договірних зобов"язань з позивачем, однак, через застосованні обмеження товариства, наразі не має законних підстав виконати списання/переказ належних відповідачу цінних паперів в іншу депозитарну установу, закрити рахунок в цінних паперах та припинити дію договору.

При цьому, ані судом не було встановлено та відповідачем не було надано доказів невиконання позивачем умов спірного договору.

Зважаючи на надані докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують уцілому позовні вимоги, судом не встановлені.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів», який підлягає стягненню з відповідача на користь держави відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 23, 526, 625, 837, 901, 906, 907 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позоввами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року (зі змінами та доповненнями), п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Фінанс Україна", третя особа: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку про захист прав споживачів- задовольнити.

Зобов"язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Фінанс Україна", код ЄДРПОУ 21654295 припинити дію договору №04/02/2021 від 04.02.2021 року укладеного із ОСОБА_1 та закрити рахунок в цінних паперах.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Фінанс Україна", код ЄДРПОУ 21654295 на користь держави судовий збір в розмірі 2684 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: Л.М. Шум

Повний текст судового рішення виготовлений 25.10.2023 року.