Вирок № 114423438, 25.10.2023, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7498/23

Провадження № 1-кп/758/1269/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2023 м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження № 22023060000000042 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Коростень Житомирської області, громадянина України, який є військовослужбовцем федеральної служби військ національної гвардії російської федерації, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У лютому-березні 2014 року, більш точну дату не встановлено, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не встановленими слідством особами ОСОБА_5 , який з 03.06.2010 проходив службу на посаді міліціонера взводу при відділенні міліції по охороні МДЦ «Артек» при Ялтинському міському управлінні Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, запропоновано перейти до незаконно створеного міністерства внутрішніх справ по Республіці Крим, яке увійшло до складу міністерства внутрішніх справ російської федерації. Нехтуючи вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника органів внутрішніх справ України, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, службовою особою, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_6 на посаду «временно исполняющим обязанности министра» незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу російської федерації, з лютого-березня 2014 року, точну дату не встановлено, маючи на меті сприяти представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території. України та подальшої окупації території АР Крим погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу у «Министерстве внутренних дел по Республике Крым», без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України. у подальшому, продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_5 , будучи громадянином України та діючим працівником ГУ МВС України в АР Крим з підпорядкуванням Міністру внутрішніх справ України, достовірно знаючи про тимчасову окупацію російською федерацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя внаслідок збройної агресії російської федерації та те, що на території цій діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, з лютого-березня 2014 року, більш точну дату не встановлено, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, продовжував свою трудову діяльність у складі незаконно створеного так званого «министерства внутренних дел по Республике Крым», яке увійшло до складу міністерства внутрішніх справ російської федерації без підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України та сприяв представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України.

Продовжуючи свої умисні дії, направлені на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності України, шляхом перебування на службі в правоохоронному органі російської федерації, ОСОБА_5 пройшов підвищення кваліфікації в краснодарському університеті міністерства внутрішніх справ російської федерації, який 20.07.2016 закінчив у званні старшого сержанта поліції. Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ російської федерації призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, достеменно обізнаним про свій конституційно-правовий статус та обов`язки, як громадянина України, наявність між рф та Державою Україна з 20 лютого 2014 року збройного конфлікту міжнародного характеру, факт повної окупації та анексії ворожою державою територій АР Крим, перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим, з ідеологічних мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, у точно невстановленому місці та час, але не раніше 2019 року вступив на військову службу в федеральну службу військ національної гвардії російської федерації (росгвардії) у підрозділ, який дислокується в АДРЕСА_2 , таким чином, добровільно вступив до армії ворожої держави, вчинивши державну зраду шляхом переходу на бік ворога у період збройного конфлікту.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив державну зраду, тобто діяння умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України, шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України та переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.09.2023 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого з розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22023060000000042 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з рішенням якого від 24 травня 2007 року у справі «Да Лус Домингеш Ферейра проти Бельгії» судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участю, в якому містилася б оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.

Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ст. 323 КПК України, шляхом опублікування повістки про виклик на офіційному сайті Подільського районного суду м. Києва і в газеті «Урядовий кур`єр», у судові засідання не з`являвся, що не перешкоджає розгляду кримінального провадження при здійсненні спеціального судового провадження.

Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_5 про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від правосуддя держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті судом встановлено таке.

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд, провівши розгляд в межах висунутого обвинувачення у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши докази сторони обвинувачення, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за встановлених судом обставин, яка підтверджується сукупністю зібраних доказів, досліджених та перевірених в судовому засіданні.

Так, підставами для внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 22023060000000042 від 15.03.2023 стали: повідомлення про кримінальне правопорушення, рапорт о/у Коростенського РВ УСБУ в Житомирській області, яким 15.11.2022 проведено огляд інформації в особистому профілі громадянина України ОСОБА_5 « ОСОБА_7 » в інтернет-мережі «Вконтакте», де розміщені фото ОСОБА_5 у форменому одязі співробітника міліції МВС, з сім`єю, на навчаннях, зображення диплому, відеозаписи антиукраїнського направлення тощо; письмові пояснення свідка ОСОБА_8 , який надав правоохоронному органу скріншоти переписки у месенджері «Вайбер» з ОСОБА_5 , де останній направляв фото та повідомляв про свої пересування по службі на території тимчасово окупованої АР Крим; також 19.12.2022 проведено огляд інформації на порталі МВС України; інформація про навчання ОСОБА_5 в Одеському університеті внутрішніх справ.

У судовому засіданні безпосередньо допитано свідка ОСОБА_8 , який вказав, що ОСОБА_9 доводиться йому двоюрідним братом, який працював у міліції та до 2014 року проживав у м. Коростень, потім переїхав в Крим, працював черговим у райвідділку міліції в Артеку , потім в Гурзуфі . Вони підтримували стосунки, свідок неодноразово їздив до брата в гості в Крим, також переписувалися у месенджері «Вайбер» та у мережі «Вконтакте», брат відправляв йому фото з місця роботи, у військовій формі, які свідок добровільно надав правоохоронним органам. Свідку відомо, що ОСОБА_5 перейшов у росгвардію у 2020 році. Свідок підтвердив, що упізнавав брата по фото. Повідомив, що три місяці тому брат йому написав про те, що дізнався про відносно нього є підозра, скинув йому декілька посилань з інтернету з інформацією про наявність стосовно ОСОБА_5 підозри. Також обвинувачений обізнаний, що справу відносно нього порушена у м. Житомирі, запитував у свідка, звідки у органів взялися його фото, на що свідок вказав, що його телефонні переписки з братом була не видалена і її побачили працівники СБУ, які до нього приходили. Свідчення і телефон надав добровільно, без примусу і погроз.

Наведені покази свідка у повній мірі узгоджуються і з іншими доказами, зокрема:

-письмовою заявою ОСОБА_8 про добровільну згоду на огляд належного йому мобільного телефону та його змісту, тому числі у месенджері «Вайбер» та у мережі «Вконтакте»;

-інформацією Державної прикордонної служби про перетин кордону свідком ОСОБА_8

-протоколом огляду від 28.03.2023 за участю свідка ОСОБА_8 , де в його мобільному телефоні оглянуто переписку у месенджері «Вайбер» та у мережі «Вконтакте» з ОСОБА_5 , зроблено скріншоти та збережено інформацію на носії в електронному вигляді;

-протоколом огляду від 05.04.2023, яким оглянуто у мережі «Вконтакте» веб-сторінку « ОСОБА_7 », зроблено скріншоти;

-листом Адміністрації Президента України від 18.05.2023 № 45-01/497, відповідно до якого ОСОБА_5 не звертався із клопотанням про вихід із громадянства України;

-відповідно до листа Департамента взаємодії з Національною поліцією України МВС України від 11.05.2023 рапорт ОСОБА_5 щодо звільнення з органів внутрішніх справ не надходив;

-за результатами отриманого на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 20.04.2023 тимчасового доступу до документів в АТ «ПриватБанк» складено протокол від 12.06.2023 про вилучення оптичного диску з інформацією, на якому в електронному вигляді міститься копія паспорта на ОСОБА_5 , анкета, заява від його імені, фотографії з кредитною карткою;

-протоколом огляду від 12.06.2023, яким оглянуто файли з АТ «ПриватБанк» та зроблено скріншоти;

-за результатами отриманого на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 18.04.2023 тимчасового доступу до навчальної справи ОСОБА_5 в Одеському університеті внутрішніх справ складено протокол від 02.05.2023 про вилучення справи, в якій містяться начальна справа молодшого сержанта міліції ОСОБА_5 , копії його документів, анкета з фотокарткою, рапорт про відрахування від 14.06.2014 тощо;

-протоколом огляду від 01.05.2023, яким оглянуто інформацію на носії в електронному вигляді з мобільного телефону ОСОБА_8 , зокрема, фотографії, переписку у месенджері «Вайбер» та у мережі «Вконтакте» з ОСОБА_5 , зроблено фототаблиці зі скріншотами;

-протоколом огляду від 01.05.2023, яким оглянуто інформацію інтернет-ресурсів стосовно шевронів росгвардії, зроблено фототаблиці зі скріншотами, що збережено на оптичному диску;

-протоколом огляду від 11.05.2023, яким за участю спеціаліста оглянуто у мережі «Вконтакте» веб-сторінку « ОСОБА_7 », його контакти, місце навчання, фото у військовій форми, відеозаписи антиукраїнського спрямування, які дискредитують події майдану, висловлення підтримки ОСОБА_12 , зроблено скріншоти, у тому числі «приказа об окончании обучения Краснодарского университета мвд россии» від 20.06.2016, де міститься прізвище ОСОБА_5 ;

-протоколом огляду від 15.05.2023 за участю свідка ОСОБА_8 , де з його мобільного телефону оглянуто фото з переписки у месенджері «Вайбер», на яких свідок упізнав ОСОБА_5 , зроблено скріншоти;

-висновком експерта від 12.06.2023 № КСЕ-19/106-23/6361/ФП фотозображень ОСОБА_5 ;

Крім того, судом досліджені матеріали справи, які підтверджують заходи, які були вжиті щодо повідомлення обвинуваченого про вчинення стосовно нього процесуальних дій та забезпечення останнього правами на захист.

Прокурором також долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Усі перераховані джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення.

Позиція захисника щодо незаконності розгляду справи за відсутності обвинуваченого та закриття провадження у справі за недоведеністю його провини судом є неспроможною в силу специфіки спеціального судового провадження, що передбачена ч. 3 ст. 323 КПК України, яка дотримана судом.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 111 КК України як державну зраду, тобто діяння умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України, шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України та переходу на бік ворога в період збройного конфлікту.

Порушень процесуального закону щодо руху кримінального провадження, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за обставин, встановлених судом.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд призначає покарання в межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 111 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі.

При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, така міра покарання є достатньою та необхідною для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Санкцією ч. 1 ст. 111 КК України передбачено конфіскацію майна або без такої.

Вимогами ч. 2 ст. 59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, того, що сторона обвинувачення наполягає на застосуванні конфіскації майна, суд вважає, що покарання у виді позбавленні волі з конфіскацією майна буде справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_5 нових злочинів та відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, оскільки останній вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Суд вирішує питання про процесуальні витрати відповідно до вимог ст.124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

Строк покарання відраховувати з моменту затримання на виконання вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі 9560 грн.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з ч. 3 ст. 400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченому, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суддя ОСОБА_1