Ухвала суду № 114412010, 25.10.2023, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/5842/23

Провадження №2/639/2229/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складіголовуючого судді Труханович В.В. розглянувши матеріали цивільної справи №639/5842/23 за позовною заявою ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року до Жовтневого районного суду м. Харків надійшла позовна заява представника ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2023 року позовну заяву ПрАТ «Страховакомпанія «АрсеналСтрахування» до ОСОБА_1 провідшкодування шкоди,заподіяної внаслідокдорожньо-транспортноїпригодизалишено без руху. Надати строк для усунення вказаних недоліків.

Від представника позивача надійшла заява, згідно якої зазначила, що згідно постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 листопада 2020 року по справі № 639/6627/20, встановлено що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , що територіально підсудна Ленінському районному суду м. Харкова.

Також зазначила, що оскільки представником позивача було помилково сформовано та направлено позовну заяву до Жовтневого районного суду м. Харкова, що підтверджується платіжним дорученням про сплату судового збору № 42507392 від 24.08.2023 та відповідно просила направити справу №639/5842/23 за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вищезазначену цивільну справу необхідно передати до іншого суду у зв`язку з наступним.

За положеннями ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальним законодавством передбачено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.

Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Отже, право обирати суд, до якого бажає звернутися особа, належить виключно цій особі.

Крім того, відповідно до п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Пунктом 37 цієї постанови передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна справа, належить виключно позивачу.

Представником позивача було надано заяву, згідно якої просила суд направити справу №639/5842/23 за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова, за зареєстрованим місцем проживання відповідача та оскільки представником позивача було помилково сформовано та направлено позовну заяву до Жовтневого районного суду м. Харкова, що підтверджується платіжним дорученням про сплату судового збору № 42507392 від 24.08.2023.

Так, як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до адміністративно-територіального поділу м. Харкова відноситься до Холодногірського району м. Харкова та відповідно до підсудності Ленінського районного суду м. Харкова.

Відповідно до ч. 1ст. 125 Конституції України, ч. 1ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.

Вирішуючи питання можливості розгляду цієї позовної заяви Жовтневим районним судом м. Харкова, суд зауважує, що відповідно до частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.

За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).

У рішенні ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України" суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи "Занд проти Австрії", зазначено, що термін "судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Враховуюче те, що категорія даної справи відносить до альтернативної підсудності, яка встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, а також те, що представник позивача надала заява про направлення справи за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова, оскільки відповідач зареєстрований на території Холодногірського району міста Харкова, а відтак підстави для розгляду цього позову Жовтневим районним судом м. Харкова відсутні.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень ч. 1 і ч. 2 статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, суд приходить до висновку, що справу № 639/5842/23 слід передати для її розгляду до Ленінського районного суду м. Харкова.

Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 187 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу № 639/5842/23 за позовною заявою ПрАТ «Страховакомпанія «АрсеналСтрахування» до ОСОБА_1 провідшкодування шкоди,заподіяної внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди - передати для розгляду до Ленінського районного суду м. Харкова.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 25.10.2023

Суддя В.В. Труханович