Рішення № 114398871, 24.10.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 року Чернігів Справа № 620/7095/23

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо належного розрахунку позивачу розміру пенсії за вислугу років згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, який повинен складати 58% відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років, згідно статті 13 (пункт а) Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, як особі, звільненій зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу, в розмірі 58% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 12.02.2007, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та урахуванням виплачених раніше сум пенсії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції станом на день його звільнення, відповідач мав призначити йому пенсію у розмірі 58% відповідних сум грошового забезпечення, а саме: 55% відповідних сум грошового забезпечення за вислугу 20 років та 3% відповідних сум грошового забезпечення за 1 рік вислуги понад 20 років. Вказану бездіяльність позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

В наданому до суду відзиві, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивача звільнено у запас за пунктом 64 «б» (через хворобу) з 12.02.2007 згідно з наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті від 12.02.2007 № 16о/с. На момент призначення пенсії позивачу (13.02.2007) пункт «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» діяв в редакції, за змістом якої пенсії за вислугу років військовослужбовцям призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 відсотків, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. За кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Розмір 55 відсотків грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені у відставку за віком або за станом здоров`я. Позивачу, який звільнений в запас, встановлено пенсію у розмірі 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення та додатково за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Тому пенсія позивача становила 53% грошового забезпечення, а саме - 50% сум грошового забезпечення плюс 3% за 1 рік вислуги понад 20 років. Вказує на відсутність підстав, для призначення позивачу пенсії у розмірі 58% грошового забезпечення, оскільки з врахуванням вислуги років позивача (21 рік 06 місяців 04 дні) розмір пенсії, виходячи з 55% відповідних сум грошового забезпечення, може призначатися лише особам, звільненим з військової служби у відставку за віком або станом здоров`я.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу проходив в органах внутрішніх справ України.

Згідно копії свідоцтва про хворобу № 1373 від 22.12.2006, виданого військово-лікарською комісією УМВС України в Чернігівській області, захворювання ОСОБА_1 пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с. 12).

Наказом начальника лінійного управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті від 12.02.2007 № 16о/с ОСОБА_1 звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу відповідно до пункту 64 «б» Положення про проходення служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вислуга років склала: календарна - 14 років 00 місяців 21 днів, пільгова - 21 років 06 місяців 04 дні.

Відповідно до копії протоколу призначення пенсії по пенсійній справі N/A 2503000256 від 13.02.2007 позивачу була призначена пенсія з 12.02.2007 за вислугу років, у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у розмірі 53% від суми грошового забезпечення (вислуга років - 21) (а.с. 36).

Позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не вірно призначено йому пенсію у розмірі 53% грошового забезпечення, оскільки пенсійним органом не враховано те, що позивач має право на визначення розміру пенсії, виходячи з 55% грошового забезпечення, як особа, що має 20 років вислуги та звільнений через хворобу, а тому розмір пенсії має становити 58% (55% розмір пенсії + 3% (1 рік вислуги понад 20 років).

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернуся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 23-1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ (чинного на час призначення позивачу пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону

Пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункту «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час виникнення спірних відносин) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверлженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі- Положення № 114, в редакції чинній на момент призначення пенсії) звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

За змістом підпункту «б» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Натомість відповідно до підпункту «б» пункту 65 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення зі служби в запас і у відставку є різними формами звільнення та пов`язані з настанням різних обставин.

Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом № 2232-XII для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

За встанволеними обставинами, ОСОБА_1 звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу.

Враховуючи положення пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII (чинної на час призначення позивачу пенсії), суд приходить до висновку, що позивачу, який звільнений в запас, вірно встановлено пенсію у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки розмір 55% грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені у відставку за віком або за станом здоров`я.

Крім того, за правилами статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції Закону від 23.12.2015 № 900-VIII) пенсії перераховують у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Водночас з 01.01.2016 не відбулось підвищення чи ведення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» внесено зміни в пункт «а» статті 13 Закону № 2262-XII та розширено коло осіб, яким призначається пенсія на підставі пункту «а» частини першої статті 13 цього Закону за рахунок осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Як вже зазначалось, позивач звільнений у запас за пунктом 64 «б» (через хворобу) 25.12.2008, службу в поліції не проходив, а отже, норма статті 13, яка набрала чинності з 07.11.2015 на позивача не розповсюджується.

З огляду на зазначене передбачені статтею 63 Закону № 2262-XII підстави для перерахунку раніше призначених пенсій не настали.

Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 05.02.2021 у справі № 1.380.2019.000262, від 11.03.2021 у справі № 1.380.2019.002722, від 13.04.2022 у справі № 0540/6069/18-а.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач правомірно, за наявності підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, відмовив позивачу у перерахунку пенсії.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.10.2023.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ