Рішення № 114391806, 11.10.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 11.10.2023Справа № 645/3812/21 Провадження № 2/554/1621/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

11 жовтня 2023 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Гольник Л.В.,

секретаря судового засідання - Матвієнко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про захист прав споживачів шляхом визнання договору позики недійсним, -

в с т а н о в и в:

15.06.2021 року позивач звернувся до Фрунзенського районного суду м.Харкова із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про захист прав споживачів шляхом визнання договору позики № 4082546 від 19.10.2020 року недійсним.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.10.2020 року між ним та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» укладено договір №4082546, відповідно до якого позивач отримав позику. ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» надано фінансову послугу, шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте, договір позивачем не було підписано. Крім того, в порушення вимог Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем не було письмово повідомлено позивачу всю необхідну інформацію щодо умов договору та не надано відомостей, які потрібні клієнту при укладені кредитного договору, не зазначено їх в його змісті. Позивач вважає, що фактично не було укладено письмового договору із зазначенням його істотних умов. Прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір здійснено шляхом зазначення у відповідному чек-боксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням ч.6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки порушено порядок акцептування пропозиції відповідачем. Отже договір про надання позики, укладений між позивачкою та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі. Більше того, відповідачем письмово не було проінформовано позивача про сукупну вартість кредиту, вартість додаткових та супутніх послуг третіх осіб та щодо істотних умов договору, не було йому надано, як споживачу, відомості, які необхідні клієнту при укладанні договору про надання споживчого кредиту, у зв`язку з чим реально нарахований йому відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим за зазначеними працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. Також, відповідачем в договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, що є несправедливими умовами, а отже відповідач ввів позивача в оману стосовно істотних умов договору, а зокрема, на рахунок великого розміру відсоткової ставки за користування кредитом та непомірно великої відсоткової ставки у разі порушення зобов`язання. Таким чином, оскільки правочин було вчинено з використанням нечесної підприємницької діяльності, він є недійсним, а тому позивач просить суд визнати недійсним договір №4082546 від 19.10.2020 року, який був укладений між ним та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» про надання кредиту.

18.06.2021 року суддею Фрунзенського районного суду м.Харкова Мартиновою О.М. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження .

19.07.2021 року від відповідача ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до Фрунзенського районного суду м.Харкова надійшов відзив на позовну заяву (направлено позивачу 14.07.2021 року), в якому відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилався на те, що 19.10.2020 року позивач на вебсайті кредитора, увійшовши в особистий кабінет, оформив заявку про надання кредиту шляхом обрання бажаних параметрів: сума кредиту 4950 грн. та базовий період 28 днів. Після чого, позивач підтвердив відсутність змін в наданій при реєстрації на вебсайті кредитора інформації щодо особистих даних. Після здійснення перевірки та прийняття кредитором рішення про надання кредиту, заявнику було направлено паспорт споживача кредиту, посилання на пропозицію укласти договір (оферта) щодо надання кредиту №40825463 від 19.10.2020 року, що містить всі істотні умови договору та одноразовий ідентифікатор. Ознайомившись з Правилами, що знаходяться у вільному доступі на веб-сайті кредитора, паспортом споживчого кредиту та офертою, погодившись з якими, позивач підписав паспорт споживчого кредиту, акцентував оферту та підписав договір №4082546 від 19.10.2020 року шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі укладеного договору, кредитодавець 19.10.2020 року перерахував на картковий рахунок позивача кошти у розмірі 4950 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до графіку платежів. В період з 16.11.2020 року по 16.12.2020 року між позичальником та Кредитодавцем було укладено дві Додаткові угоди, згідно умов яких Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до закінчення строку дії Договору - 04.07.2021 року у загальному розмірі 6638,40 грн., а саме: у 6632,00 грн. до 05.01.2021 року та 6,40 грн. до 04.07.2021 року.

Щодо тверджень позивача про те, що він не підписував договір, відповідач зазначив, що на самому договорі міститься підпис позивача за допомогою одноразового ідентифікатора PS 4082546, а твердження щодо недодержання письмової форми правочину спростовуються умовами договору, відповідно до яких встановлено, що договір укладений у відповідності до вимог ст. 11,12 ЗУ «Про електронну комерцію» прирівнюється до такого, що укладений в письмовій формі.

Щодо тверджень позивача про ненадання їй всієї необхідної інформації щодо істотних умов договору та включення в договір несправедливі умови, то із змісту пунктів укладеного з позивачем договору вбачається, що позичальника перед укладенням договору було ознайомлено з інформацією, надання якої передбачено чиним законодавством, що підтверджується графіком платежів, який знаходиться в оферті та після його акцептування в договорі, паспортом споживчого кредиту, який надається позичальнику перед укладенням договору. Тобто до підписання договору, позивачу була надана вся інформація про умови кредитування. За укладеним з позивачем договором з 19.10.2020 по 16.11.2020 передбачено нарахування процентів за користування кредитом за фіксованими для кожного періоду процентними ставками: з 19.10.2020 року до 16.11.2020 року 1,70 % за один день користування кредитом; з 17.11.2020 року до 15.05.2021 року 3% за один день користування кредитом. Жодних компенсаційних нарахувань за користування кредитними коштами не передбачено, а тому посилання позивача на порушення відповідачем п.5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими.

Щодо відсутності інформації про ціну та сукупну вартість кредиту, додаткових та супутніх послуг третіх осіб, то дана інформація міститься в оферті та паспорті споживчого кредиту до укладення договору та в самому договорі, після акцептування оферти та підписання споживчого кредиту, водночас, відповідно до умов договору, позичальнику немає необхідності додатково укладати договори з жодною третьою особою щодо отримання додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Відповідач надав позивачу всі документи, які передували укладенню кредитного договору, в тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу.

Спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. Щодо посилань позивача на наявність нечесної підприємницької практики ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» при укладені договору, представник відповідача зазначив про те, що позивачем не наведено жодної обставини, яка б дозволяла припустити, що у діях відповідача при укладанні договору був умисел ввести позичальника в оману (а.с. 17-21).

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.03.2022 № 2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Фрунзенського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В. від 24.03.2023 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В. від 11.07.2023 року закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду.

Сторони у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Позивач при подачі позову подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Заяв, клопотань не подавав.

Суд, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін у сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України та положеннями законодавчих актів, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.10.2020 року між позивачем та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» було укладено договір позики №4082546 в електронній формі, що не суперечить чинному законодавству України, згідно якого останнє зобов`язалося надати позичальникові (позивачу) грошові кошти в сумі 4950,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язався повернути позику та сплатити нараховані проценти за користування позикою.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються книгою п`ятою розділом ІІ главами 52, 53 Цивільного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

За змістом ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В абзаці другому частини другої ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п. 12, 13 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч.1 ст. 215 ЦК України законодавець закріпив, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

В п.8 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, укладення даного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача і укладений ним з відповідачем правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

Під час реалізації позивачем прав позичальника, як споживача фінансової послуги на отримання кредиту, не було порушено чи обмежено його права на свободу вибору, не порушено свободи волевиявлення. Позивач мав можливість відмовитися від наданої послуги та скористатися послугами інших фінансових установ. Принципів нерівності сторін у кредитному договорі не встановлено та права позичальника на одержання перед укладенням кредитного договору необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування не обмежено.

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи, що без входу позивача на вебсайт товариства і здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та відповідачем не був би укладений, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним та відповідно і для задоволення позову.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про захист прав споживачів шляхом визнання договору позики недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», код ЄДРПОУ 41346335, місце знаходження: м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12А.

Суддя Л.В.Гольник