Рішення № 114389190, 18.10.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2579/23Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/2579/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія (01044, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 27; код ЄДРПОУ 39624119)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Механічний завод (73000, м.Херсон, Миколаївське шосе, 5 км; код ЄДРПОУ 30667065)

Про стягнення 1318123,43 грн.

Представники:

Від позивача: Рябова Г.В., довіреність

Від відповідача: Ковальова Н.М., ордер

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Механічний завод про стягнення 1318123,22 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2579/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено (з урахуванням перебуванням судді Д`яченко Т.Г. у відпустці з 28.06.2023р. по 28.07.2023р.) на "09" серпня 2023 р. о 14:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 09.08.2023р. о 14:00.

31.07.2023р. до суду відповідачем було надано відзив на позову заяву.

09.08.2023р. до суду відповідачем було надано клопотання про відкладення розгляду справи.

09.08.2023р. до суду позивачем було надано клопотання про витребування доказів.

09.08.2023р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив.

09.08.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.08.2023р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.08.2023р. повідомлено відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Механічний завод по справі 916/2579/23 про судове засідання, яке відбудеться "23" серпня 2023 р. о 11:00.

22.08.2023р. до суду позивачем було надано клопотання про залучення до матеріалів справи доказу а саме Листа ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

23.08.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.09.2023р. о 11:00. Встановлено строк відповідачу на оформлення письмових заперечень на відповідь на відзив до 04.09.2032р. включно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.08.2023р. повідомлено відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Механічний завод по справі 916/2579/23 про судове засідання, яке відбудеться "06" вересня 2023 р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2023р. закрито підготовче провадження по справі №916/2579/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "02" жовтня 2023 р. о 10:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 02.10.2023р. о 10:00.

29.09.2023р. до суду відповідачем було надано заяву про поновлення процесуального строку, відповідно до якого останній просив суд поновити строк та залучити до матеріалів справи документи. Судом було поновлення відповідачу процесуальний строк та залучено документи, надані відповідачем.

02.10.2023р. судом будо оголошено перерву по розгляду справи по суті до 18.10.2023р. о 12:45.

18.10.2023р. до суду позивачем були надані додаткові пояснення та клопотання про стягнення судових витрат.

У судовому засіданні 18.10.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 24.10.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було заначено суду, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Механічний завод було укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ЗП 29/12/21-1 від 29.12.2021 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити природний газ Споживачу у необхідних для нього обсягах, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірі, строки та порядку, передбачених даним Договором.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, шо планові обсяги постачання газу на місяць постачання узгоджуються у відповідних Додаткових угодах до Договору.

Пунктами 9.1. та 9.15 Договору Сторони визначили строк дії Договору до 31.12.2022 р. з можливістю його пролонгації на наступний календарний рік за умови відсутності заяви будь- Сторін про припинення дії Договору.

Пунктом 2.5. Договору Сторонами було встановлено порядок визначення фактично спожитого відповідачем обсягу, відповідно до якого постачальник, використовуючи дані Інформаційної платформи Оператора ГТС, готує та надає Споживачу два примірники Акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період (місяць), а Споживач протягом двох днів з дати одержання такого Акта приймання-передачі зобов`язується повернути Постачальник) підписаний примірник акта або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акта приймання-передачі природного газу. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу Акту приймання- передачі газу, або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий Акт вважається підписаним Споживачем, а газ переданий Споживачу. Обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника. Також умовами Договору Сторони погодили, що підписання Актів приймання-передачі природного газу може відбуватися з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За поясненнями позивача, протягом січня-квітня 2022 року відповідач спожив природного газу з ресурсу Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія в кількості 78,1998 тис.м.куб. загальною вартістю 2082369,48 грн., включаючи компенсацію вартості доступу до потужності, в т.ч. по періодах: січень 2022 12,0304 тис.м.куб. загальною вартістю 501318,13 грн. з ПДВ; лютий 2022 65,227 тис.м.куб. загальною вартістю 2257330,88 грн. з ПДВ; березень 2022 0,4804 тис.м.куб. загальною вартістю 24907, 57 грн. з ПДВ; квітень 2022 0,462 тис.м.куб. загальною вартістю 14812,90грн. з ПДВ.

За результатами постачання газу кожного розрахункового місяця через систему електронного документообігу «Вчасно» відповідачу надаватися акти приймання-передачі за січень, лютий, березень, квітень 2022 року, проте, як було зазначено позивачем, відповідачем підписано лише один акт-за січень 2022 року.

За твердженням позивача, укладеними між сторонами додатковими угодами до Договору про газопостачання для кожного розрахункових періодів (місяців постачання) січня-березня 2022 року встановлювалася ціна газу, яка складалася з ціни газу без ПДВ, компенсації вартості доступу до потужності та податку на додану вартість. Умовами кожної додаткової угоди передбачався певний графік розрахунків протягом місяця постачання та остаточний розрахунок за поставлений природний газ до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В періоді постачання квітня 2022 року споживання газу відповідачем здійснювалося без укладення додаткової угоди, внаслідок чого ціна природного газу для постачання відповідачу в квітні була розрахована виходячи з ринкової ціни природного газу, що склалася на енергетичному ринку України за результатами біржових торгів на ТОВ «Українська енергетична біржа».

Як зазначав позивач, в рахунок оплати природного газу відповідачем загалом було сплачено 2082657,27 грн., а саме: в період з 11.01.2022р. по 31.01.2022р. 462092,00 грн., в період з 09.02.2022р. по 23.02.2022р. 1620565,27 грн. За поясненнями позивача, сплачених коштів вистачило для оплати ресурсу спожитого газу в січні (501318,13 грн.) та частково на оплату ресурсу газу лютого (1581339,14 грн.).

Таким чином, як вказує позивач, від дати оплати фактично спожитого газу за лютий місяць - з 11 березня 2022 року - заборгованість відповідача за спожитий природний газ в лютому 2022 року склала 675991,74 грн. з ПДВ. За результатами місяця постачання березня заборгованість відповідача з 11 квітня 2022 року становила 700899,31 грн. з ПДВ. За результатами передачі газу в квітні 2022 року та загалом по Договору борг відповідача перед позивачем за фактично спожитий природний газ склав 715712,21 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.6.1. Договору про газопостачання за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. Відповідальність Споживача за порушення строків оплати встановлена пунктом 6.2.1. Договору про газопостачання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 395762,84 грн., 3% річних 26627,95 грн. та інфляційні втрати 180020,43 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що відповідач не згодний із розміром суми заборгованості, яку вимагає до стягнення позивач. За посиланням відповідача, при аналізі періодів оплати, які вказані в рахунках та періодів дії ціни на постачання природного газу, узгодженої Сторонами в Додаткових угодах, вбачаються випадки, коли відповідач за один й той же період сплачував двічі або тричі за різними цінами. При цьому, при наданні кожного разу нового рахунку з новою ціною не враховувався факт вже проведеної оплати за відповідний період. Також було зазначено суду, що відповідач не має зараз інформації щодо показників лічильників станом на 24.02.2022 року та як слідство не може зробити достовірний розрахунок спожитого природного газу.

Відповідачем було зазначено, що 24 лютого 2022 р. почалась неспровокована повномасштабна воєнна агресія Російської Федерації проти України. У зв`язку з чим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та який діє по цей час; 25 лютого 2022 р. бої в районі Антонівського мосту, який російські війська взяли під контроль; 26 лютого 2022 р. Українські війська відійшли від селища міського типу Антонівка Херсонської міської громади та у місто Херсон почали заходити російські військові. Містом почала просувалася окупаційна техніка; 1 березня 2022 р. місто захоплено ворогом. Близько 5:00 російські окупанти почали обстріл Чорнобаївського аеропорту. Відстань між територією ТОВ «Механічний завод» та Чорнобаївським аеропортом 7 км. Юридична та фактична адреса ТОВ «Механічний завод»: Херсонська область, місто Херсон, Миколаївське шосе, 5 км. Тому, негайно 24.02.2022 р. був виданий наказ від 24.02.2022 р. № 8 про зупинення роботи виробничого обладнання, а саме: роторної печі, лабораторії та інших механізмів та обладнання металургійного цеху та безпечного вивезення працівників підприємства з території ТОВ «Механічний завод». Починаючи з 24.02.2022 р. зупинене споживання газу, електроенергії, води.

Як вказує відповідач, з дня набуття чинності ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» виданий наказ «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «Механічний завод»» від 24.03.2022 р. № 10. По цей час робота підприємства не відновлена, як слідство не відновлено дії трудових договорів з працівниками. Незважаючи на те, що деокупація міста Херсона відбулась 11.11.2022 р., проте, наближення до зони активних бойових дій не дозволяє нам станом на теперішній час відновити господарську діяльність.

За посиланням відповідача, не зважаючи на відсутність ознак виробничого процесу, 17 червня 2023 року територія ТОВ «Механічний завод» зазнала обстрілу (пошкоджені дах приміщень виробничих цехів, промислова система, яка застосовується для очищення від пилу повітря, що викидається в атмосферу системами витяжної вентиляції, вибиті вікна тощо), саме тому, що працівники на території підприємства відсутні, то постраждалих немає. Порушено кримінальне провадження № 12023231020000867 від 18.06.2023.

Херсонська міська територіальна громада, на території якої розташоване Товариство, включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004.

Отже, як вказує відповідач, по цей день, оскільки ТОВ «Механічний завод» не відновив свою роботу, то не здійснюється споживання електричної енергії, газу, води.

Також відповідачем було зазначено суду, що під час окупації Товариство було захоплено військовими РФ та пограбовано. За цими фактами порушене кримінальне провадження №42022232010000203 від 08.07.2022 р., а також одному з працівників ТОВ «Механічний завод» повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та застосований запобіжний захід тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва без права внесення застави, у зв`язку із тим, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із розкраданням матеріальних цінностей Товариства та здійсненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави агресора, вчинених з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави- агресора (Заводський районний суд міста Миколаєва, справа № 487/3075/23, Провадження № 1-кс/487/1592/23). Оскільки деякі працівники, починаючи з березня 2022 року пішли на співпрацю з окупаційною владою, то з березня 2022 року на території та в приміщеннях ТОВ «Механічний завод» почалися обшуки, а також затримання та арешти працівників. Так як на підприємстві неодноразово проводилися обшуки, то під час цих обшуків була пошкоджена комп`ютерна техніка, сервери тощо, викрадені матеріальні цінності.

Відповідачем було зазначено суду, що будь-які додаткові угоди на постачання газу у квітні 2022 року між ТОВ «Тепла енергетична компанія» та ТОВ «Механічний завод» не укладалися. Тому, посилання позивача на одностороннє визначення ціни за постачання газу у квітні 2022 року, як середньозваженої величини ринкової ціни, є незаконним та таким, що порушує умови Договору.

Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за березень-квітень 2022 року не підлягають задоволенню, оскільки ТОВ «Механічний завод» з 24.02.2022 року зупинив свою роботу у зв`язку із початком війни та окупацією міста Херсону, а також додаткова угода на квітень 2022 року не укладалась.

Стосовно нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних втрат та 3 % річних, відповідачем було зазначено суду, що згідно з п. 6.4. Договору, Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Таким чином, відповідач вважає необґрунтоване застосування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також інфляційних втрат та 3% річних, оскільки Умовами Договору не передбачене застосування індексу інфляції та 3% річних.

Надаючи відповідь на відзив позивачем було зазначено суду, що як вбачається з Договору та додаткових угод, в правовідносинах Сторін були передбачені планові платежі (за графіком) та остаточні (до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим). Не зважаючи на те, що планові платежі сплачувалися відповідачем також з порушенням встановлених строків позивач не висуває позовних вимог про застосування до відповідача відповідальності за недотримання цих строків. Предметом позову є стягнення заборгованості за фактично поставлений газ по остаточним розрахункам. Остаточні розрахунки проводяться за результатами фактичного споживання газу. Відповідно до пункту 2.5. Договору визначення фактичного обсягу поставленого природного газу здійснюється у порядку, визначеному підпунктами 2.5.1, 2.5.2, 2.5.3. Пунктом 2.5.2. Договору визначено, що для складання акту приймання-передачі природного газу Постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС про остаточну алокацію щодо Споживача. На підставі даних, отриманих від Оператора ГТС, Постачальник готує та надає Споживачу два примірники Акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Позивачем було зазначено суду, що з витягів Інформаційної платформи Оператора ГТС про обсяги споживання відповідачем природного газу, вбачається, що облік газу, переданого Споживачеві, здійснюється на щоденній основі та дозволяє визначати добовий обсяг споживання у кожній газовій добі. З інформації, отриманої від Інформаційної платформи, слідує, що споживання природного газу ТОВ «Механічний завод» протягом кожного розрахункового місяця не було рівномірним. Також помилковою є позиція представника відповідача щодо врахування оплат в певному періоді місяця, в той час як оплата проводиться не за період, а за обсяг газу в рамках місяця постачання.

Ґрунтуючись на описаних подіях воєнного часу та припинених трудових відносинах, представник відповідача стверджує, що в березні та квітні підприємство не перебувало під контролем керівництва, внаслідок чого не могло споживати природний газ. В той же час представником відповідача не надано будь-яких технічних документів (наприклад, акту) про перекриття запірних пристроїв газоспоживаючого обладнання. Постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб Оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках тощо, що зафіксовано відповідним актом. З копії наказу № 8 від 24.02.2022 року вбачається прийняте відповідачем рішення зупинити роботу певних виробничих агрегатів, але даний наказ не містить жодного рішення щодо вирішення правових відносин безпосередньо із постачальниками енергоносіїв природного газу та електричної енергії. Витяг з реєстру досудового розслідування стосується подій пошкодження Механічного заводу, які мали місце вже у 2023 році більше ніж через рік після припинення передачі газу Постачальником. Як вказував позивач, зазначені представником Відповідача порушені кримінальні справи жодним чином не підтверджують та не спростовують відносин сторін з приводу постачання природного газу за Договором.

Також позивачем було зазначено суду, що від 24 лютого 2022 року до теперішнього часу від відповідача на адресу позивача не надходило жодного офіційного повідомлення про припинення постачання газу або врегулювання питання погашення заборгованості. Відповідачем не було повідомлено ні постачальника, а ні оператора ГРМ (АТ «Херсонгаз») про припинення споживання газу, Оператором ГРМ не було здійснено опломбування газоспоживаючого обладнання відповідача та продовжувалося нарахування споживання обсягів газу до моменту звернення позивача з вимогою припинити передачу газу з 22 квітня 2022 року.

Відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС за лютий, березень та квітень 2022 року вбачається, що з 24 лютого 2022 року, споживання природного газу по об`єктах Відповідача скоротилося майже до нульових показників в порівнянні з плановим обсягом та попередніми газовими добами. Але, внаслідок того, що відповідач не надав повідомлення Оператору ГРМ про припинення газоспоживання, останній продовжував нараховувати обсяги газу Відповідачеві, які є технологічними втратами.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Механічний завод на підставі укладеного між ними Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ЗП 29/12/21-1 від 29.12.2021 року.

Матеріали справи містять Додаткову угода № 1 від 29.12.2021 року - плановий обсяг 6,0 тис.м.куб. за ціною з урахуванням вартості транспортування 46163,89 грн.. в т.ч. ПДВ - постачання січня, Додаткову угода № 2 від 13.01.2022 року - плановий обсяг 3,0 тис.м.куб. за ціною з урахуванням вартості транспортування 37963,90 грн.. в т.ч. ПДВ - постачання січня, Додаткову угоду № 3 від 21.01.2022 року - плановий обсяг 3,0 тис.м.куб. за ціною з урахуванням вартості транспортування 36363,90 грн., в т.ч. ПДВ - постачання січня, Додаткову угоду № 4 від 21.01.2022 року - плановий обсяг 30,0 тис.м.куб. за ціною з урахуванням вартості транспортування 33863,89 грн., в т.ч. ПДВ - постачання лютого, Додаткову угоду № 5 від 04.02.2022 року - плановий обсяг 30,0 тис.м.куб. за ціною з урахуванням вартості транспортування 35563,90 грн.. в т.ч. ПДВ - постачання лютого, Додаткову угода № 6 від 17.02.2022 року - плановий обсяг 20,0 тис.м.куб. за ціною з урахуванням вартості транспортування 33163,90 грн., в т.ч. ПДВ - постачання лютого; Додаткову угоду № 7 від 18.02.2022 року - плановий обсяг 30,0 тис.м.куб. за ціною з урахуванням вартості транспортування 31763,89 грн.. в т.ч. ПДВ - постачання березня.

Також матеріали справи містять Акт №ТЕК00000133 від 31.01.2022р. на суму 501318,13грн. за січень 2022р., Акт №ТЕК00000213 від 28.02.2022р. на суму 2257330,88 грн. за лютий 2022р., Акт №ТЕК00000383 від 31.03.2022р. на суму 24907,57 грн. та Акт №ТЕК00000555 від 30.04.2022р. на суму 14812,90 грн. за квітень 2022р.

Також судом враховано наявні в матеріалах справи платіжні доручення, що засвідчують часткові сплати з боку відповідача на користь позивача вартість спожитого природного газу.

Судом враховано, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» створено Інформаційну платформу. ТОВ «Оператор ГТС України» є адміністратором даної Інформаційної платформи та забезпечує її функціонування. Інформаційна платформа є доступною всім суб`єктам ринку природного газу, крім споживачів.

За час розгляду справи, керуючись положеннями Договору, позивач використав дані Інформаційної платформи Оператора ГТС про щодобовий обсяг споживання газу відповідачем у розрахункових періодах січня-квітня 2022 року та витяги даних з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточних алокацій відповідача за період січня- квітня 2022 року було додано позивачем до матеріалів справи.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вимогами ч. 7 ст. 193 ГК України, законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Механічний завод прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ЗП 29/12/21-1 від 29.12.2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 715712,21 грн. боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

На спростування доводів відповідача суд зазначає, що пунктом 2.5.4 Договору сторонами було узгоджено, що у випадку відмови від підписання Акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС.

Судом з`ясовано, що відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС фактичне споживання природного газу (остаточна алокація) ТОВ «Механічний завод» становило такі величини: січень 2022 року 12 030,40 куб.м; лютий 2022 року 65227,00куб.м; березень 2022 року 480,40 куб.м; квітень 2022 року 462,00 куб.м. Як вбачається з витягів Інформаційної платформи Оператора ГТС про обсяги споживання відповідачем природного газу, облік газу, переданого споживачеві, здійснюється на щоденній основі та дозволяє визначати добовий обсяг споживання у кожній газовій добі та з інформації, отриманої від Інформаційної платформи, слідує, що споживання природного газу ТОВ «Механічний завод» протягом кожного розрахункового місяця не було рівномірним.

Відповідно до п. 11. Розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

На думку суду, позивачем правомірно, на підставі належних даних було здійснено розрахунок спожитого природного газу відповідачем, та за час розгляду справи відповідачем не було доведено суду зворотнього.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 395762,84 грн., суд зазначає таке.

В силу вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.1. Договору про газопостачання, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. Відповідальність Споживача за порушення строків оплати встановлена пунктом 6.2.1. Договору про газопостачання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно за статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, висновки якого враховуються відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Як встановлено судом, в укладеному між сторонами договорі сторонами досягнуто згоди, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідач посилався на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022р., а також судом враховано надані документи з боку відповідача, які містяться в матеріалах справи на підтвердження його доводів та посилань.

Судом враховано, що місцезнаходженням підприємства відповідача є Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, та з 01.03.2022 по 11.11.2022 території Херсонської міської територіальної громади були тимчасово окуповані Російською Федерацією, про що свідчить наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004.

Отже, з урахуванням зазначеного, господарський суд вважає доведеними відповідачем обставини, які свідчать про неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу саме внаслідок настання форс-мажорних обставин, що в свою чергу, з урахування п. 6.4. Договору, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді стягнення пені.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 180020,43 грн., суд перевіривши такі розрахунки вважає їх правомірними.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26627,95грн. Однак, перевіривши такий розрахунок позивача, суд зазначає, що правомірною сумою до стягнення є 26627,94 грн., оскільки при складанні сум за періоди позивачем було допущено арифметичну помилку.

Посилання відповідача на звільнення від нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із форс-мажорними обставинами господарський суд до уваги не приймає, оскільки зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Тобто, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, що унеможливлює звільнення відповідача від нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу 715712,21 грн., 3% річних 26627,94 грн. та інфляційних втрат 180020,43 грн.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до суду надано Договір №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022р., Акт надання послуг №8 від 20.06.2023р. на суму 70000,00 грн. підготовка позовної заяви до суду та платіжну інструкцію №734 від 21.06.2023р. на суму 70000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог позивача, пропорційно розраховані витрати становлять суму 48982,70 грн.

Поряд з цим, відповідачем усно надавались заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269; рішення у справі Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009р., рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що кожна справа має свою специфіку, а тому, враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів відповідача у цій справі заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, враховуючи не тільки характер спірних відносин, обсяг фактично виконаних адвокатським об`єднанням послуг та їх вартісну оцінку, а також необхідність всіх вказаних в актах виконаних робіт/наданих послуг витрат відповідача.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019 року у справі №915/237/18.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вважає, що заявлена позивачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи, нерозумною та несправедливою, у зв`язку з чим підлягає зменшенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 30000,00 грн., яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 13835,41 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Механічний завод (73000, м.Херсон, Миколаївське шосе, 5 км; код ЄДРПОУ 30667065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія (01044, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 27; код ЄДРПОУ 39624119) заборгованість у розмірі 715712 (сімсот п`ятнадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 26627 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять сім) грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 180020 (сто вісімдесят тисяч двадцять) грн. 43 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13835 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 41 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 24.10.2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко