Рішення № 114357039, 11.10.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023м. ХарківСправа № 922/4028/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 10077720) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) про стягнення забогованості за участю представників:

позивача Орла С.С., довіреність від 20.12.2021 №14-290;

відповідача Ващенко Т.Д., довіреність від 30.12.2022 №01-40/11164/42.

ВСТАНОВИВ:

13.09.2023 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість у загальному розмірі 118 347 332,66 грн., з яких основна заборгованість у розмірі 79 939 112,87 грн., 3% річних у розмірі 5 496 375,23 грн., інфляційні втрати у розмірі 32 911 844,56 грн., а також стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 939 400,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з договором про переведення боргу №2021/7040/32 від 28.09.2021 в частині своєчасної та в повному обсязі сплати боргу за природний газ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 прийнято позовну заяву (вх.№4028/23 від 13.09.2023) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4028/23. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 11 жовтня 2023 року

03.10.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заяву про відстрочення виконання рішення суду (вх.№26779 від 03.10.2023).

У відзиві представник відповідача зазначив, що позовні вимоги позивача викладені у позовній заяві щодо стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за договором постачання природного газу від 25.09.2020 № 20/21- 7040-КП-32 відповідач визнає.

09.10.2023 на електронну скриньку суду від представника позивача надійшло заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду (вх.№27419 від 09.10.2023).

Представник позивача, який приймай участь в підготовчому засідання 11.10.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, проти задоволення заяви представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду заперечував.

Присутній в підготовчому засідання 11.10.2023 представник відповідача позов визнав в повному обсязі та просив суд відстрочити виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 ГПК України).

Відтак суд роз`яснює, що у відповідності до ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 1 статті 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 3 статті 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

В частині 9 статті 60 ГПК України зазначено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Відповідно до вимог статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив, в якому відповідач визнає позовні вимоги, підписаний представником Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" адвокатом Ващенко Тетяною Денисівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №4962 від 31.01.2018), яку на підставі довіреності №01-40/11164/42 від 30.12.2022 уповноважено представляти інтереси відповідача, зокрема в судах усіх юрисдикцій та інстанцій.

Обмеження повноважень представника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" адвоката Ващенко Тетяни Денисівни у зазначеній довіреності відсутні.

Відтак суд, перевіривши повноваження представника відповідача, зазначає, що визнання відповідачем в особі його представника адвоката Ващенко Тетяни Денисівни позову не суперечить чинному законодавству і не порушує права та інтереси сторін чи інших осіб.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.10.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

25.09.2020 Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №20/21-7040-КП-32 (надалі - Договір) (а.с.20-27 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п.1.2.Договору).

За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п.1.3.Договору).

Постачальник передає споживачу у жовтні 2020 року - квітні 2021 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 6 116 тис.куб.м (п.2.1.Договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 власного видобутку (видобутий на території України та/або імпортований газ, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України) - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п.3.1.Договору).

Згідно з п.4.1. Договору ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газ, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (із змінами та доповненнями) та інших нормативно-правивих актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України під час виконання компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України Про ринок природного газу (далі - Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті постачальника.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності).

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.

У разі непідписання/несвосчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9-3.10 цього Договору) користуються Прейскурантом (п.4.2.Договору).

Ціни на природний газ, зазначені в Прейскуранті, є обов`язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному Прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в розділі 12 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо (п.4.3.Договору).

Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п.4.4.Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п.7.1.Договору).

Додатковою угодою №1 від 29.10.2020 до Договору сторони доповнити з 01 жовтня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. Ціна природного газу Договору абзацами у наступній редакції: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) за цим Договором складає 5 374,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ 6 448,920 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 498,26 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ - 6 597,91 грн. (а.с.28 т.1).

Додатковою угодою №2 від 27.11.2020 до Договору сторони доповнили з 01 листопада 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. Ціна природного газу Договору абзацами у наступній редакції: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2020 року по ЗО листопада 2020 року (включно) за цим Договором складає 5 375,370 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ 6 450,444 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 499,53 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ - 6 599,44 грн. (а.с.29 т.1).

Додатковою угодою №3 від 24.12.2020 до Договору сторони доповнили з 01 грудня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. Ціна природного газу Договору абзацами у наступній редакції: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) за цим Договором складає 6 103,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7 323,720 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6 227,26 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ - 7 472,71 грн. (а.с.30 т.1).

Додатковою угодою №4 від 29.01.2021 до Договору сторони доповнили з 01 січня 2021 року пункт 4.2 Розділу 4. Ціна природного газу цього Договору абзацами у наступній редакції: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року (включно) за цим Договором складає 7 331,45 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ 8 797,74 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного тазу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ. крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 7455,61 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ - 8 946,73 грн. (а.с.31 т.1).

Додатковою угодою №5 від 26.02.2021 до Договору сторони доповнили з 01 лютого 2021 року пункт 4.2 Розділу 4. Ціна природного газу Договору абзацами у наступній редакції: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року (включно) за цим Договором складає 6 841,15 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ 8 209,38 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6 965,31 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 8 358,37 грн. (а.с.32 т.1).

Додатковою угодою №6 від 30.03.2021 до Договору сторони доповнили з 01 березня 2021 року пункт 4.2 Розділу 4. Ціна природного газу Договору абзацами у наступній редакції: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2021 року за цим Договором складає 6279,77 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7535,724 грн.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.

Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 березня 2021 року природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування -6403,93 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ - 7684,72 грн. (а.с.33 т.1).

Відповідно до Актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021 позивач у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року надав ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" природний газ та послуги з його транспортування на загальну суму 90 633 201,26 грн. (а.с.35-40 т.1).

28.09.2021 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (кредитор), Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (первісний боржник) та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №2021/7040/32 (надалі - Договір про переведення боргу) (а.с.41-45 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору, за цим Договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник за договором від 25.09.2020 №20/21-7040-КП-32, укладеним між первісним боржником та кредитором (надалі - Основний договір), у тому числі усі нараховані та не нараховані кредитором на підставі вимог закону та умов Основного договору додаткові вимоги (неустойка (штраф, пеня), проценти річних, інфляційні втрати, збитки тощо) (далі - зобов`язання), а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника за зобов`язанням ла замінює первісного боржника у зобов`язанні.

Кредитор дійсним дає згоду на заміну первісного боржника у зобов`язанні новим боржником та на укладення сторонами договору на встановлених у ньому умовах (п.1.2.Договору про переведення боргу).

Сторони встановили, що сума зобов`язання, яка переводиться на нового боржника, станом на дату укладання Договору про переведення боргу становить 79 939 112,87 грн. основного боргу (п. 2.1 Договору про переведення боргу).

Згідно п.3.1. Договору про переведення боргу, до нового боржника переходять обов`язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена п.2.1 Договору про переведення боргу, а також неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних втрат, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за Основним договором.

Новий боржник зобов`язується перерахувати кредитору грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1 Договору про переведення боргу, в порядку та на умовах, визначених Основним договором (п.3.2.Договору про переведення боргу).

Згідно з п.3.3. Договору про переведення боргу, первісний боржник зобов`язується протягом 3 робочих днів з моменту набрання чинності Договором передати новому боржнику за Актом приймання-передачі всі первинні документи, які засвідчують борг за Основним договором, що передається.

Первісний боржник та новий боржник здійснюють розрахунки на суму зобов`язання, визначену підпунктом 2.1 пункту 2 Договору, в порядку та спосіб не заборонений законом, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідний згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України.

Розрахунки між первісним боржником та новим боржником здійснюються після підписання акту приймання-передачі документів згідно з підпунктом 3.3 пункту З Договору (п.3.5.Договору про переведення боргу).

Новий боржник на письмову вимогу первісного боржника про стан погашення боргу перед кредитором за Основним договором зобов`язаний у строк до 7 (семи) робочих днів надати первісному боржнику письмову інформацію про дати і суми виконання, а також завірені новим боржником копії документів, що підтверджують таке виконання (п.3.6.Договору про переведення боргу).

Згідно з п.4.1. Договору про переведення боргу новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених Основним договором.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язання за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.4.2. Договору про переведення боргу).

Первісний боржник не відповідає перед кредитором за невиконання новим боржником зобов`язань за Основним договором (п.4.3. Договору про переведення боргу).

Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений в пункті 7.1 Договору, та продовжує дію до повного виконання зобов`язань сторонами (п.7.2. Договору про переведення боргу).

Як стверджує позивач, оплату за переданий газ у сумі 79 939 112,87 грн. відповідач не здійснив та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором постачання природного газу №20/21-7040-КП-32 від 25.09.2020 та договором про переведення боргу №2021/7040/32 від 28.09.2021, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору та п. 3.2 Договору про переведення боргу. Оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

В свою чергу, відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Правове регулювання правовідносин, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Оператори ГРМ) операторами газотранспортної системи (Оператори ГТС), регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 25.09.2020 Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №20/21-7040-КП-32, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Договір постачання природного газу №20/21-7040-КП-32 від 25.09.2020 за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст.520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи не заперечується сторонами, 28.09.2021 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (кредитор), Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (первісний боржник) та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №2021/7040/32, відповідно до п.1.1. якого, за цим Договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник за договором від 25.09.2020 №20/21-7040-КП-32, укладеним між первісним боржником та кредитором (Основний договір), у тому числі усі нараховані та не нараховані кредитором на підставі вимог закону та умов Основного договору додаткові вимоги (неустойка (штраф, пеня), проценти річних, інфляційні втрати, збитки тощо) (далі - зобов`язання), а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника за зобов`язанням та замінює первісного боржника у зобов`язанні.

Сторони встановили, що сума зобов`язання, яка переводиться на нового боржника, станом на дату укладання Договору про переведення боргу становить 79 939 112,87 грн. основного боргу (п. 2.1 Договору про переведення боргу).

Згідно з п.1.2. Договору про переведення боргу кредитор, підписуючи вказаний договір, надав згоду на заміну первісного боржника у зобов`язанні новим боржником та на укладення сторонами договору на встановлених у ньому умовах.

Судом встановлено, що при переведенні боргу на відповідача сторонами дотримано форми, у якій було укладено Основний договір постачання природного газу, зобов`язання за яким щодо оплати за поставлений природний газ на суму у розмірі 79 939 112,87 грн. переведені на відповідача згідно договору про переведення боргу №2021/7040/32 від 28.09.2021.

Отже, підписанням Договору про переведення боргу позивач підтвердив свою згоду на заміну боржника у зобов`язанні, а відповідач зобов`язався сплатити на користь позивача заборгованість первісного боржника, у зв`язку з чим до відповідача перейшли всі зобов`язання щодо погашення боргу у розмірі 79 939 112,87 грн. за договором від 25.09.2020 №20/21-7040-КП-32.

Згідно з п.3.2. Договору про переведення боргу, новий боржник зобов`язується перерахувати кредитору грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1 Договору про переведення боргу, в порядку та на умовах, визначених Основним договором.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно Актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021 позивач у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року надав ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" природний газ та послуги з його транспортування на загальну суму 90 633 201,26 грн.

Як було встановлено судом та не заперечується сторонами, у відповідача по теперішній час існує заборгованість за природний газ в загальному розмірі 79 939 112,87 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача за Договором про переведення боргу у сумі 79 939 112,87 грн., а відповідачем вказану заборгованість визнано у повному обсязі, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5 496 375,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 32 911 844,56 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж,і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних здійснено арифметично вірно, а відповідач позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 5 496 375,23 грн. та інфляційних втрати у розмірі 32 911 844,56 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Договором про переведення боргу визнав у повному обсязі, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 469 700,00 грн., а 469 700,00 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви з огляду на наступне.

Положенням частин 3-5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4028/23 на один рік з дати ухвалення рішення.

В обґрунтування заяви про відстрочення рішення суду відповідач зазначив, що КП «Харківські теплові мережі» належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відповідно до мети діяльності, передбаченої Статутом, забезпечує задоволення суспільних потреб населення, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах. Предметом статутної діяльності КП "Харківські теплові мережі" та відповідно основними видами господарської діяльності підприємства є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Фінансування господарської діяльності КП Харківські теплові мережі здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню, підприємствам, установам і організаціям. Військова агресія негативно вплинула на фінансовий стан КП «Харківські теплові мережі». За період воєнного стану значно збільшилася заборгованість споживачів за теплову енергію. Так, якщо станом на 01.02.2022 загальна сума заборгованості споживачів за теплову енергію складала 5.3 млрд. грн., у тому числі населення 4,5 млрд. грн., то станом на 01.09.2023 загальна сума заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію складає 7,4 млрд. грн., у тому числі населення 6,8 млрд. грн., бюджетних установ 74,9 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 480,5 млн. грн., заборгованість місцевого та державного бюджету з компенсації пільг 74,3 млн. грн. При цьому питома вага теплової енергії, що споживається населенням, складає 86% від загального обсягу теплової енергії, що КП «Харківські теплові мережі» постачає споживачам.

На підтвердження вище зазначеного відповідач надав довідки заступника начальника філії "Харківтеплозбут" Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про заборгованість за спожиту теплову енергію та про процентне співвідношення постачання теплової енергії.

Важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства станом на 30.06.2023. Згідно балансу сума збитків відповідача станом на 30.06.2023 становить 4,4 млрд. грн.

Як стверджує відповідач, починаючи з 24.02.2022 від початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, через активні бойові дії та обстріли території міста Харкова, в тому числі об`єктів інфраструктури, було пошкоджено понад 177 об`єктів комунального майна, яке перебуває в господарському віданні КП «Харківські теплові мережі», чим заподіяно значну майнову шкоду, у зв`язку з цим починаючи з липня 2022 року до відповідних відділів поліції ГУПН в Харківській області підприємством були подані заяви про вчинення кримінальних правопорушень. Усі роботи по відновленню пошкодженого та зруйнованого комунального майна вимагають значного фінансування, достатніх джерел якого КП «Харківські теплові мережі» на сьогодні не має.

Також, як стверджує відповідач, у урахуванням того, що питома вага теплової енергії, що споживається населенням, складає 86% від загального обсягу теплової енергії, що КП «Харківські теплові мережі» постачає споживачам, прийняті нормативні акти, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022 №163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану», на законодавчому рівні унеможливлюють виконання КП «Харківські теплові мережі» зобов`язань за укладеними господарсько-правовими угодами та рішенням суду. Враховуючи, що КП «Харківські теплові мережі» є найбільшим підприємством у місті Харкові, яке надає комунальні послуги у сфері теплопостачання та підприємством забезпечення життєдіяльності міста, першочерговою задачею підприємства на теперішній час є проведення робіт з підготовки до опалювального сезону 2023-2024 років, своєчасний початок опалювального сезону та забезпечення безперебійної роботи підприємства протягом опалювального сезону. На підставі зазначеного на теперішній час підприємство не має можливості виконати рішення суду у справі №922/4028/23, оскільки не має достатніх коштів для погашення заборгованості з причин, які не залежать від нього. В той же час невиконання рішення у справі №922/4028/23 може привести до зупинення господарської діяльності підприємства через арешт коштів та припинення надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в опалювальному сезоні 2023-2024 років споживачам м. Харкова та частини районів Харківської області, що неприпустимо у такий важкий для країни час.

В свою чергу позивач проти задоволення заяви відповідача про відстрочення рішення суду заперечує.

Позивач вважає, що належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема, є довідки установ, в яких відкриті рахунки відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи. Проте, такі докази відповідач суду не надав. При цьому, посилання на незадовільний фінансовий стан не може вважатися виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення виконання рішення.

Крім того позивач зазначив, що відповідач у заяві про відстрочення виконання рішення не обґрунтовує доцільність відстрочення рішення суду саме на один рік та не надає доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому виконати рішення у цій справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Судом встановлено, що єдиним джерелом для оплати послуг є кошти, отримані в якості оплати з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств.

Надані боржником довідки заступника начальника філії "Харківтеплозбут" Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про заборгованість за спожиту теплову енергію та про процентне співвідношення постачання теплової енергії та баланс свідчать про важкий фінансовий стан підприємства відповідача Сума збитків станом на 30.06.2023 становить 4,4 млрд грн.

Суд погоджується з позивачем та зазначає, що саме по собі скрутне фінансове становище відповідача не є винятковою обставиною, за наявності якої може бути надано відстрочку виконання рішення.

Проте, в даному випадку винятковими обставинами за цією справою є ті наслідки, до яких може призвести примусове виконання судового рішення (зокрема арешт, накладений на кошти боржника) для відповідача і його споживачів (населення, бюджетних організації тощо).

Суд враховує те, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є комунальним підприємством, яке надає послуги для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у тому числі школами, дитсадками, районною лікарнею міста Харкова. До того ж, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є найбільшим підприємством у місті, яке надає послуги з опалення. У випадку банкрутства, без централізованого опалення в осінньо-зимовий період можуть залишитися школи, дитсадки, районна лікарня та інші важливі об`єкти інфраструктури міста Харкова.

Винятковою є й та обставина, що незважаючи на те, що відповідач є господарюючим суб`єктом, він позбавлений права відмовити у наданні послуг певним категоріям споживачів, які не своєчасно та не у повному обсязі сплачують за надані послуги. Зупинення або обмеження теплопостачальної організації вкрай негативно позначиться перш за все на споживачах, в тому числі й тих, які вчасно сплачують за здійснений розподіл природного газу.

При цьому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/ або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Виконавчий комітет Харківської міської ради рішенням від 08.06.2022 №163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану» зобов`язав комунальні підприємства, які надають житлово-комунальні послуги на території міста Харкова, здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги фізичним особам громадянам України споживачам за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року включно. У зв`язку з цим вартість послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, нарахована категорії споживачів «населення» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, зменшена на суму 1,2 млрд грн.

Окрім зазначеного судом враховано, що вжиття на даний час державним чи приватним виконавцем заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до зупинення роботи підприємства відповідача та неможливості виконувати покладені на нього завдання. Відкриття виконавчого провадження має наслідком нарахування державним чи приватним виконавцем виконавчого збору, що стане додатковим тягарем для відповідача, враховуючи розмір заборгованості з якого буде вираховуватись виконавчий збір.

При розгляді заяви судом також взято до уваги, що позивачем не надано суду відомостей про фінансовий стан підприємства, зокрема наявність (відсутність) збитків, наявність заборгованості з податків або заробітної плати тощо.

При цьому позивачем не доведено суду, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність. Позивач має стратегічне значення для економіки і безпеки регіону, однак останнім не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан відповідача.

Водночас, додатковий фінансовий тягар у вигляді примусового стягнення 3% річних та інфляційних витрат може привести до банкрутства підприємства відповідача і поставить під загрозу можливість відновлення становища та, як наслідок зупинення надання послуги Харківському регіону.

Також суд враховує, що починаючи з 24.02.2022 від початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, через активні бойові дії та обстріли території міста Харкова, в тому числі об`єктів інфраструктури, було пошкоджено значна кількість об`єктів комунального майна, яке перебуває в господарському віданні КП «Харківські теплові мережі», що є загальновідомою інформацією, яка неодноразово висвітлювалась в мережі Інтернет.

На думку суду, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а лише намаганням через існування певних обставин забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед позивачем. Надання відстрочення виконання судового рішення надасть відповідачу можливість накопичення грошових коштів для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів із певним інтервалом у часі.

Крім того, враховуючи періодичний (сезонний) характер надання послуг відповідачем теплової енергії, а саме протягом опалювального періоду, сплата споживачами грошових коштів у опалювальному періоді, який зазвичай розпочинається з листопада по квітень, може передбачувано забезпечити надходження додаткових коштів підприємству відповідача та у подальшому, як наслідок, дозволить виконати рішення суду.

Окрім того, на думку суду, відстрочка виконання рішення призведе до його реального виконання, до того ж через досить нетривалий проміжок часу.

В свою чергу, не надання такої відстрочки може взагалі призвести до невиконання рішення суду у цій справі.

Прийнявши до уваги обставини, які ускладнюють одночасне виконання судового рішення, зокрема, загроза банкрутства одного з базових підприємств з централізованого теплопостачання і можливі у зв`язку з цим негативні наслідки для споживачів житлово-комунальних послуг, суд вважає за можливе надання відповідачу відстрочення виконання рішення суду з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача та недопущення невиконання рішення суду на користь позивача.

За таких обставин принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні ст.6 Конвенції при задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду не буде порушено.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі N607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. N 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у заяві, що розглядається.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси позивача, суд вважає, що соціально вагомий статус відповідача, його тяжкий матеріальний стан та визнання ним боргу в повному обсязі надають суду достатньо підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на один рік.

При цьому, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а також населення, якому відповідач, зокрема, надає послуги з опалення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 10077720) заборгованість у загальному розмірі 118 347 332,66 грн., з яких основний борг у розмірі 79 939112 (сімдесят дев`ять мільйонів дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч сто дванадцять) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 5 496375 (п`ять мільйонів чотириста дев`яносто шість тисяч триста сімдесят п`ять) грн. 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 32 911844 (тридцять два мільйони дев`ятсот одинадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 56 коп., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 469 700 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 10077720) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 469700 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№26779 від 03.10.2023) про відстрочення виконання рішення суду - задовольнити.

В порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України, відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4028/23 від 11 жовтня 2023 року на один рік до 11 жовтня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "23" жовтня 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко