Ухвала суду № 114356688, 19.10.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

19.10.2023 Справа № 914/1020/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., при секретарі Полюхович Х.М., розглянувши матеріали подання: Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, м.Львів

про: обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл.

у справі №914/1020/20

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1 , Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра

про стягнення 81 928,36 грн.

від заявника: не з`явився

ВСТАНОВИВ

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1020/20 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди № Г-9372-15 від 19.01.2015 в сумі 81 9328,36 грн. Предметом позову є вимога про стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за користування приміщення за період з 01.01.2017 року до 19.01.2018 року за умовами договором оренди нерухомого майна №г-9372-15 від 19.01.2015 року в розмірі 81 928,36 грн.

Рішенням Господарським судом Львівської області від 03.09.2020 року у справі № 914/1020/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованість в сумі 81 928,36 грн, та 2102,00 грн судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2020 року у справі №914/1020/20 було видано наказ від 29.09.2020 року.

Через канцелярію суду, 16.10.2023 року надійшло поштою подання від 10.10.2023 року вих.№ 147727 приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Міністерства Юстиції України Пиць Андрія Андрійовича за вх.№4129/23 від 16.10.2023 року про тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по виконавчому документу.

Ухвалою суду від 17.10.2023 прийнято подання до розгляду, призначено розгляд подання в судовому засіданні на 19.10.2023 року на 10год. 50хв. та повідомлено приватного виконавця про дату, час та місце розгляду подання шляхом надіслання ухвали суду на його електронну адресу.

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області в судове засідання 19.10.2023 не з`явився. 18.10.2023 року від приватного виконавця на електронну адресу суду надійшло клопотання за вх.№25241/23 про відкладення розгляду подання, яке судом відхилено враховуючи вимоги ст.337 ГПК України про негайність розгляду такого подання.

Відповідно до частини 4 ст. 337 ГПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Розглянувши подання, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів подання, приватним виконавцем Пиць А.А. 20.06.2023р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72082729 з примусового виконання наказу від 29.09.2020р., виданого на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2020р. у справі №914/1020/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованості в розмірі 81 928,36 грн, та 2102,00 грн судового збору.

Постанова про відкриття виконавчого провадження 20.06.2023р. направлена на адресу боржника 21.06.2023р.

Як зазначає виконавець боржником не вчинено жодних дій, які б були спрямовані на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження та виконання судового рішення в цілому, оскільки ОСОБА_1 достовірно обізнана як про наявність судового рішення та і про наявність відкритого виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 20.06.2023 року приватним виконавцем з метою забезпечення фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт коштів № 72082729 та скеровано в АТ КБ "Приватбанк", АТ «АКБ Львів», АТ «Банк Альянс», АТ «Банк Форвард», АТ «Ідея Банк», АТ «Агропросперіс Банк», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОКСІ Банк», АТ «ОТП Банк», АТ «ПроКредит Банк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Сенс Банк», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Урссиббанк», АТ «Універсал Банк», ГІАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток»,АТ «БАНК АВАНГАРД», ПАТ АБ «Південний», ПАТ АБ «Укргазбанк», АТ «ІНГ Банк Україна», Філія-Львівське обласне управління «Державний ощадний банк України», АТ «АЛЬТБАНК», АТ «Банк Альянс» для виконання та сторонам до відома.

Як зазначає приватний виконавець, згідно відповідей, вказаних вище банківських установ, у боржника відсутні кошти для виконання наказу №914/1020/20 від 29.09.2020 року виданого Господарським судом Львівської області.

Як стверджує виконавець, згідно відповіді МВС на запит №: 166248724 від 20.06.2023 у боржника на праві приватної власності відсутні транспортні засоби. Згідно відповіді на запит №: 166248726 від 20.06.2023 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, інформація відсутня.

Згідно відповіді на запит №: 166249525 від 20.06.2023 до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників- фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, ОСОБА_1 отримує доходи від податкового агенга - ТзОВ «РІТЕЙЛ Україна».

Суд зазначає, що вищезазначених відповідей на запити та самі запити до матеріалів подання, виконавцем не додано.

Відповідно до матеріалів подання, 18.07.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника №72082729 та скеровано до ТзОВ «РІТЕЙЛ Україна» для виконання. Платіжною інструкцією приватного виконавця з рахунку боржника було примусово стягнуто 279,36 грн.

22.09.2023 року ОСОБА_1 було направлено вимогу приватного виконавця №130716-в якій приватний виконавець вимагав надати інформацію про грошові кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; надати інформацію про рухоме та нерухоме майно на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості для виконання виконавчого документа. Проте, боржник на вимогу приватного виконавця не відреагував та не виконав.

18.07.2023 року та 22.09.2023 року ОСОБА_1 було направлено виклик приватного виконавця №130713, № 75430 - з`явитися до приватного виконавця щодо сплати боргу за вищевказаним документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Як стверджує приватний виконавець, на виклик приватного виконавця Пиць А.А., ОСОБА_1 не з`явилася, інформації не подала, причин неявки не повідомила. Факти скерування вищезазначених викликів приватного виконавця підтверджуються списками №225, 412 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у Львів 53.

Приватним виконавцем скеровано запит №: 175598265 від 22.09.2023 до Державної прикордонної служби України для надання інформації про перетин державного кордону України боржником у період з 20.06.2023 по 22.09.2023 р. Згідно відповіді Державної прикордонної служби боржник здійснив перетин державного кордону України у період: -18.08.2023 року -виїзд; - 06.08.2023 року -в`їзд.

В матеріалах справи такий запит та відповідь на запити, відсутні.

Відтак, приватний виконавець стверджує, що ОСОБА_1 достовірно обізнана про наявність судового рішення, так і про наявність відкритого виконавчого провадження, проте своїх зобов`язань по виконанню рішення не виконує.

Розглянувши подання, суд доходить таких висновків.

Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положеннями статті 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

За пунктом 5 частини 1, частини 2 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України" громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1-3 статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

В справі Stetsov проти України (заява № 5170/15) Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.05.2021, встановивши порушення статті 2 Протоколу №4 (свобода пересування) Європейської Конвенції з прав людини, зазначив наступне:

- що стосується пропорційності втручання, Суд повторив, що навіть якщо захід обмеження свободи пересування особи спочатку був обґрунтованим, він міг стати непропорційним, якщо він автоматично продовжувався протягом тривалого періоду;

- особливо розглянувши обмеження, накладені з причин непогашеної заборгованості, Суд вказав, що такі заходи були обґрунтованими лише в тому випадку, якщо вони переслідували мету гарантувати повернення боргів, про які йде мова. Відповідно, органи влади не могли продовжувати обмеження на дуже тривалі періоди без періодичного перегляду їх обґрунтування;

- у світлі принципу пропорційності Суд вважав, що окрім складності встановлення та залишення широких меж розсуду для суб`єктивності, намір боржника у випадках несплати боргу, встановленого судом, не міг бути єдиною підставою, що обґрунтовує оскаржуване обмеження, якщо воно тривало після закінчення початкового короткого періоду. Дійсно, компетентний відділ повинен бути здатним пояснити, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг з урахуванням конкретної ситуації заявника та будь-яких інших особливих обставин справи.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

З наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Натомість, доказів, які б свідчили про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду у справі № 914/1020/20, до матеріалів справи приватним виконавцем не надано.

Сама відсутність транспортних засобів у боржника та грошових коштів для погашення існуючої заборгованості не є доказом ухилення боржника від виконання рішення суду та від своїх зобов`язань за судовим рішенням.

Крім того, неявка боржника на виклики приватного виконавця не є безумовною підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.

З тверджень приватного виконавця вбачається, що боржник здійснив перетин державного кордону України у період: -18.08.2023 року -виїзд; - 06.08.2023 року -в`їзд., втім як це може підтвердити факт ухиляння боржника від виконання ним своїх боргових зобов`язань, які виникли ще у 2020 році судом не встановлено.

Також, у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника реально забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою покаранням за невиконання боржником рішення суду, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Одночасно слід заначити, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено однойменний Указ Президента України. Починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2188-IX від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: "Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною". При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Враховуючи, що наявність лише самого зобов`язання не є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон, а приватним виконавцем не надано доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та не подано доказів на підтвердження всіх вчинених виконавчих дій (відсутність запитів та відповідей на них), не доведено що такий захід сприятиме погашенню заборгованості у даній справі, подання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією проти України, чим порушено її суверенітет, враховуючи положення ст. 337 ГПК України, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення, відсутність доказів злісного ухилення боржника від виконання судового рішення від моменту відкриття провадження у справі та доказів, які б вказували, що заборона виїзду може допомогти стягнути борг з урахуванням конкретної ситуації заявника, що у нього є всі реальні можливості оплатити кошти і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обстави, суд доходить висновку про відмову у задоволені подання про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл. відмовити.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Коссак С.М.