Рішення № 114356319, 12.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2023Справа № 910/11007/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом фізичної особи-підприємця Дерезуцького Володимира Олеговича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ АВТО ГРУП" (03170, місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 20) про стягнення 3 308 425,00 грн,

Представники учасників справи:

від позивача - Пата С.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.07.2023 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Дерезуцького Володимира Олеговича до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ АВТО ГРУП" про стягнення 3 308 425,00 грн. та 12.07.2023 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що впродовж липня-вересня 2022 р., ФОП Дерезуцьким В. О. було перераховано ТОВ «Бест Авто Груп» на його рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в AT «КБ «Глобус», грошові кошти в загальному розмірі 3 308 425, 00 грн., а саме:

11.07.2022 - 605 460,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. Договору №401/722 від 04.07.2022р. (рах. №СФ-000095, СФ-000103, СФ-000105 від 04,06,08.07.2022р.) ПДВ 20% 100910 грн.»;

12.07.2022 - 131 200,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. Договору №401/722 від 04.07.2022р. (рах. №СФ-000108 від 11.07.2022р.) ПДВ 20% 21866,67 грн.»;

02.08.2022 - 94 136,25 грн. з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-000661 від 26.07.2022р. без ПДВ»;

02.08.2022 - 148 560,20 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-000634 від 11.07.2022р. без ПДВ»;

02.08.2022 - 127 244,80 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-000654 від 20.07.2022р. без ПДВ»;

02.08.2022 - 134 862,25 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-000647 від 15.07.2022р. без ПДВ»;

02.08.2022 - 112 841,50 грн., з призначенням платежу «оплата за товар зг. рах. №СФ-000645 від 13.07.2022р. без ПДВ»;

02.08.2022 - 124 560,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-000642 від 13.07.2022р. без ПДВ»;

25.08.2022 - 197 560,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-0000347 від 22.08.2022р, № СФ-000348 від 23.08.22р. в т.ч. ПДВ 20% 32926,67 грн»;

01.09.2022 - 210 045,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №486 від 01.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% 35007,5 грн»;

01.09.2022 - 162 455,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №481 від 01.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% 27075.83 грн»;

01.09.2022 - 203 500,00 грн., з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ»;

01.09.2022 - 234 500,00 грн., з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ»;

01.09.2022 - 189 500,00 грн.. з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ»;

05.09.2022 - 180 000,00 грн., з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ»;

05.09.2022 - 240 000,00 грн., з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ»;

12.07.2022 - 62 000,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. Договору №401/722 від 04.07.2022рд (рах. №СФ-000109 від 11.07.2022р.) ПДВ 20% 21866,67 грн.»;

12.09.2022 - 150 000, грн., з призначенням платежу: «надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог № 12/09-22 від 12,09,2022 р. без ПДВ».

Як вказує позивач в подальшому останнім було виявлено, що грошові кошти у вищезазначеній сумі було перераховані відповідачу помилково.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3 308 425,00 грн як безпідставно набуті грошові кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31.08.23 та встановлено сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 31.08.2023 року було відкладено підготовче засідання на 26.09.23 року.

26.09.2023 року через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справі відповідно до яких останній просив поновити строк на їх подання та долучити їх до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.09.2023 року був присутній представник позивача, представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Судом було прийнято пояснення позивача та долучено їх до матеріалів справи, інших заяв чи клопотань по суті спору від сторін не надходило. Враховуючи дані обставини судом було поставлено на обговорення питання щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, представник позивача не заперечував щодо цього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 910/11007/23 та призначено справу до розгляду по суті на 12.10.2023.

У судове засідання 12.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 12.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Впродовж липня-вересня 2022 р. ФОП Дерезуцьким В. О. було перераховано ТОВ «Бест Авто Груп» на його рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в AT «КБ «Глобус», грошові кошти в загальному розмірі 3 308 425, 00 грн., а саме:

11.07.2022 - 605 460,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. Договору №401/722 від 04.07.2022р. (рах. №СФ-000095, СФ-000103, СФ-000105 від 04,06,08.07.2022р.) ПДВ 20% 100910 грн.»;

12.07.2022 - 131 200,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. Договору №401/722 від 04.07.2022р. (рах. №СФ-000108 від 11.07.2022р.) ПДВ 20% 21866,67 грн.»;

02.08.2022 - 94 136,25 грн. з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-000661 від 26.07.2022р. без ПДВ»;

02.08.2022 - 148 560,20 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-000634 від 11.07.2022р. без ПДВ»;

02.08.2022 - 127 244,80 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-000654 від 20.07.2022р. без ПДВ»;

02.08.2022 - 134 862,25 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-000647 від 15.07.2022р. без ПДВ»;

02.08.2022 - 112 841,50 грн., з призначенням платежу «оплата за товар зг. рах. №СФ-000645 від 13.07.2022р. без ПДВ»;

02.08.2022 - 124 560,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-000642 від 13.07.2022р. без ПДВ»;

25.08.2022 - 197 560,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №СФ-0000347 від 22.08.2022р, № СФ-000348 від 23.08.22р. в т.ч. ПДВ 20% 32926,67 грн»;

01.09.2022 - 210 045,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №486 від 01.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% 35007,5 грн»;

01.09.2022 - 162 455,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. рах. №481 від 01.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% 27075.83 грн»;

01.09.2022 - 203 500,00 грн., з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ»;

01.09.2022 - 234 500,00 грн., з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ»;

01.09.2022 - 189 500,00 грн.. з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ»;

05.09.2022 - 180 000,00 грн., з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ»;

05.09.2022 - 240 000,00 грн., з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ»;

12.07.2022 - 62 000,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за товар зг. Договору №401/722 від 04.07.2022рд (рах. №СФ-000109 від 11.07.2022р.) ПДВ 20% 21866,67 грн.»;

12.09.2022 - 150 000, грн., з призначенням платежу: «надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог № 12/09-22 від 12.09.2022 р. без ПДВ».

Як вказує позивач в подальшому останнім було виявлено, що грошові кошти у вищезазначеній сумі було перераховані відповідачу помилково.

Вказував, що він ніколи не укладав договорів з ТОВ «Бест Авто Груп» №401/722 від 04.07.2022, №12/09-22 від 12.09.2022, №1/09-1 від 01.09.2022, на підставі яких відповідачеві були перераховані грошові кошти, а також не отримував від відповідача рахунків, на підставі яких перераховані кошти, не отримував від нього будь-яких товарів та не мав наміру надавати йому фінансову допомогу.

Зазначав, що бухгалтер ТОВ «М`ясна садиба» на підставі договору про співпрацю від 02.03.2022 проводила від його імені розрахункові операції з його контрагентами, а відтак мала доступ до його банківських рахунків, клієнт-банку, електронних ключів, а в подальшому була звільнена.

Зазначав, що при цьому особа, яка фактично провела операцію з перерахування грошових коштів без достатньої підстави, жодним чином не впливає на зміст цієї операції (як помилкової), що вбачається з глави 83 ЦК України (ч. 2 ст. 1212 ЦК України.

Факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 605460,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №225 від 11.07.2022, у сумі 131 200,00 грн платіжною інструкцією №229 від 12 липня 2022 року, у сумі 134 862,25 грн платіжною інструкцією №308 від 02.08.2022, у сумі 127 244,80 грн платіжною інструкцією №309 від 02.08.2022, у сумі 94 136,25 грн платіжною інструкцією №310 від 02.08.2022, у сумі 124 560,00 грн платіжною інструкцією №306 від 02.08.2022, у сумі 148 560,20 грн платіжною інструкцією №302 від 02.08.2022, у сумі 112 841,50 грн платіжною інструкцією №307 від 02.08.2022, у сумі 197 560,00 платіжною інструкцією № 380 від 25.08.2022, у сумі 234 500,00 грн платіжною інструкцією №416 від 01.09.2022, у сумі 189 500,00 грн платіжною інструкцією №417 від 01.09.2022, у сумі 162 455,00 грн платіжною інструкцією №418 від 01.09.2022, у сумі 203 500,00 грн платіжною інструкцією №424 від 01.09.2022, у сумі 210 045,00 грн платіжною інструкцією №425 від 01.09.2022, у сумі 240 000,00 грн платіжною інструкцією №432 від 05.09.2022, у сумі 180 000,00 грн платіжною інструкцією №433 від 05.09.2022, у сумі 62 000, 00 грн платіжною інструкцією №20 від 12.07.2022, у сумі 150 000,00 грн платіжною інструкцією №83 від 12.09.2022.

30.05.2023 позивач надіслав відповідачу претензію б/н, у якій вимагав повернути грошові кошти у сумі 3 308 425,00 грн протягом 7 днів з моменту отримання претензії.

Оскільки, відповідач на вимогу позивача грошових коштів у сумі 3 308 425,00 грн не повернув та безпідставно утримує кошти позивача у розмірі 3 308 425,00 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч.2 статті 11 ЦК України.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №924/1338/19.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач впродовж липня-вересня 2022 р. перерахував ТОВ «Бест Авто Груп» на його рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в AT «КБ «Глобус», грошові кошти в загальному розмірі 3 308 425, 00 грн., що підтверджується вказаними вище платіжними інструкціями.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст.1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Як встановлено судом платіжні інструкції містять призначення платежу: «оплата за товар зг. Договору №401/722 від 04.07.2022р», «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг.дог. №1\09-1 від 01.09.2022р. без ПДВ», «надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог № 12/09-22 від 12.09.2022 р. без ПДВ».

Разом з тим, матеріали справи не містять вказаних договорів.

За доводами позивача він ніколи не укладав договорів з ТОВ «Бест Авто Груп» №401/722 від 04.07.2022, №12/09-22 від 12.09.2022, №1/09-1 від 01.09.2022, на підставі яких відповідачеві були перераховані грошові кошти, а також не отримував від відповідача рахунків, на підставі яких перераховані кошти, не отримував від нього будь-яких товарів та не мав наміру надавати йому фінансову допомогу.

Відповідачем вказані обставини не спростовані.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оцінивши представлені сторонами докази, обставини, на які позивач посилається як на обґрунтування своїх вимог, виходячи з приписів ст.181 ГК України, ст.205, 207, 638, 639, 641, 642, 644 ЦК України, суд дійшов висновку, що між сторонами не укладалися договори №401/722 від 04.07.2022, №12/09-22 від 12.09.2022, №1/09-1 від 01.09.2022, у тому числі у спрощений спосіб шляхом обміну листами чи телеграмами, та не узгоджувались їх істотні умови. Відтак, між сторонами не виникло відповідних господарських зобов`язань, а правові підстави для оплати позивачем грошових коштів у сумі 3 308 425,00 грн були відсутні.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Керуючись наведеними принципами та оцінюючи надані сторонами у матеріали справи докази, суд дійшов висновку, що на момент перерахування позивачем відповідачу спірної суми коштів правова підстава їх перерахування була відсутня (між сторонами не існувало договірних відносин, у тому числі, на підставі договору укладеного у спрощений спосіб) та отримання відповідачем 3 308 425,00 грн за за вказаними вище платіжними інструкціями є безпідставним. Належних та допустимих доказів зворотного до матеріалів справи не надано.

Відтак, посилання позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є обґрунтованим, оскільки вказаною нормою закону регулюється право на повернення майна виключно від особи, яка його утримує (майно) без достатніх правових підстав.

Згідно із правовою позицією, наведеній у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 922/2216/18, конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Водночас, слід враховувати, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Ураховуючи наведене, оскільки встановлені вище обставини підтверджують відсутність між сторонами договірних зобов`язань станом на час перерахування грошових коштів у сумі 3 308 425,00 грн, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3 308 425,00 грн, у відповідності до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АВТО ГРУП» (03170, місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 20, код ЄДРПОУ 37310451) на користь фізичної особи-підприємця Дерезуцького Володимира Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 3 308 425 (три мільйона триста вісім тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 49 626 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять шість) грн 38 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ