Рішення № 114356261, 23.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023Справа № 910/12126/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УЛЬТРА АЛЬЯНС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

про стягнення 86 689,48 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УЛЬТРА АЛЬЯНС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення 86 689,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12126/23, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, на виконання завдання господарського судочинства, передбаченого ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), щодо своєчасного вирішення судом спорів, суд вказаною вище ухвалою зобов`язав Моторне (транспортне) страхове бюро України надати суду відомості щодо страхової компанії, якою видано Поліс № ЕР/206047447, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована за вказаним полісом, який автомобіль був застрахований за даним полісом та термін дії зазначеного полісу, ліміти відповідальності страховика та розмір франшизи.

На виконання вказаних вимог, 10.08.2023 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо Полісу № ЕР/206047447.

24.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/12126/23 була надіслана позивачу на електронну адресу, вказану ним у позові.

При цьому, суд звертається до правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 та від 20.01.2023 № 465/6147/18, відповідно до якого якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про відкриття провадження у справі.

Разом з тим, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/12126/23 була надіслана на адресу місцезнаходження відповідача та отримана ним 11.08.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.02.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Ультра Альянс» (надалі - ПрАТ «СК «Ультра Альянс», позивач), як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено договір № 01.06.06-000509 добровільного страхування наземного транспортного засобу «КАСКО-ПроАвто» (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням, зокрема, транспортним засобом «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , 2018 року випуску.

Строк дії Договору відповідно до умов п. 2.1. визначено з 20.02.2022 по 19.02.2023.

Відповідно до п. 2.2. Договору страхова сума на один транспортний засіб складає 150 000,00 грн.

07.05.2022 у м. Києві по вул. Щербакова, 36 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Jeep», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Судом із наданих позивачем в матеріали справи доказів, а саме, відповіді від Національної поліції України № 3022134492445061 та витягу постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 17.06.2022 № 761/9051/22 з Єдиного державного реєстру судових рішень, зміст якої перевірено судом у вказаному реєстрі, встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Jeep», д.р.н. НОМЕР_2 пунктів 12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до рахунку ФОП Коваленка О.В. № 00027-22/05/10 від 10.05.2022, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , склала 138 772,22 грн.

За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування страховиком складено страхові акти № 01.06/000719/1 та № 01.06/000719/2, відповідно до яких позивачем вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у загальній сумі 138 772,22 грн на підставі вищевказаного рахунку.

На виконання умов Договору позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь ФОП Коваленко О.В. у розмірі 138 772,22 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.09.2022 № 4826 на суму 129 242,91 грн та від 23.09.2022 № 4866 на суму 9529,31 грн.

Відповідно до Звіту № 9291 від 23.09.2022, складеного ФОП Горобець Ю.М., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 станом на 10.05.2022, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 86 689,48 грн з ПДВ на запасні частини.

05.04.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 04.04.2023 щодо здійснення виплати страхового відшкодування в сумі 138 772,22 грн протягом 7 календарних днів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач вказану вимогу позивача від 04.04.2023 отримав 10.04.2023, а відтак, з урахуванням п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», мав прийняти рішення про виплату страхового відшкодування позивачу не пізніше 10.07.2023, однак такої виплати не здійснив. Вказані обставини стали підставою для звернення із даним позовом до суду, у якому позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 86 689,48 грн (із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно було включено до суми матеріального збитку податок на додану вартість (надалі - ПДВ), оскільки ФОП Коваленко О.В. не є платником вказаного податку, а висновок незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу не є підставою для виникнення податкових зобов`язань, пов`язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Крім цього, відповідач посилається на те, що позивачем до суми матеріального збитку було включено вартість пошкоджених ще до настання ДТП частин автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , а тому, на переконання відповідача, відсутні підстави для відшкодування ним вартості деталей, які не були пошкоджені в результаті спірної ДТП.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Судом встановлено, що відносини між відповідачем як страховиком та власником автомобіля «Jeep», д.р.н. НОМЕР_2 врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/206047447, що підтверджується даними, наданими суду Моторним (транспортним) страховим бюро України.

Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до вищевказаних норм, у зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування страхувальнику за Договором, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу «Jeep», д.р.н. НОМЕР_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 32.7. ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Абзацом 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Тобто, наведеними вище положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Частинами 1 та 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

На виконання цієї норми, спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).

Як передбачено в п. 1.2. Методики, вона встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Відповідно до п. 7.38 Методики, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Пунктом 7.39 Методики передбачено, що винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.

Із аналізу наведених положень Методики вбачається, що у разі якщо транспортний засіб має пошкодження кузова, кабіни, рами КТЗ у вигляді деформації або корозії, то до такого автомобіля не може застосовуватись коефіцієнт 0, незалежно від того, що строк експлуатації такого автомобіля не перевищує передбаченого п. 7.38 Методики строку експлуатації.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску цього автомобіля - 2018, а тому станом на дату ДТП (07.05.2022), строк його експлуатації є таким, що не перевищує 7 років.

В той же час, відповідно до Акту огляду транспортного засобу № 9291 від 10.05.2022, який є додатком до Звіту № 9291 від 23.09.2022, встановлено, що під час огляду транспортного засобу «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 було виявлено пошкодження, які не пов`язані з ДТП, а саме: деформація (вм`ятина) кришки багажника, пошкодження лако-фарбового покриття, корозія, а також зазначено, що вказаний автомобіль використовується у таксі.

На вказані обставини, зокрема, посилається у відзиві на позовну заяву відповідач, як на підтвердження відсутності обов`язку останнього сплачувати на користь позивача страхове відшкодування за пошкоджені до ДТП деталі транспортного засобу «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 .

Відтак, суд дійшов висновку, що для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , підлягає застосуванню коефіцієнт фізичного зносу, а тому у відповідача наявний обов`язок з відшкодування не фактично виплаченої страховиком за Договором суми страхового відшкодування, а витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Судом встановлено, що відповідно до Звіту № 9291 від 23.09.2022, складеного ФОП Горобець Ю.М. на замовлення позивача, оцінювачем відповідно до приписів пунктів 7.38., 7.39 Методики визначено коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 на момент перед ДТП, який становить 0,6142, у зв`язку з чим розраховано вартість відновлювального ремонту в сумі 86 689,48 грн, яку, відповідно позивач просить стягнути з відповідача за даним позовом.

Як визначено у п. 4.3. Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).

Відповідно до п. 4.4. Методики у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація: а) повне найменування суб`єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; в) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); ґ) назва об`єкта (об`єктів), представленого для оцінки; д) найменування юридичної особи (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв`язання поставлених питань; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження); с) додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження. Висновок експерта складається з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 98 ГПК України).

Частиною 3 ст. 98 та ч. 1 ст. 101 ГПК України передбачене право учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідач не спростував правильності здійсненого оцінювачем Горобець Ю.М. розрахунку коефіцієнта фізичного зносу, як і не надав на противагу наданому позивачем звіту відповідного висновку експерта щодо визначення іншого значення такого коефіцієнта.

Отже, у суду відсутні підстави для сумніву у правильності здійсненого оцінювачем ФОП Горобець Ю.М. висновку щодо визначеного значення коефіцієнту фізичного зносу.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики).

Відповідно до вимог п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 86 689,48 грн, яка визначена відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу, із урахуванням визначеного у звіті коефіцієнту фізичного зносу.

При цьому, суд зауважує, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 та від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до згаданого Звіту № 9291 від 23.09.2022, до вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , включено ПДВ на запасні частини, тобто, позивачем заявлено до стягнення суму матеріального збитку з урахуванням вказаного податку.

У ремонтній калькуляції, яка є додатком до наданого позивачем Звіту № 9291 від 23.09.2022, вартість запасних частин була розрахована з урахуванням податку на додану вартість - 20%.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (надалі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

Із рахунку № 00027-22/05/10 від 10.05.2022, виставленого ФОП Коваленко О.В., вбачається, що останнім розраховано вартість відновлювального ремонту без урахування ПДВ, а сам ФОП Коваленко О.В. є платником єдиного податку 2 групи.

Відомостей стосовно того, що ФОП Коваленко О.В. є платником ПДВ матеріали справи не містять, а згідно з наданим відповідачем витягом з реєстру платників ПДВ інформація щодо ФОП Коваленко О.В. у вказаному реєстрі відсутня.

Отже, суд доходить до висновку, що ФОП Коваленко О.В не є платником ПДВ.

При цьому, судом встановлено обставини щодо фактичного здійснення ремонту пошкодженого автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 на суму 138 772,22 грн, яка розрахована та сплачена позивачем на користь СТО - ФОП Коваленко О.В. відповідно до платіжних доручень № 4826 від 20.09.2022 та № 4866 від 23.09.2022 без урахування ПДВ.

Таким чином, розмір шкоди у спірних правовідносинах у даній справі, який підлягає стягненню з відповідача, має визначатися виходячи з вартості запасних частин, які підлягають заміні під час відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту їх зносу, з додаванням до визначеної суми вартості ремонтно-відновлювальних робіт та витратних матеріалів.

За розрахунком суду, який здійснений на підставі рахунку № 00027-22/05/10 від 10.05.2022, виставленого ФОП Коваленко О.В., та відповідно до формули, визначеної в п. 8.2. Методики, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 , із застосуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 90 698,71 грн, яка розрахована таким чином: (78 270,11 грн - вартість запасних частин, що підлягають заміні * коефіцієнт фізичного зносу (1-0,6142)) + 35 276,16 грн вартість робіт + 25 225,95 грн вартість витратних матеріалів).

При цьому, суд встановив, що позивач 05.04.2023 направляв на адресу відповідача вимогу від 04.04.2023 про здійснення виплати страхового відшкодування у розмірі 138 772,22 грн.

Як вбачається із роздруківки трекінгу поштового відправлення, яким позивач надіслав відповідачу вказану вище вимогу, останнім її було отримано 10.04.2023, а відтак, визначений п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування тривав до 10.07.2023.

Суд встановив, що будь-яких відповідей відповідача на таку вимогу та доказів щодо повної або часткової сплати відповідачем суми страхового відшкодування матеріали справи не містять.

При цьому, суд зазначає, що позивач не може бути позбавлений свого права на отримання від особи, відповідальної за завдані збитки суми страхового відшкодування, яка відповідно до договору страхування була виплачена в рахунок ремонту застрахованого пошкодженого автомобіля.

Оскільки судом обґрунтованою вартістю відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Accent», д.р.н. НОМЕР_1 визначено суму в розмірі 90 698,71 грн, а відповідно до приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме: 86 689,48 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Наведені заперечення відповідача проти позовних вимог не спростовують зроблених судом висновків, оскільки, за переконанням суду, у даній справі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

В той же час, судом встановлено, що позивач у позові просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на послуги із професійної правничої допомоги позивачем в матеріали справи надано: копію договору № 06062022-ПД про надання правничої (правової) допомоги від 06.06.2022 із протоколом № 1 від 06.06.2022, який є додатком № 1 до вказаного договору, копію акту наданих послуг № 01.06./000719/1 за договором № 06062022-ПД про надання правничої (правової) допомоги від 06.06.2022.

Крім того, матеріали справи містять докази на підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Томіна О.О., а саме: копія ордеру серії АІ № 1378239 від 11.04.2023 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7836/10 від 05.06.2019.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, зазначає про завищення позивачем суми витрат на правничу допомогу, не підтвердження відповідними доказами понесення таких витрат у розмірі 8000,00 грн, а також про неспівмірність із ціною позову та спектром виконаних адвокатом позивача робіт, з огляду на що вказує, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть перевищувати 1500,00 грн.

В той же час, відповідач не заявляє клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим у даному випадку у суду відсутні підстави для зменшення таких витрат.

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши у порядку ст. 86 ГПК України надані позивачем докази витрат на послуги адвоката, враховуючи заперечення відповідача щодо покладення на останнього витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг позивачу у суді та витрачений ним час, обґрунтованість поданих адвокатом процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Так, суд вважає таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та змісту підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів, часткове задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, у зв`язку з чим у решті заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє, що відповідає висновку, викладеному у п. 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул. Федорова Івана, 32А, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ультра Альянс» (вул. Журавлина, 4, оф. 222, м. Київ, 03066; ідентифікаційний код 33152597) 86 689,48 грн страхового відшкодування, 2684,00 грн судового збору та 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.10.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко