Рішення № 114356090, 23.10.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/169/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023 Справа № 908/2790/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи № 908/2790/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС (пр. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03117)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)

про стягнення 12 293,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

05.09.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 01817/0123 від 31.08.2023) Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо про стягнення коштів в порядку суброгації: 30066,43 грн. основного боргу, 58,69 грн. інфляційних втрат, 249,59 грн. 3% річних, 3986,89 грн. пені. Позов обґрунтовано Законом України Про страхування, Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ст.ст. 526, 530, 625, 993, 1166, 1188 ЦК України.

За умовами договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 28.09.2022 № FA-00229414, позивачем було виплачено власнику транспортного засобу КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 30066,43 грн., внаслідок настання 12.12.2022 страхового випадку ДТП за участі автомобіля Nissan Pathfinder, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Вина водія ОСОБА_2 підтверджується Європротоколом. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Nissan Pathfinder, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 210073026), позивач має право зворотної вимоги до відповідача в сумі 30066,43 грн. Позивачем направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, яка була отримана останнім 20.02.2023, та залишена без відповіді. Позивач нарахував 58,69 грн. інфляційних втрат за період з червня по липень 2023; 249,59 грн. 3% річних за період з 23.05.2023 по 31.08.2023; 3986,89 грн. пені за період з 23.05.2023 по 31.08.2023.

03.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив. За даними позивача, згідно Методики товарознавчої експертизи, підстав для нарахування зносу не було. Відповідно до наданого відповідачем звіту від 02.06.2023, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу: 0,53. Згідно наданих розрахунків, сума зносу автомобіля становить 19291,62 грн., у зв`язку з чим позивачем зменшується розмір позовних вимог.

03.10.2023 від позивача надійшла заява (вих. № 01989/0123 від 27.09.2023) про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 10774,81 грн. страхового відшкодування, 89,45 грн. 3% річних, 1428,77 грн. пені, а всього: 12293,03 грн.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

26.09.2023 в системі «Електронний суд» Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо сформовано відзив на позов, у задоволенні позову просив відмовити повністю. 20.02.2023 від позивача була отримана заява (вих. № 00218/9223 від 18.02.2023) про страхове відшкодування, з якої стало відомо про ДТП, що сталося 12.12.2022. Згідно п. 32.7 ст. 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу. На момент ДТП автомобіль КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був в експлуатації більше 6 років. Відповідно до звіту від 02.06.2023, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу: 0,53 та складає 19291,62 грн. Враховуючи, що автомобіль КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вже відновлювався декілька разів до настання ДТП, пред`явлення позивачем вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту, без врахування коефіцієнту фізичного зносу, є неправомірним. Вважає, що оскільки позивачем розраховано суму страхового відшкодування без врахування коефіцієнту фізичного зносу, це унеможливлює здійснення судового розгляду. Пошкоджений ТЗ вже відремонтований, а позивачем не надано належних доказів оцінки пошкодженого ТЗ та не встановлено коефіцієнту фізичного зносу, тобто, не встановлено вартість реальної шкоди, завданої пошкодженому ТЗ, тож застосування до відповідача будь-яких наслідків та стягнення страхового відшкодування є неможливим. Не визнає вимогу про стягнення пені з посиланням на форс-мажорні обставини: введення воєнного стану в Україні та ч. 6 ст. 232 ГК України. Дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з завданням шкоди. Вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме: звільнення позичальника від обов`язків сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені в зв`язку з встановленням на території України карантину.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2790/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.09.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2790/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою суду від 04.10.2023 прийнято до розгляду заяву (вих. № 01989/0123 від 27.09.2023) Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС про зменшення розміру позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову.

Таким чином, предметом розгляду в даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо про стягнення 10774,81 грн. страхового відшкодування, 89,45 грн. 3% річних, 1428,77 грн. пені, а всього: 12293,03 грн.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 23.10.2023.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

28.09.2022 між Приватним акціонерним товариством Страхова група ТАС (позивач, страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FA-00229414 щодо транспортного засобу КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 29.09.2022 по 28.09.2023.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 .

Як встановлено судом, 12.12.2022 о 15:11 год., у м. Вінниця, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , та транспортного Nissan Pathfinder, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП був пошкоджений транспортний засіб КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом), в якому зафіксовано визнання ОСОБА_6 вини в ДТП.

Страхувальник ОСОБА_3 звернувся до страховика (позивача) з заявами про настання події - ДТП, що сталося 12.12.2022, та на виплату страхового відшкодування, згідно якої просив страхове відшкодування перерахувати ФОП Ткачук О.В. Відповідно заяви від 14.12.2022 ОСОБА_4 , остання не заперечила отримання страхової виплати ОСОБА_3

14.12.2022 було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому описано характер пошкоджень.

Згідно ремонтної калькуляції № 21070_02 від 16.12.2022, вартість ремонту автомобіля КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 30066,43 грн.

ПрАТ Страхова група ТАС складено страховий акт № 22933/02/922 від 22.12.2022, відповідно до якого страхове відшкодування склало 30066,43 грн.; страхове відшкодування перерахувати на рахунок ФОП Ткачук О.В.

Згідно платіжної інструкції № 308464 від 28.12.2022 позивач перерахував на рахунок ФОП Ткачук О.В. суму 30066,43 грн. страхового відшкодування з призначенням платежу: страх. відшк., стр. Боровий.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Nissan Pathfinder, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо (відповідач), що підтверджується полісом обов`язкового страхування № 210073026, який був діючим на 12.12.2022 (станом на час скоєння ДТП). Ліміт за шкоду по майну встановлено у розмірі 160000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 18.01.2023 № 00218/9223, просив здійснити на вказаний рахунок позивача відшкодування в розмірі 30066,43 грн. До заяви додано копії документів на підтвердження здійсненої виплати.

Вказана заява отримана представником відповідача за довіреністю 20.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отримання заяви 20.02.2023 підтверджено відповідачем у відзиві.

Відповідачем до відзиву долучено звіт вих. № 48253 від 02.06.2023, складений СОД Береговим В.М. на замовлення відповідача, згідно якого вартість відновлювального ремонту КТЗ КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 16.12.2022, визначена за витратним підходом, складає 9663,92 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику аварійного пошкодження КТЗ КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 16.12.2022 дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ: 8774,88 грн.

Згідно даного звіту, коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля складає 0,53, з урахуванням того, що строк експлуатації КТЗ не перевищує 7 років, проте, складові частини кузова КТЗ відновлювали ремонтом.

Позивач погодився з вказаним коефіцієнтом фізичного зносу пошкодженого автомобіля, внаслідок чого зменшив розмір позовних вимог в частині суми страхового відшкодування, заявленої до стягнення, розрахувавши її наступним чином: 30066,43 грн. (сума страхового відшкодування) 19291,62 грн. (сума зносу) = 10774,81 грн.

16.12.2022 ФОП Береговим В.М., за участі ОСОБА_3 , складено дефектну відомість огляду колісного транспортного засобу КІА К5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

З огляду на встановлену в наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов`язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.

Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).

Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України Про страхування, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.

Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов`язання перед своїм страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту та на підставі страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату в сумі 30066,43 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Відповідно ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 вказаного Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі) зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

У матеріалах справи наявна належним чином засвідчена позивачем копія Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, з якого вбачається наявність вини водія транспортного засобу Nissan Pathfinder, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Статтею 18 Закону України Про страхування визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами в справі, позивач - ПАТ Страхова група ТАС, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ Страхова компанія Кредо, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Nissan Pathfinder, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 даного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".

Відповідно ч. 36.2 ст. 36 даного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно п. 37.2 ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Згідно п. 32.7 ст. 32 вказаного Закону, відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Вказана Методика, згідно з п.п. 1.2, 1.4, встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів; застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е з), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Згідно п. 7.39 даної Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є: б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)).

Згідно наданого відповідачем звіту вих. 48253 від 02.06.2023, вартість коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля визначено: 0,53, оскільки складові частини кузова КТЗ відновлювали ремонтом.

Позивач погодився з визначенням коефіцієнту фізичного зносу: 0,53, про що зазначив у відповіді на відзив.

Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідачем у відзиві розраховано страхове відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яке склало 19291,62 грн.

Суд погоджується з даним розрахунком, який здійснюється таким чином, за наведеною вище формулою: С р - 2707,20 грн. + С м - 7029,40 грн. + С с - 20329,83 грн. х (1-0,53) = Сврз - 19291,62 грн.

Позивач у відповіді на відзив неправильно зазначив розрахунок суми боргу: 30066,43 грн. (сума страхового відшкодування) - 19291,62 грн. (сума зносу) = 10774,81 грн., оскільки 19291,62 грн. це не сума зносу, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивач просить стягнути 10774,81 грн. страхового відшкодування, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд не виходить за межі позовних вимог та з відповідача на користь позивача стягується 10774,81 грн. страхового відшкодування.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування, яка була отримана відповідачем 20.02.2023, що підтверджується матеріалами справи. Рішення відповідача щодо виплати страхового відшкодування в порядку суброгації сторонами суду не надано.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання страховиком зобов`язання по відшкодуванню іншому страховику, до якого перейшло право вимоги внаслідок виплати ним страхового відшкодування, однак, цей строк пов`язаний з моментом пред`явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача.

За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 910/18319/16.

Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідач, враховуючи приписи ч. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", повинен був у строк до 22.05.2023 включно, виплатити позивачу страхове відшкодування за полісом № 210073026, або прийняти рішення про відмову в його виплаті.

Як встановлено судом, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу за полісом № 21007302.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правові відносини, що склались між сторонами, мають подвійну правову природу: такі відносини виникають у зв`язку із завданням шкоди внаслідок ДТП страхувальником відповідача (за полісом) страхувальнику позивача (за договором добровільного страхування майна) та одночасно мають договірний характер, зважаючи на таке.

Відповідно ч. 1 ст. 636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача), тобто будь-якої наперед невстановленої особи, якій буде завдано шкоди страхувальником відповідача.

Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 21007302, укладений між відповідачем та страхувальником, є договором на користь третьої особи, в даному випадку такою третьою особою (потерпілим) є страхувальник за договором добровільного страхування № FА-00229414.

Відповідно ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

У зв`язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 12.12.2022, власником транспортного засобу Nissan Pathfinder, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем за полісом № 210073026, було завдано шкоду третій особі - страхувальнику за договором добровільного страхування № FА-00229414, у зв`язку з чим у вказаного страхувальника виникло право вимоги до відповідача, яким застраховано цивільно-правову відповідальність винної в ДТП особи, а у страховика за полісом № 210073026 (відповідача), відповідно, виник обов`язок відшкодувати завдану шкоду.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування своєму страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, як зазначено вище, право вимоги до страховика за полісом № 210073026 (відповідача) за завдану внаслідок ДТП шкоду перейшло до позивача.

Отже, обов`язок відповідача сплатити на користь позивача 3% річних є правовим наслідком неналежного виконання грошового зобов`язання, яке виникло у відповідача саме з договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (полісу № 210073026).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.

Позивач нарахував 3% річних на суму боргу 10774,81 грн. за період з 23.05.2023 по 31.08.2023. Розрахунок 3% річних перевірений судом та визнається правильними. З відповідача на користь позивача стягується 89,45 грн. 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно п. 5 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем обґрунтовано, з підстави, що встановлена законом. Позивачем нараховано на суму заборгованості 10774,81 грн. пеню за період з 23.05.2023 по 31.08.2023 (101 день прострочення), що не перевищує строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України. Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним.

З відповідача на користь позивача стягується 1428,77 грн. пені.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.

Стосовно посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та введення воєнного стану в України суд зазначає таке.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

При настанні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин та їх вплив для конкретного випадку виконання зобов`язання. Відповідачем не доведено неможливість виконання обов`язку зі сплати страхового відшкодування внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Згідно п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Згідно ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин за аналогією норм п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України щодо звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання в період карантину, оскільки відповідні положення регулюють правовідносини позичальників з банками, які не є подібними до спірних правовідносин. Цивільні правовідносини в області страхування врегульовано нормами Цивільного кодексу України та Законами України Про страхування, Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

6. Судові витрати

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у сумі 2684,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС (пр. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03117, код ЄДРПОУ 30115243) 10774 (десять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 81 коп. страхового відшкодування в порядку суброгації, 1428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн. 77 коп. пені, 89 (вісімдесят дев`ять) грн. 45 коп. 3% річних, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 23 жовтня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко