Рішення № 114355907, 17.10.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.2023 Справа №905/503/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шуть А.В.,

розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Тренд», м.Харків

до відповідача: Фермерського господарства «Меркурій», с.Рубці, Лиманський р-н., Донецька обл.

про стягнення 3440704,62 грн

Представники сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Гордейчук В.В. (адвокат на підставі ордеру);

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал-Тренд», м.Харків, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фермерського господарства «Меркурій», с.Рубці, Лиманський р-н., Донецька обл. про стягнення штрафу у розмірі 4090704,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу з відстрочкою поставки №Ф-9 від 06.12.2018.

Ухвалою суду від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/503/23; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.06.2023 о 11:00год.

Ухвалою суду від 13.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/503/23 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 04.07.2023 об 11:30год.

03.07.2023 до суду від відповідача надійшла заява по справі, в якій останній просить суд допустити до участі у справі в якості представника відповідача Фермерського господарства «Меркурій», адвоката Бондаренко Дмитра Валерійовича, внести відомості про заявника як про учасника справи в якості представника відповідача; надати можливість ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, надати доступ до електронної справи № 905/503/23; продовжити строк для надання відзиву на позов встановлений в ухвалі суду від 02.05.2023, з урахуванням дати отримання представником відповідача доступу до матеріалів електронної справи №905/503/23; підготовче судове засідання по справі, призначене на 04.07.2023 на 11:30 год., перенести на іншу дату, про яку повідомити представника відповідача.

Ухвалою суду від 04.07.2023 задоволено заяву відповідача та відкладено підготовче засідання на 25.07.2023 о 12:30 год.

18.07.2023 через підсистему «Електронний суд» від Фермерського господарства «Меркурій», с.Рубці надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується із заявленими позовними вимогами з огляду на таке:

- до позовної заяви представником позивача додані платіжне доручення № 1373 від 24.12.2021 на суму 400000,00 грн, платіжне доручення № 22 від 26.01.2022 на суму 250000,00 грн, де в призначенні платежу зазначено оплата штрафу згідно договору від 06.12.2018 №Ф-9, тобто відповідач вже оплатив штраф в сумі 650000,00 грн;

- акт звірки не підписаний сторонами договору, відомості про надсилання акту звірки станом на 21.12.2022 відповідачу до позовної заяви не додані, будь-які інші акти звірки в рамках договору до позовної заяві не додані, хоча згідно із п.1, п.2 додаткової угоди № 9 від 27.11.2019 до договору №Ф-9 від 06.12.2018, факт заборгованості на суму 6419028,39 грн, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, сума штрафу у розмірі 4090704,62 грн, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків;

- в акті звірки зазначена сума 500000,00 грн, рядок 29, яка не має відношення до договору від 06.12.2018 №Ф-9 оскільки в платіжному дорученні № 6113 від 28.05.2021 на зазначену суму в призначенні платежу вказано договір К-П №Ф-9 від 27.05.2021, додаткова угода № 16 від 27.05.2021;

- відповідач у відзиві просив зменшити розмір штрафних санкцій;

- відповідач просить суд застосувати позовну давність та повністю відмовити в задоволенні позову.

24.07.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання за змістом якого останній просить долучити до матеріалів справи акт про пожежу від 19.07.2023 та витребувати у позивача до матеріалів справи обґрунтований документами первинного бухгалтерського обліку з урахуванням фактично сплачених відповідачем грошових коштів на користь позивача розрахунок фактичної заборгованості відповідача, яка складається з суми штрафу, копії накладних на суму 52102,24 грн та на суму 76091,40 грн.

Ухвалою суду від 25.07.2023 відкладено підготовче засідання на 22.08.2023 о 13:00год.

17.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Тренд», м.Харків надійшла відповідь на відзив б/н від 16.08.2023 з документами, за змістом якої останній просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також не погодився із викладеними твердженнями відповідача у відзиві з огляду на таке:

- після підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 28.11.2019 відповідач добровільно погодився на фіксування штрафу у твердій грошовій формі, дана обставина є підтвердженням наявності суми заборгованості по штрафу у розмірі 4090704,62 грн;

- відповідач самостійно визнав обґрунтованість суми штрафних санкцій за невиконання умов договору і співмірність їх розміру шляхом підписання додаткових угод №7, №9 і акту звірки від 28.11.2019;

- відповідач не виконував свої зобов`язання у зв`язку із чим 24.12.2021 та 26.01.2022 йому було нараховано додаткові штрафні санкції у розмірі 400000,00 грн та 250000,00 грн відповідно, які він у ці ж дні і сплачував, вказані суми сплати не були спрямовані на погашення заборгованості за штрафи визначені додатковою угодою №9 від 27.11.2019;

- на підставі положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк позовної давності за вказаним позовом не сплинув.

22.08.2023 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 21.08.2023, за змістом яких останній просить суд, повністю відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне:

- посилання позивача у відповіді на відзив на те, що був нарахований інший штраф в рамках договору є необґрунтованими належними та допустимими доказами;

- після підписання акту звірки 28.11.2019 до договору, додаткової угоди № 9 від 27.11.2019, де зафіксована сума штрафу - 4090704,62 грн, факт сплати в погашення зазначеного боргу доводиться платіжним дорученням №1373 від 24.12.2021 на суму 400000,00 грн, платіжним дорученням №22 від 26.01.2022 на суму 250000,00 грн, де в призначенні платежу зазначено оплата штрафу згідно договору від 06.12.2018 №Ф-9;

- відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До заперечень на відповідь на відзив додано клопотання згідно змісту якого представник відповідача просить суд витребувати у позивача обґрунтований документами первинного бухгалтерського обліку з урахуванням фактично сплачених відповідачем грошових коштів на користь позивача розрахунок фактичної заборгованості відповідача по сумі штрафу, з урахуванням часткового погашення зазначеної суми та відкласти судове засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 22.08.2023 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 12.09.2023 о 13:30 год.

12.09.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3440704,62 грн

Ухвалою суду від 12.09.2023 прийнято до розгляду заяву б/н від 11.09.2023 позивача про зменшення розміру позовних вимог та вирішено здійснювати розгляд справи з урахуванням вказаної заяви; задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 20.09.2023 о 12:30 год.; запропоновано відповідачу надати правову позицію з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог з доказами її направлення позивачу.

15.09.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли пояснення щодо заяви про зменшення позовних вимог по справі №905/503/23, за змістом яких останній просить повністю відмовити в задоволенні позову з огляну на наступне:

- позивачем так і не надано підписаного доданого до позовної заяви акту звірки взаєморозрахунків станом на 21.12.2022, доказів направлення зазначеного акту відповідачу на узгодження;

- позивач не надав до матеріалів справи обґрунтований розрахунок штрафу в рамках договору, що вказує на бажання позивача надмірно збагатитись за рахунок відповідача, який внаслідок бойових дій та окупації, втратив можливість вести підприємницьку діяльність;

- представником позивача у заявах по суті справи, належними та допустимими доказами не спростовані доводи відповідача, щодо прохання суд застосувати позовну давність та повністю відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.10.2023; у задоволенні клопотання представника Фермерського господарства «Меркурій» від 24.07.2023 та клопотання, яке надійшло до суду 22.08.2023 про витребування доказів відмовлено; у задоволенні усного клопотання представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження відмовлено.

16.10.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з відпусткою представника відповідача.

Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Господарський суд звертає увагу, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, а до заяви про відкладення судового засідання представником відповідача не надано доказів перебування його у відпустці.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п`ятою статті 56 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Водночас, неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Таким чином, у разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні, відповідач мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.

Крім того, судом враховано, що протягом розгляду справи відповідач надав відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, неодноразово заявляв клопотання про відкладення підготовчого засідання.

В судове засідання в режимі відеоконференції 17.10.2023 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання 17.10.2023 представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду був тимчасово обмежений, а наразі запроваджено роботу суду в змішаному режимі (в приміщенні суду та дистанційно).

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин, тому справа розглядається у розумний строк.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

06.12.2018 між відповідачем, Фермерським господарством «Меркурій» (продавець) та позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал-Тренд» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу з відстрочкою поставки №Ф-9 (договір).

Продавець зобов`язується у визначений сторонами строк передати у власність покупця пшеницю врожаю 2019 року (товар), на загальну суму договору за ціною, якістю і в кількості, зумовленими цим договором, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти цей товар (п.1.1 договору).

Продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, вироблений продавцем, як с/г виробником, шляхом вирощування на відповідних с/г угіддях (земельних ділянках), правомірним користувачем яких є продавець, право користування якого підтверджено відповідними договорами оренди земельних ділянок, строк оренди яких перевищує 2018-2019 роки (п.1.2 договору).

У разі загибелі (несхожості, низької схожості, низької врожайності) зернових культур, що є предметом цього договору, на вимогу покупця продавець беззастережно зобов`язується здійснити поставку інших с/г культур власного виробництва зернових, олійних, бобових, технічних культур. При поставці інших с/г культур (право вибору поставки яких належить покупцеві) сторони складають Додаткову угоду, де вказується кількість, ціна, сума, строки поставки такого товару. Поставку іншого товару в разі, якщо інше не буде визначено додатковою угодою, продавець зобов`язується здійснити на умовах, зазначених у цьому договорі. Поставка інших с/г культур за цим договором можлива також просто за домовленістю сторін. (п.1.5 договору).

Загальна сума цього договору становить 3800000,00 грн в тому числі 20% ПДВ (п.2.1 договору).

Продавець зобов`язується поставити товар на умовах СРТ сертифікований зерновий склад Філія Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Ізюмський КХП, що знаходиться за адресою: Харківська обл., місто Ізюм, вулиця Некрасова, будинок 2, (відповідно до Інкотермс-2010), або інший зерновий склад за додатковою домовленістю сторін для безпосередньої прямої передачі товару на особовий рахунок покупця (оформлення складської квитанції на зберігання на ім`я покупця) на таких зернових складах, минаючи потрапляння товару на особові рахунку інших осіб, в тому числі продавця. Право вибору зернового складу - базису поставки належить покупцеві (п.3.1 договору).

Остаточна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, повинна скласти величину, розраховану за такою формулою: загальна сума договору в т.ч ПДВ 20% розділити на ціну однієї тонни товару, (формула розрахунку приведена в п.2.4, а при настанні обставин, передбачених п.2.6 договору згідно формули, наведеної в п.2.6 договору) (п. 3.3 договору).

Загальна кількість, що підлягає поставці за цим договором товару згідно п.3.3 договору має бути доставлена продавцем на базис поставки і прийнята зерновим складом для зарахування на особовий рахунок покупця в строк до 01.08.2019, що підтверджується відповідною оформленою зерновим складом на ім`я покупця складською квитанцією на зберігання на вказаний обсяг товару, зазначений у цьому пункті строк є строком поставки товару (п.3.4 договору).

Суму договору відповідно до п.2.1 договору, покупець сплачує продавцеві на умовах 100% передоплати в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку (п.4.1 договору):

Суму в розмірі 1900000,00 грн в строк до 07.12.2018 (включно) (пп.4.1.1 договору);

Суму в розмірі 1900000,00 грн в строк до 10.12.2018 (включно) (пп.4.1.2 договору).

Покупець залишає за собою виключне право вимагати від продавця негайного (протягом 1 банківського дня з моменту отримання повідомлення продавцем) повернення суми отриманої передоплати в разі, якщо:

- продавець допустив прострочення поставки товару (перевищив строк, визначений п.3.4 цього договору);

- продавцем не були виконані зобов`язання, передбачені п.п.6.1 та 6.2 (з підпунктами) договору;

- неможливості продавця здійснити поставку товару за цим договором в повному обсязі або частково (відповідні погодні умови, стан посіві, прогнозована врожайність, фінансово-економічний стан продавця, наявність судових процесів, ініційованих щодо продавця, порушення процедури банкрутства продавця, ліквідації або реорганізації продавця та інше);

- порушення продавцем будь-яких інших зобов`язань за цим договором (п.5.3 договору).

Право на вимогу щодо повернення передоплати виникає в покупця по відношенню до продавця: з моменту настання терміну поставки, негайно в разі встановлення обставин фактичної неможливості здійснення продавцем поставки товару, негайно в разі невиконання продавцем зобов`язань згідно п.п.6.1 та 6.2 (з підпунктами) договору, також встановлення обставин, які свідчать про порушення продавцем інших умов договору, про що останній письмово повідомляється (п.5.3.1 договору).

В разі настання обставин, які свідчать про фактичну неможливість продавця здійснити поставку товару за цим договором в повному обсязі або частково, в разі прострочення поставки товару відповідно до п.3.4 цього договору, невиконання зобов`язань відповідно до п.п.6.1 та 6.2 (з підпунктами) договору, також за неналежне виконання інших умов цього договору, що спричинило за собою пред`явлення покупцем вимоги про повернення передоплати, продавцю нараховується до оплати штраф в розмірі 25% від суми передоплати, що підлягає поверненню, який повинен бути оплачений продавцем в терміни, встановлені цим пунктом для повернення передоплати (п.5.3.2 договору).

За несвоєчасну поставку або недопоставку товару, в зазначені в п.3.4 договору строки (за умови, що покупець не вимагав повернення отриманої передоплати), та/або неповернення на вимогу покупця суми передоплати (якщо така вимога була пред`явлена покупцем продавцю), продавець зобов`язується оплатити покупцеві штраф, в розмірі 50,0% від вартості не поставленого або недопоставленого в термін товару або неповерненої суми попередньої оплати. Право на застосування та на початок терміну нарахування штрафних санкцій виникає у покупця стосовно продавця з 01.09.2019 (п.5.4 договору).

Цей договір складений в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін; вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що з нього витікають (п. 9.5 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та виправлень.

На виконання умов укладеного договору купівлі-продажу з відстрочкою поставки №Ф-9 від 06.12.2018 у період з 07.12.2018 по 14.12.2018 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 3800000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 1436 від 07.12.2018 на суму 1000000,00 грн;

№ 1443 від 07.12.2018 на суму 900000,00 грн;

№ 1459 від 11.12.2018 на суму 500000,00 грн;

№ 1475 від 14.12.2018 на суму 500000,00 грн;

№ 1479 від 14.12.2018 на суму 900000,00 грн

Сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 13.02.2019 до договору №Ф-9 від 06.12.2018, якою збільшено загальну суму зобов`язання в розмірі 6875000,00 грн та внесено зміни щодо строків поставки.

На виконання умов договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 13.02.2019) позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 3075000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 1785 від 13.02.2019 на суму 900000,00 грн;

№ 1786 від 13.02.2019 на суму 900000,00 грн;

№ 1787 від 13.02.2019 на суму 900000,00 грн;

№ 1788 від 13.02.2019 на суму 375000,00 грн

В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду №2 від 19.06.2019 до договору №Ф-9 від 06.12.2018, якою зокрема збільшено загальну суму договору до 7075000,00 грн.

На виконання умов договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 19.06.2019) позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 200000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2431 від 21.06.2019.

Також сторонами було ще укладено ряд додаткових угод до договору №Ф-9 від 06.12.2018, а саме:

Додаткова угода №3 від 05.07.2019, якою змінено умови поставки та склад поставки;

Додаткова угода №4 від 08.07.2019, якою змінено умови поставки та склад поставки;

Додаткова угода №5 від 16.07.2019, якою змінено умови поставки та склад поставки;

Додаткова угода №6 від 06.08.2019, якою змінено умови поставки та склад поставки;

Додаткова угода №7 від 01.10.2019, якою зафіксовано невиконання умов договору №Ф-9 від 06.12.2019 у сумі 6119028,39 грн та необхідність сплати штрафу в розмірі 1906628,47грн з обов`язковими строками сплати до 01.11.2019 (включно);

Додаткова угода №8 від 04.11.2019, яким змінено положення п.3.4 договору;

Додаткова угода №9 від 27.11.2019, якою зафіксовано невиконання умов договору №Ф-9 від 06.12.2018 в сумі 6419028,39 грн та необхідність сплати штрафу в розмірі 4090704,62грн з обов`язковими строками сплати до 31.12.2019 (включно), а також внесено зміни в договір. Змінилась загальна сума поставки на 6419028,39 грн, також змінились строки поставки врожаю.

На виконання умов договору (з урахуванням додаткової угоди №9 від 27.11.2019) позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 300000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3431 від 29.11.2019.

В подальшому сторонами ще укладались додаткові угоди до договору №Ф-9 від 06.12.2018, а саме:

Додаткова угода №10 від 08.01.2020, якою п. 5.4 договору викладений в новій редакції;

Додаткова угода №11 від 01.07.2020, якою зокрема змінено загальну суму договору на 10509733,01 грн, з яких 6419028,39 грн сума основного зобов`язання відповідача відповідно до договору, 4090704,62 грн погоджена продавцем сума штрафу відповідно до Додаткової угоди №9 від 27.11.2019;

Додаткова угода №12 від 13.07.2020, якою змінено умови поставки та склад поставки;

Додаткова угода №13 від 16.07.2020, якою змінено умови поставки та склад поставки;

Додаткова угода №14 від 17.07.2020, якою змінено умови поставки та склад поставки;

Додаткова угода №15 від 14.09.2020, якою сторони зафіксували залишок невиконаного відповідачем зобов`язання з поставки товару на суму 5540295,39 грн, а також погодили строк перерахування суми передоплати в розмірі 500000,00грн до 30.09.2020;

Додаткова угода №16 від 27.05.2021, якою визначено, що загальна сума договору становить 5840295,39грн, п. 4.1. договору доповнено підпунктом 4.1.4 в наступній редакції: "Суму за товар соняшник та кукурудзи врожаю 2021 року в розмірі 500000,00грн у строк до 31.05.2021 (включно).

Всі укладені між сторонами додаткові угоди до договору №Ф-9 від 06.12.2018 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень та виправлень.

Позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 500000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6113 від 28.05.2021, в призначенні платежу зазначено: «оплата за соняшник, кукурудзу врожаю 2021р., зг.дог. К-П №Ф-9 від 27.05.2021, дод.угода №16 від 27.05.2021.

На виконання умов договору (з урахуванням укладених додаткових угод) відповідачем було здійснено поставку пшениці 3 та 4 класу на загальну суму 1539936,82 грн в період 06.07.2019-22.07.2020, що підтверджується видатковими накладними:

№ 59 від 06.07.2019 на суму 205920,80 грн;

№ 60 від 07.07.2019 на суму 210525,58 грн;

№ 61 від 08.07.2019 на суму 99706,62 грн;

№ 62 від 11.07.2019 на суму 98819,92 грн;

№ 63 від 16.07.2019 на суму 288896,45 грн;

№ 64 від 16.07.2019 на суму 5232,26 грн;

№ 75 від 07.08.2019 на суму 52102,24 грн;

№ 85 від 13.07.2020 на суму 70534,79 грн;

№ 86 від 17.07.2020 на суму 217501,19 грн;

№ 87 від 17.07.2020 на суму 68999,99 грн;

№ 88 від 18.07.2020 на суму 71101,79 грн;

№ 89 від 21.07.2020 на суму 74503,79 грн;

№ 90 від 22.07.2020 на суму 76091,40 грн

Сторони не заперечують факт поставки товару за зазначеними видатковим накладними.

В подальшому відповідач повернув позивачу вартість недопоставленого товару в загальному розмірі 6340295,45 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

№ 406 від 18.09.2020 на суму 500000,00 грн;

№ 1017 від 19.07.2021 на суму 500000,00 грн;

№ 1062 від 29.07.2021 на суму 200000,00 грн;

№ 1131 від 01.09.2021 на суму 100000,00 грн;

№ 1147 від 10.09.2021 на суму 200000,00 грн;

№ 1304 від 10.11.2021 на суму 2000000,00 грн;

№ 1320 від 26.11.2021 на суму 2840295,45 грн

Також відповідачем було частково сплачено позивачу штраф в розмірі 650000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

№ 1373 від 24.12.2021 на суму 400000,00 грн;

№ 22 від 26.01.2022 на суму 250000,00 грн.

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3440704,62грн на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу з відстрочкою поставки №Ф-9 від 06.12.2018 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності подані сторонами докази, суд дійшов наступного.

За висновками суду, спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, регулюються нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України і договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки №Ф-9 від 06.12.2018.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З наявних в матеріалах справи документів суд встановив, що позивач перерахував відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору (з урахуванням укладених додаткових угод) суму попередньої оплати за товар в розмірі 7875000,00 грн, відповідач, в свою чергу, частково поставив товар на виконання умов договору на суму 1539936,82 грн та повернув позивачу вартість недопоставленого товару.

Одночасно, матеріалами справи підтверджено, порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу з відстрочкою поставки №Ф-9 від 06.12.2018 в частині своєчасної та в повному обсязі поставки товару.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №9 від 27.11.2019 до договору №Ф-9 від 06.12.2018 сторони погодились, що у зв`язку з недопоставкою товару, в зазначені в п. 3.4 строки та відповідно до п.п. 5.3., 5.4 договору продавець зобов`язується сплатити штраф в розмірі 4090704,62грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки розрахунків, сума штрафу повинна бути сплачена продавцем не пізніше 31.12.2019 (включно).

Пунктом 18 додаткової угоди №9 від 27.11.2019 сторони визначили, що ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу з відстрочкою поставки №Ф-9 від 06.12.2018 з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками.

Як вже зазначалось судом вище, додаткова угода №9 від 27.11.2019, підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств без зауважень.

До матеріалів справи позивачем наданий акт звірки між сторонами станом на 28.11.2019, підписаний представниками сторін та скріплений печатками, де зазначено, що станом на 28.11.2019 заборгованість на користь позивача складає 10209733,01грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи встановлено, що не сплаченою відповідачем залишилася сума штрафу у розмірі 3440704,62 грн, оскільки згідно платіжних інструкцій № 1373 від 24.12.2021 на суму 400000,00 грн, № 22 від 26.01.2022 на суму 250000,00 грн відповідачем позивачу було сплачено штраф згідно договору №Ф-9 від 06.12.2018 на загальну суму 650000,00грн.

Відповідач зазначає, що до позовної заяви представником позивача не надано розрахунок штрафу, однак у додатковій угоді №9 від 27.11.2019 до договору №Ф-9 від 06.12.2018 сторони погодились, що відповідач у зв`язку з недопоставкою товару, в зазначені в п. 3.4 строки та відповідно до п.п. 5.3., 5.4 договору зобов`язується сплатити штраф в розмірі 4090704,62грн, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України (штраф визначений в договорі у певній, визначеній грошовій сумі), одночасно факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та в повному обсязі поставки товару підтверджується як матеріалами справи, так і змістом підписаних сторонами додаткових угод до договору №Ф-9 від 06.12.2018.

Твердження відповідача, що платіжне доручення № 6113 від 28.05.2021 на суму 500000,00грн, у призначенні платежу якого зазначено: «оплата за соняшник, кукурудзу врожаю 2021р., зг.дог. К-П №Ф-9 від 27.05.2021, дод.угода №16 від 27.05.2021» не має відношення до договору №Ф-9 від 06.12.2018, спростовуються змістом п. 6 додаткової угоди №16 від 27.05.2021 до договору №Ф-9 від 06.12.2018, згідно якого п. 4.1. договору доповнений підпунктом 4.1.4 та викладений в наступній редакції: « 4.1.4. Суму за товар соняшник та кукурудзи врожаю 2021 року в розмірі 500000,00грн у строк до 31.05.2021», отже назва товару, строк здійснення оплати, номер та дата додаткової угоди, номер договору, що зазначені в платіжному дорученні № 6113 від 28.05.2021 відповідають умовам додаткової угоди №16 від 27.05.2021 до договору №Ф-9 від 06.12.2018, на підставі викладеного суд погоджується з позивачем, що в призначені платежу в платіжному дорученні № 6113 від 28.05.2021 в даті договору №Ф-9 позивачем допущена описка.

Відповідачем не надано доказів сплати штрафу у розмірі 3440704,62 грн, таким чином суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу з відстрочкою поставки №Ф-9 від 06.12.2018 є обґрунтованою.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вже зазначалось сторони в пункті 2 додаткової угоди №9 від 27.11.2019 до договору №Ф-9 від 06.12.2018 домовились, що сума штрафу повинна бути сплачена до 31.12.2019, позов про стягнення штрафу поданий до суду 27.04.2023.

Проте, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та відповідний карантин був продовженим до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінетом Міністрів №383 від 25.04.2023).

Закінчення спеціального строку позовної давності (31.12.2020) припало на період карантину.

Окрім того, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача штрафу було також продовжено згідно п. 19 Розділу «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення штрафу, станом на дату подання позову (27.04.2023) було продовжено в силу пунктів 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та відповідно не було пропущено позивачем.

Твердження відповідача, що карантинні обмеження та п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України не розповсюджуються на правовідносини сторін не заслуговують на увагу у зв`язку з тим, що позовна давність продовжена на строк дії карантину для всіх суб`єктів цивільних правовідносин незалежно від виду їх економічної діяльності.

Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2022 року у cправі № 920/724/21 відхилив доводи про те, що для застосування пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України позивачу необхідно обґрунтувати, що продовження строків зумовлене саме дією на сторону обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином. Суд зазначає, що ні Цивільний кодекс України, ані інші нормативно-правові акти, якими встановлений (продовжений) на території України карантин, продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на строк дії такого карантину, не містять тих вимог, а автоматичне продовження цих строків пов`язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Близька за змістом правова позиція щодо застосування статті 258 Цивільного кодексу України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №910/18125/19, на підставі того, що відповідна практика суду касаційної інстанції не є релевантною до даної справи, адже стосується розгляду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

За таких підстав клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

У відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідач зазначив, що внаслідок воєнних дій, які розпочалися із дати початку збройної агресії Російської Федерації щодо держави Україна, громади Краматорського району Донецької області до яких відносяться с.Рубці Лиманської ОТГ (місце реєстрації та фактичного ведення господарської діяльності відповідача), з 24.02.2022 та до даного часу знаходяться в зоні активних бойових дій, до вересня 2022 року, було окуповане, було відсутнє електропостачання, газопостачання, водопостачання, транспортне сполучення, постійні артилерійські, ракетні обстріли та реальна загроза життю та здоров`ю, у вказаній ситуації опинився відповідач, який втратив можливість вести підприємницьку діяльність, вказані факти є загальновідомими. Внаслідок прямого влучання снаряду будівля, в якій знаходились адміністративні приміщення відповідача, зруйнована.

Відповідач надав до матеріалів справи фото зруйнованих господарських будівель відповідача; лист Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України від 30.05.2023, за змістом якого повідомлено, що на момент відповіді на запит відповідача всі наявні групи розмінування виконують завдання за призначенням, тому провести очищення земельних ділянок, які перебувають у користуванні ФГ «Меркурій» та розташовані на території Лиманської ОТГ від вибухонебезпечних предметів, не має можливості; довідку Краматорської державної адміністрації Донецької області, за змістом якої повідомлено, що відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрито кримінальне провадження за №22022050000001702 від 30.06.2022 щодо пошкодження та захвату майна підприємства невстановленими особами з числа збройних сил Російської Федерації внаслідок проведення бойових дій та окупації села Рубці; витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань; лист Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 26.05.2023, за змістом якого повідомлено відповідачу, що виконання заходів Плану обстеження та розмінування не розпочато, тому акти обстеження сільськогосподарських угідь на теперішній час відсутні; акт про пожежу від 19.07.2023 про причини вибуху у результаті влучання боєприпасів під час обстрілу; лист Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 25.08.2023 №до2822-02-07, в якому зазначено, що с. Рубці Лиманської МТГ Краматорського району Донецької області перебувало під окупацією з 16.04.2022 по 21.09.2022.

Позивач заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій посилаючись на те, що відповідач самостійно визнав обґрунтованість суми штрафних санкцій за невиконання умов договору і співмірність їх розміру шляхом підписання додаткових угод №7 та №9 та акту звірки від 28.11.2019; а судова практика на яку посилається відповідач щодо не співмірності відповідальності є не релевантною.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Одночасно, неустойка не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючі свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Одночасно, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Зменшення неустойки (зокрема штрафу) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 по справі №902/538/18.

Суд враховує, що відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства через неможливість здійснення господарської діяльності, оскільки територія ведення фермерського господарства знаходилася в окупації, а наразі перебуває в зоні проведення активних бойових дій, господарські будівлі та майно підприємства є знищеними, а земельні ділянки відповідача не розміновані.

На підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що с.Рубці Лиманської міської територіальної громади було в тимчасовій окупації з 16.04.2022 по 21.09.2022, а Лимаснька міська територіальна громада зараз відноситься до територій активних бойових дій.

Кабінет Міністрів України 02 серпня 2022 року виніс розпорядження № 679-р про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області у безпечні райони Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей.

Дані обставини суд визнає загальновідомими згідно ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно вони є такими, що не підлягають доведенню.

Суд також враховує, що заборгованість зі сплати штрафних санкцій виникла до настання факту введення воєнного стану, однак, зважаючи на те, що господарська діяльність на теперішній час відповідачем не здійснюється та йому воєнними діями завдано значної матеріальної шкоди, частково штраф в розмірі 650000,00грн був відповідачем сплачений, попередня оплата за недопоставлений товар відповідачем позивачу повернута, з огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, приймаючи до уваги, що сплата штрафу в повному розмірі може нівелювати розумний баланс між інтересами боржника та кредитора та тягар зі сплати штрафу буде невиправдано обтяжливим, а також виходячи з принципів верховенства права, суд зазначає, що несправедливо покладати на відповідача сплату всього розміру штрафу.

На переконання суду, наведені вище обставини є достатніми у своїй сукупності підставами для зменшення заявленого позивачем до стягнення штрафу.

З огляду на наведене, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідає обставинам цієї справи, зменшення розміру штрафу до 5% від заявленої суми, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією за порушений інтерес позивача у конкретному випадку, отже до стягнення підлягає штраф у розмірі 172035,23 грн.

При цьому необхідно зазначити, що таке зменшення розміру штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з правилами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати в розмірі 51610,57 грн судового збору.

Судовий збір в сумі 9750,00 грн підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Реал-Тренд», м.Харків у зв`язку зі зменшенням позовних вимог в частині його сплати та надходженням відповідної заяви б/н від 11.09.2023, відповідно до порядку визначеного п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Тренд», м.Харків, до відповідача, Фермерського господарства «Меркурій», с.Рубці, Лиманський р-н., Донецька обл., про стягнення 3440704,62 грн задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Меркурій» (код ЄДРПОУ 32541508; 84411, Донецька обл., Лиманський р-н, с.Рубці, вул.Шевченко, б.33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Тренд» (код ЄДРПОУ 40894633; 61045, м.Харків, вул.Отакара Яроша, б.18, кім.202) суму штрафу в розмірі 172035,23 грн, а також судовий збір в розмірі 51610,57 грн.

В інший частині позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Реал-Тренд» (код ЄДРПОУ 40894633; 61045, м.Харків, вул.Отакара Яроша, б.18, кім.202) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 9750,00 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції №949 від 24.04.2023.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 17.10.2023 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення підписано 23.10.2023.

Суддя Г.Є. Курило