Рішення № 114355646, 11.10.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2023 р. Cправа № 902/1111/23

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

За участю представників сторін:

позивача не з`явився,

відповідача Шур О.В., довіреність №34 від 22.05.2023,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" (вул. Центральна, 38А, смт. Клевань, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35312)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "будівельно-монтажна фірма "ЕТАЛОН-БУД" (вул. Київська, буд. 16-А, м. Вінниця, 21009)

про стягнення 2 782 973,47 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "будівельно-монтажна фірма "ЕТАЛОН-БУД" про стягнення 2 782 973,47 грн. заборгованості з яких 2 337 093,00 грн - основного боргу, 246 515,29 грн - пені, 29 581,83 грн - 3% річних та 128 655,65 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №09-06-2022/1 від 09.06.2022, в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 24.08.2023 відкрито провадження у справі № 902/1111/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.09.2023.

11.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про участь в судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 12.09.2023 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 25.09.2023 та подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13.09.2023 до суду від відповідача надійшли клопотання про перенесення розгляду справи та надання часу для примирення сторін та відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає суму основного боргу в решті позову просить відмовити.

На визначену судом дату в судове засідання 25.09.2023 з`явились представники сторін, при цьому представник позивача приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 11.10.2023.

На визначену судом дату в судове засідання з`явилась представник відповідача, представник позивача намагалась підключитись до відеоконференц зв`язку, однак в зв`язку з відсутністю звуку та відео остання не приймала участі в судовому засіданні.

Відповідно до п. 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за наявності в суді технічної можливості учасник справи у порядку, встановленому процесуальним законом, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила що в основній сумі заборгованість визнається відповідачем, щодо штрафних санкцій просить зменшити на 50%.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.10.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" (позивач, в договорі Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "будівельно-монтажна фірма "ЕТАЛОН-БУД" (відповідач, в договорі Замовник) укладено Договір № 09-06-2022/1 (далі Договір) відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги по нанесенню дорожньої розмітки холодним пластиком на об`єкті: Капітальний ремонт дорожнього покриття автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0-02-03-05 Вороновиця - Тиврів - Шаргород км 28+800 - км 40+000, протяжністю 11,2 км в межах Вінницької області, (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, прийняти та оплатити надані Послуги.

Обсяг необхідних послуг (робіт), строк надання послуг (виконання робіт), вартість послуг та інші необхідні умови надання послуг (виконання робіт), попередньо погоджуються Сторонами у Заявках та/або додаткових угодах до цього Договору, та визначаються (підтверджуються) Сторонами у Актах виконаних робіт (наданих послуг). Заявка на надання послуг (виконання робіт) може надаватися Замовником в довільній письмовій чи усній формі засобами електронного та/чи телефонного зв`язку. У разі якщо між Сторонами немає зауважень щодо якості та кількості наданих послуг (виконаних робіт), що фіксується шляхом підписання Сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг) та/чи інших документів, що підтверджують виконання робіт (надання послуг), зберігання скан-копій Заявок та/чи обмін оригіналами не є обов`язковим для Сторін, оскільки вартість та види послуг підтверджується Сторонами у Актах виконаних робіт (наданих послуг) та/чи інших документів, що підтверджують надання послуг (виконання робіт) (у разі їх підписання без зауважень) (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).

Договірна ціна робіт за даним Договором становить 2 337 093,00 грн (п. 4.1. Договору).

Розрахунок за послуги проводиться протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання Сторонами відповідного Акту виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.2. Договору).

Акти виконаних робіт (наданих послуг) готує Виконавець не рідше одного разу протягом календарного місяця надання послуг (виконання робіт), і передає у двох екземплярах для підписання уповноваженому представнику Замовника. Уповноважений представник Замовника протягом 2-х робочих днів підписує Акти виконаних робіт (наданих послуг), скріплює підпис печаткою (у разі її наявності) та один екземпляр повертає Виконавцю. У разі виявлення Замовником невідповідності наданих послуг Договору, він зобов`язаний протягом 2-х робочих днів з дати одержання Актів виконаних робіт (наданих послуг), надати Акт про усунення недоліків або заявити письмову претензію. В разі, якщо такий документ на адресу Виконавця не надійде протягом трьох робочих днів. Актів виконаних робіт (наданих послуг) вважаються підписаними, а роботи (Об`єкт) прийнятим без будь-яких зауважень та застережень та підлягають оплаті з дати отримання Замовником Актів виконаних робіт (наданих послуг) для підпису (п. 4.4. та п. 4.5. Договору).

За порушення строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати, 3% річних за кожен день прострочки оплати від суми заборгованості (пп 6.1.1. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення їх печатками та діє по 31 грудня 2022 року. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про відмову Договору, Договір вважається продовженим на кожен наступний рік (п. 8.1. Договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов`язання щодо виконання робіт (послуг) за вищезазначеним Договором ТОВ «ХІМІЯ ПАРК» виконало в повному обсязі та належним чином, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін між Замовником і Виконавцем 16.09.2022 Актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2022 р. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2022 р. (форми №КБ-3).

Загальна вартість наданих послуг згідно підписаного 16.09.2022 Акту та довідки форми КБ-3 та КБ-2в до Договору, становить 2 337 093,00 грн. без ПДВ.

За твердженнями позивача, у зв`язку з тим, що роботи виконані у повному обсязі, акт і довідка за вересень 2022 р. були подані, прийняті і підписані відповідачем без зауважень, та будь-яких заперечень, що підтверджує завершення надання послуг, оплата виконаних робіт (наданих послуг) мала відбутися після підписання актів сторонами протягом трьох календарних днів, але оплата у визначені договором строки відповідачем не була здійснена.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 14.10.2022 року на поштову (юридичну) адресу відповідача було направлено вимогу №154 від 12.10.2022 року про сплату боргу в сумі 2 337 093,00 грн. Відповідь на претензію не отримано.

26.07.2023 року на електрону адресу та 27.07.2023 на поштову (юридичну) адресу відповідача позивачем направлено повторно вимогу №63 від 26.07.2023 року про сплату боргу в сумі 2 337 093,00 грн. Відповідь на претензію не отримано.

Докази направлення вимог на поштову та електронну адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором та вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України розрахунки за надані послуги Товариством з обмеженою відповідальністю "будівельно-монтажна фірма "ЕТАЛОН-БУД" до теперішнього часу не здійснені, від оплати за надані послуги останнє ухиляється незважаючи на неодноразові нагадування про необхідність належного і повного виконання договору, в зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМІЯ ПАРК» було змушено звернутись до суду за захистом порушених прав з позовом про стягнення 2 782 973,47 грн. заборгованості, з яких 2 337 093,00 грн - основного боргу, 246 515,29 грн - пені, 29 581,83 грн - 3% річних та 128 655,65 грн - інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає наявність заборгованості за Договором № 09-06-2022/1 від 09.06.2022 в розмірі 2 337 093,00 грн, однак просить суд відмовити у позові в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі через відсутність коштів, яке зумовлене тривалістю військової агресії російської федерацій проти України, що призвело, до тимчасового призупинення основної діяльності (42.11 Будівництво доріг і автострад (основний) вид діяльності ТОВ «БМФ «ЕТАЛОН-БУД»), оскільки задля оборони та захисту України основні працівники ТОВ «БМФ «ЕТАЛОН-БУД», які задіяні та є відповідальними за виконання договірних зобов`язань увільненні від роботи на час проходження військової служби під час мобілізації за укладеними договорами з Державним підприємством «Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області» №8-Д від15.06.2021р., № 12-Д від 04.10.2021р., №3-Д від « 13» квітня 2021р. (Сертифікати про настання форс-мажорних обставин №0500-22-0789 від 08.09.2022, №0500-22-0544 від 09.08.2022 та №0500-22-1966 від 26.12.2022 р. як доказ надаються).

На підтвердження важкого фінансового становища ТОВ «БМФ «ЕТАЛОН-БУД» надає фінансову звітність за І квартал 2023 р. де збиток від діяльності становить 964,6 тис.грн, а непокритий збиток на кінець 2022 р. становить 24 243,2 тис.грн.

Також відповідач просить звернути увагу на те, що ТОВ «БМФ «ЕТАЛОН-БУД» підтримує Україну в час війни, яку розв`язала росія проти України, зокрема, на потреби Збройних Сил України було передано транспортні засоби: грузо-пасажирський автомобіль, пасажирський автомобіль БОГДАН А-092 та іншу техніку та матеріальні цінності, докази чого надані до відзиву.

З огляду на викладене відповідач просить суд врахувати даний відзив при розгляді даної справи та відмовити позивачу в частині стягнення 246 515,29 грн - пені, 29 581,83 грн - 3% річних, 128 655, 65 грн - інфляційних втрат та 41 127,70 грн - сума судових витрат.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 901, ч. 1 ст. 902 та ч. 1. ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного між сторонами договору № 09-06-2022/1 від 09.06.2022 позивач надав відповідачу послуги вартістю 2 337 093,00 грн, що підтверджується обопільно підписаним 16.09.2022 Актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2022 р. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2022 р. (форми №КБ-3).

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували оплату наданих позивачем послуг в сумі 2 337 093,00 грн. не надав та визнав дану заборгованість, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості за надані послуги є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення 246 515,29 грн - пені, 29 581,83 грн - 3% річних, 128 655, 65 грн - інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору за порушення строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати, 3% річних за кожен день прострочки оплати від суми заборгованості.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору, крім того даний факт визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву, зважаючи, що п. 6.1.1. договору передбачена майнова відповідальність, суд погоджується з розрахунком позивача і зазначає про обґрунтованість вимог позивача та правомірність нарахування пені в загальному розмірі 246 515,29 грн

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача має місце та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає їх правомірними та арифметично вірними, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29 581,83 грн - 3% річних та 128 655, 65 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити в стягненні пені, 3% річних та інфляційних, обґрунтовуючи тим, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі через відсутність коштів, яке зумовлене тривалістю військової агресії російської федерацій проти України, що призвело, до тимчасового призупинення основної діяльності (42.11 Будівництво доріг і автострад (основний) вид діяльності ТОВ «БМФ «ЕТАЛОН-БУД»), оскільки задля оборони та захисту України основні працівники ТОВ «БМФ «ЕТАЛОН-БУД», які задіяні та є відповідальними за виконання договірних зобов`язань увільненні від роботи на час проходження військової служби під час мобілізації за укладеними договорами з Державним підприємством «Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області» №8-Д від15.06.2021р., № 12-Д від 04.10.2021р., №3-Д від « 13» квітня 2021р. (Сертифікати про настання форс-мажорних обставин №0500-22-0789 від 08.09.2022, №0500-22-0544 від 09.08.2022 та №0500-22-1966 від 26.12.2022 р. як доказ надаються). На підтвердження важкого фінансового становища ТОВ «БМФ «ЕТАЛОН-БУД» надає фінансову звітність за І квартал 2023 р. де збиток від діяльності становить 964,6 тис.грн, а непокритий збиток на кінець 2022 р. становить 24 243,2 тис.грн.

Також відповідач просить звернути увагу на те, що ТОВ «БМФ «ЕТАЛОН-БУД» підтримує Україну в час війни, яку розв`язала росія проти України, зокрема, на потреби Збройних Сил України було передано транспортні засоби: грузо-пасажирський автомобіль, пасажирський автомобіль БОГДАН А-092 та іншу техніку та матеріальні цінності, докази чого надані до відзиву.

Суд дослідивши матеріали справи та відзив відповідача з доданими до нього доказами, зазначає наступне.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини Постанови Великої палати Верховного Суду України від 18.03.2020 у справі №902/417/18 слідує, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини, а саме:

- тривала військова агресія російської федерацій проти України, призвела, до тимчасового призупинення основної діяльності відповідача, оскільки задля оборони та захисту України основні працівники ТОВ «БМФ «ЕТАЛОН-БУД», які задіяні та є відповідальними за виконання договірних зобов`язань увільненні від роботи на час проходження військової служби під час мобілізації, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення.

- визнання відповідачем основної суми заборгованості.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 50% і таким чином стягненню підлягає 123 257,65 грн - пені.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). При цьому суд зазначає, що інші доводи сторін жодним чином не спростовують викладених судом підстав для задоволення позову та зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно по п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір". В даному випадку відповідачем визнаний основний борг в підготовчому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, а тому позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 % від сплаченого судового збору за вимогою про стягнення 2 337 093,00 грн - основного боргу, а саме у розмірі 17 528,20 грн (2 337 093,00*1,5%/2).

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на викладене, решта суми сплаченого позивачем судового збору при поданні даного позову до суду в розмірі 23 599,50 грн покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "будівельно-монтажна фірма "ЕТАЛОН-БУД" (вул. Київська, буд. 16-А, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 41925143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" (вул. Центральна, 38А, смт. Клевань, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35312, код ЄДРПОУ 38986599) 2 337 093,00 грн - основного боргу, 123 257,65 грн - пені, 29 581,83 грн - 3% річних, 128 655,65 грн - інфляційних втрат та 23 599,50 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У частині стягнення 123 257,65 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" з державного бюджету України частину сплаченого судового збору в розмірі 17 528,20 грн. за ухвалою суду.

6. Примірник повного судового рішення надіслати на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - bnp@chemiapark.com , відповідача - tov_etalon-bud@ukr.net , представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 23 жовтня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи