Рішення № 114352666, 18.10.2023, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 488/1718/23

Номер провадження 2/489/1488/23

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2023 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної казначейської служби України (далі відповідач 1), Корабельного районного суду м. Миколаєва (далі відповідач 2), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі відповідач 3) про відшкодування моральної шкоди

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №325198, постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.09.2022 у справі №488/1261/22, 21.05.2022 о 19:55 год. в м. Миколаєві по просп. Богоявленському, 311/4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем Opel Vectra, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.09.2022 у справі №488/1261/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. в дохід держави, а також позбавлено права керування транспортними засобами на один рік. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28.03.2023 у справі №488/1261/22 провадження було закрите, а постанова Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.09.2022 у вказаній справі скасована. Таким чином, судовим рішенням суду вищої інстанції була встановлена невинуватість позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Представник позивача зазначає, що внаслідок незаконних дій Департаменту патрульної поліції та суду першої інстанції ОСОБА_1 завдано істотну моральну шкоду. Незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності та незаконне накладення штрафу порушило його нормальні стосунки з оточуючими людьми, очорнило та принизило його гідність в очах всіх близьких людей, викликало зневагу до нього з боку дружини. Позивач був змушений неодноразово відвідувати судові засідання для захисту свого права, відповідати на незручні для себе запитання про обставини справи та про особисте життя. Все це в цілому морально пригнічувало позивача тривалий час, спричинило зневіру позивача в органах поліції України, українського суду, у своїй захищеності з боку держави України та щодо відповідальності і компетентності працівників поліції. Позивач 6 місяців та 18 днів був позбавлений звичайного людського спокою, душевної рівноваги, перебував у постійному напруженні, в пригніченому та приниженому стані, був змушений виправдовуватися в суді. Зазначене є тими душевними стражданнями, які позивач зазнав у зв`язку з ухваленням щодо нього незаконного судового рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Враховуючи період незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності з 07.09.2022 по 28.03.2023 (6 місяців та 18 днів) розмір відшкодування моральної шкоди за розрахунком позивача має складати 45443,47 грн. (6700 грн. х 6 міс. 18 дн.). Тому, представник позивача просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 45443,47 грн.

Представник відповідача 1 подав до суду відзив в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення. Наділення органів казначейства повноваженнями щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України, не вказує на безумовний обов`язок останніх нести юридичну відповідальність за діяння держави та створених нею органів. В свою чергу Державна казначейська служба України не завдала позивачу жодної майнової шкоди. Позивачем не визначено, яку моральну шкоду йому було завдано, не надано належних доказів на підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, не надано доказів, які б підтверджували наявність моральних страждань у позивача, в тому числі додаткових моральних страждань чи погіршення стану його здоров`я. Представник відповідача 1 вважає, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим та недоведеним. Крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та, на думку позивача, завданою шкодою, а також не доведена вина відповідачів. Тому, представник відповідача 1 просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача 3 подав до суду відзив в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений інспектором УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції. Відповідно до положень вимог законодавства Департамент патрульної поліції Національної поліції України та відповідно Управління патрульної поліції в Миколаївській області не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування. Тому, посилання представника позивача на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» стосовно відшкодування моральної шкоди є помилковим та таким, що не підлягає застосуванню в даному конкретному випадку. Застосування в даному випадку норм ст.ст. 1167, 1174 ЦК України за відсутності доведення позивачем заподіяння йому моральних страждань органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами до судового розслідування, прокуратури та суду, бо саме вони і ніхто інший виступають суб`єктами відповідних правовідносин згідно з вказаними статтями, є помилковим та недоречним. Крім того, позивачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження порушення його стосунків з родиною, приниження його честі та гідності, моральних страждань та настання інших негативних наслідків, на які посилається представник позивача і які на його думку настали внаслідок незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності. На думку представника відповідача 3 закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а загалом винесення 28.03.2022 постанови Миколаївським апеляційним судом у справі №488/1261/22 є достатньою сатисфакцією. Сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не є доказом заподіяння йому моральної шкоди. Інших доказів порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 надано не було, а тому і не потребує захисту в судовому порядку. Представник відповідача 3 вважає, що оскільки заподіяння моральної шкоди є основним предметом доказування у даній справі, а співробітник, що виніс постанову про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не має відношення до органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а також відсутність заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки, застосування правових норм та доказів, на які посилається представник позивача, до даних правовідносин є неможливим та є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив. Представник подав заяву, якою вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Представник відповідача 3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.09.2022 у справі №488/1261/22 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28.03.2023 у справі №488/1261/22 постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.09.2022 якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно дост.56 Конституції України,ст. 23 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з положеннями ст.1174, ч.ч. 1, 2 ст.1167 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Моральна шкода відшкодовується: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

В п. 4 ч. 1ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.5постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справа про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995(далі- ППВСУ №4 від 31.03.1995) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

В п. 9 ППВСУ №4 від 31.03.1995 зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №464/3789/17 від 10.04.2019).

Згідно з постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 569/1799/16-ц від 10.10.2019 здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить конкретний перелік осіб на яких поширюється його дія, а містить лише випадки коли в особи виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, до яких відноситься закриття справи про адміністративне правопорушення. Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита постановою Миколаївського апеляційного суду від 28.03.2023 у справі №488/1261/22 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.

Суд вважає підтвердженим заподіяння позивачу моральної шкоди у вигляді душевних страждань, переживань, однак позивачем не надано докази, які б підтверджували глибину страждань, а саме: покази свідків, які б вказували на відношення позивача до того, що сталося, тривалість страждань, докази погіршення стану здоров`я позивача, звернення його до лікарів, зміни життєвих обставин.

Суд враховує, що у позивачем не доведено настання негативних наслідків від винесення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №325198 та постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.09.2022 у справі №488/1261/22, оскільки дана постанова не набрала законної сили та була скасована постановою Миколаївського апеляційного суду від 28.03.2023 у справі №488/1261/22. Факт скасування зазначеної постанови та закриття провадження у справі є частковою сатисфакцією.

Суд приходить до висновку, що посилання в позовній заяві на те, що весь час поки тривав судовий процес, він перебував в пригніченому стані, був позбавлений звичайного людського спокою, душевної рівноваги, перебував у постійному напруженні, і дана подія суттєво вплинула на звичний плин життя ОСОБА_1 не підтверджується жодними доказами, зокрема позивачем не надано доказів того скільки було судових засідань, скільки разів зустрічався із захисником тощо. Крім того, ОСОБА_1 мав право не відповідати в суді на незручні для себе запитання про обставини справи та про особисте життя, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 242/4741/16-ц від 27.11.2019 зазначається, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, який зазначається порушником прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж не залучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/11325/16-ц від 26.08.2020 якщо в відповідному законі чи іншому нормативному акті зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Суд приходить до висновку, що зазначення в позовній заяві співвідповідачем Державну казначейську службу України не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі.

У зв`язку з наведеним, компенсація ОСОБА_1 моральної шкоди підлягає стягненню саме за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, оскільки позивачу завдана моральна шкода представниками органів державної влади (такий висновок узгоджується з правовою позицією, сформульованою Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 09.06.2021 у справі № 726/837/20).

На підставі викладеного, виходячи з принципу розумності та співмірності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, шляхом стягнення на користь позивача компенсації моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України в розмірі 2000 грн. 00 коп.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1ст. 5 Закону України "Про судовий збір"і судовий збір не сплачував, тому з відповідачів на користь позивача судовий збір не стягується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2-13,259,263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію моральної шкоди в сумі 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Відповідач 2: Корабельний районний суд м. Миколаєва, код ЄДРПОУ 02892468, адреса 1: 54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 20 В, адреса 2: 54052, м. Миколаїв, вул. Самойловича, 29 А .

Відповідач 3: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18.10.2023.

Суддя В. В. Кокорєв