Рішення № 114342092, 19.10.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2064/23

Справа №754/1818/23

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва у складі

головуючої судді - Панченко О.М.,

при секретарі судового засідання - Сарнавському М.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації або фактичним місцем проживання Позивача, її батька, ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що спільне життя сторін не склалось та вони почали проживати окремо один від одного, у зв`язку з чим позивач просить шлюб розірвати. Дитина проживає разом із Позивачем. Відповідач більшість часу проживає за кордоном та не приділяє дитині відповідної уваги. Станом на день подання даного позову позивач та відповідач дійшли згоди, уклавши відповідний договір, завірений нотаріально, щодо місця проживання спільної доньки, її утриманні та участі кожного з них у вихованні дитини.

Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва Панченко О.М. від 14.02.2023 відкрито провадження у даній цивільній справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді від 20.02.2023 за ініціативи суду виправлено описку в резолютивній частині ухвали про відкриття провадження від 14.02.2023 року.

Від представника позивача - адвоката Лукашевої З.В. 14.03.2023 надійшла заява про закриття підготовчого провадження без участі сторін та призначення справи до судового розгляду, оскільки наявна нотаріально засвідчена заява від Відповідача, в якій вона погоджується з позовними вимогами у повному обсязі та просить розглянути справу без її участі.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва Панченко О.М. від 14.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

03.04.2023 надійшла відповідь від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про неможливість станом на цю дату надати висновок Органу опіки та піклування у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини не є можливим.

18.04.2023 через підсистему "Електронний суд"від представника позивача - адвоката Лукашевої З.В. надійшло клопотання про заміну та залучення третьої особи до участі в розгляді справи, а саме - Служби у справах дітей Голосіївського району м.Києва.

18.04.2023 від Служби у справах дітей Печерської в місті Києві державної адміністраціїнадійшла відповідь про відсутність винесення питання на розгляд комісії, у зв`язку із тим, що між батьками укладено нотаріальний договір про участь у вихованні дитини та визначення місця проживання.

Ухвалою суду, що занесена до протоколоу судового засідання від 03.05.2023 клопотання представника позивача - адвоката Лукашевої З.В. задоволено, залучено до участі у розгляді справи належну третю особу, а саме Службу у справах дітей та сім`ї Голосіївського району м.Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 31.05.2023 витребувано від Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації висновок про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 15.09.2011 року, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 2583, виданий ВРАЦС Деснянського РЦЮ у м.Києві.

29.06.2023 на адресу суду від Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання про залучення висновку та розгляд справи без участі представника третьої особи. Згідно з висновком керуючись рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 .

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від представника - адвоката Лукашевої З.В. надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності сторін, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. В матеріалах справи міститься заява відповідачки у справі в якій вона не заперечує проти позовних вимог та просить суд проводити розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився у своєму клопотанні провив розгляд справи проводити без їхнього представника, суду надано висновок.

Всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Вирішуючи позовну вимогу про розірвання шлюбу, суд зазначає наступне.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим виконкомом Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області від 07 серпня 2009 року, Серія НОМЕР_2 , актовий запис № 90.

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 15.09.2011 року, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 2583, видане ВРАЦС Деснянського РУЮ у м. Києві.

Шлюбні відносини між сторонами припинені вже більше року у зв`язку із втратою взаєморозуміння, почуття взаємної любові та поваги. Спільне господарство сторонами не ведеться, проживають окремо. Майнового спору між сторонами немає, до примирення не прагнуть.

Відповідно до ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

За приписами ч. 3 ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Згідно із ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно із якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Враховуючи, що сторони шлюбні відносини не підтримують, Позивач наполягає, а Відповідач не заперечує проти розірванні шлюбу, тому суд вважає, що подальше збереження сім`ї неможливе, у зв`язку із чим шлюб підлягає розірванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно із абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Отже, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 141 СК України на батьків покладені рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, у сторін від шлюбу народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 15.09.2011 року, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 2583, видане ВРАЦС Деснянського РУЮ у м. Києві.

Таким чином, судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачем укладено Договір № HCT 736241 про сплату аліментів на дитину та про участь батьків у вихованні дитини, окрім того сторонами погоджено та визначено місце проживання дитини із батьком (далі - Договір). Договір посвідчений 08.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Куксовою М.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1037.

Відповідно до умов п. 1. Договору, між Позивачем та Відповідачем досягнуто попередньої згоди про визначення місця проживання дитини з Позивачем.

Позивач не має наміру перешкоджати Відповідачу в здійсненні її прав та обов`язків щодо їх доньки. Про це сторони також домовилися та відзначили у Договорі.

Також, згідно наданим Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації виснок до суду про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком - ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що з2015 року дитина відвідувала дошкільний навчальний заклад № 378 «Веселка», в який він зміг її самостійно влаштувати. Дитину в більшості часу Позивач відводив і забирав, тому що у Відповідача була робота на якій вона проводила весь свій час. У вихідні дні Позивач із донькою відвідують Київський палац дітей та юнацтва.

У 2018 році, плануючи переїзд на нову квартиру, Позивач влаштував доньку у загальноосвітній навчальний заклад № 286 Голосіївського району м. Києва, де вона навчається по цей час.

Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ до України, Позивач попросив Відповідача виїхати з донькою в безпечне для дитини місце за кордон, оскільки він не має змоги виїхати під час дії воєнного стану. Відповідач погодилася і вони виїхали до Польщіу м. Лемборк, де знайомі Позивача поляки допомогли їм із житлом, школою для доньки та першою допомогою.

Проте, донька щодня дзвонила Позивачу і просилася до нього, повернутися додому, бо їй було важко у чужій країні без батька, з яким вона має дуже тісний зв`язок. Коли українські війська відкинули загарбників від Києва і з`явилася можливість повернутися до України, Відповідач приїхала і привезла доньку до Позивача. Залишила доньку і сказала, що повертається до Польщі. На думку Позивача, Відповідач знайшла собі нового чоловіка і вирішила продовжувати своє життя там.

Так, з червня 2022 року дитина проживає з батьком, який постійно проявляє любов та турботу про доньку, займається її вихованням, утриманням, оздоровленням та навчанням. Створені Позивачем умови для проживання дитини в повній мірі можуть забезпечити її повноцінний розвиток, навчання та виховання.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в п. 3 ст. 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про охорону дитинства", держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежено законом, закріплено положеннями ст. 153 СК України.

Тлумачення зазначених норм, в контексті ст. 19 СК України, дозволяє зробити висновок, що до органу опіки або до суду може звернутись і той з батьків з ким проживає дитина і той з батьків, хто проживає окремо від дитини для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону.

Дана позиція закріплена в Постанові КЦС ВС від 01.04.2020 по справі № 165/2839/17 провадження № 61-6769св19.

За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, Позивачем по справі, буде відповідати інтересам дитини.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 114, 115, 141, 153, 155 СК України,ст.ст. 2, 4, 12-13, 49,76-83, 89, 258-259, 263, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований виконкомом Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області від 07 серпня 2009 року, актовий запис № 90, Свідоцтво Серії НОМЕР_2 - розірвати.

Місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 15.09.2011 року, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 2583, виданого ВРАЦС Деснянського РУЮ у м. Києві визначити з батьком ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Оксана Панченко