Рішення № 114342079, 21.09.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1786/23

Справа №754/496/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4

представника відповідачки ОСОБА_5

відповідачки ОСОБА_6

представника відповідачки ОСОБА_7

представника третьої особи ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , треті особи: Міністерство оборони України, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, Служба у справах дітей Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 проживали разом як дружина та чоловік з жовтня 2018 року без реєстрації шлюбу. Спільних дітей не мали. ОСОБА_1 з ОСОБА_11 , а також разом з донькою ОСОБА_12 і батьками ОСОБА_1 , проживали у квартирі АДРЕСА_1 , що належить на праві власності батькам позивачки. З моменту сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , як подружжя, піклувалися один про одного, вели спільне господарство, формували та мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм житла: робили ремонт, купували майно та предмети домашнього вжитку, а також забезпечували виховання дитини, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла, спільні витрати і спільне харчування, обговорювали питання укладання офіційного шлюбу. За час проживання однією сім`єю як чоловік та дружина вони часто проводили час в колі рідних та друзів, гостювали у родичів, матеріально підтримували матір ОСОБА_11 та батьків позивачки. Також вони разом проводили відпустки, подорожували. ОСОБА_11 перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , а позивачка - на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 . Отримані доходи завжди спільно витрачали на забезпечення потреб їхньої родини. Офіційно зареєструвати шлюбні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не встигли. 24.02.2022 з початком збройної агресії, внаслідок ракетного удару по військовій частині (будівлі № НОМЕР_3 на території військового містечка № НОМЕР_4 у м. Києві), ОСОБА_11 загинув, отримавши поранення, не сумісне з життям. Про смерть ОСОБА_11 позивачка дізналась від його товаришів по службі та керівництва, якому вона безпосередньо надавала дозвіл на захоронення ОСОБА_11 в умовах воєнного стану. Отже, між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 протягом усього часу їхнього спільного проживання зберігались відносини, які притаманні саме подружжю. На виплату одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_11 претендували мати та неповнолітні дочки загиблого, яким призначено здійснення такої виплати відповідно до Витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.05.2022 року № 77. Одноразова грошова допомога в даному випадку розділилась порівну між трьома особами. Розмір виплат складає: матері ОСОБА_3 - НОМЕР_5 , 00 грн., доньці ОСОБА_9 - НОМЕР_5 , 00 грн., доньці ОСОБА_10 - НОМЕР_5 , 00 грн. В інтересах неповнолітніх дітей загиблого діє їхня мати - ОСОБА_6 . Однак, на виплату 1/4 частини одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_11 має право і позивачка ОСОБА_1 , яка була дружиною загиблого, з якою останній проживав з жовтня 2018 року без реєстрації шлюбу. На підставі викладеного позивачка просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю, як жінка і чоловік без шлюбу, в період часу з 01.10.2018 року по 24.02.2022 року; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомоги у розмірі 1250000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_6 , яка є законним представником неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомоги у розмірі 2500000,00 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 17.01.2023 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 17.01.2023 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

25.01.2023 року від представника третьої особи - Міністерства оборони України - до суду надійшли Пояснення, відповідно до яких зазначено, що із заявленого позову вбачається поєднання двох протилежних вимог, зокрема встановлення факту спільного проживання, а також інша позовна вимога про стягнення коштів, такі вимоги повинні розглядатися в різних провадженнях. Міністерство оборони України, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, вважає, що із матеріалів даної справи вбачається не тільки спір про право, а й встановлення факту, що має юридичне значення, який має передувати спору про право, а саме права на отримання грошових коштів, які передбачені, як одноразова грошова допомога у разі загибелі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення коштів з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , є передчасними та безпідставними. На підставі викладеного представник третьої особи просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.02.2023 року від представника відповідачки ОСОБА_6 до суду надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, відповідач зазначає, що між загиблим ОСОБА_11 та позивачкою ОСОБА_1 шлюб, в розумінні ст. 21 СК України, не укладався, оскільки не був зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Позивачка вказує на той факт, що вони з ОСОБА_11 проживали в квартирі, що належить на праві власності батькам позивачки. Разом з тим, це не свідчить про факт ведення спільного господарства. Крім того, ОСОБА_11 міг проживати в квартирі батьків ОСОБА_1 за умовами найму житла, з чим могли бути пов`язані перерахунки грошових коштів ОСОБА_13 . Також представник зазначає, що ОСОБА_6 достовірно відомо, що ОСОБА_11 з 2020 року по день своєї смерті отримував за місцем служби виплати грошової компенсації військовослужбовцям ЗСУ за піднайом (найом) ними житлових приміщень. Твердження позивачки про те, що «доходи завжди спільно витрачали на забезпечення потреб їхньої родини (їх як подружжя, їхніх дітей та батьків)», не відповідає дійсності, оскільки спільних дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_1 не мали. Із дітьми ОСОБА_11 від шлюбу із ОСОБА_6 позивачка не спілкувалась, ніколи вони разом не проводили час, діти лише приїжджали до матері ОСОБА_11 , де періодично бачились лише із батьком. Надані фото, на яких зображені ОСОБА_11 та ОСОБА_1 вказують лише на те, що вони спільно проводили час, разом відпочивали в одних компаніях, і ніяким чином не підтверджують ведення спільного побуту чи виконання один перед одним подружніх обов`язків. Стосунки між ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , як вказано у позовній заяві, розпочались із листопада 2018 року та тривали майже три роки, що є недостатнім строком для визнання факту проживання однією сім`єю. Зазначені в позовній заяві відомості не можуть бути підтвердженням факту спільного проживання однією сім`єю без укладення шлюбу. Підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя в СК України визначено укладення шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану. Щодо права на отримання грошової компенсації, то представник зазначає, що сім`я кожного військового, який загинув, має право отримати компенсацію - одноразову грошову допомогу у розмірі 15 млн. грн. Це право забезпечує Постанова Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. На допомогу від держави можуть розраховувати не лише члени сім`ї загиблого захисника, але й особи, які перебували на його утриманні. До жодної з зазначених категорій позивачка не відноситься, а звернення її до суду із даним позовом є бажанням збагатитись за рахунок членів сім`ї загиблого ОСОБА_11 . На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.02.2023 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог Службу у справах дітей Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області.

03.03.2023 року від представника третьої особи - Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області - до суду надійшли Пояснення, відповідно до яких зазначено, що батьками відповідачки ОСОБА_6 03.11.2007 року було придбано житловий будинок АДРЕСА_2 . ОСОБА_6 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 та донькою ОСОБА_9 проживали разом з батьками у будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 у родини народилась друга донька ОСОБА_15 . Родина ОСОБА_16 проживала дружньо, працювали, займались господарством, разом виховували діток. Навіть після розлучення ОСОБА_11 часто приїздив до своєї колишньої дружини та доньок, проводив з ними час. Представник третьої особи просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

09.03.2023 року від представника позивача до суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно до якої представник зазначає, що сторона позивача категорично не погоджується з запереченнями відповідачки ОСОБА_6 , вважає їх голослівними, помилковими та такими, що не знаходять свого відображення у нормах матеріального права, судовій практиці, а також, є такими, що не підтверджені жодними доказами. Позивачка звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів з вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Відповідач 2 заперечує спільне проживання позивачки з ОСОБА_17 , у тому числі ведення господарства, мотивуючи це тим, що загиблий проживав з ОСОБА_1 лише за умовами найму житла. Однак такі доводи не підтверджуються жодними доказами, тому є надуманими самою відповідачкою з метою спростування доказів, що є в матеріалах справи. У військовослужбовця ОСОБА_11 винаймати житло не було потреби чи необхідності, так як реєстрація його місця проживання була за адресою: АДРЕСА_3 , тобто у місті, де він проходив військову службу, а також фактичне місце проживання з 2018 по 2022 роки було за адресою: АДРЕСА_4 , тобто разом зі своєю цивільною дружиною та її донькою, що підтверджується Актом управляючої житлової компанії, та може бути підтверджене показаннями свідків. Тож, твердження відповідача 2 про перерахунок особистих грошових коштів ОСОБА_11 на особисті карткові рахунки ОСОБА_1 є голослівними, оскільки не підтверджуються жодними доказами, та спростовуються документами, наявними в матеріалах справи. В призначеннях платежів не вбачається, що вони орендні, розміри сум не є однаковими. Це лише підтверджує спільність сімейного бюджету позивачки та загиблого. Більше того, заперечуючи даний факт та допустимість доказів, відповідачка 2 жодним чином не пояснює підстави переказів коштів ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_11 . Окрім того, відповідачка 2 заперечує знайомство, спілкування та спільне проведення часу ОСОБА_11 , ОСОБА_1 з його дітьми - ОСОБА_18 та ОСОБА_15 . Однак ОСОБА_11 ще у 2018 році познайомив ОСОБА_18 (старшу доньку) з ОСОБА_1 . Більше того, ОСОБА_18 гостювала у ОСОБА_19 та ОСОБА_20 в квартирі, в якій вони мешкали разом. У 2019 році відбулось і знайомство з меншою донькою - ОСОБА_15 . Сторона відповідача 2 заперечує належність таких доказів, як фотокартки, що містяться в матеріалах справи, зважаючи на те, що на фото відсутні факти виконання подружніх обов`язків та ведення спільного побуту ОСОБА_1 та ОСОБА_11 . Проте, такі аргументи є недоречними та зводяться лише до суб`єктивної незгоди колишньої дружини загиблого з фактом проживання останнього однією сім`єю з іншою жінкою. Звинувачення в сторону ОСОБА_1 , які криються у висловлюваннях сторони відповідача 2 щодо бажання збагачення за рахунок членів сім`ї загиблого, є образливими та не заслуговують на увагу суду, оскільки, ОСОБА_11 та ОСОБА_1 були знайомими ще зі шкільних років, проживали як подружжя, піклувалися один про одного, вели спільне господарство, формували та мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм житла, забезпечували виховання дітей від попередніх шлюбів, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. Як висновок, заперечення ОСОБА_6 є безпідставними, недоречними, без доказового підгрунтя, та спрямовані на дискредитацію імені позивачки. На підставі викладеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

15.03.2023 року від представника відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, відповідач зазначає, що позивачкою не надано достатніх та належних доказів проживання однією сім`єю з ОСОБА_11 , спільного побуту, спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків тощо. В особових справах як позивачки, так і ОСОБА_11 , відсутні відомості один про одного як членів сім`ї. Це свідчить про те, що сторони не вважали один одного членами однієї сім`ї, адже такі відомості вносяться зі слів військовослужбовців. Позивачкою не надано доказів і звернення до органів РАЦС з метою реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_11 . Представник зазначає, що надані позивачкою фотографії свідчать про те, що сторони проводили якісь уривки часу разом, проте наявні і такі самі фотографії ОСОБА_11 з іншими особами та колишньою дружиною, з якими він теж проводив час. Позивачка стверджує, що зареєстрований за нею автомобіль було придбано за спільні кошти, проте не надає відповідних доказів, навіть того, що автомобіль було нею придбано, а не отримано у дарунок, спадщину або на іншій безоплатній основі. Реєстрація права власності на автомобіль виключно за нею свідчить про її право особистої приватної власності на автомобіль. Той факт, що сторони перераховували кошти один одному, внаслідок відсутності даних про призначення платежів, не є доказом спільного бюджету, а їх незначна кількість, з огляду на заявлені позивачкою 3 роки спільного життя, може свідчити як про наявність відносин позички «до зарплати», так і сплати орендних платежів за житло та користування автомобілем. При цьому, 2 платежі (протягом заявлених 3 років спільного проживання) на незначні суми з карткового рахунку позивачки на користь неповнолітньої дочки ОСОБА_11 . ОСОБА_9 підтверджують випадковий та несистематичний характер таких платежів і аж ніяк не можуть вважатися спільним утриманням дитини. Крім того, представник відповідача зазначає, що проживання жінки та чоловіка однією сім`єю не тягне за собою виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 2 Постанови № 168. Право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з п. 2 Постанови № мають утриманці загиблого, проте позивачка таких позовних вимог не заявляла. Позивачка не заперечує того факту, що є працездатною особою та перебуває на військовій службі, тобто, отримує грошове забезпечення, сама забезпечує власні потреби, має у власності нерухоме майно та зареєстроване за нею рухоме майно. Таким чином, Позивачка не належить до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з п.2 Постанови № 168. Вимоги позивачки до відповідачів грунтуються виключно на підставі абз. 4 п. 2 Постанови № 168, відповідно до якого, якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Проте, позивачка не зверталася за отриманням одноразової грошової допомоги до визначених Постановою № 168 органів, які здійснюють призначення та виплату одноразової грошової допомоги, не повідомляла їх про свої претензії, не оскаржувала їх рішення та дії у порядку адміністративного судочинства. При цьому слід врахувати, що відповідачі діяли правомірно, звертаючись до органів Міністерства оборони України в установленому порядку, рішення про виплату їм коштів приймалося Міністерством оборони України і досі чинне та ніким не оскаржено. Призначення та виплата одноразової грошової допомоги на підставі п 2 Постанови № 168 є дискреційним повноваженням Міністерства оборони України. Таким чином, правомірними діями з боку позивачки у разі встановлення судом у порядку окремого провадження факту спільного проживання її та загиблого ОСОБА_21 було б звернення в установленому порядку до органів Міністерства оборони України, та, у випадку відмови, оскарження відповідного рішення у порядку адміністративного судочинства. На підставі викладеного представник відповідачки просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

12.04.2023 року та 17.04.2023 року до суду надійшла Відповідь на відзив представника позивача, відповідно до якої представник зазначає, що представник відповідачки ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву, заперечуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , вказує на те, що остання не довела факту проживання однією сім`єю із загиблим ОСОБА_11 . Сторона відповідача зазначає, що відсутні докази спільного бюджету зазначених осіб, фактів придбання, утримання майна, користування ним. З цього випливає, що відповідачі не взяли до уваги докази, які містяться в матеріалах справи, і якими спростовуються доводи, наведені у відзиві. Разом з тим, представник відповідача 1 заявляє, що в особових справах позивачки та ОСОБА_11 відсутні відомості один про одного членами однієї сім`ї, при цьому копій особових справ сторона відповідача не надає. Дані твердження є голослівними, оскільки в Картці обліку індивідуальної виховної роботи ОСОБА_1 у графі "сімейний стан" зазначено - цивільний шлюб, а у графі "Чоловік або жінка" вказаний ОСОБА_11 та його місце проживання - АДРЕСА_4 . Будуються на припущеннях також і заперечення відповідача 1 щодо факту купівлі транспортного засобу позивачкою, оскільки допускати, що дане майно подароване, чи успадковане є недоречним та не містить законного підґрунтя, адже договір купівлі продажу ТЗ, що міститься в матеріалах справи, спростовує таке дарування/спадкування за своєю природою. Окрім того, факт користування автомобілем саме ОСОБА_11 підтверджується також і копією перепустки на право в`їзду та виїзду на територію військового містечка (видана В/Ч НОМЕР_6 , яка забезпечує охорону та порядок усього військового містечка). Сторона відповідача 1 у своєму відзиві висловлює твердження, що рух коштів між картками ОСОБА_1 та ОСОБА_11 є ніщо інше як "позичка до зарплати" та сплата орендних платежів за житло і автомобіль. Однак такі твердження не заслуговують на увагу суду, є голослівними, оскільки не підтверджені жодними доказами з боку відповідача, відповідач не надав договору оренди квартири та/чи договору оренди автомобіля. Більше того, якби надходження коштів від ОСОБА_11 на карткові рахунки ОСОБА_1 мало природу орендних платежів, останні були б рівнозначними, стабільно періодичними (один раз в місяць), та мали б відповідне призначення (орендна плата). Відповідач ОСОБА_3 вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення частини коштів є безпідставними, посилаючись при цьому на п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та ст. 16-1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зазначаючи, що крім батьків, неповнолітніх дітей та утриманців загиблого військовослужбовця право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги має один із подружжя, який не одружився вдруге. Станом на дату набрання чинності (28.02.2022) Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" №168 від 28.02.2022, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мали члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, зазначена у свідоцтві про смерть. Відтак, у разі встановлення судом факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , від якого залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав позивачки, остання матиме право на отримання одноразової грошової допомоги як член сім`ї загиблого. Більше того, позивач і доводить в судовому порядку, що між нею та загиблим ОСОБА_11 існували відносини, які притаманні саме подружжю, а, отже, вона набуватиме статусу дружини, у випадку встановлення судом юридичного факту. Щодо заперечень сторони відповідача 1 проти вимог стягнення частини коштів, позивач наголошує на наступному. Відповідач аргументує свої заперечення тим, що ОСОБА_1 не зверталась до відповідних органів із заявою про отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_11 , а відповідачі діяли правомірно, внаслідок чого отримали допомогу у повному обсязі. Однак, у відповідності до п. 2 Постанов КМУ №168 від 28.02.2022, якщо особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.ОСОБА_1 , лише влітку 2022 оговтавшись від трагічних подій у своїй сім`ї - втрати коханого чоловіка ОСОБА_11 , мала намір скористатись своїм правом на звернення із заявою про призначення та отримання одноразової грошової допомоги впродовж строку дії такого права. Фактично та юридично Міністерство оборони України виконало свій обов`язок до призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого. Тому, нові звернення із заявами про такі виплати позбавлені юридичного змісту та наслідків, оскільки Міноборони вже не є розпорядником цих коштів. Розпорядником коштів є особи, які такі кошти отримали - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (як законний представник неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.04.2023 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

10.05.2023 року в судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 подала Заперечення на відповідь на відзив, відповідно яких зазначено, що в якості доказу підтвердження проживання однією сім`єю позивача, доньки та ОСОБА_11 , представником позивача надано Акт управляючої житлової компанії. Натомість, у справі наявне підтвердження в/ч НОМЕР_1 про виплати грошової компенсації ОСОБА_11 за піднайом (найом) житлового приміщення та акт перевірки приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . Останній пояснює факт проживання ОСОБА_11 за вищевказаною адресою та факт перерахування грошових коштів позивачці. Як слідує з акту перевірки в/ч НОМЕР_1 від 21.12.2019 року житлових умов ОСОБА_11 проживав один. Наявність договірних відносин між батьком позивачки та ОСОБА_11 (орендарем) унеможливлює використання в інтересах сім`ї квартири для спільного проживання сім`єю та грошових коштів з сімейного бюджету, оскільки бюджети у позивачки та ОСОБА_11 були самостійні, а сторони договору найму складали дві різні сім`ї. Таким чином, доводи позивачки, які викладені у позові, відповіді на відзив не підтверджують факт проживання позивачки та ОСОБА_11 однією сім`єю, є надуманими і бездоказовими. Договір, поліс страхування, перерахунок коштів підтверджують вчинені правочини, а не перебування позивачки з ОСОБА_11 у фактичних шлюбних відносинах. На підставі викладеного представник відповідачки просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка та представник позивачки позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представники в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідачка ОСОБА_6 та її представник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи - Міністерства оборони України - в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області - у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області - у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить проводити розгляд справи у його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення позивачки, представника позивачки, відповідачів, представників відповідачів, представника третьої особи, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 24.02.2022 року, виконуючи обов`язки військовослужбовця, загинув головний корабельний старшина ОСОБА_11 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 16.03.2022 року серія НОМЕР_7 .

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_11 є його мати ОСОБА_3 та неповнолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується відповідними доказами.

Після смерті ОСОБА_11 його мати ОСОБА_3 та неповнолітні діти в особі їх матері ОСОБА_6 отримали одноразову грошову допомогу від держави у розмірі 15000000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4605 та № 4606 від 30.05.2022 року. Грошові кошти були виплачені на підставі рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.05.2022 року № 77.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю, як жінка і чоловік без шлюбу, в період часу з 01.10.2018 року по 24.02.2022 року; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомоги у розмірі 1250000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_6 , яка є законним представником неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомоги у розмірі 2500000,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання, позивачка посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 проживали разом як дружина та чоловік з жовтня 2018 року без реєстрації шлюбу. Спільних дітей не мали. ОСОБА_1 з ОСОБА_11 , а також разом з донькою ОСОБА_12 і батьками ОСОБА_1 , проживали у квартирі АДРЕСА_1 , що належить на праві власності батькам позивачки. З моменту сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , як подружжя, піклувалися один про одного, вели спільне господарство, формували та мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм житла: робили ремонт, купували майно та предмети домашнього вжитку, а також забезпечували виховання дитини, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла, спільні витрати і спільне харчування, обговорювали питання укладання офіційного шлюбу. За час проживання однією сім`єю як чоловік та дружина вони часто проводили час в колі рідних та друзів, гостювали у родичів, матеріально підтримували матір ОСОБА_11 та батьків позивачки. Також вони разом проводили відпустки, подорожували. ОСОБА_11 перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , а позивачка - на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 . Отримані доходи завжди спільно витрачали на забезпечення потреб їхньої родини. Офіційно зареєструвати шлюбні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не встигли.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_22 до 08.02.2018 року, що підтверджується судовим рішенням. У період перебування у зареєстрованому шлюбі у позивачки народилася дочка ОСОБА_23 , 2006 року народження.

ОСОБА_11 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 до 23.04.2013 року, що підтверджується судовим рішенням. У період перебування у зареєстрованому шлюбі у ОСОБА_11 народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вирішуючи по суті позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Постановою Верховного суду від 14 лютого 2018 року в справі 129/2115/15-ц визначено, що при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь - якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

В постанові ВС зазначив, що для визначення осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Чинним законодавством України встановлено, що "сім`єю" на відміну від "шлюбу" є проживання осіб, пов`язаних спільним побутом, та у яких є взаємні права та обов`язки один до одного. При цьому, необхідно звернути увагу, що для існування сім`ї не існує спеціального порядку реєстрації.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя.

Разом з тим, при застосуванні наведених приписів чинного законодавства слід враховувати, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік не перебувають у шлюбі, однак, проживають разом, ведуть спільне господарство, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, ззовні такі відносини подібні до шлюбних.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Конституційний Суд України у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї визначає, що членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповно рідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року).

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Верховного Суду від 23.05.2020 року у справі № 686/8440/16ц).

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 695/1732/16ц).

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; зазначення чоловіка/жінки майновим поручителем за кредитними зобов`язаннями іншого; спільна участь у питаннях життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту; спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, догляду за місцем поховання тощо.

Позивачкою було надано письмові докази на підтвердження своїх позовних вимог. Оцінюючи вказані докази, суд зазначає наступне.

Так, з Акту ЖЕД № 313 від 01.02.2023 року вбачається, що громадянин ОСОБА_11 з листопада 2018 року по день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до Довідки про перевірку житлових умов (вх. № 4606 від 21.12.2019) комісією перевірялися житлові умови ОСОБА_11 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_4 . З наданої довідки вбачається, що ОСОБА_11 проживав один.

При цьому слід зазначити, що листом Військової частини НОМЕР_1 №634/479 від 03.04.2023 року повідомлено, що у зв`язку з відсутністю закріпленого службового житла за військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до рапорту командира взводу охорони головного корабельного старшини ОСОБА_11 (вх. № 4608 від 21.12.2019), на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2019 року № 256/нагп «Про виплату військовослужбовцям військової частини компенсації за піднайом житла у 2019 році», ОСОБА_11 виплачувалася грошова компенсація за піднайом житла з 21.12.2019 року. Дана грошова компенсація виплачувалася до дня загибелі військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане вище пояснює факт проживання ОСОБА_11 за вказаною адресою та перерахування грошових коштів позивачці ОСОБА_1 .

Правовідносини найму між батьком позивачки та ОСОБА_11 спростовують доводи позивачки щодо спільного проживання однією сім`єю.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_11 в офіційних службових документах за місцем служби не зазначали себе однією сім`єю.

Так, листом Військової частини НОМЕР_2 №628/434 від 29.03.2023 року повідомлено, що згідно з матеріалами особової справи ОСОБА_1 відсутні відомості стосовно ОСОБА_11 , як члена сім`ї.

Листом Деснянського районного у м. Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки №2828 від 18.04.2023 року повідомлено, що відповідно до послужного списку, де наявний пункт щодо сімейного стану, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , не зазначена, як член сім`ї військовослужбовця ОСОБА_11 , в його особовій справі.

Що стосується картки обліку індивідуальної виховної роботи, що була надана позивачкою до суду, то суд даний доказ не може визнати належним, оскільки обставини оформлення картки, спосіб, час виготовлення картки, неузгодженість змісту картки з особовими справами позивачки та ОСОБА_11 об`єктивно викликають сумнів у достовірності та законності заявленого доказу.

В обґрунтування позовних вимог та на їх підтвердження позивачкою було надано банківські виписки про рух коштів.

Але при цьому суд зазначає, що рух коштів є загальним та неконкретизованим, оскільки відсутні суми, дати та інші необхідні реквізити платежів, що дозволили б встановити ті чи інші обставини щодо предмету спору.

Крім того, той факт, що сторони перераховували один одному грошові кошти, внаслідок відсутності даних про призначення платежів, не є доказом спільного бюджету, а їх незначна кількість може свідчити як про наявність відносин позички, так і сплати орендних платежів за житло та користування автомобілем.

Несистемні, поодинокі суми платежів не можуть свідчити поро наявність у позивачки та ОСОБА_11 спільного бюджету.

При цьому поняття «сімейний бюджет» означає заробіток коштів членами сім`ї, їх розподіл та витрати в інтересах сім`ї. Наявність договірних відносин між батьком позивачки та ОСОБА_11 (орендарем) унеможливлює використання в інтересах сім1ї квартири для спільного проживання сім`єю та грошових коштів з сімейного бюджету, оскільки бюджети у позивачки та ОСОБА_11 були самостійними, а сторони договору найму складали дві різні сім`ї.

Одночасно слід зазначити, що, дійсно, за три роки, мало місце перерахування позивачкою грошових коштів у розмірі 200, 00 грн. дочці ОСОБА_11 - ОСОБА_18 , але це не свідчить про наявність спільного сімейного бюджету, а може бути розцінено лише як єдиноразовий платіж у сумі 200, 00 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надано суду договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12.10.2021 року.

12.10.2021 року ОСОБА_1 було придбано транспортний засіб Citroen Xsara Picasso, номерний знак НОМЕР_8 , що підтверджується Договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2021/2850606.

Але суд зазначає, що з даного договору неможливо встановити обставини придбання транспортного засобу саме за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .

З відповіді ПАТ НАСК «Оранта» № 09-02-17/71 від 04.01.2023 року вбачається, що у НАСК «Оранта» було застраховано цивільно-правову відповідальність власника Citroen Xsara Picasso, д.р.н. НОМЕР_9 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/206691581 від 07.11.2021 року по 07.11.2022 рік. Страхувальником зазначено ОСОБА_11 .

Наявність страхового полісу на ім`я ОСОБА_11 свідчить про обов`язкове страхування цивільної відповідальності, але при цьому не підтверджує належність майна на праві спільної власності, факт користування автомобілем, використання транспортного засобу в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .

Що стосується долучених до справи фотокарток, то суд зазначає, що дані докази не свідчать про спільні права і обов`язки між позивачкою та ОСОБА_11 , є ситуативними фото з повсякденного життя і не є сімейними фото. Обставини фотографування, обстановка на фотокартках не дають необхідних і достатніх підстав стверджувати, що зображені на фото особи є однією сім`єю або вважають себе подружжям. Одночасно слід зазначити, що позивачкою не було надано фотокарток сімейних подій у домашній обстановці, святкувань визначних дат, державних і професійних свят тощо.

Також слід зазначити, що жодних належних та достовірних доказів заручин між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 у розумінні ст.. 76-80 ЦПК України, вчинення релігійного обряду подружжям у розумінні ч. 2 ст. 21 СК України, планування вступити у шлюб у розумінні ч. 3 ст. 31 СК України, позивачкою не надано.

Судом також були допитані свідки з боку позивачки та відповідачів.

Так, свідок ОСОБА_24 у суді пояснила, що вона є кумою ОСОБА_1 , вони знайомі з дитинства. Зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 проживали разом, вони разом з ними проводили вільний час, свята. Стосунки у них були як у подружжя, ОСОБА_25 хотів одружитися на ОСОБА_20 , вони були заручені. Також свідок зазначили, що ОСОБА_20 і ОСОБА_25 разом жили, відпочивали, придбали автомобіль, робили ремонт у квартирі, придбавали меблі.

Свідок ОСОБА_26 у суді пояснив, що він знав ОСОБА_19 з 2014 року, були разом в АТО, потім продовжували спілкуватися. З ОСОБА_20 він познайомився у 2018 році, вони дружили сім`ями. Останнім часом ОСОБА_25 проживав з ОСОБА_20 , стосунки у них були як у родини. Останній раз з ОСОБА_27 він зустрічався перед 24.02.2022 року, ОСОБА_25 казав, що хоче одружитися з ОСОБА_20 .

Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні пояснив, що він є рідним братом ОСОБА_19 . Пояснив, що ОСОБА_25 казав йому, що орендує квартиру у батьків ОСОБА_20 . ОСОБА_29 йому замінив батька, постійно допомагав в усьому, піклувався про нього. ОСОБА_20 ніколи не приходила до них на свята, за весь період, коли ОСОБА_29 проживав в її квартирі, то він бачив ОСОБА_20 1 раз. ОСОБА_29 ніколи не казав, що ОСОБА_20 його дружина.

Свідок ОСОБА_30 у суді пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3 та тіткою ОСОБА_11 . Також зазначила, що вона знайома з ОСОБА_20 , оскільки її дочка ходила до неї у дитячий садок. ОСОБА_25 постійно говорив, що не збирається поки одружуватися, оскільки важко переживав розлучення з ОСОБА_31 . ОСОБА_25 дуже гарно відносився до ОСОБА_32 , до своїх дітей та у нього були гарні стосунки з мамою.

Свідок ОСОБА_33 у суді пояснила, що вона є сусідкою сім`ї ОСОБА_16 з 1989 року. Вони постійно спілкуються сім`ями. ОСОБА_25 після розлучення дуже сильно переживав за дітей, казав, що не збирається одружуватися. З мамою у нього були дуже гарні стосунки. Також свідок зазначила, що ніколи у будинку не бачила ОСОБА_20 , вона ніколи не приходила з ОСОБА_34 до його квартири. Про стосунки з жінками ОСОБА_25 їй ніколи не розповідав.

Суд зазначає, що допитані судом свідки з боку позивача жодним чином не підтвердили той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 проживали однією сім`єю як подружжя у розумінні діючого сімейного законодавства, а тому суд їх покази оцінює критично.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідженні судом докази фрагментарні та не підтверджують тривалих сімейних відносин протягом заявленого позивачем строку.

Всі вищевказані письмові докази, в своїй сукупності не доводять факту ведення позивачкою та ОСОБА_11 спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, а спільні фотокартки та додані до матеріалів справи виписки з банку не можуть бути достатньою підставою для встановлення вказаного факту та не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Крім того, посилання свідків на спільне проживання не є само по собі достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, в розумінні ст. 74 СК без наявності інших ознак сім`ї.

Аналізуючи наведене, показання свідків, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, про відсутність достатніх доказів для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_11 однією сім`єю.

Що стосується вимог позивачки про стягнення коштів, то слід зазначити наступне.

Порядок виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військового регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 28лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під чає дії воєнного стану» .

Згідно з приписами статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання такої допомоги мають члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, коло яких визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Згідно абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №1066 від 27.09.2022 року) Кабінет Міністрів України постановив установити, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Особи, які мають право на отримання одноразової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена в свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі Порядок) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У підпункті 1 пункту 4 Порядку передбачено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби призначається одноразова грошова допомога .

У разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста у відповідних розмірах.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пункт 5 Порядку).

Згідно п.14 Порядку, одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.

Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи (члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, а позовні вимоги про стягнення грошової компенсації є похідними від цих позовних вимог, то і у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 Сімейного кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , треті особи: Міністерство оборони України, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, Служба у справах дітей Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачка - ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, ЄДРПОУ 36491723, адреса: Київська область, м. Фастів, Площа Соборна, 1.

Третя особа - Служба у справах дітей Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, ЄДРПОУ 04359904, адреса: Київська область, Фастівський район, смт. Кожанка, вул. Заводська, 6-А.

Повний текст рішення виготовлений 20 жовтня 2023 року.

Суддя О.В.Лісовська