Ухвала суду № 114337369, 18.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 вересня 2023 року Справа № 160/19633/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Військової академії (м. Одеса) (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 31657 (тридцять одна тисяча шістсот п`ятдесят сім) грн. 75 коп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 вищевказаний адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску; - документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України.

За даними КП «ДСС» копію вищевказаної ухвали 22.08.203 о 17:26 надіслано одержувачу ОСОБА_2 (представнику позивача). На підставі вищенаведених норм та обставин, оскільки представник позивача зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вважає, що ухвала про залишення позовної заяви без руху з урахуванням ч.6 ст.251 КАС України вважається врученою позивачеві 23.08.2023 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, враховуючи приписи ч.7 ст.251 КАС України, з урахуванням положень ч.6 ст.120 КАС України строк для усунення недоліків до 04.09.2023.

29.08.2023 від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду, у якій заявник просить суд:

- долучити до матеріалів справи платіжне долучення про сплату судового збору;

- долучити до матеріалів справи РНОКПП представника позивача;

- визнати причини пропуску строку для звернення з позовною заявою про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса), поважними;

- поновити строк звернення Військовій академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням курсантів у ВВНЗ;

- відкрити провадження у справі за позовом Військовій академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням курсантів у ВВНЗ;

- позов Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах задовольнити в повному обсязі;

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що у відповідності до частини сьомої Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти затвердженої постановою КМУ від 12.07.2006 року №964 У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку. З цього приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 06.04.2023 року прийняв Постанову по справі № 400/4280/20 сформував правовий висновок, згідно з яким механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок № 964. У відповідності до довідки розрахунку від 25.05.2018 року №1/55/488 ОСОБА_1 згоден з розрахунком та взяв на себе забов`язання добровільно відшкодувати витрати пов`язання з утриманням курсантів у ВВНЗ. Однак з 25.05.2018 року по теперішній час не здійснив жодних заходів щодо відшкодування заборгованості. У зв`язку з вищезазначеним військова академія здійснила заходи досудового порядку вирішення спору шляхом направлення 14.07.2023 року вимоги пропозиції від 14.07.2023 №26/1/45. Оскільки відповідач не здійснив жодних заходів що були запропоновані у вимозі пропозиції, його бездіяльність було кваліфіковано як відмову від добровільного відшкодування витрат.

До заяви також надано платіжну інструкцію від 25.08.2023 №2095 про сплату судового збору у сумі 2684,00 грн.

Оскільки головуючий суддя Юхно І.В. у період з 28.08.2023 по 15.09.2023 перебувала у відпустці, суд на підстави положень ч.6 ст.120 КАС України вирішує питання про відкриття провадження у справі в перший робочий день з урахуванням вихідних днів 18.09.2023.

Вирішуючи питання про усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд виходить із наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається здня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд наголошує, що ЄСПЛ сформовано правозастосовчу практику, відповідно до якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV є джерелом права під час розгляду справ судом.

Суд також наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Верховний Суд щодо строків звернення до суду з позовом неодноразово вказував (зокрема, постанова від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, постанова від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Водночас, положеннями частини 5статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд звертає увагу, у постанові від 29 квітня 2020 року по справі № 560/1942/19 (адміністративне провадження № К/9901/1530/20) Верховний Суд наголосив, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Відтак, спір виник з приводу стягнення спричиненої державі шкоди, а тому даний спір стосується проходження відповідачем публічної служби, навіть якщо притягнення особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувалося після звільнення особи.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верхового Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16, у якій вона відступила від висновків, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 533/934/15-ц, від 20.06.2018 у справі №815/5027/15, від 03.10.2018 у справі № 755/2258/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вже зазначено судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, з матеріалів позову вбачається, що згідно витягу з наказу Військової академії (м.Одеса) від 25.05.2018 №37-РС:

- відповідно до абзацу третього пункту 3.1 та абзацу восьмого пункту 3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14 грудня 1997 року №490, солдата ОСОБА_1 курсанта 345 навчальної групи четвертого навчального курсу факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення Військової академії (м. Одеси) спеціальності підготовки «Автомобільний транспорт» спеціалізацією спеціальності підготовки «Автомобілі та автомобільне господарство», відраховано з числа курсантів Військової академії (м. Одеси) «у зв`язку з розірванням контракту» військовослужбовцем через небажання продовжувати навчання;

- відповідно до пункту 36, 227 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 та пункту 2.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (зі змінами) 25.05.2018 року РОЗІРВАТИ контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з солдатом ОСОБА_1 , «у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем»;

- відповідно до частини 6 з урахуванням частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «и» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

Підставами у наказі зазначено: рапорт курсанта від 01.03.2018 стосовно відрахування; рішення вченої ради Військової академії №8 від 13.03.2018; дозвіл Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.04.2018 №9504.

Наказом Військової академії (м.Одеса) від 25.05.2018 №106 (витяг містить у матеріалах справи) курсанта четвертого навчального курсу 345 навчальної групи факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення солдата ОСОБА_1 , відрахованого з навчання наказом начальника Військової академії від 25 травня 2018 року №37-РС, та такого, що вислужив встановленні терміни строки строкової військової служби з 25 травня 2018 року виключено із списків особового складу академії, знято зі всіх видів забезпечення та направлено в розпорядження Красногвардійсько-Кіровського ОРВК Дніпропетровської області для постановки на військовий облік. Припинено доступ до відомостей що містять державну таємницю.

Крім цього, у наведеному наказі було зазначено, що згідно Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964, солдату ОСОБА_1 необхідно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса) з 30.07.14 по 25.05.18 року в сумі 46657 (сорок шість тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень 75 копійок.

Тобто, як вже наголошувалось судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, про порушення своїх прав на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 в академії, позивач дізнався 25.05.2018, а з позовною заявою щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 31657,75 грн. звернувся лише 04.08.2023 (більше ніж через 5 років та 2 місяці), тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС Україниу разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.

Водночас, суд звертає увагу, що як в тексті позові, так і в заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач посилався на те, що 14.07.2023 ОСОБА_1 направлено вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 14.07.2023 року №26/1/45. У відповідності до вимоги-пропозиції ОСОБА_1 було запропоновано протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги, сплатити суму заборгованості на користь Військової академії (м.Одеса) (витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 31657,75 грн.

Проте, суд зазначає, що направлення позивачем листа на адресу відповідача з вимогою відшкодувати вартість витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення свого права, з якого почався перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Крім того, такі дії позивач почав вчиняти лише 14.07.2023, тобто більше ніж через 5 років та 1 місяць після відрахування ОСОБА_1 з числа курсантів Військової академії (м.Одеса) у травні 2018 року.

При цьому, будь-яких доказів поважності причин не направлення означеного листа на адресу відповідача більше ніж через 5 років та 1 місяць після відрахування ОСОБА_1 з числа курсантів Військової академії (м.Одеса) у травні 2018 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Отже, у встановлений судом строк, а саме: до 04.09.2023, позивач не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Суд зазначає, що станом на 18.09.2023 позивач не виконав в повному обсязі вимоги ухвали суду.

З огляду на вищезазначене, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 169, 248, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з матеріалами адміністративного позову.

Роз`яснити, що за приписами частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

Суддя І.В. Юхно