Ухвала суду № 114336719, 19.10.2023, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4194/23

Провадження № 2/456/1064/2023

УХВАЛА

іменем України

"19" жовтня 2023 р. місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бораковського В. М.

секретар судового засідання Черевата С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа Служба у справах дітей Стрийського міськвиконкому про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачкою та визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним, батьком - ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи, у судовому засіданні, позивач позовні вимоги підтримав покликаючись на викладені у позові обставини. Крім цього щодо позову в частині визначення місця проживання дітей суду пояснив, що він проживає разом із дітьми, дружина за кордоном. Щодо визначення місця проживання дітей, а саме із ним спору із відповідачкою - матір`ю дітей не має, оскільки це питання вони вирішили добровільно. Це питання вони вирішили із дружиною ще приблизно за 3 місяці до подання позову. До служби у справах дітей з цього питання від не звертався.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, 12.09.2023 подала заяву, зокрема щодо позову про визначити місце проживання неповнолітніх дітей повідомила, що діти звикли проживати з батьком, він про них піклується і в їх інтересах проживати з ним. Просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник з-ї особи - Служби у справах дітей Стрийського міськвиконкому просить розглядати справу за їх відсутності, враховуючи відповідь виконкому подану 05.09.2023.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ч.1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позову про визначення місця проживання неповнолітніх дітей долучені письмові докази, які досліджені судом, зокрема довідки з місця навчання дітей, Акт обстеження умов проживання та Акт про встановлення факту проживання дітей з позивачем.

Вказаними доказами підтверджено факт проживання неповнолітніх дітей з позивачем, а також те, що позивач піклується, займається вихованням і навчанням дітей.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду від 21.12.2007 вказано, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, передбачено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

В постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі N200/952/18 (провадження N 61-14859св19) вказано, що "Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище позивача), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло".

З`ясовуючи питання про предмет спору, визначаючи обставини справи, які підлягають встановленню, та які докази повинні бути зібрані, судом встановлено, що позивач перед поданням позову (14.08.2023) не звертався до Служби у справах дітей із заявою про визначення місця проживання дітей. В процесі розгляду справи Виконавчий комітет Стрийської міської ради повідомив, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 05.09.2023 розглянув подану ОСОБА_1 заяву щодо визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановив, що мати дітей ОСОБА_2 не ставить питання про визначення місця проживання дітей з нею. У заяві від 01.09.2023 надає згоду на проживання її дітей з батьком. Відповідно до вимог п.72 постанови КМУ №866 від 24.09.2008 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» орган опіки та піклування розглядає питання щодо визначення місця проживання дитини за наявності спору між батьками, тому при вирішенні даного позову покликається на розсуд суду.

Беручи до уваги вищевикладене, позивачем не викладено обставин та доказів і відсутнє обґрунтування того, що між подружжям існує спір щодо визначення місця проживання дитини, зважаючи на те, що діти проживають із позивачем.

З позову слідує, що між сторонами спір щодо визначення місця проживання дитини як такий відсутній, тобто позивачем не вказано в чому саме полягає спір між ним та відповідачем і чому він звернувся до суду із даною позовною вимогою.

Тобто в позовній заяві в порушенням вимог ст. 175 ЦПК України: не викладено обставини та не зазначено докази, які підтверджують незгоду відповідача на визначення місця проживання дитини з батьком, наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини; до матеріалів позовної заяви не додано висновок органу опіки і піклування щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України. Звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано характеризуючих даних про особу батька дитини, його майновий стан; позивачем не надано довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батька і його відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання.

В судовому засіданні, позивач не зміг повідомити суду причини невиконання вимог ст.175 ЦПК України і підтвердив відсутність спору між сторонами з приводу даних позовних вимог.

Віщенаведені обставини не є підставою для залишення позовної заяви без руху, оскільки в судовому засіданні встановлено, що між сторонами не існувало та не існує спору про визначення місця проживання дитини.

Так, на виконання вимог ст.189 ЦПК України, судом встановлено, що відповідач не заперечує того факту, що діти проживали і проживають на даний час з батьком. Відповідач подала до суду заяву в якій заявила суду про те, що між ними з позивачем на даний час жодного спору не існує, вона не заперечує, щоб її неповнолітні діти проживали з батьком. На даний час працює та проживає за кордоном. Розуміє, що дітям буде жити краще з батьком. Вказала, що дійсно в суді є спір між нею та позивачем про розірвання шлюбу і вони дійсно не проживають, однак вона ніколи не ставила питання про проживання дітей з нею, враховуючи як найкращі їх інтереси.

Підстави для закриття провадження у справі.

Норма пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Так, відповідачка повідомила суд, що вона не заперечує проти визначення місця проживання їх спільних із позивачем дітей, разом із позивачем.

Тобто, відповідач висловила добровільну згоду на проживання її дітей разом із позивачем та не заперечує проти цього. Суд наголошує на тому, що позивач підтвердив ту обставину, що така згода між сторонами досягнута до подання позову до суду.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Як встановлено під час розгляду справи в судовому засіданні, спільні діти сторін проживають разом із батьком.

Вказану обставину учасники процесу визнають і не оспорюють.

У зв`язку із цим, суд приходить до висновку, що права дітей жодним чином не порушені, оскільки за взаємною згодою їх батьків, діти проживають разом із батьком.

За нормами частин першої та другої статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом; під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Проте, у даній справі, за спільною згодою матері та батька, які проживають окремо, їх діти проживають із батьком.

Як наслідок, відсутні правові підстави для вирішення судом спору щодо визначення місця проживання дітей, оскільки такого спору немає.

Про факт відсутності предмета спору безпосередньо свідчать ті обставини, що відповідач повністю і беззаперечно погоджується на подальше проживання їх дітей із позивачем, не чинила і не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми, не заявляє вимог і не ініціює питання про проживання дітей разом із нею.

Отже, суд переконався у тому, що правовідносини, які склалися між сторонами щодо визначення місця проживання їх дітей ґрунтуються на їх спільній згоді.

Як наслідок, права, свободи чи інтереси позивача щодо визначення місця проживання його дітей не є порушеними, невизнаними або оспорюваними, а тому вони і не потребують здійснення ефективного судового захисту.

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Таким чином, сукупність усіх наведених вище фактичних обставин дає підстави стверджувати про відсутність предмета спору щодо позовних вимог про визначення місця проживання дітей, тому суд приходить до висновку про існування законних підстав для закриття провадження у справі в частині вказаних позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись статтями 13, 182, , 260, 261, п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд -

постановив:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа Служба у справах дітей Стрийського міськвиконкому про визначення місця проживання дітей.

Відповідно до абз. 2, ч. 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного тексту ухвали суду відкладено на п`ять днів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту ухвали суду - 23 жовтня 2023 року.

Головуючий-суддя В. М. Бораковський