Рішення № 114335982, 13.10.2023, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2897/23

2/301/808/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2023 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

в особі головуючої судді Даруда І.А.,

при секретарі Сатін Н.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іршава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

15.08.2023 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся в Іршавський районний суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості, посилаючись на те, що 07 липня 2020 року відповідач ОСОБА_4 надав позивачу ОСОБА_1 розписку про те, що він отримав від ОСОБА_1 в борг грошову суму в розмірі 9000 доларів США в рахунок придбання ОСОБА_1 торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та зобов`язався оформити необхідні документи для укладення договору купівлі- продажу торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ОСОБА_1 . Дана розписка написана власноручно ОСОБА_4

11 вересня 2020 року позивачем на адресу ОСОБА_4 рекомендованим листом із повідомленням про вручення було направлено вимогу про повернення коштів .

Відтак, у зв`язку із неповерненням та безпідставним утриманням у себе ОСОБА_4 , відповідних коштів позивач звернувся у суд ( справа № 301/2042/20). При цьому, станом на день звернення позивачем з даним позовом до суду - 01.10.2020 року борг відповідачем не повернуто.

Згідно договорів дарування від 17.10.2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу за реєстром №1219 та № 1220 , відповідач ОСОБА_4 подарував даний торговий комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку за даною адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгіві ОСОБА_5 .

Отримані від позивача грошові кошти 9000 доларів США не повернув.

Заочним рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 253686 (двісті п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят шість) гривень 60 копійок боргу та 2143 (дві тисячі сто сорок три) гривні 60 копійок судових витрат.

В той же час, постановою Закарпатського апеляційного суду від 26.01.2023 року змінено відповідне заочне рішення. Так. суд апеляційної інстанції вказав, що аналіз змісту розписки, за якою відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 9000 доларів СІІЛА свідчить про те, що грошові кошти відповідач ОСОБА_4 отримав в рахунок придбання та укладення з позивачем ОСОБА_1 договору купівлі - продажу торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». З даної розписки не вбачається наявність між сторонами ознак договору позики.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що відповідач згідно розписки отримав від позивача 9000 доларів США, що визнано самим відповідачем і не заперечується.

Однак, відповідач не уклав з позивачем договір купівлі-продажу даного нерухомого майна, натомість подарував вказане нерухоме майно близькому родичу, а отримані грошові кошти у сумі 9000 доларів США не повернув. Позивач, в судовому порядку оспорював вищевказані договори дарування, однак рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2021 року у задоволенні такого позову відмовлено. Рішення на даний час не набрало законної сили.

Таким чином матеріалами справи доведено, що відповідач, отриманій кошти від позивача згідно розписки від 07 липня 2020 року і їх безпідставно утримує та не повертає. Відповідно, суд встановивши безпідставність тримання відповідних коштів згідно ст.1212 ЦК України вирішив у примусовому порядку стягнути відповідні кошти, які ще із жовтня 2020 року безпідставно відповідач не повернув. Відтак, суд вказав вірним, що ОСОБА_4 станом на 01.10.2020 року повинен був повернути позивачеві еквівалент відповідної суми у доларах США - 253686,60 грн. та судові виграти 2143.60 грн.

Відповідні обставини встановлені рішенням суду у справі № 301/2042/20 та доказуванню у межах цієї справи не підлягають.

У постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц Велика Палата Верховного Суду, зокрема, висловила таку правову позицію.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відтак, вказаними рішеннями суду лише встановлено фактичні обставини, відповідно до яких вже із жовтня 2020 року ОСОБА_4 безпідставно не повернув кошти ОСОБА_6 та продовжував ними користуватися.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою стані 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 31 травня 2015 року. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.

Відповідно до цього, із урахуванням ст. 625ЦК України, ОСОБА_7 має право на стягнення відповідних інфляційних втрат та 3 % на суму, яку йому повинен був сплатити ОСОБА_4 - а саме НОМЕР_1 (двісті п`ятдесяти три тисячі шістсот вісімдесят шість).

Частину коштів ОСОБА_4 повернув позивачеві у зв`язку із примусовим виконанням відповідних рішень у сумі 115909,10 гри 22.06.2023 року, іншу частину коштів ( 137777,5 грн) він не повернув до цього часу.

Відтак, зважаючи на встановлений індекс інфляції починаючи із жовтня 2020 року по червень 2023 року відповідні інфляційні втрати та відсотки підлягають нарахуванню із загальної суми 253686,6 грн, а в подальшому, тобто за червень та липень 2023 року - із суми 137777,5 грн., в зв`язку з чим просить стягнути з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 126 963,36 грн та трьох процентів річних у розмірі 21 341,64 грн , а всього -148 305грн. Стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 148 3, 05 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Відповідач ОСОБА_4 в інтересах якого діє ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, зазначивши, що в позовній заяві позивач як на підставу задоволення позовних вимог посилається на ст. 625 ЦК України та просить стягнути інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 253 686грн.60коп. що стягнуті рішенням суду, що становить - 126963 грн. 36 коп. та 3% річних у розмірі 21 341грн. 64 коп., а всього - 148 305грн. 00коп.

Подану заяву вважає безпідставною та необґрунтованою, а заявлені вимоги підлягають частково до задоволення з огляду на таке.

За змістом норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів (національної валюти) унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо стягнення інфляційних втрат та право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина друга статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку не застосовується. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадженняь№ 14-727цс19).

Позивачем при зверненні з вимогою про дострокове погашення заборгованості визначено її розмір з урахуванням курсу гривні до долара станом на поточну дату.

Кредитор, який звернувся до суду з позовом до боржника про дострокове стягнення кредитної заборгованості у гривнях, змінив не лише строк виконання основного зобов`язання, а й валюту зобов`язання, тобто кредитор сам визначив заборгованість за кредитним договором у валюті України. Такий правовий висновок міститься у постанові ВС від 17.11.2022 року у справі №902/986/21, та постанові від 19.10.2022 року у справі №278/2290/20.

Визначена кредитором заборгованість стягнута рішенням суду, виконана одним з боржників у повному обсязі, виконавче провадження у зв`язку з цим закінчено та не оскарженням дії державного виконавця з закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, вважається проведеним належним чином, а правовідносини за кредитним договором - припиненими.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15, провадження № 14-79 цс 18, від 04 липня 2018 року у справі № 61/12665/14, провадження № 14-134 цс 18.

За таких обставин, доводи позивача про підстави стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму боргу визначеного рішенням суду в розмірі 126 963грн. 36 коп. є безпідставними та недоведеними та підлягають відхиленню в цій частині

Стала практика Верховного Суду в частині застосування ст. 625 ЦК України щодо нарахування індексу інфляції зводиться до наступного:

Індекс інфляції може бути застосований до зобов`язання, яке виражене в національній валюті - гривні. Якщо зобов`язання виражене в іноземній валюті чи з визначенням гривневого еквівалента до іноземної валюти на момент платежу, то інфляційні втрати на такі платежі не нараховуються. Якщо у резолютивній частині судового рішення зазначена гривня без прив`язки до іноземної валюти, то і в такому випадку кредитор не має права нараховувати інфляційні втрати.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 20.07.2022 № 357/744/17; від 26.05.2022 № 205/6431/16; від 27 лютого 2019 року справа № 643/18466/15-ц провадження № 61-19014св18.

Враховуючи викладене, у позивача виникло право на позов про стягнення з відповідача коштів на підставі статті 625 ЦК України, зокрема 3% річних на суму заборгованості стягнутої рішенням Іршавського районного суду від 30.11.2020 року по справі №301/2043/20 в розмірі 253 686грн. 60 грн. за період з 26.01.2023 року (набуття судовим рішенням законної сили по 15.08.2023 року - зверненням до суду із вказаним позовом), що становить - 4 211,89 грн. та підлягає стягненню з ОСОБА_4 з частковим задоволенням позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що на обгрунтування відповідної позиції ОСОБА_3 наводить, фактично, 3 аргументи: що зобов`язання між позивачем та відповідачем виникло у доларах США, виконавче провадження закрито, зобов`язання припинено.

Однак,у цьомувипадку невраховано,що позивачу данійсправі непросить повторностягнути відповіднусуму чиїї складові,а зважаючина змінугрошової одиницівиразу зобов`язання,перехід іздолара СШАна гривні,що небуло оскарженоні позивачем,ні відповідачем,позивач уцій справіставить питаннявиключно простягнення інфляційних,втрат,пов`язанихіз зволіканнямвиконання обов`язкуіз боку ОСОБА_4 повернути суму безпідставноутриманих коштіву «гривневому» вираженні саме станом на дату звернення із відповідним позовом ( із урахуванням відповідного курсу).

По- друге, це те, що сума коштів, яку повинен повернути ОСОБА_4 - визначено у національній Валюті у еквіваленті до доларів США, що не відповідає дійсності зважаючи на зміст резолютивної частини рішення як суд першої інстанції та відповідного виконавчого листа, де мова йде про заборгованість виключно у національній валюті України без вказівки на еквівалент у доларах США), так і апеляційної інстанції, де суму безпідставно утриманих коштів ОСОБА_4 стягнуто саме у гривнях без зазначення еквіваленту в іноземній валюті, що не передбачає можливості коригування суми заборгованості відповідного на час її стягнення із урахуванням зміни курсу національної валюти. За логікою ОСОБА_3 слідує, що ОСОБА_4 , сплачує кошти у гривнях (валюті щодо якої застосовуються інфляційній нарахування) без урахування зміни курсу доларів США (тобто без відповідного коригування на час оплати), однак наслідки просить суд застосувати ті ж що і при повернення сум боргу у іноземній валюті чи із коригуванням курсу. Адже зважаючи на те, наскільки виріс офіційний курс долара США то відповідно ОСОБА_4 станом на час повернення безпідставно утриманих коштів повинен був би заплатити ОСОБА_1 329040 грн ( офіц. курс 36.56 грн за 1 долар США).

Відтак, постанови Верховного суду; на які посилається ОСОБА_3 , стосувалися відмінних від розглядуваної справи, ситуацій, коли сума боргу стягнута у іноземній валюті чи у гривнях, але із вказівкою на еквівалент відповідної суми у іноземній валюті, що дійсно не допускає стягнення інфляційних втрат, адже втрати стягувача ( позивача) у такому випадку компенсуються за рахунок проведення коригування суми заборгованості відповідно до зміни курсу ( девальвації) національної валюти. Адже якби було визначено еквівалент відповідної суми у даній ситуації, то в такому випадку на час стягнення відповідної заборгованості із ОСОБА_8 сума була б змінена за рахунок коригування зміни курсу в еквіваленті до 9000 доларів СІНА на час фактичного стягнення з нього коштів.

По- третє, ОСОБА_3 вказує, що обов`язок щодо повернення відповідних коштів викик у ОСОБА_4 лише у 2023 році, коли було винесено постанову Закарпатського апеляційного суду по відповідній справі. Однак, із цим не можна категорично погодитись. Так, у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц Велика Палата Верховного Суду, зокрема, висловила таку правову позиціях з набранням чинності рішення суду про стягнення коштів у порядку ст.1212 ЦК України у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір коштів, однак саме зобов`язання виникло між сторонами раніше (у зв`язку із неповерненням відповідних коштів, факт чого рішенням суду лише встановлено) .

Відтак, вказаними рішеннями суду лише встановлено фактичні обставини, відповідно до яких вже із жовтня 2020 року ОСОБА_4 безпідставно не повернув кошти ОСОБА_6 та продовжував ними користуватися.

Позивач ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з мотивів, що викладені в позовній заяві, просив такі задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з мотивів, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив такий задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, з мотивів, що викладені у відзиві, просив позов задовольнити частково.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_6 , представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 30 листопада 2020 року по справі №301/2043/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_4 та стягнуто заборгованість в розмірі - 253 686 гривень.

Ухвалою Іршавського районного суду від 02 березня 2022 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 30 листопада 2020 року по цивільній справі №301/2043/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про стягнення бору - залишено без задоволення.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2023 року по справі №301/2043/20, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року змінено в частині правового обґрунтування.

Резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року по справі №301/2043/20 набуло законної сили - 26.01.2023 року та видано виконавчий лист по справі.

29.08.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Романом Романом Михайловичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64326200 на підставі п. 9 частини першої ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» а саме фактичного повного виконання рішення суду згідно виконавчого документа. Заборгованість за виконавчим листом №301/2043/20 від 11.01.2021 року погашена в повному обсязі.

Таким чином, належними та допустимими доказами встановлено, що зобов`язання між сторонами виникло в іноземній валюті - доларах США, а заочне рішення Іршавського районного суду №301/2043/20 від 30.11.2020 року виконано в повному обсязі.

Згідно зчастиною другоюстатті 625Цивільного кодексуУкраїни,боржник,який прострочиввиконання грошовогозобов`язання,на вимогукредитора зобов`язанийсплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь часпрострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів (національної валюти) унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, суд приходить до висновку, що стягнення інфляційних витрат з ОСОБА_4 не підлягають до задоволення з огляду на таке: Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина друга статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку не застосовується.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Позивачем при зверненні з вимогою про дострокове погашення заборгованості визначено її розмір з урахуванням курсу гривні до долара станом на поточну дату.

Кредитор, який звернувся до суду з позовом до боржника про дострокове стягнення кредитної заборгованості у гривнях, змінив не лише строк виконання основного зобов`язання, а й валюту зобов`язання, тобто кредитор сам визначив заборгованість за кредитним договором у валюті України. Такий правовий висновок міститься у постанові ВС від 17.11.2022 року у справі №902/986/21, та постанові від 19.10.2022 року у справі №278/2290/20.

Визначена кредитором заборгованість стягнута рішенням суду, виконана одним з боржників у повному обсязі, виконавче провадження у зв`язку з цим закінчено та не оскарженням дії державного виконавця з закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, вважається проведеним належним чином, а правовідносини за кредитним договором - припиненими.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15, провадження № 14-79 цс 18, від 04 липня 2018 року у справі № 61/12665/14, провадження № 14-134 цс 18.

За таких обставин, посилання позивача про підстави стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму боргу визначеного рішенням суду в розмірі 126 963грн. 36 коп. суд оцінює критично, вважає їх безпідставними та недоведеними, оскільки Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26.01. 2023 року встановлено, що зобов`язання між сторонами виникло в іноземній валюті, а саме: відповідач згідно розписки отримав від позивача 9000 доларів США, що визнано самим відповідачем і не заперечується (а.с.10).

Стала практика Верховного Суду в частині застосування ст. 625 ЦК України щодо нарахування індексу інфляції зводиться до наступного:

Індекс інфляції може бути застосований до зобов`язання, яке виражене в національній валюті - гривні. Якщо зобов`язання виражене в іноземній валюті чи з визначенням гривневого еквівалента до іноземної валюти на момент платежу, то інфляційні втрати на такі платежі не нараховуються. Якщо у резолютивній частині судового рішення зазначена гривня без прив`язки до іноземної валюти, то і в такому випадку кредитор не мас права нараховувати інфляційні втрати.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 20.07.2022 № 357/744/17; від 26.05.2022 № 205/6431/16; від 27 лютого 2019 року справа № 643/18466/15-ц провадження № 61-19014св18.

Разом з цим, постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2023 року встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що між сторонами наявні правовідносини, що випливають і договору позики, оскільки при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 1212, 1213 ЦК України та дійшов висновку, що стягнення з відповідача отриманих і неповернутих коштів на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України є належним і ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Тобто, постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2023 року доведено, що ОСОБА_4 , отримавши кошти від позивача згідно розписки 07.07. 2020 року безпідставно утримував та не повертав .

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536цього Кодексу).

Враховуючи те, що у позивача виникло право на позов про стягнення з відповідача коштів на підставі статті 625 ЦК України, зокрема 3% річних на суму заборгованості стягнутої рішенням Іршавського районного суду від 30.11.2020 року по справі №301/2043/20 в розмірі 253 686грн. 60 грн. за період з 26.01.2023 року (набуття судовим рішенням законної сили по 15.08.2023 року - зверненням до суду із вказаним позовом), що становить - 4 211,89 грн. та підлягають стягненню з ОСОБА_4 , оскільки обов`язок щодо повернення відповідних коштів виник у ОСОБА_4 лише у 2023 році, коли було винесено постанову Закарпатського апеляційного суду по відповідній справі, що узгоджується з постановою від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц Велика Палата Верховного Суду, де висловлена правова позиція, що з набранням чинності рішення суду про стягнення коштів у порядку ст.1212 ЦК України у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір коштів.

Частиною 8ст. 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положеньст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 3/08 від 01.08.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Сідун В.М. (а.с. 22), та платіжну інструкцію від 16.08.2023 року (а.с.50), згідно якого сплачено 9000,00 гривень адвокату, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 .

Керуючись ст. ст.89,141,247,263-265,268,272,273,280,281-285 ЦПК України,ст.ст. 625, 1212,1214 ЦК України, суд, -

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , мешканця, АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 -3% річних згідно ст. 625 ЦК України за період з 26.01. 2023 ро 15.08. 2023 року в розмірі 4211,89 (чотири тисячі двісті одинадцять гривень вісімдесят дев`ять копійок) гривень .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 9000 (дев`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 947,00 (дев`ятсот сорок сім гривень) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , мешканця, АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) : 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету : 22030106 судовий збір в розмірі 126 гривень 60 копійок.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду . Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 23.10. 2023 року.

Суддя : І. А. Даруда