Рішення № 114333177, 27.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Справа № 160/9199/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, відповідач) щодо незарахування до стажу періодів роботи з 07.07.1986 року по 14.08.1986 рік, з 22.05.1989 року по 01.09.1992 рік, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 рік в радгоспі "Чапаєвський", періоду роботи з 08.10.1992 року по 22.05.1995 рік в кооперативі "Надія";

- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу періоди роботи з 07.07.1986 року по 14.08.1986 рік, з 22.05.1989 року по 01.09.1992 рік, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 рік в радгоспі "Чапаєвський", період роботи з 08.10.1992 року по 22.05.1995 рік в кооперативі "Надія";

- зобов`язати відповідача здійснити з дати призначення пенсії перерахунок пенсії з урахуванням періодів роботи з 07.07.1986 року по 14.08.1986 рік, з 22.05.1989 року по 01.09.1992 рік, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 рік в радгоспі "Чапаєвський", періоду роботи з 08.10.1992 року по 22.05.1995 рік в кооперативі "Надія".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу при призначенні пенсії протиправно не зараховано періоди його роботи з 07.07.1986 року по 14.08.1986 рік, з 22.05.1989 року по 01.09.1992 рік, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 рік в радгоспі "Чапаєвський" та з 08.10.1992 року по 22.05.1995 рік в кооперативі "Надія". Відтак, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, тому звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.05.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що документально встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 09.07.2020 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 30.12.2022 №39176-29630/М-01/8-0400/22 Про розгляд звернення повідомлено позивача, що до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.03.1985 не зараховано наступні період роботи: з 07.07.1986 по 14.08.1986, з 22.05.1989 по 01.09.1992 в радгоспі «Чапаєвський», оскільки в записі про звільнення, між датою звільнення та наказом про звільнення перерва більше місяця, що суперечить вимогам Інструкції №162; з 08.10.1992 по 22.05.1995 в кооперативі «Надія», оскільки в даті наказу про звільнення є виправлення, що не відповідає вимогам Інструкції №58; з 01.06.1995 по 31.12.1998 в радгоспі «Чапаєвський», оскільки запис про звільнення завірено печаткою непридатною до читання, що також суперечить вимогам Інструкції №58. Будь-яких інших документів, які містять відомості про спірний період роботи, для підтвердження трудового стажу позивачем не надано. В зв`язку з вище викладеним, період роботи позивача з 07.07.1986 по 14.08.1986, з 22.05.1989 по 01.09.1992, з 08.10.1992 по 22.05.1995, з 01.06.1995 по 31.12.1998 не було зараховано до загального (страхового) стажу, що дає право на вихід на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-ІV.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 09.07.2020 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії до страхового стажу позивача не було зараховано періоди роботи: з 07.07.1986 по 14.08.1986, з 22.05.1989 по 01.09.1992 в радгоспі «Чапаєвський», оскільки в записі про звільнення, між датою звільнення та наказом про звільнення перерва більше місяця; з 08.10.1992 по 22.05.1995 в кооперативі «Надія», оскільки в даті наказу про звільнення є виправлення; з 01.06.1995 по 31.12.1998 в радгоспі «Чапаєвський», оскільки запис про звільнення завірено печаткою непридатною до читання.

Позивач звернувся до відповідача із заявою стосовно зарахування усіх періодів роботи до страхового стажу та відповідного перерахунку пенсії.

Відповідач листом від 30.12.2022 №39176-29630/М-01/8-0400/22 Про розгляд звернення повідомив позивача, що до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.03.1985, при призначенні пенсії, не зараховано періоди роботи: з 07.07.1986 по 14.08.1986 та з 22.05.1989 по 01.09.1992 в радгоспі «Чапаєвський», оскільки в записі про звільнення, між датою звільнення та наказом про звільнення перерва більше місяця, що суперечить вимогам Інструкції №162; з 08.10.1992 по 22.05.1995 в кооперативі «Надія», оскільки в даті наказу про звільнення має місце виправлення, що не відповідає вимогам Інструкції №58; з 01.06.1995 по 31.12.1998 в радгоспі «Чапаєвський», оскільки запис про звільнення з роботи не читається печатка, якою запис завірено.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач працював (мовою оригіналу): з 07.07.1986 по 14.08.1986 роки (записи №6, №7), з 22.05.1989 по 01.09.1992 (записи №8, №9, №10) в Совхоз «Чапаевский»; з 08.10.1992 по 22.05.1995 (записи №11, №12) в Кооперативе «Надежда»; з 01.06.1995 по 07.04.2000 (записи №14) в Совхоз «Чапаевский» (з 05.08.1996 переименован в КСП«Чапаевское» (запис №14).

Судом встановлено, що при розрахунку Пенсійним органом стажу позивача, не було зараховано період його роботи згідно трудової книжки з 07.07.1986 по 14.08.1986, з 22.05.1989 по 01.09.1992 в радгоспі «Чапаєвський», оскільки в записі про звільнення, між датою звільнення та наказом про звільнення перерва більше місяця, що суперечить вимогам Інструкції №162; з 08.10.1992 по 22.05.1995 в кооперативі «Надія», оскільки в даті наказу про звільнення є виправлення, що не відповідає вимогам Інструкції №58; з 01.06.1995 по 31.12.1998 в радгоспі «Чапаєвський», оскільки запис про звільнення завірено печаткою непридатною до читання, що також суперечить вимогам Інструкції №58.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Крім того, у період внесення запису про роботу ОСОБА_1 не зарахованого відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок №637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, в записі про звільнення, між датою звільнення та наказом про звільнення перерва більше місяця, виправлення в даті наказу про звільнення та запис про звільнення завірено печаткою непридатною до читання не може бути підставою для виключення певного періоду роботи зі страхового стажу позивача.

Суд враховує, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

В записі про звільнення, між датою звільнення та наказом про звільнення перерва більше місяця, виправлення в даті наказу про звільнення та запис про звільнення завірено печаткою непридатною до читання або помилки, допущені працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на перерахунок пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим наведені вище доводи відповідача не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів

відповідач при обрахуванні стажу роботи, необхідного для перерахунку пенсії.

Таким чином, відповідний стаж роботи позивача має бути зарахований відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування до стажу роботи позивача періодів роботи: з 07.07.1986 року по 14.08.1986 рік, з 22.05.1989 року по 01.09.1992 рік, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 рік в радгоспі "Чапаєвський" та з 08.10.1992 року по 22.05.1995 рік в кооперативі "Надія".

Водночас, вимога в частині визнання бездіяльності протиправною не підлягає задоволенню, оскільки дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.

У даному ж випадку відповідачем були вчинені активні дії, а саме: не зараховано періоди роботи при призначенні пенсії, у зв`язку з чим вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 року в справі №816/1229/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, необхідно зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди роботи: з 07.07.1986 року по 14.08.1986 рік, з 22.05.1989 року по 01.09.1992 рік, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 рік в радгоспі "Чапаєвський" та з 08.10.1992 року по 22.05.1995 рік в кооперативі "Надія".

Разом з тим, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, порушеного протиправними діями щодо незарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачу з дати призначення пенсії.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 536грн. 80коп.

Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періодів роботи: з 07.07.1986 року по 14.08.1986 рік, з 22.05.1989 року по 01.09.1992 рік, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 рік в радгоспі "Чапаєвський" та з 08.10.1992 року по 22.05.1995 рік в кооперативі "Надія".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу періоди роботи: з 07.07.1986 року по 14.08.1986 рік, з 22.05.1989 року по 01.09.1992 рік, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 рік в радгоспі "Чапаєвський" та з 08.10.1992 року по 22.05.1995 рік в кооперативі "Надія", здійснивши відповідний перерахунок пенсії з дати призначення пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536грн. 80коп. (п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова